Авторизація

» » » Стратегія економічної безпеки РФ на період до 2030 року

Стратегія економічної безпеки РФ на період до 2030 року

Стратегія економічної безпеки РФ на період до 2030 року13 травня ц.р. президент Росії В.Путін затвердив своїм указом № 208 нову “Стратегію економічної безпеки Російської Федерації на період до 2030 року”. За інших обставин цей документ становив би інтерес виключно для фахівців-економістів. Проте в умовах агресії Росії проти України кожна подібна “Стратегія” варта значно ширшої уваги.

За останні десять років Путін вже неодноразово доводив, що концептуальні речі, які він виносить на загал, не є пустопорожніми вправами для бюрократів. Якби фахівці серйозніше поставилися до його виступу на Мюнхенській конфренції з питань безпеки у 2007 році, а потім уважніше вивчали документи типу “Стратегії національної безпеки Російської Федерації” (остінній її варіант затверджений указом президента РФ від 31 грудня 2015 року №683), можливо країни Заходу були б краще підготовлені до масштабної гібридної війни, яку Росія розпочала ще у 2008 році. У мюнхенській промові Путін, фактично, заявив про наміри добиватися зміни світового порядку і про початок процессу “вставання з колін”, а у “Стратегії національної безпеки” були, зокрема, чітко окреслені наміри використовувати енергетичні ресурси в якості політичної зброї. Саме тому новий концептуальний документ, прийнятий минулого тижня, варто розглянути у подробицях.

Аналіз “Стратегії економічної безпеки РФ на період до 2030 року” доцільно почати відразу з висновку. Фактично, цей документ є приговором шістнадцятирічному правлінню кліки Путіна і Медведєва. Найзапекліші критики правлячого російського режиму не змогли б краще сформулювати висновки щодо того стану, в якому опинилася економіка найбільшої за територією і потенційно найбагатішої за ресурсами країни світу. Стаття 12 Стратегії відносить до “основних викликів і загроз економічній безпеці” такі речі, як «10) отсутствие российских несырьевых компаний среди глобальных лидеров мировой экономики; 11) недостаточный объем инвестиций в реальный сектор экономики, обусловленный неблагоприятным инвестиционным климатом, высокими издержками бизнеса, избыточными административными барьерами, неэффективной защитой права собственности; 12) слабая инновационная активность, отставание в области разработки и внедрения новых и перспективных технологий (в том числе технологий цифровой экономики), недостаточный уровень квалификации и ключевых компетенций отечественных специалистов; …15) низкие темпы экономического роста…17) недостаточно эффективное государственное управление; 18) высокий уровень криминализации и коррупции в экономической сфере; 19) сохранение значительной доли теневой экономики…». Цей перелік насправді складається з 25 пунктів і досить детально перераховує усі теоретично можливі недоліки, що притаманні відсталій, корумпованій, централізованій, сировинній економіці певної абстрактної країни. Якби тільки не знати, що мова йде про Росію, і що попередня “Стратегія економічної безпеки” приймалася 21 рік тому назад, ще за часів Єльцина. Тобто, всі ці недоліки є прямим і беззаперечним визнанням тотального краху економічної моделі Путіна-Медвєдєва, які останні 16 років стояли у керма російської влади.

Той самий розділ 12 містить і інші твердження, які викликають подив. Наприклад, до числа основних викликів і загроз включені “развитие энергосберегающих технологий и снижение материалоемкости, развитие зеленых технологий» (це п. 6), а також «деятельность создаваемых без участия Российской Федерации межгосударственных объединений в сфере регулирования торгово-экономических и финансово-инвестиционных отношений, которая может нанести ущерб национальным интересам Российской Федерации» (це п. 7). Таким чином, згідно першого з цих тверджень, будь-які програми енергосбереження і енергоефективності, спрямовані на раціональне використання природних ресурсів, є загрозою інтересам РФ, як і будь-які спроби інших держав врегулювати власні торговельно-економічні відносини без участі РФ. Перший з цих пунктів пояснює маніакальні і часом просто неправдиві заяви “Газпрому” про неминучість збільшення споживання природного газу в Европі, що не підтверджується об’єктивними даними, а також спроби унеможливити будь-які спроби багатосторонньої економічної співпраці без “дозволу” РФ.

Читайте також: Імпічмент Дональда Трампа стає дедалі ймовірнишим

Викликають подив статті 8 і 9 розділу “Виклики і загрози економічній безпеці”. У статті 8 Кремль стверджує, що “на современном этапе мирового развития отчетливо проявляются объективные признаки разрушения однополярного мира. При этом процесс перехода к многополярности сопровождается нарастанием геополитической нестабильности и неустойчивости развития мировой экономики…», а у статті 9 помічає, що «усилилась тенденция распространения на сферу экономики вызовов и угроз военно-политического характера, а также использования экономических методов достижения политических целей». Таким чином, чиновники тієї самої країни, яка робить все можливе для “знищення однополярного світу” і широко використовує економічні важелі для досягнення політичних цілей, зокрема, в енергетиці, визнає ці фактори загрозою власній економічній безпеці.

