Авторизація

» » » Про можливості України в Сінгапурі, - інтерв'ю з Павлом Султанським. Частина 2

Про можливості України в Сінгапурі, - інтерв'ю з Павлом Султанським. Частина 2

Про можливості України в Сінгапурі, - інтерв'ю з Павлом Султанським. Частина 2Продовження інтерв’ю з Павлом Султанським, Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Сінгапур (2010-2016 рр.).

Ведемо мову про актуальні питання безпеки в Південно-Східній Азії, зовнішню політику Сінгапуру, його взаємовідносини з глобальними і регіональними гравцями, невдалі спроби РФ перетягнути Сінгапур на свій бік.


В першій частині діалогу з Павлом Султанським ми вели бесіду про сінгапурське «економічне диво», боротьбу з корупцією і можливості для України в цій країні.

- Відомо, що Сінгапур гнучко балансує між США та Китаєм, підтримує добросусідські і взаємовигідні стосунки з суміжними Індонезією та Малайзією. Яким чином йому це вдається? На ваш погляд, чи можуть з’явитися тенденції дистанціювання Сінгапуру від США (за прикладом Філіппін після приходу до влади Р. Дутерте у 2016 році)? На яких принципах базується сінгапурський істеблішмент у питаннях зовнішньої політики?

- ЛКЮ став світового калібру державним діячем не завдяки тому, що так вдало для нього зійшлися зорі чи срібна ложка від народження опинилася у нього в роті. З перших днів незалежного існування Сінгапуру він діяв у команді однодумців (не слід плутати з лояльними персонажами!). Одним з таких батьків-засновників сегмента сінгапурської зовнішньої політики був перший міністр закордонних справ С. Раджаратнам. Йому належать канонічні упродовж десятиліть висловлювання стосовно просування і захисту національних інтересів Республіки. Вони дивовижним чином позбавлені як пафосу, так і вдаваної серйозності. Судіть самі! Говорячи про принципи зовнішньої політики, міністр заявив буквально таке: Сінгапур не може поводити себе немов черниця, що випадково опинилася у кварталах червоних ліхтарів. Дохідливо, чи не так?

Однією з найпромовистіших рис сінгапурської зовнішньої політики є високий ступінь її передбачуваності. Політичний істеблішмент Сінгапуру по-справжньому прихильний цілям і принципам розбудови АСЕАН як ключового чинника регіональної (у Південно-Східній Азії) архітектури безпеки. Стійкими є заклики керівництва Сінгапуру до США зберігати і зміцнювати військово-політичну присутність в АТР. Для цього керівники РС надають надзвичайне сприяння американцям через механізм “Стратегічної рамкової угоди для тіснішого співробітництва і партнерства у сферах оборони та безпеки”. Практична сторона такої взаємодії має для Сінгапуру наріжне значення. Як зазначив під час візиту до США ще у 1967 році прем’єр Республіки ЛКЮ, відносини зі Сполученими Штатами слугували для острівної держави інструментом виживання. З роками, суттєвим чином розсуваючи рамки та наповнюючи змістом поняття “партнерства”, глобальне місто і глобальна супердержава досягли численних цінних для кожного з них результатів у різноманітних галузях. Вашингтон має в особі Сінгапуру важко замінного, по суті унікального, партнера у щодалі важливішому для США регіоні. Сінгапур додав собі, умовно кажучи, американських “м’язів”, що робить його значно менш вразливим, а це стає ще ціннішим в атмосфері загрозливої деградації міжнародних правових інститутів.

Читайте також: Заслужений лікар України Михайло Валюк: «…у нашій державі треба вводити обов’язкове медичне страхування»

Разом з тим, для готових абсолютизувати проамериканськість Сінгапуру слід нагадати, що у відповідь на неодноразові спроби адміністрації Б.Обами з огляду на проголошене “розвертання до Азії” назвати РС стратегічним союзником Вашингтона, сінгапурці неухильно відтворювали тезу про надзвичайно насичене партнерство між двома країнами, але аж ніяк не про союзництво. Понад те, в експертному середовищі схильні довіряти інформації про відмову Сінгапуру в 2003 році від статусу основного союзника поза НАТО.

