Авторизація

» » » Різдво відчиняє перед людиною двері, щоб стати Христом і Богом по благодаті, – патріарх Варфоломій

Різдво відчиняє перед людиною двері, щоб стати Христом і Богом по благодаті, – патріарх Варфоломій

Різдво відчиняє перед людиною двері, щоб стати Христом і Богом по благодаті, – патріарх Варфоломій
Різдво відчиняє перед людиною двері, щоб стати Христом і Богом по благодаті, – патріарх Варфоломій
Вселенський патріарх Варфоломій I. Фото: EPA/SEBASTIEN NOGIER
Я погоджуюсь з правилами сайту та політикою приватності
25 грудня більшість православних церков святкують Різдво за новоюліанським календарем. Цього дня під склепінням храму Святого Георгія Вселенського патріархату звучати слова різдвяних піснеспівів і знову буде звучати ім’я нового предстоятеля української Єдиної помісної церкви. Колись Україна приєднається до нового календаря.
А сьогодні для вас – слова із різдвяних послань його Всесвятості патріарха Варфоломія різних років. Вони дозволять зрозуміти, про що говорить Мати-церква зі своїми чадами, передає «Укрінформ».

2008 рік


Різдво Христове не обіцяє нам химеричного блаженства чи абсурдної вічності, воно дає нам «в руки» можливість нашої особистої участі у божественному житті і в любові Бога, яка буде поступово збільшуватися нескінченно!
...Звичайно, у світлі сучасного світового сум’яття і кризи ці істини звучать дивно. Надії більшості людей, які були покладені на мирські «божества», щодня обманюються трагічним чином. Людська особистість принижується і губиться серед цифр, машин, комп’ютерів, бірж і різнокольорових прапорів ідеологічного опортунізму.
Природа зношується. Навколишнє середовище поділяє цю участь. Молодь зневіряється і бунтує, протестуючи проти несправедливості цього і невпевненості у майбутньому... Однак, коли Церква закликає усіх до розумного осмислення, до переоцінки життєвих пріоритетів і до пошуків в особі «іншого» слідів образу Божого, не припиняє заявляти з усією силою, яку надає їй її двотисячолітній досвід, що Дитя, яке лежить у віфлеємському вертепі – це «уповання всіх кінців землі», це Слово і цілеспрямованість життя, це позбавлення, яке послав Бог своєму народу, тобто усьому людству.

2009 рік


Отже, Різдво широко відчиняє перед людиною двері для того, щоб стати Христом і Богом по благодаті, і саме заради цього «святкує в радості вся тварь, і небеса з нами веселяться» (стихири на хвалітех 28 грудня) у цей знаменний і рятівний день!
Нехай народжений у вертепі, що в яслах лежав, Предвічний Син Божий і нас заради – Син Людський зробить усіх нас гідними Своєї любові й Свого святого, що полонить усіх нас, облаштування по плоті!

2010 рік


У цій похмурій атмосфері, яка панує у світі і була створена фінансовою, соціальною, моральною та, особливо, духовною кризою, викликає у людей гнів, гіркоту, збентеження і великий страх за завтрашній день, солодко звучить голос Церкви:»Прийдіте, віряни, і побачимо сходження божественного зверху до нас у Вифлеємі» (тропар Шостого Часу, Різдво Христове).
Християни твердо вірять в те, що Бог не стежить «зверху» за розвитком людини, створеної за Його образом і подобою... божественна милість Різдва не обмежується лише вічністю. Вона стосується і того, що відноситься до нашого земного шляху... Напевно, у це Різдво слід звернути особливу увагу саме на цей бік божественного втілення. Нинішня криза створює для безлічі людей, у тому числі і для християн, величезну спокусу. Не злічити армії безробітних, «нових бідних», бездомних, молодих людей з розбитою мрією. Однак слово Віфлеєм перекладається як «Будинок Хліба»! Тому ми, віряни, повинні дати всім нашим страждаючим братам не тільки «Хліб Насущний», тобто Христа, який лежить у пелюшках у простому вертепі, але і повсякденний хліб для виживання, а також все, що «потрібно для тіла» (Яків 2: 16). Тепер настав час для практичного застосування євангельської звістки з достойним почуттям відповідальності!

