Авторизація

» » » «Диктаторе, йди геть»: Кому вигідні протести у Венесуелі

«Диктаторе, йди геть»: Кому вигідні протести у Венесуелі

«Диктаторе, йди геть»: Кому вигідні протести у Венесуелі
«Диктаторе, йди геть»: Кому вигідні протести у Венесуелі
ZIK
Я погоджуюсь з правилами сайту та політикою приватності
«Людей об’єднаних не скорити», «Диктаторе, йди геть!», «Трампе, ласкаво просимо додому!» – такі гасла від протестувальників лунають у столиці Венесуели вже кілька тижнів. Останніми днями події в Каракасі розвиваються дуже стрімко. Маловідомий спікер парламенту проголосив себе президентом і несподівано дістав підтримку з усього світу.
Про це йдеться в сюжеті інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Деталі» на телеканалі ZIK.
«Я протестую, бо хочу, щоб моя країна була вільною. Геть диктатора, геть нарковладу. Я бачу Хуана Ґуайда нашим президентом. Він такий же венесуелець, як і я», – розповідає протестувальниця Францис Нор’єґа.
Хуан Ґуайдо раніше на великій політичній арені не світився. Закінчив університет, вчився у Сполучених Штатах. У парламент пройшов 2015-го – тоді йому був 31 рік. Спікером став випадково. Головних його конкурентів і однопартійців заарештували, тож вибору не лишилося. На мітинги до своїх прихильників виходить без пафосу. Їздить мотоциклом, краватки зайвий раз не вдягає. На один із останніх протестів прийшов у білому халаті, розписаному гаслами та побажаннями – це своєрідна подяка лікарям, які його підтримали.
«Нам треба створювати більшість, заручатися міжнародною підтримкою. Потрібно виступати проти порушення прав людини, проти корупції та насильства у Венесуелі. Маємо створити перехідний уряд і провести вільні вибори», – заявив спікер венесуельського парламенту Хуан Ґуайдо.
Поки Ґуайдо з обуреним натовпом протестує, Мадуро, який уважає себе легітимним Президентом, струшує зброєю. Він улаштовує марші, паради та військові вишколи. На кадрах з навчань, що кілька днів тому відбулися в штаті Карабобо, на півночі країни, президент у шоломі на панцерному всюдиході, по-хвацькому форсує річку та стежить за атакою на умовного ворога.
«Ми готуємося до найважливіших за останні 200 років військових навчань. Ми покажемо, на що здатні. Венесуелі потрібен мир, тож варто бути готовим до всього. Ніхто не поважає слабаків, боягузів і зрадників. У цьому світі шанують лише сміливців та тих, хто має силу», – наголосив президент Венесуели Ніколас Мадуро.
Армія – головний козир Мадуро. Військовики висловили підтримку президентові. І не даремно. Адже в зубожілій країні армійці – серед тих щасливчиків, яким живеться більш-менш нормально. Найбільше вливань у венесуельську армію приходить із Росії.
За останнє десятиліття Москва надала зброї та кредитів на військо на 15 мільярдів доларів. Це рекордна сума для всієї Латинської Америки. На озброєнні Боліварійської республіки – бронемашини, ґвинтокрили, танки, винищувачі та артилерійські установки, вироблені у Федерації. І в Кремлі згортати постачання не планують.
«Венесуела – наш давній партнер. Ми допомагали, ми інвестували в нафтовий сектор. Крім того країна купувала в нас зброю. Чи продовжимо ми постачання? Ми уклали довготривалі угоди. Розривати їх – не заведено», – повідомив депутат Держдуми РФ Олексій Чепа.
Москва активно підтримує режим, який привів Венесуелу до економічного колапсу, ще від часів Уґо Чавеса. Два місяці тому Мадуро особисто зустрічався з Путіним. Як наслідок, Москва пообіцяла інвестицій у нафтову галузь на майже 7 мільярдів доларів. За кредити Мадуро розрахувався кількома нафтовими родовищами, розробляти які дозволили російським компаніям.
