Авторизація

» » » Як популісти вбивають демократію

Як популісти вбивають демократію

Як популісти вбивають демократію
Як популісти вбивають демократію
Жаїр Болсонаро. Фото: Getty Images/Global Images Ukraine
Я погоджуюсь з правилами сайту та політикою приватності
Дослідження свідчать про те, що популістські уряди поглиблюють корупцію, підривають права особистості та завдають серйозної шкоди демократичним інститутам.
Коли Жаїр Болсонаро виграв президентські вибори у Бразилії у жовтні цього року, погляди коментаторів розділилися. Дехто застерігав, що Болсонаро, ультраправий популіст, який відкрито висловлював свій захват жорстокою військовою диктатурою, яка панувала у Бразилії з 1964 по 1985 рік, являє собою загрозу демократії. Інші стверджували, що міцні інституції Бразилії, включаючи агресивну пресу та незалежну судову систему, стримуватимуть його авторитарні нахили.
Дискусії щодо Болсонаро віддзеркалюють академічні дебати з приводу діячів-популістів у всьому світі. Деякі вчені попереджають про те, що популісти мають тенденцію до феноменальної корумпованості, закріплюють свою владу шляхом делегітимізації опозиції та завдають шкоди демократичним інститутам своїх країн. Інші, включаючи історика Ніла Фергюсона, припускають, що популістські уряди зазвичай настільки некомпетентні, що вони недовго утримуються при владі. Інші, зокрема, політичний філософ Шанталь Муфф, підкреслюють позитивний потенціал популізму.
У даний час чотирма найбільш густонаселеними демократіями світу керують популісти: Нарендра Моді в Індії, Дональд Трамп у Сполучених Штатах, Джоко Відодо в Індонезії і Жаїр Болсонаро в Бразилії. Тому дуже важливо знати, хто з вчених має рацію. Видання The Atlantic вирішило проаналізувати це питання.
Найбільш очевидним способом відповісти на це питання є розглянути вплив, який мали популістські уряди на демократії у минулому. З цією метою видання The Atlantic створило комплексну базу даних популістських урядів. Це, на перший погляд просте завдання, насправді виявилося доволі складним: адже, якщо ви запитаєте трьох вчених про природу популізму, ви можете отримати п’ять різних відповідей. Окрім того, деякі лідери демонструють певні (проте не всі) класичні характеристики популізму.
Список формувався наступним чином: видання The Atlantic обрало 66 провідних рецензованих журналів з політології, соціології та регіональних досліджень; відібрало усі статті, опубліковані в цих журналах на тему популізму, а також про політичних лідерів, пов’язаних з популізмом; потім перевірило кожен потенційний випадок, консультуючись з експертами країни та регіону. Популістські уряди, у робочому визначенні видання The Atlantic, об’єднуються двома фундаментальними твердженнями: (1) еліти та «аутсайдери» працюють проти інтересів «звичайних людей», і (2) оскільки популісти є голосом «звичайних людей», ніщо не повинне стояти на їхньому шляху.
Зрештою, видання The Atlantic визначило 46 популістських лідера або політичних партії, які перебували при владі у 33 демократичних країнах у період між 1990 та сьогоденням. Результати були наступними: популісти добре вміють утримуватися при владі та становлять небезпеку для демократичних інститутів.
В середньому, звичайні демократичні уряди залишаються при владі протягом короткого проміжку часу: три роки. Через шість років після їхнього першого обрання, четверо з п’яти не-популістських уряди були усунені від влади. Натомість популістським урядам вдалося утримати владу протягом значного більшого часу; в середньому вони утримувалися при владі близько 6,5 років, або, іншими словами, більш ніж удвічі довше, ніж їхні не популістські суперники.
Популісти не лише здатні виграти повторні перевибори; вони також набагато частіше залишаються при владі протягом більше ніж 10 років. Шість років після свого першого обрання, вони вдвічі частіше, за не-популістських лідерів, залишаються при владі.
З одного боку, можна стверджувати, що ці висновки досить непогані: тривале перебування популістів при владі може просто відображати їхню ефективність або популярність. Проте, серед популістських лідерів, які прийшли до влади у період з 1990 по 2015 рік, лише невелика частка покинула офіс в результаті нормального демократичного процесу.
Насправді, лише 17% популістів пішли у відставку після програшу на виборах. Ще 17% покинули свій офіс після того, як вийшов термін їхнього перебування при владі. 23% пішли з поста за більш драматичних обставин – вони були відсторонені або змушені були піти у відставку. Ще 30% усіх популістських лідерів залишаються при владі і дотепер. За останні п’ять років було обрано 36% популістських правителі, які все ще керують своє країною. Більшість з них перебувають на посаді тривожно довгий час: близько половини правлять своєю країною не менш як дев’ять років.
Більш важливим питанням, однак, є не те, як довго популісти залишаються на посаді, а як вони використовують надану їм владу – і, зокрема, чи їхнє перебування на посаді є причиною того, що політологи називають «відходом від демократії».