2011 рік


«...Більшість людей спонукає і захоплює бій військових барабанів, і їм обтяжливо чути про обітниці мирного життя. Ми маємо на увазі, звичайно, не тільки розпалювачів військових збройних конфліктів, але головне – усіх тих, хто перетворює благородне змагання на конфлікт і напад на побратимів і хто задається метою, як би знищити противника. У цьому сенсі війна може сприйматися в реальності як війна між членами різних громадських груп і різного роду фракцій - етнічних, партійно-політичних, професійних, економічних, ідеологічних, релігійних, спортивних тощо. У психології їхніх представників формується схильність до війни, а не до миру, як повинно було б бути. Це, однак, не скасовує істини ангельського звіщення: через Різдво Христа і прийняття вчення Його, мир все одно запанує на землі.
Добра Божественна схильність до людини є даром, і благі наслідки цього реалізуються через всіх людей загалом, але особливо відчуваються тими, хто справді приймає вищесказані ангельські звіщання. Навпаки, для тих, хто відкидає їх і займаються поневоленням і знищенням побратимів, наслідки приймають форму кризової агонії і занепокоєння, економічної кризи, кризи самої мети нашого життя та екзистенціальної нестабільності.

2014 рік


До втілення Христа не могла людина помислити, наскільки незбагненною є гідність людської особистості, що зів’яла і ослабла після падіння. До пришестя Христа тільки вельми богопосвячені люди могли відчувати велич людської особистості, і, вторячи подиву Псалмоспівця: «То що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї» (Пс. 8, 5), вони вигукували: «А однак учинив Ти її мало меншою від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш її» (там само, 6).
Однак у наші дні ми щодня стаємо свідками суто тяжкого гноблення людської особистості, приниження і наруги над нею. Тож, щоб стати гідними слави і честі, якими наділив людську особистість наш Творець «заради нас і нами бувши», нам треба вжити усіх можливих заходів, щоб припинилися б нарешті зростаючі дії, що пригнічують людську особистість.
З подивом ми слідуємо повсякчас повторюваній «Віфлеємської драмі», де йдеться про драму, а не тільки про радісну подію, оскільки (світ) не розпізнав Сина і Слово Боже в яслах, і не бачить в Його творінні – в людині, «образ Божий».
Свята наша Православна Церква через своє богослов’я вчить, що людина і людське тіло, як таке, що воз’єдналося з Богом у втіленому Господі, гідні всілякого поклоніння. Тому повинно всім докласти зусилля, щоб до гідності людської особистості повсюди ставилися з найвищою повагою.
Сьогодні Вселенська Патріархія і наша Мірність, з великим серцевим плачем і глибокою скорботою, стаємо свідками, як здіймаються хвилі насильства і варварства, якими охоплено досі різні регіони нашої планети, особливо ж Близький Схід, і які вражають насамперед християнське корінне населення, часто в ім’я релігії. З цього Священного Центру Православ’я ми не перестаємо проголошувати всім братнім Предстоятелям Православних та інших Християнських церков, представникам Релігій, Лідерам Держав, кожній людині доброї волі, і особливо тим побратимам, які самі – суть творіння Божі, але кого підбурюють піддавати своє життя небезпеці і позбавляти життя інших людей, – взагалі всіх людей різного штибу: ніяка форма істинної та справжньої релігійності і духовності не можлива без любові до людської особистості. Будь-яке ідеологічне, громадське і релігійне утворення, яке зневажає людину, створену за образом Божим, і яке вчить або дозволяє умертвляти побратимів, часто жорстоким і примітивним способом, звичайно ж, не має жодного відношення до Бога любові.
Так, оцінюючи стан справ людства у нинішні Різдвяні свята, хотілося б, щоб усі ми жили в радості, бачили найвищу повагу до людської особистості, до побратимів, бачили припинення усілякого роду насильства, споглядали перемогу, яку пропонує і приносить через любов «Спас Благе Мовчання», «Начальника світу», що воплотився і Спаситель наш Христос.
Благодать і безмежна Милість і благовоління Цього народженого і вітленого у людській подобі Господа слави, миру і любові – нехай буде з усіма.