Можна стверджувати, що крихітно-глобальний Сінгапур привчив обох надваговиків - КНР і США - до того, що він самостійно визначає ступінь своєї залученості у відносини з кожним з них, так само, як і з рештою світу. Майже незбагненним чином Сінгапур зумів не стати веденим на геополітичній арені. Хоча і не полюбляє цим здобутком хизуватися.

Сформулювати позицію Сінгапуру стосовно обох держав загалом не складно, беручи за основу численні систематичні висловлювання лідерів Республіки. Полягає вона у прагненні РС домагатися від Вашингтона і Пекіна уникнення конфронтації між ними як у регіоні ПСА, так і у глобальному вимірі. Власне, квітнева поточного року зустріч очільників США Д.Трампа і Китаю Сі Цзіньпіна у Флориді засвідчила цілковито співвідносну з закликами Сінгапуру спроможність сторін до діалогу.

Про можливості України в Сінгапурі, - інтерв'ю з Павлом Султанським. Частина 2

На місці сінгапурського Сіті колись знаходилося рибальське поселення


Історія відносин несумірного за кількістю населення і розмірами території Сінгапуру з його найближчими сусідами Індонезією та Малайзією варта, щонайменше, окремого висвітлення. Не надто занурюючись у численні деталі, подеколи доволі суперечливі, слід констатувати здатність сінгапурців залишати минуле минулому і в підсумку домагатися того ж від сусідів.

Наскільки складним був початок двосторонніх відносин між Сінгапуром і Малайзією? Та вже куди складніше! 9 серпня 1965 року парламент Малайзійської Федерації проголосував за вилучення Сінгапуру зі свого складу. В тому ж 1965 двоє індонезійських військових диверсантів підірвали бомбу у приміщенні Макдоналдса на центральній вулиці Сінгапуру, вбивши трьох та завдавши поранень 33 відвідувачам. Джакарта безуспішно намагалася повернути своїх “героїв”. У 1968 терористи були страчені. А сьогодні син індонезійського президента навчається в одному з сінгапурських університетів.

Лавірувати поміж двома переважно мусульманськими державами космополітичному Сінгапуру напевно важко. Ну, а кому зараз легко? Попри це, у грудні 2016 сінгапурський і малайзійський прем’єри поставили свої підписи під спільним проектом з прокладання швидкісної залізниці між Сінгапуром і Куала-Лумпуром. Відстань у 350 км потяги долатимуть не більш ніж за 90 хвилин. Чим не приклад стратегічної взаємодії?

Як вже зазначалося, далеко не пелюстками орхідей вкриті вибоїсті шляхи сінгапурсько-індонезійських відносин. Але небагатьом серед нас відомо, що по суті друге найменування сучасному Сінгапуру мимоволі дав один з колишніх президентів Індонезії Б.Дж.Хабібі, виступаючи перед групою молоді у фінансово критичному для регіону і світу 1998 році. Вказуючи на мапу, він пояснював недолугість порівняння гігантської Індонезії з населенням у 211 млн. чоловік з Сінгапуром, позначеним “малесенькою червоною крапкою” (little red dot) на політичному глобусі. З плином років Хабібі повернувся до сказаного, підкреслюючи, що вільна бесіда з молодими індонезійцями жодним чином не мала на увазі образливі зауваження на адресу сусідньої держави. Навпаки, своїм юним співвітчизникам він намагався поставити Сінгапур у приклад перед загрозою економічної катастрофи, що насувалася на його країну. Тепер неважливо, у чому полягала істина. Суттєвим є результат, що виявився у дивовижному ентузіазмі, з яким у сінгапурському суспільстві було підхоплено словосполучення “red dot”. Без перебільшення, сінгапурцям припала до душі сказана індонезійським лідером дефініція.

Читайте також: Уроки Естонії для України: про війну, НАТО, пенсії й справедливі суди

Чи правомірно було б припускати здатність президента Філіппін Р.Дутерте впливати на засади зовнішньої політики Сінгапуру? Мабуть, ні. З лавиноподібних висловлювань філіппінського лідера на зовнішньополітичну тематику можна робити найзапаморочливіші висновки. Та навряд чи вони спонукають сінгапурських політиків безоглядно шельмувати американців або ж загравати з Китаєм задля досягнення другорядних цілей. Нагадаю: у Сінгапурі привчені міряти наслідки десятиліттями.

