Авторизація

» » » Сутінки Добромиля: національну свідомість вимиває струмками євро і доларів

Сутінки Добромиля: національну свідомість вимиває струмками євро і доларів

Сутінки Добромиля: національну свідомість вимиває струмками євро і доларів
Сутінки Добромиля: національну свідомість вимиває струмками євро і доларів

[/i]

Галина Пагутяк

українська письменниця, лауреат Шевченківської премії з літератури
Жага грошей перекреслює людяність. Де вона присутня – виникає байдужість до оточення, що обертається врешті злочином проти Всесвіту. У цьому сучасні українці діють спільно з владою. Галичани – не виняток. Їх легко підняти на Майдан, вони – палкі й експресивні, але все ще не можуть подолати відчуження перед тим, що їм належить за первородним правом: землею, водою, пам’ятками старовини. Вони не можуть оцінити того, що вартує, а тим більше зберегти його для нащадків. Півжиття гарувати, дороблятися, забувши про родину, і померти від виснаження у 50 років, так і не поживши у двоповерховій хаті. Наставити пам’ятників і занехаяти Народні доми й бібліотеки. Спалити прадідівську церкву, аби поставити нову із золотим дахом. Зруйнувати палац, розтягти на цеглу замок. Тобто знехтувати скарбом задля зелених папірців, золотом задля сухозлотиці.
Влада, яка повинна захищати культурно-історичний спадок українців, пристойні будівлі, палаци і вілли відбирає від місцевих громад і передає під вищу юрисдикцію. Як це трапилось з арсеналом початку XVI ст в Добромилі. Ціною неймовірних зусиль будівлю довелось повернути у власність міста, але провалений дах стоїть майже рік, мотлох не вивезено, і невдовзі сніг продовжить руйнівну справу. Наразі мер Добромиля шукає коштів на порятунок, але легше поставити пам’ятник Швейку, аніж накрити арсенал. На пам’ятники і золоту бляху гроші завжди дадуть. Місце в самому центрі, знадобиться комусь на хатинку чи черговий ґенделик.
За кількістю пам’яток Добромиль утре носа хваленій Золотій підкові, але після зруйнування Замку Гербуртів на Сліпій горі, Саліни, Арсеналу, палацу Любомирських, особливої бруківки на ринковій площі, Монастиря на Чернечій горі, залізничного вокзалу, історичних вілл це буде дешева забігайлівка з борделем поблизу кордону. В Україні таких Добромилів катма, але мешканців це не хвилює. Їхню національну свідомість вимиває струмками євро і доларів. Більшість взагалі не знає, що ця страхітлива руїна за Ратушею – унікальний міський арсенал. Вони пишаються новою церквою, яка точно не простоїть 500 років, і яка не має жодної мистецької цінності. Бо вони вклали у неї тяжко зароблені гроші, але покрутять пальцем біля лоба, якщо їх попросити підтримати реставрацію історичних споруд рідного міста. Так їх виховали – викидати сміття за паркан і виколупувати цеглу з архітектурних пам’яток, щоб менше довелось зносити забудовникам.
Але найгірше те, що майбутнє Добромиля поставлене під загрозу космополітичними варварами з Києва та Донецька, які потрохи скуповують і окуповують цей благословенний край. Лісники допилюють ліси, у криницях зникає вода, а слабосильна і нечисленна громада не може протидіяти нашестю. Тільки відправити своїх синів та дочок на заробітки і працювати за копійки тут. Це озлоблює людей, забирає в них гідність і почуття патріотизму. Та й місцева влада не встоїть, бо не відчуває підтримки громади. Їй аби втриматись до ранку. Хоча ранок може і не настати, і її проженуть справжні господарі Добромиля, тобто окупанти за мовчазної згоди посполитих, які, напевно, знову образяться на автора цього допису. Мене це не дивує: почалися незворотні процеси денаціоналізації всієї України.

Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Январь 2022    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31