2015 рік


Солодкість Святої Різдвяної ночі знову огортає світ. І серед людських поневірянь і мук, кризи і негараздів, страждання і ворожнечі, тривог і розчарувань, таїнство воплочення Божого, як і раніше, постає у своїй одвічній привабливості, як реальне і завжди актуальне, спонукаючи «мешканців світу навчатись правді» (див. Іс. 26, 9), бо «нам днесь народився Спаситель» (Лк. 2, 11).
Проте, в наш час багато людей міркують як злочинець безжалісний Ірод, убивця немовлят, і винищують своїх братів-людей різними способами. Викривлена егоцентризмом свідомість володаря світу, яку уособлює собою Ірод як особистість-вбивця, парадоксальним чином вбачає небезпеку для свого існування у народженні невинного Дитя. І як найнадійніший шлях для захисту своєї світської влади від загрози, яка, як йому здавалося, йде від Дитя, він наважився убити його.
Щоб уберегти себе від убивчих намірів Ірода, Дитя Ісус, про якого сповістили Ангели, був змушений бігти в Єгипет, ставши разом з Марією, Матір’ю Своєю, Пресвятою Богородицею, і з праведним Йосипом «політичним біженцем», висловлюючись сучасною мовою.
В наш час, який вважається прогресивним, багато дітей вимушено стають біженцями, слідуючи за своїми батьками заради порятунку життя, на яке зазіхають різні злочинці. Таке явище – ганьба для людства.
На Різдво Дитя Ісуса, істинного спасителя і Спаса нашого, від Святійшого Апостольського і Вселенського Патріаршого Престолу ми закликаємо усе суспільство подбати про те, щоб забезпечити розвиток своїх дітей, поважати їх право на життя, на освіту і на нормальний розвиток, який могло б забезпечити виховання та їхнє формування в рамках традиційної сім’ї, на основі принципів любові, людяності, миру, солідарності, – тих благ, які приносить нам Господь, днесь народився заради нас.
Народжений Спаситель закликає усіх прийняти цю проповідь спасіння людей. Справді, за довгу людську історію народи багато разів мігрували і переселялися. Сподіваємося, однак, що після двох світових воєн і через заклик до миру від церковних і політичних лідерів і організацій, сучасні суспільства зможуть забезпечити мирне існування людей у своїх країнах. На жаль, події розсіюють надію, оскільки величезні маси людей під загрозою винищення, змушені обрати гіркий шлях вигнання.
Наші підтримка і допомога переслідуваним і вигнаним побратимам-людям, незалежно від племені, роду і релігії, будуть нашими дарами Народженому Господу – більш коштовними, ніж дари волхвів, і скарбом, більш цінним, ніж «золото, ладан і смирна» (див. Мф. 2, 11). Таке духовне багатство невід’ємне і єдине нетлінне в усі минулі століття, і воно чекає нас у Царстві Небесному.
Так принесемо жертву, кожен з нас по своїм силам, Господу, що явився нам в особі братів біженців. Принесемо ж днесь народженій у Вифлеємі дитині Христу цінні дари любові, жертви і людинолюбства, наслідуючи Його милосердя, і вклонімося Йому разом з Ангелами, волхвами, пастирями з простого люду, закликаючи з усіма Святими: «Слава у вишніх Богу, і на землі мир, у людях благовоління!» (Лк. 2:14).