Підсумовуючи, хотілося б зазначити: у Сінгапура немає таємного інструментарію, який дозволяє нації залишатися бажаним партнером ледь не для всіх держав та економік світу, або як там кажуть, “від Північної до Південної Кореї”. Перш ніж просувати себе будь-де, сінгапурці створили на власній території максимально комфортні умови життя, бізнесу, навчання, творчості, наукової діяльності, харчування і ще Бог зна чого. Так, відеокамер і свідомого донощицтва стосовно підозріливих осіб там більше, ніж у будь-якій іншій країні світу. Та в результаті переконуєшся, що дружити чи співпрацювати з Сінгапуром хотіли б усі.

Плями на Сонці, як відомо кожному старанному школяреві, дійсно є, але відмовлятися від нього через це за власної волі, здається, ніхто не хоче.

Про можливості України в Сінгапурі, - інтерв'ю з Павлом Султанським. Частина 2

Ще декілька років і територія Сінгапуру приросте черговими гектарами штучно створюваного острова


- Які інтереси переслідує Росія і наскільки сильні російські позиції у Сінгапурі? Яким чином, на Вашу думку, можна послабити РФ у цій країні?

- У деградуючій імперії, якою РФ безумовно є, зовнішні інтереси всюди приблизно однакові: схилити на свій бік у будь-який спосіб, щоб з нею рахувалися. На одних діють шантажем, тиском, зокрема військовим, інших намагаються брати лестощами, обіцянками або ж просто - невигадливо - готівкою. Ось що відсутнє в інструментарії кремлівської зовнішньої політики, так це щире прагнення до рівноправного співробітництва. Велич не дозволяє, в тому числі і з Сінгапуром.

У 2014 дипломати від Росії рушили МЗСами країн свого перебування, домагаючись згоди на створення в будь-якому вигляді військово-морських баз для своїх кузнєцових. Цілком прагматичні і не позбавлені почуття гумору сінгапурці у відповідь на подібний запит поцікавилися наявністю у Москви в Тихому океані свого 7-го флоту.

Відносини між Сінгапуром і недоімперією складалися по-різному, від глибокої ворожості до “майжедружби”. Для держави-мегаполісу РФ не представляє особливого інтересу в економічному плані. Статистичні дані свідчать про це беззастережно, сухо інформуючи, що основу російського експорту в Сінгапур традиційно становлять сировина і мінерали. У той же час сінгапурський бізнес знаходить для себе різноманітнішу номенклатуру, чого б такого росіянам продати або перепродати. Непогано заробляють сінгапурці на медичному туризмі для росіян. З числа відносно нових напрямів сінгапурську сторону цікавлять перспективи управління аеропортом Владивостока. Сінгапурці з підвищеною увагою ставляться до подій в Арктиці, вважаючи, що розробка ресурсів Півночі, де роль РФ є все ще значущою, може обернутися істотними прибутками. Навіть статусу спостерігача в Арктичній Раді домоглися. Як найбільший у світі виробник і постачальник морських бурових платформ, а також країна, що має досвід будівництва криголамів, Сінгапур усіляко намагається залучитися до прийдешніх подій в Арктиці.

Частка двосторонньої торгівлі для кожної з країн не перевищує одного відсотка від загального обсягу (5,8 млрд. дол. США у 2015 р.). Стан справ зі взаємними інвестиціями мало чим відрізняється від ситуації з торгівлею. Не один рік поспіль на засіданнях міжурядової комісії звучать заклики московської сторони створити “зону вільної торгівлі”. Дивно, чому англійське “area” - простір - інтерпретується як “зона”? У нас, до речі, теж... Понад те, росіяни запевняють у готовності Сінгапуру приступити до обговорення питання підписання угоди про вільну торгівлю з напівміфічним ЄАЕС.

Кількість постійно проживаючих у РС вихідців з Росії, за неофіційними даними, становить кілька тисяч осіб. Там діє Російська православна церква з недільною школою при ній, видається глянець “Русский Сингапур”, функціонує “Русский клуб”. Посольство РФ постійно фігурує як їхній куратор. Кілька років поспіль у Сінгапурі проводився сінгапурсько-російський бізнес форум, зів'ялий слідом за початком московської агресії проти України.

