Авторизація

» » » Політичні ігри у Європі у 2019 році

Політичні ігри у Європі у 2019 році

Політичні ігри у Європі у 2019 році
Політичні ігри у Європі у 2019 році
Президент Франції Еммануель Макрон. Фото: Getty Images/Global Images Ukraine
Я погоджуюсь з правилами сайту та політикою приватності
Як оцінюватимуть історики Європу 2019 року? Багато з них, безсумнівно, помітять поворотні моменти.
Британія не лише вийде з ЄС, але й у травні, виборці 27 країнах-членів оберуть новий Європейський парламент та припинять десятилітнє домінування двох великих політичних груп – християнських демократів та соціал-демократів. Очікуйте почути багато про фрагментацію та занепад старого істеблішменту. Решта виборів лише зміцнять ситуацію. Весною голосуватиме все більш націоналістична Данія; у листопаді Польща стикається з загальними виборами, що сприятимуть розколу країни; а у вересні ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини», ймовірно, зміцнить свої позиції у чотирьох землях на сході Німеччини. Непростий рік у політиці аналізує у статті видання The Economist.
Цього року розгортатиметься грандіозна політична драма. Відбуватиметься зіткнення ідей. Християнські держави Європи виступлять проти постмодерністської та все більш інтегрованої Європи, відкритої для імміграції та глобалізації. Впливові політичні особистості зійдуться на арені, щоб похизуватися та потягатися силою. Віктор Орбан, прем’єр-міністр Угорщини, та Маттео Сальвіні, міністр внутрішніх справ Італії, проти Еммануеля Макрона, президента Франції, та Ангели Меркель, канцлера Німеччини. Пан Макрон та, у меншій мірі, пані Меркель залучать пана Орбана та пана Сальвіні до боротьби за такі культурні складові, як роль ісламу у європейському суспільстві, та такі політичні потрясіння, як міграція, верховенство права та майбутнє європейської інтеграції.
Проте, не все так просто, як здається. Федеративне бачення Макрона Європи було послаблене німецькими застереженнями, породженими внутрішніми проблемами. Пані Меркель та пан Орбан перебувають в одній групі Європарламенту, і Манфред Вебер, кандидат від її партії на пост президента Єврокомісії, поблажливо ставиться до угорського самодержця. Базікання пана Сальвіні гірше за його дії: він знає, що не може перейти певних меж. І якщо говорити про великий націоналістсько-популістський фронт, то його передбачувані протагоністи мають розбіжності у принципових питаннях, таких як, наприклад, розподіл мігрантів між країнами. У будь-якому разі, велика частина риторики обох сторін є символічною та для внутрішнього споживання. Також ви станете свідками продовження суперечки між паном Макроном та паном Сальвіні щодо позики Франції картин Леонардо да Вінчі (італійця, чиї роботи повинні були залишитися в Італії, за словами Сальвіні).
Сумна правда полягає у тому, що у 2019 році європейська політика буде доволі хаотичною. Популісти виграють на виборах та продовжать втягуватися у мейнстрім. Проте, вже утверджені політичні союзи, які надалі зосереджуватимуть у своїх руках велику силу. Жодна зі сторін не здобуде остаточної перемоги.

Поза увагою


І в той час як політичний клас у Європі переймається своїми частково надуманими та цілковитою безрезультатними баталіями, відбуватимуться речі, які справді заслуговуватимуть на увагу, проте не отримуватимуть її у достатній мір. У 2019 році континент досягне усіх можливих поворотних моментів. Індія, швидше за все, випередить Великобританію та Францію, щоб стати п’ятою за величиною економікою світу. Протистояння між Америкою та Китаєм, у поєднанні зі зростаючим впливом Китаю у Європі, може змусити європейців обирати між співпрацею та конфронтацією з Пекіном. Виведення Дональдом Трампом військ з Близького Сходу вимагатиме від них більше власних зусиль.
Вони можуть зіткнутися з аналогічними труднощами в Азовському морі, біля Криму, де Росія намагається закрити українські порти та спонукати Київ звернутися до Заходу за підтримкою. Водночас Москва зосереджує свої війська та ракети у Калінінграді, її анклаві між Польщею та Литвою. Готовність Європи заповнити прогалину ревізіоністської Америки також може бути піддана випробуванню на західних Балканах, де розпал пристрастей у Сербії та суперечливі поділи землі між країнами, які пролили кров за неї, можуть викликати нестабільність та насильство.
Вдома ситуація не краща. Континент не достатньо швидко реформує свої держави загального добробуту, щоб встигати за швидко старіючими суспільствами. Зокрема, у Центральній Європі всі так засліплені істерією щодо мігрантів, що ніхто не бачить більшої загрози для «християнських держав»: повільний занепад через еміграцію та низьку народжуваність.
Щоб вирішити усі ці проблеми, необхідна міцна економічна основа. Проте завершення монетарного стимулювання Європейського центрального банку, у поєднанні з усіма ознаками сповільнення європейської економіки, піднімає важливе питання щодо майбутнього євро, яким мало хто, особливо у Німеччині, переймається. Тим часом, континент відстає від Америки та Китаю у гонці за новими технологіями штучного інтелекту.
Якщо ці теми мало обговорюватимуться протягом наступного року, європейці можуть потішати себе думкою, що у США ситуація не краща. Проте Америка може дозволити собі це. Європейська периферія несе у собі більшу загрозу. Її демографічні та промислові здобутки є більш вразливими. Отже, її піддатливість до мегатрендів є більшою. Континент, який переймається дрібницями замість того, що вирішувати насправді серйозні проблеми, платить високу ціну, підсумовує стаття у видання The Economist.
Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Январь 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031