2016 рік


«Це наше свято, що відзначаємо сьогодні – прихід Бога до людей, щоб нам переселитися, або (точніше сказати) повернутися до Бога; так, відклавши стару людину, зодягнімось у нову, і як померли в Адамі, так будемо жити у Христі, з Христом народжувані, розп’яті, поховані і воскреслі...
Євангеліє Різдва Христового проповідується і знову у світі, де, на жаль, лунає гуркіт зброї, де практикується насильство, що гнітить людей і народи, де панує нерівність і соціальна несправедливість. Нестерпне є становище безлічі дітей, жертв військових конфліктів, нестабільності, різного роду експлуатації, переслідування та дискримінації, голоду, злиднів і гірких поневірянь.
У квітні минулого року на о. Лесбос у нас, разом з Його Святістю Папою Римським Франциском і архієпископом Афінським і всієї Греції Ієронімом, з’явилася можливість переконатися у бідах біженців і мігрантів, зокрема – в гострих проблемах, з якими стикаються хворі діти – невинні і беззахисні жертви військового насильства, расової та релігійної дискримінації і несправедливості, кількість яких постійно зростає.
Святкування Слова Божого, що заради нас став немовлям і Христа, загибелі якого прагнула світська влада, за Євангелістом Матвієм, є нагадування і заклик до вияву турботи про дітей, про цих вразливих жертв, – до шанування священності дитинства.
Звичайно ж, і в розвиненому економічно стабільному і політично світі перед дітьми і їх чутливим душам існують загрози: велика криза шлюбу і сім’ї, різні втручання і використання фізичного та психічного насильства. Від каталітичного впливу електронних засобів масової інформації, і особливо телебачення і інтернету, що заполонило їхнє життя, як і від докорінних змін суспільного середовища – душі дітей ушкоджуються. Нестримний економічний бум з раннього віку перетворює їх на споживачів, і евдемонізм швидко вбиває в них дитячу невинність.
Через цю небезпеку Святий і Великий Собор Православної Церкви, який звернувся «з особливою любов’ю і ніжною турботою до дітей і молоді, у своєму «Окружному Посланні» говорить: «У багатоголоссі взаємовиключних визначень щодо ідентичності дитячого віку Найсвятіша наша Церква пропонує слова Господа «якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство» і «хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього», а також все сказане нашим Спасителем тим, хто «забороняє» дітям наближатися до Нього і «спокушає» їх».
Таїнство Різдва Христового узагальнюється у словах Кондака Свята: «Заради нас народився Отроча младо – Предвічний Бог». Бог-Слово як «отроча» і «отроча» як Бог відкривається людям з «чистим серцем» і дитячою простотою. Діти розуміють Істину, недосяжну для мудрих і розумних. «Від одних лиш дітей можете виправити Єрусалим», – зауважує Елітіс в поемі «Від близького».

2017 рік


Милістю Божою ми знову сподобилися досягти великого свята народження Божественного Слова во плоті, Яке прийшло у світ, щоб дарувати нам «добробуття», відпущення гріхів, визволення з неволі діянь закону і від смерті, щоб дати нам справжнє життя та велику радість, яку «ніхто не може відібрати від нас.
І знову слова: «Христос народжується» в світі, сповненому насильства, небезпечних змагань, соціальної нерівності та порушення основних прав людини. В 2018 році виповнюється сімдесят років з моменту всесвітнього проголошення прав людини, що після жахливого досвіду та руйнування Другої світової війни, висвітлив загальні високі ідеали, які повинні імперативно поважати всі народи і нації. Однак, ігнорування цієї Декларації триває, різноманітні зловживання та навмисні неправильні тлумачення прав людини підривають їхню повагу та їхню реалізацію. Ми продовжуємо не вчитися з історії, або ми не хочемо вчитися. Ні трагічний досвід насильства чи руйнування людської особи, ні проголошення високих ідеалів людства не запобігли продовженню насильства і війни, розгортанню сили та експлуатації людей людьми. Також використання технічних засобів та надзвичайних досягнень науки або економічного прогресу не сприяли соціальну справедливість та бажаний мир. Натомість, у нашій епосі збільшилося потурання багатим, а глобалізація руйнує умови соціальної згуртованості та гармонії.
Церква не може ігнорувати ці загрози для людської особи. «Нема нічого більш священного за людину, природу якої прийняв Бог». Ми боремося за людську гідність, для захисту свободи і справедливості людини, добре знаючи, що «справжній мир походить від Бога», що трансцендентна тайна втілення Слова Божого та обоження людини по благодаті розкриває істину про свободу і про божественну долю людини.
Втілення Слова Божого є свідченням і впевненістю, що Христос особисто керує історією як шляхом до Небесного Царства. Звичайно, шлях Церкви у напрямку до Царства, яке не реалізується дистанційно чи незалежно від історичної дійсності – або від його протиріч і пригод – ніколи не було без труднощів. Тим не менш, саме серед цих труднощів Церква свідчить про правду і виконує свою освячувальну, пастирську та преобразуючу місію. «Істина є стовпом і підгрунтям Церкви... Стовпом Всесвіту є Церква... і це велика тайна, тайна благочестя».

Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Сентябрь 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930