До 2018 року, до півстоліття зі встановлення дипломатичних відносин між СРСР і РС, сторони нібито збираються завершити переговори щодо згаданої ЗВТ. Чомусь у зв'язку з цим уголос не вимовляється нічого про практичні вигоди від майбутньої свободи для торгівлі. Мабуть, немає про що вимовляти.

Україні складно протистояти Москві і її пропагандистам наявними в регіоні Південно-Східної Азії засобами. Однак прикметним є те, що Росія сама невтомно працює проти себе в усіх, в тому числі і в цьому, куточках світу. І якщо за часів Радянської імперії поряд з підкупом політиків, усілякими обіцянками, шпигунством, шантажем і провокаціями, СРСР дозволяв собі вкладатися в будівництво інфраструктурних об'єктів у державах-сателітах, майже безкоштовне навчання фахівців, постачання озброєнь і техніки, то нинішній носій тіари з двоголовим пернатим хижаком став куди скупішим у своїх витратах. Нагадаємо і про сінгапурський прагматизм, обійти який не може навіть найоблудніша пропаганда.

Так от, яким чином ми могли б впливати на сприйняття сінгапурцями сучасної Росії? Мої міркування у цьому зв'язку можуть здатися або наївними, або банальними. Полягають вони у тому, що як країна і економіка ми повинні з кожним днем ставати дедалі привабливішими для бізнесу, інвестицій, туризму, відпочинку і життя взагалі. Нам слід, як на початку свого шляху зробив Сінгапур, рішуче припинити спроби судити себе зі сторони. Замість примірювання чужих черевиків куди корисніше зайнятися власними, яким за визначенням немає заміни, і позбавитися пари випинаючих у них цвяхів, замінити підошву на високоякісну, начистити як слід, коротше, зробити зручними і красивими.

Читайте також: Ростислав Пилявець: «Термін «Велика вітчизняна війна», по своїй суті, пропагандистський»

Сінгапурці, між іншим, вважають нас інтелектуальною нацією. Але при цьому безпомилково вказують на наше невміння подавати себе. В усьому світі прийнято зустрічати по одягу. Якщо ж продовжити лінію, то і по взуттю. Багато хто з нас ще пам'ятає 70-80-ті роки минулого століття, коли у Союз завозили дешеву і якісну сінгапурську побутову, аудіо- та відеотехніку. Починалося ж сінгапурське “диво” з централізовано придбаних ще раніше, у 60-х, і розданих десяткам тисяч сімей швейних машин, які відкрили шлях до розв'язання проблеми зайнятості, поклали початок масовій профтехосвіті, пробили дорогу експорту і залучили іноземні інвестиції. Наші вихідні позиції незрівнянні з жалюгідним становищем Сінгапуру середини ХХ-го століття. Однак потенційними перевагами треба нарешті навчитися розумно розпоряджатися в інтересах більшості.

Росії у Сінгапурі слід не протистояти, а говорити про неї правду. Надрукована у квітні 2014 року в провідній сінгапурській газеті "Стрейтс таймс" змістовна стаття про “русский мир” нищівно позначилася на репутації РФ у Сінгапурі, а збитий невдовзі над Донбасом малайзійський літак додав їй кривавих фарб. Люди зі здоровим глуздом - а таких у Сінгапурі абсолютна більшість - не бачать Росію ні як друга, ні довгострокового партнера, ні місця для солідного інвестування.

- Населення Сінгапуру на 76% складається з етнічних китайців. Ураховуючи зростаючу політичну та економічну потужність КНР, чи може Сінгапур у майбутньому перетворитися на “маленький Китай”, як про це кажуть декотрі експерти?

