Авторизація

» » » Світ зациклений на минулому

Світ зациклений на минулому

Світ зациклений на минулому
Світ зациклений на минулому
Вигляд на Землю з Місяця. Фото: Pixabay
Я погоджуюсь з правилами сайту та політикою приватності
Чому популісти так успішно експлуатують ностальгію? І як від неї отримати найкраще?
Про це розмірковує у статті видання Economist.
Політики завжди вправно використовували минуле. Проте саме зараз багаті країни та країни з перехідною економікою переживають спалах ностальгії. Праві та ліві, демократії та автократії, усі вони експлуатують минулі здобутки. Навіть, коли президент Дональд Трамп обіцяє «Знову зробити Америку великою», президент Сі Цзіньпін використовує свою «китайську мрію», щоб повернути Китай у його золотий вік. Новий президент Мексики Андрес Мануель Лопес Обрадор має місію протистояти глобальному капіталізму та відновити економічний суверенітет своєї країни. Ярослав Качинський, найвпливовіший політик Польщі, хоче очистити країну від пережитків радянського комунізму та відродити старомодні польські цінності.
Ця ностальгічна хвиля має різні причини виникнення у різних країнах. На ринках, що розвиваються, минулі здобутки часто є передчуттям майбутніх перемог. Китай, який користується 40-річним перехідним зростанням, відчуває, що перебуває на порозі чогось великого. Під Нарендра Моді, Індія відзначає своє зростаюче геополітичне значення з індуїстсько-націоналістичним відродженням.
У багатому світі, натомість, ностальгія зазвичай виникає з того, що Софія Гастон, з товариства Генрі Джексона, називає «всюдисущим, загрозливе відчуттям занепаду». Майже дві третини британців вважають, що колись життя було кращим. Подібна частка французів почувають себе некомфортно у сучасному світі. Цьогорічний Рейтинг країн світу за рівнем щастя населення виявив, що американці все менш і менш почуваються задоволеними життям. Переважна більшість людей у багатих країнах та країнах, що розвиваються, вважають, що роботи та автоматизація поглиблять нерівність та завдадуть шкоди працевлаштуванню. Опитування 28 країн у 2017 році показало, що більше половини респондентів очікують, що їхні умови життя погіршаться. Лише 15% японців вважають, що їхні діти будуть багатшими, ніж їхні батьки.
Усі дослідження свідчать про те, що оптимізм ринків, що розвиваються, є більш обґрунтованим, ніж песимізм багатих країн. Люди в усьому світі живуть довше, здоровіше; менше стають жертвами війни та голоду; з поширенням освіти, дискримінація та упередження зменшуються.
Песимізм та ностальгія є потужними силами, що формують політику. Щоб використати їх з користю, ви повинні спочатку зрозуміти їх.
Ностальгія для оптимістів та песимістів є чимось на зразок якоря у світі, що швидко змінюється. Нові технології, включаючи штучний інтелект, загрожують виродженню цілих галузей та зміною відносин між державою та громадянами. Після двох століть влада повертається від Заходу до Китаю. Планета старішає швидше, ніж будь-коли в історії. Її клімат змінюється. Вона стає расово та культурно все більш змішаною.
У такі моменти люди звертаються до ностальгії, як до джерела заспокоєння та самоповаги. Багато хто з тих, хто голосував за Брекзіт, сподіваються, що вихід з Європейського Союзу знаменуватиме повернення до динамічної «глобальної Британії». Каталонці ідеалізують минуле у пошуках самобутньої ідентичності. Занепокоєні корупцією та рецесією бразильці обирають президента, який повертається до певної форми військової диктатури, якої вони позбулися три десятиліття тому. Коли пан Трамп збільшує виробництво вугілля та сталі, чоловіки, які боялися, що вони загрузли у безнадійних вмираючих галузях, раптом відчули, що вони знову чогось варті.
У багатому світі, ностальгія також пропонує певний спосіб повстання проти чужої ідеї прогресу – «повернення контролю». Правостороння Альтернатива для Німеччини має найсильнішу підтримку у колишній Східній Німеччині, де виборці побиваються над втратою своєї спільноти та безпеки. У Франції «жовті жилети» розбивають вітрини магазинів на Єлисейських полях, оскільки не можуть звести кінці з кінцями. Вони відкидають компроміс, запропонований Еммануелем Макроном, між національним процвітанням та індивідуальною економічною безпекою.
Це робить ностальгію небезпечною. Протестувальники не обов’язково сподіваються, що зупинять час – вони просто намагаються уповільнити його. І все ж, такий склероз може тільки посилити відчуття занепаду. Окрім того, самоповага, якої так палко прагнуть ностальгічні люди, часто підживлює ксенофобію. Індійсько-націоналістичне відродження в Індії збільшило кількість злочинів на ґрунті ненависті до мусульман. На Заході ультраправі пам’ятають «більш біле» минуле, з меншою кількістю культур, навіть якщо ультраліві засуджують махінації глобального бізнесу. Тому не випадково відбувається відродження антисемітизму.
Через ксенофобію прибічники прогресу швидко сприймають ностальгію як упередження, що змушує їх закривати очі на страхи цілих верств суспільства. Такі судження є ще однією причиною того, чому популісти так успішно експлуатують ностальгію.
Проте ностальгію можна використовувати й з користю. На початку ХХ ст. Європа та Америка також піддавалися ностальгії через технологічні, геополітичні та культурні зміни. У той час період конфліктів та соціальних потрясінь призвів до загального виборчого права та доступності освіти для всіх. Сьогоднішні політики можуть винести позитивний урок з того часу. Вони повинні уникати війни, шляхом збереження та зміцнення інституцій, що дозволяють країнам співпрацювати між собою. У той же ж час, вони повинні знайти способи боротьби з невпевненістю та відчуженням. Це передбачає й те, що держава має важче працювати для громадян, роблячи освіту доступною протягом всього життя людей, шляхом реформування системи оподаткування, передачі влади містам та регіонам, запобігання кліматичній катастрофі та розумного управління імміграцією.
Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Сентябрь 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930