Крім того, на венесуельські летовища Росія може відправити свої ядерні бомбардувальники, а в порти – ракетоносці. Усе це нагадує відправляння ядерних ракет на Кубу і підтримку режиму Кастро за часів Радянського Союзу. Аби знову погрозити США, Кремль одним із перших заявив про підтримку Мадуро.
«Ми дістали повну та беззаперечну підтримку від Росії. Ми вдячні за неї. Єдине, про що я зараз просив Путіна – залишатися зі мною в постійному контакті», – розповів президент Венесуели Ніколас Мадуро.
Окрім Росії, легітимність Мадуро у світі підтримали Куба, Болівія, Уругвай, Мексика, Іран, Нікарагуа, Сальвадор, Китай та Білорусь. Свою допомогу особисто телефоном запропонував очільник Туреччини Реджеп Таїп Ердоґан. За Ґуайо виступили країни ЄС, Сполучені Штати, Канада, Грузія та Україна.
Ніколас Мадуро – президент, що не має вищої освіти. Закінчив лише школу. Свою професійну кар’єру починав водієм автобуса. Утім невдовзі взявся до політики. Він був правицею Уґо Чавеса і після його смерті у 2013-му став президентом.
«Перед конституцією країни, перед парламентом і перед народом заприсягаюсь робити все задля щастя, достатку та радості венесуельців», – пообіцяв Ніколас Мадуро.
Уже за рік по приходові до влади Мадуро, в країні розпочалася затяжна економічна криза. Зарплати різко впали, податки виросли. Національна валюта – болівар – знецінився: тепер він коштує дешевше, ніж папір, на якому надрукований. Мінімальна зарплатня – 10 доларів. Вистачить на десяток яєць, якщо їх іще вдасться знайти.
На початок січня міністерство економіки публікує таку вартість головних продуктів зі споживчого кошика: літр молока на наші гроші коштує 13 гривень, кілограм курятини – майже сто, хлібина – 11, кілограм картоплі – 20 гривень, стільки ж яблук – трохи більше від сорока. Ціни нібито помірні, одначе невелике поточнення – у венесуельських крамницях останніми роками порожні полиці. У відчаї люди штурмують зачинені магазини.
На кордоні з сусідньою Колумбією вишикувалися черги. Одні їдуть туди по харчі та ліки, інші переїздять назавжди цілими сім’ями. За даними ООН, за останні чотири роки країну залишило три мільйони люду.
«Щоранку я прокидався і думав про те, де взяти їжу, аби нагодувати дітей. Бувало так, що до вечора не міг знайти нічого. Я не міг купити навіть трохи рису – не знав, де взяти харчів, а до того ж – у мене геть не було грошей», – пригадує венесуельський утікач Луїс Арелано.
Головний товар, на якому Венесуела заробляла гроші, нафта. Однак останніми роками торгівлю гальмували європейські та американські санкції. Їх запроваджували поступово – за корупцію, цензуру, порушення прав людей і непрозорі вибори. Після останніх подій – санкцій лише додалося.
За новими обмежувальними заходами, Венесуела може продавати нафту, зокрема, і США, проте гроші за неї йтимуть на заблоковані рахунки.
«Мета санкцій – змінити поведінку влади Венесуели. Коли вона визнає, що ці гроші мають дістатися законному керівництву країни, законному лідерові, тоді вони знову будуть доступними», – пояснив міністр фінансів США Стівен Мнучін.
Венесуела володіє найбільшими у світі родовищами нафти – 17% від усіх світових запасів. Відповідно, могла би бути серед найбагатших країн на планеті. Одначе контракти на видобуток і продаж чорного золота укладено на багато років наперед, а гроші за них давно розікрали та витратили. Головна спільниця – Росія – паралельно ще й головна конкурентка на нафтовому ринкові. А основний клієнт – Сполучені Штати, на додачу, затятий ідейний ворог.
Нагадаємо, Сполучені Штати Америки посилили санкційний тиск на Туреччину через купівлю венесуельського золота.
Леся Головіна, «Перші про головне. Деталі»

Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Март 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031