- Спробуємо уявити собі, скільки австралійців має британське коріння. Певно, ледь не в кожного другого знайдуться не такі вже і далекі родичі в Об’єднаному Королівстві. Природне запитання: наскільки великі шанси Великої Британії "прирости" Австралією, або для Зеленого континенту перетворитися на клон колишньої метрополії? Відкладемо фантастичні сюжети, повернемося до випадку Сінгапуру. Так ось, немає в цій державі-мегаполісі пропекінских партій чи інших КНР-орієнтованих політичних угруповань. Звичайно ж, при бажанні можна поміркувати в футуристичному контексті про долю острова кілька десятиліть потому. Але від подібних уявних подорожей утримувався навіть батько-засновник сучасного Сінгапуру ЛКЮ. На питання про віддалене майбутнє його країни, погоджуючись з передбачуваністю варіантів розвитку тих чи інших “традиційних” держав, він з часткою невластивої йому розгубленості і невизначеності висловився про Сінгапур у книзі “Важкі істини для просування Сінгапуру” (“Hard truths to keep Singapore going”).

Відмовляючи Сінгапуру в можливості коли-небудь перевтілитися в "маленький Китай", не можу не зазначити, що багато хто у КНР бажав би, щоб їхня країна набула рис та репутації Сінгапуру. Доречно нагадати, що, як наслідок зустрічі Ден Сяопіна, творця ривка Китаю із зубожіння до процвітання, з Лі Куан Ю в листопаді 1978 року погляди натхненника модернізації КНР набули певних “сінгапурських” рис. Однак ідеологічної близькості це не додало. І хоча нерідко серед китайців, та й не тільки, можна почути про РС як про частину так званого Великого Китаю, Сінгапур, немов не помічаючи подібних випадів, невтомно проводить свою лінію. Наприклад, нарощування Пекіном військової потужності в Південно-Китайському морі зустрічає різку критику з боку сінгапурців. Зазіхання китайців на згуртованість АСЕАН також наштовхуються на рішучу відсіч з боку Сінгапуру.

Читайте також: Нагірний Карабах: не можна допустити мімікрії націоналізму в нацизм

Про можливості України в Сінгапурі, - інтерв'ю з Павлом Султанським. Частина 2

Сінгапур не лише уособлює еру інформаційних технологій, але й демонструє повагу до культури, традицій, релігійних переконань тих, для кого він став батьківщиною


Не зайвим буде нагадати, що заселення Сінгапуру вихідцями з Китаю відбувалося переважно з південних провінцій, де розмовляли на інших, ніж на півночі країни, діалектах, а по суті - мовах. По сьогодні в етнічних китайських сім'ях на побутовому рівні частіше почуєш не путунхуа (офіційна мова Китаю), а кантонську, хоккієн або теоцієу. Називаючи Китай своєю прабатьківщиною, сучасні сінгапурці переважно мають на увазі місцевість, звідки свого часу емігрували їхні предки, а зовсім не КНР.

Потрібно бути надмірним фантазером, щоб уявити собі політичний дрейф Сінгапуру в бік Китаю.

- Яка роль оборонного сектора в цій країні? Що на даний момент являють собою Збройні сили Сінгапуру і його військова стратегія?

- Асигнування на цілі оборони в бюджеті Сінгапуру виглядають більш ніж солідно. Оборонні видатки Республіки приблизно дорівнюють сумі аналогічних бюджетів сусідніх Малайзії та Індонезії, перевищивши 10 млрд. дол. США у 2015 році. Витрати, що скеровуються на оборону, зросли з початком агресії Москви проти України. В Сінгапурі цю подію сприйняли як попередження для своєї безпеки, оскільки РФ, будучи членом ядерного клубу і постійним членом РБ ООН, подала приклад цинічного нехтування базисними принципами міжнародного права щодо меншої і більш уразливої Української держави. Міністр закордонних справ РС К Шанмугам виступив у парламенті з відповідною заявою відразу ж після анексії Криму. В суспільстві ж з розумінням сприйняли заходи уряду зі зміцнення обороноздатності держави.

Витрати на оборону вивели Сінгапур на 2-е місце у світі за глобальним індексом мілітаризації. Характерно, що РС є єдиною країною першої десятки цього рейтингу, яка не веде бойових дій і у відносно недалекому минулому не брала участі у війнах.

Загальна військова повинність для чоловіків починається з 18 років. Без будь-яких відстрочок і винятків. Для визначеного законом кола осіб допускається альтернативна служба. Хоча постійний військовий контингент становить трохи більше 70 тис. військовослужбовців, зростаючи числом з року в рік, при загальній мобілізації майже 1,3 млн. чоловік здатні взятися до зброї. Цьому сприяє, серед іншого, регулярна перепідготовка резервістів до досягнення ними 49-річного віку.