Висновки невтішні: у багатьох країнах популісти змінювали правила гри, щоб схиляти електоральне поле на свою користь. Дійсно, 50% популістів, прийшовши до влади, переписали або змінили конституцію своєї країни, часто з метою скасування президентського терміну та зменшення стримувань й противаг виконавчої влади.
Щоб повноцінно брати участь у політиці, країна повинна мати свободу преси, щоб громадяни могли робити усвідомлений вибір; захищати громадянські свободи, щоб вони могли вільно висловлювати свої вподобання; підтримувати політичні права, щоб більшість дорослих мали право брати участь у вільних та чесних виборах. Популістські уряди є провальними по всіх цих пунктах. Дослідження видання The Atlantic виявило, що влада популістів призводить до зниження свободи преси на 7%, зниження громадянських свобод на 8%, та зниження політичних прав на 13%.
Загалом, 23% популістських урядів ініціюють відхід від демократії. Для порівняння, лише 6% не-популістських урядів несуть відповідальність за таке погіршення. Загалом, популістський уряд у чотири рази частіше, ніж не-популістський, завдає шкоди демократичним інституціям.
Проте, чи всі популісти однаково небезпечні? На думку деяких мислителів, таких як Муфф, науковці повинні чітко розрізняти лівих та правих популістів. Тоді як праві популісти дезорієнтують меншини та експлуатують громадський гнів у своїх цілях, ліві популісти набагато більш схильні виправляти елітарні невдачі та діяти в інтересах бідних та знедолених.
Починаючи з 1990 року було обрано 13 правих популістських уряди; з них п’ять призвели до значного відходу від демократії. За той же період було обрано 15 лівих популістських уряди; з них однакова кількість, 5, призвела до значного відходу від демократії. Це свідчить про те, що ліві популісти навряд чи будуть панацеєю від правого популізму; навпаки, вони, швидше за все, прискорять занепад демократії.
У будь-якому разі, традиційні ідеологічні заходи не можуть вловити справжньої природи цих рухів. Крім того, з 1990 року до влади прийшло 17 популістських урядів, які не так легко класифікувати як лівих чи правих. Знову ж таки, п’ять цих урядів ініціювали відхід від демократії, що свідчить про те, що ідеологічний відтінок є менш важливим показником шкоди, яку уряд може завдати демократичним інститутам, ніж ступінь його популізму.
Часто популістів обирають за їхні обіцянки побороти корупцію. У Бразилії популярність Болсонаро зросла завдяки обурення громадськості через скандал «Carwash», гігантську схему відкатів від будівельних контрактів, у якій було залучена більше частина політичного класу країни, включаючи екс-президента Луїса Інасіо да Сілву. В Італії популістська Північна ліга вже давно виступає проти корумпованих політиків, які «обкрадають» Рим. У Сполучених Штатах президент Трамп обіцяв «висушити вашингтонське болото».
Проте більшість популістів аж ніяке не «висушує болото», як стверджує економіст Баррі Айхенгрен, а просто замінює алігаторів мейнстріму на ще більш смертоносних власних. Фактично, видання The Atlantic виявило, що 40% популістських глав урядів були звинувачені у корупції. Оскільки багато популістів зосереджують у своїх руках достатню владу, щоб перешкодити незалежному розслідуванню своєї поведінки, цілком ймовірно, що ця цифра насправді недооцінює повний ступінь їхніх злочинів.
Ця підозра підтверджується й іншими даними: дослідження видання The Atlantic свідчить про те, що популістські уряди призвели до того, що рейтинг їхніх країн впав у середньому на 5 місць у індексі сприйняття корупції Transparency International. Проте, у деяких випадках падіння ще більш разюче: Венесуела, наприклад, під керівництвом Уго Чавеса втратила 83 позиції.
Виборці часто сподіваються, що обрані ними популісти насправді допоможуть відновити недосконалу демократію в усьому світі. На жаль, дані свідчать про зворотне. В середньому, популістські уряди поглиблюють корупцію, підривають права особистості та завдають серйозної шкоди демократичним інституціям.
Проте, важливо акцентувати на тому, що не показують результати проведеного дослідження. По-перше, минулий досвід не обов’язково означає повторення ситуації у майбутньому. Можливо, зміна обставин, наприклад, ідеологічна еволюція популістських рухів або зростаючий вплив соціальних медіа, зменшать ймовірність того, що популістські уряди підірвуть демократичні інституції у майбутньому.
По-друге, не зрозуміло, як досвід минулих популістських урядів, які в основному були зосереджені у країнах із середнім рівнем доходу та нещодавнім досвідом авторитарного правління, може позначитися на багатих країнах з довгою історією демократичних традицій. Завдяки силі свого громадянського суспільства та широкій прихильності до конституційного ладу, Сполучені Штати, наприклад, можуть краще витримати владу популістського президента.
Нарешті, середні показники мало що говорять про окремі випадки. Громадяни країн, якими керують авторитарні популісти, безумовно, повинні бути стурбовані тим, що подібні уряди підривають систему стримувань та противаг. Проте, це не причина ставати фаталістом, а лише підстава для боротьби за виживання демократії.
Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Сентябрь 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930