«Дим вітчизни світліший вогню на чужині»: про українських заробітчан в Польщі

«Дим вітчизни світліший вогню на чужині»: про українських заробітчан в Польщі

[/i]

Олександр Палій

політолог
Читаємо класиків. До новини про те, що кількість офіційних українських заробітчан у Польщі за рік скоротилася на чверть – з 800 до 600 тисяч.
Лукіан, «Похвала вітчизні», ІІ століття після Різдва Христового:
«Не було ще на землі людини, яка би до такої міри забула свою Батьківщину, щоб, опинившись в іншому місті, не думала про неї.
І ті, чиї справи на чужині йдуть невдало, проголошують Батьківщину найбільшим із благ, і ті, хто щасливий, хоча б в іншому їм все вдавалося, вважають, що їм бракує одного, найголовнішого – Батьківщини. І той, хто на чужині став знаменитий або сповнений багатством, або почесною посадою, або відзначився в науках, або здобув славу сміливця – тим сильніше кожен з них прагне досягти Батьківщини, чим більшої пошани удостоївся він у чужих краях.
Бажана і для молоді Вітчизна. А в людях уже престарілих зростає пристрасть до неї. І кожен зі старих людей прагне і молить богів дати йому закінчити свої дні в рідній стороні, щоб там же, звідки почалося його життя, скласти своє тіло, скласти в ту ж землю, яка його вигодувала. Бо для кожного жахлива думка бути полоненим чужиною, хоча б і після смерті, і лежати в чужій землі.
Подивися: переселенці, ніби незаконнонароджені, легко переходять з місця на місце, бо не знають вони і не люблять ім’я «Вітчизна», вважаючи, що всюди знайдуть в достатку все, що їм потрібно, і мірою щастя вважають радості шлунку. Ті ж, кому Батьківщина – мати, ті люблять землю, на якій народилися і виросли, навіть якщо вона не велика й кам’яниста і родючим ґрунтом мізерна. Якщо не буде за що похвалити якість ґрунту, для Вітчизни завжди знайдеться у цих людей похвальне слово. І якщо побачать, що інші пишаються широкими рівнинами і луками, свою прославлять за те, що вона «юнаків добрих родить».
Дим вітчизни здасться йому світліше вогню на чужині.
Законодавці всюди за найбільші злочини, як найважчу кару, вважають вигнання. І в боях немає найбільшого слова для тих, хто стоїть в рядах, як сказати їм, що вони воюють за Батьківщину, – ніхто, почувши це, не побажає виявитися гірше за інших, і навіть боязкого робить хоробрим слово «Вітчизна».

Долучайтесь до нас у Facebook