Серед заходів, які мають сприяти підвищенню “ефективності зовнішньоекономічної співпраці і реалізації конкурентних переваг експортно орієнтованих секторів економіки” звертають увагу два пункти. Передбачається “расширение партнерского взаимодействия и интеграционных связей в рамках Содружества Независимых Государств, Евразийского экономического союза, БРИКС (Бразилия, Россия, Индия, Китай, ЮАР), Шанхайской организации сотрудничества и других межгосударственных организаций», а також «создание региональных и трансрегиональных интеграционных объединений с соблюдением национальных интересов Российской Федерации». Таким чином, Росія визначає курс на Азію, у кращому випадку - на Евразію. Незрозуміло тільки, яким чином за цих умов Уряд РФ буде забезпечувати “обеспечение доступа к иностранным технологическим решениям в интересах национальной экономики» (п. 4 статті 18 “Основные задачи…»), хоча точно досягне успіху на шляху “снижения использования иностранной валюты при осуществлении хозяйственной деятельности в российской юрисдикции». Наприклад, вже досягнуто домовленості про здійснення розрахунків у нацональних валютах з Північною Кореєю. Варто також відмітити, що серед регіонів РФ, яким буде надаватися пріоритет у розвитку, згадуються “Восточная Сибирь, Крайний Север, Дальний Восток, Северный Кавказ, Калининградская область» и Крым. Тобто, перелічені саме ті регіони, які Російська імперія захопила, але так і не змогла перетворити на території, де можливо забезпечити нормальний рівень життя. І якщо стосовно Східного Сибіру ще можливо посилатися на погодні умови, то що заважало за 70 років перетворити Калінінградську область у процвітаючий край залишається загадкою. Що стосується Криму, то після його повернення Україні у нас іще буде можливість оцінити ступінь “пріоритетності” Криму для РФ.

У той же час експерти відзначають, що Стратегія є, у цілому, корисним документом, якщо відволіктися від розуміння того, що іі авторами є ті самі особи, які винні у нинішньому вкрай складному становищі економіки РФ. Зокрема, агресивна зовнішня політика Росії мала наслідком її ізоляцію, а анексія Криму і війна проти України – запровадження санкцій. Водночас, окрім “особистосного” аспекту розроблення цього документу відмічаються і інші проблемні питання. Зокрема, Стратегія розрахована на досить довготермінову перспективу – тринадцять років, що в сучасних умовах практично нівелює її цінність як системного документу. Згідно указу Путіна, тільки до 2019 року мають бути розроблені заходи по її реалізації, і лише потім почнеться їх здійснення. При цьому однією з цілей, яку слід досягнути, визначено “укрепление общественно-политической стабильности» , що, фактично, перекладається, як “збереження режиму Путіна”. Іншою метою Стратегії визначається досягнення «экономического суверенитета». Тобто, російська влада визнає, що в сучасних умовах економіка РФ знаходиться під суттєвим впливом зовнішніх факторів. І у цьому ще раз можна було переконатись минулого тижня, коли В.Путін взяв участь у китайскому форумі “Один пояс, Один шлях”, підтримавши створення “економічного об’єднання”, яке створює загрозу інтересам РФ, оскільки плановані транспортні маршрути значно мірою оминатимуть територію Росії. Крім того, Росія має намір будувати Північний і Турецький потоки, а також газопровід “Сила Сибіру”, інвестуючи в інфрастурктуру, яка створюється в інтересах третіх країн. Експерти відзначють також, що зі Стратегії повністю зникла згадка про імпортозаміщення. Між тим, не зважаючи на публічні заяви і рапорти, у окремих галузях економіки РФ доля критичного імпорту сягає 50%, а сільське господарство – сіменний фонд, племенна худоба, добрива, техніка – залежать від імпорту ще сильніше. Стратегія містить також досить суперечливі твердження стосовно зміни “сировнної” моделі розвитку на “інноваційну”, оскільки впровадження енергоефективних технологій вважається загрозою, а серед критеріїв оцінювання стану економіки “інноваційний фактор” практично відсутній. Таким чином, на думку аналітиків, головною метою прийняття цього документу було “випустити пар” з частини економічної еліти, яка розуміє, що насправді відбувається з російською економікою, шляхом імітації “чесної і прямої розмови”, а також демонстрація електорату, що нинішня влада налаштована працювати серйозно і ще тривалий час. У цілому ж неможливо не погодитись з думкою одного з російських фахівців, який зазначив, що “от этой стратегии веет безысходностью».

Сергій Корсунський

Долучайтесь до нас у Facebook, читайте наш канал у Telegram та отримуйте новини прямо у ваш смартфон

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Листопад 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930