Напевно не всім відомо про мову команд у сінгапурській армії. Вони віддаються малайською! Сінгапур майже стовідсотково є англомовною країною. Проте, поряд з англійською, статус офіційних мають китайська (мандарин), малайська і тамільська мови. Малайзія з самого початку визначалася як ворог номер один у набулому не з власної волі незалежність Сінгапурі. До певної міри і це послужилося малайськомовності в армії. Власне, навіть гімн країни виконується малайською.

Будівництво Збройних сил опинилося серед чи не найскладніших проблем у початковий період незалежного існування. Сінгапурському керівництву було дуже непросто посеред безлічі держав знайти ту, яка виявилася б здатною і готовою сприяти в цій справі. Після відмови у співпраці з боку низки країн до Сінгапуру прибули ізраїльські інструктори, створивши боєздатну військову структуру за ізраїльським зразком, що і понині щиро цінують сінгапурці.

Читайте також: Як судили Саддама Хусейна, - спогади очевидця

Оскільки відкритої інформації про ЗС РС дійсно багато, зверну увагу на окремі, на мій погляд, цікаві деталі. Зокрема, в останні роки міністерство оборони Республіки предметно зайнялося волонтерським рухом, юридично визначивши статус сотень співвітчизників як службовців МО, готових професійно працювати на користь своєї батьківщини. Залишаючись на своїх місцях у цивільному секторі, вони у разі потреби залучаються державою для виконання специфічних завдань, будучи при цьому юридично захищеними. Під час здійснення волонтерської місії їхні роботодавці, наприклад, зобов'язані зберігати за ними виплату окладів.

Особливістю військового призову є обов'язкове проходження служби не лише громадянами Республіки, але й усіма постійними мешканцями країни чоловічої статі, які досягли призовного віку. До речі, після проходження служби такі особи наділяються правом отримання громадянства.

Делікатне питання - ситуація з етнічними малайцями. Лише наприкінці 1970-х їх почали призивати на дійсну військову службу, резонно беручи до уваги, наскільки психологічно складно було б їм воювати проти своїх співплеменників. Можу помилятися в деталях, але у цілому ситуація така, що існуюча у ЗС Сінгапуру система допусків попереджає витік інформації і одночасно сприяє уникненню конфліктів на будь-якому ґрунті.

Визначальною мірою військова стратегія держави базується на понятті випереджаючої оборони, оскільки армія не має простору для внутрішнього маневру, відходу й організації опору при сухопутному наступі потенційного супротивника. Тому негайна - природно, в надзвичайних ситуаціях - висадка сил швидкого розгортання на території прилеглих держав, завдавання високоточних нищівних ударів по ворожих пунктах управління, виведення з ладу систем комунікації, забезпечення панування на морі і в повітрі - такими є складові оборонних зусиль Сінгапуру при виникненні воєнної загрози. Постійно заявляючи про свою прихильність стриманості і діалогу з сусідами, Сінгапур послідовно зміцнював свої ЗС. Одночасно в міжнародному вимірі формувався образ нації як виключно затребуваного суб'єкта, зокрема, як постачальника продукції нафтопереробки (знаходиться в топ-3 світу), фінансового центру (вже випереджає Швейцарію), міжнародного морського порту (очолює світові рейтинги завантаженості) тощо. Як стверджують і самі сінгапурці, і відповідні експерти, жодній країні не вигідно, принаймні на нинішньому етапі, військовими засобами загрожувати Сінгапуру. Інша річ - терористичні організації, кіберкриміналітет, усякого штибу міжнародні авантюристи. Для боротьби з ними влада мегаполісу не шкодує ні сил, ні коштів. Цю обставину, між іншим, із занепокоєнням сприймають сусіди Сінгапуру, що привносить напруженість у відносини з ними.

Щодо нас, то у відносинах з Сінгапуром ми неодмінно досягнемо високих результатів, створюючи по-справжньому комфортне середовище всередині своєї держави.

Юрій Пойта, Вектор Ньюз

Долучайтесь до нас у Facebook, читайте наш канал у Telegram та отримуйте новини прямо у ваш смартфон

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Вересень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930