На добре здоров’я. Печія: причини «загоряння»
[/i]
Тетяна Козирєва
Журналіст, у сфері особливих зацікавлень якої – медицина
Напевно, все ж варто почати зі статистичних викладок. А вони засвідчують, що печію мають до двадцяти відсотків населення Земної кулі, тобто кожен п’ятий.
Статистика – статистикою, але, мабуть, є сенс говорити й про те, що неприємні відчуття над грудиною і у верхніх відділах живота бодай раз у житті мали всі ми. Наприклад, після того, як пишно поїли-попили (читай «переїли-зловжили») на якомусь святковому заході; або, приміром, скуштували в гостях чи в ресторані якоїсь «не своєї» (чи не в «свій», звиклий, спосіб приготовленої) страви... Й оце так не збіглося з вашими повсякденними правилами у споживанні їжі, що шлунок «повстав-запалав-збунтувався!
Фото з відкритих джерел
І це велике щастя, якщо печія трапляється зрідка і ми маємо можливість зрозуміти, чим вона спровокована, відтак раз і назавжди зробити висновок, до чого з їжі чи пиття – зась. Тоді й до лікаря з отаким дискомфортом звертатися не потрібно.
Якщо ж у шлунку «шкварить» регулярно, бодай раз на тиждень, і без видимих на то причин, то до фахівця доведеться-таки йти. Чому? Та тому що печія – це симптом, за яким може приховуватися низка небезпечних захворювань. Для прикладу – гастрит, виразкова хвороба шлунка і навіть онкологія.
Але не переймайтеся отак, відразу, бо, кажуть лікарі, все ж найчастіше причиною печії є (поможи, Боже, вимовити) гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. Не домордовуватиму вас (і себе!) термінами і намагатимусь пояснити процес, як мовиться, на пальцях.
Виникнення печії, рівно як і супутніх симптомів (а це можуть бути надмірне слиновиділення, нудота, відрижка кислим або гірким…), пов’язано із закиданням кислого вмісту шлунка (іноді – з домішками жовчі) у стравохід або підвищеною чутливістю його слизової оболонки до соляної кислоти. Інакше кажучи, рух їжі відбувається у зворотному, протилежному природному, напрямку. От вам і причина «пожежі».
Крім того, частій з’яві або посиленню печії сприяють не лише внутрішні, а й зовнішні чинники. І це можуть бути куріння, зловживання алкоголем, переїдання, споживання газованих напоїв, кави, гострих соусів, солінь, свіжого хліба (особливо – темного), смаженої та жирної їжі, прийом деяких ліків (до прикладу, аспірину чи ібупрофену). З власного досвіду скажу, що я в цьому сенсі категорично не сприймаю майонезу, жирного кефіру, також – молока, деяких сортів зеленого чаю і термічно не оброблених часнику та болгарського перцю. Вряди-годи печію мені спричинює й томатна паста, котрою приправляю, припустимо, домашнього приготування кабачкову ікру. А ще – кава з вершками. Тому щойно перелічені продукти для мене – табу. Й аспірин, до речі, також, а з ним – і всі комбіновані, з умістом аспірину, препарати. Щодо кави, то частуюся тільки чорною, без сметанки.
Тим часом, лікарі додають до чинників-провокаторів згаги й стреси, також (здавалося б, дива дивні) – відпочинок лежачи після прийому їжі, а ще – підвищення внутрічеревного тиску через носіння надто тугих поясів, підняття тяжкого, вагітність та надмірну вагу.
Постійна печія – 100% привід звернутися до гастроентеролога чи сімейного лікаря. І вони, до речі, попереджають, що самолікування у разі печії неприпустимо, позаяк це може призвести до ускладнень. Яких? Залишіть це питання до візиту до одного з поліклінічних кабінетів.
Принагідно зазначу, що у разі відсутності часу чи бажання звертатися по консультацію й обстеження до фахівця варто взяти до уваги декілька нескладних правил. Отже…
Не варто гасити «загоряння» у шлунку розчином питної соди чи молоком. Такі «вогнегасники» знімуть неприємні відчуття на дуже короткий термін, а потім все повернеться на круги своя.
Не варто, вочевидь, покладатися й на пропоноване у «павутинні». Я, готуючи цей матеріал, побачила, наприклад, пропозиції щодо насіння льону, відвару кори дуба, відвару м’яти, також – застосування чаю з імбирного кореня, фреш-міксу з картопляного, морквяного соків та ложки меду. Як на мене (з погляду людини з дуже великим досвідом спілкування з добрими медиками), годиться для «гасіння» печії тільки відвар насіння льону. І то у разі регулярного (тричі на день) і тривалого (щонайменше три тижні) його застосування. Звісно ж, за умови правильного приготування, бо він, той льон, має бути як густий кисіль. (Ну, це я так, принагідно).
Маючи приступи печії, варто відмовитися від гострої, кислої, смаженої та соленої їжі. Хай і домашнього приготування.
Не балуйте себе всякими-різними екзотичними продуктами, а особливо – у закордонній відпустці, коли звернення до лікаря – проблема.
На щодень відмовтеся від перекусів фастфудом, а особливо це стосується дітей – шкільного і студентського віку. Життя тривале. То нащо вам у перспективі ота (як її???) гастроезофагеальна рефлюксна хвороба?
За можливості, дотримуйтеся принципів раціонального харчування, а це означає, нагадаю, розподіл раціону щонайменше на чотири, а правильніше – на п’ять невеликих (!) порцій.
Також не забувайте ретельно і довго пережовувати їжу (якими б голодними не були, не ковтайте величезними шматками, бо ж не перетравлюватиметься як слід).
Після трапези бодай півгодинки походіть-порухайтеся. Кажете, хочеться полежати? Відсуньте лежання трохи у часі. Корисніше буде! І, звісно, пам’ятайте про «люфт» перед нічним сном – здаватися в обійми Морфея варто щонайменше через годину після вечері. Раніше – ні-ні! Та й узагалі, варто би було взяти за звичку перейтися на свіжому повітря перед сном Але це, як я розумію, для більшості – зі сфери фантазій. На жаль.
Принаймні на час загострення «пожежних» незручностей, виключіть з раціону кислі фруктові соки (навіть домашнього приготування), м’яту, сирі цибулю і часник, також – болгарський перець помідори, каву, міцний чай та шоколад.
Стежте за вагою – зайві кілограми «тиснуть» на внутрішні органи, відповідно, можуть сприяти виникненню печії.
Про куріння й зловживання алкоголем вже згадували…
А ще лікарі радять уникати тривалої роботи у позі «зю», тобто зігнутими. Також – надмірних фізичних навантажень і надто тісного одягу, а особливо такого, що стискає живіт.
Традиційно насамкінець додам, що радилася по темі сьогоднішнього блогу з професором Львівського медуніверситету, доктором медичних наук Оленою Радченко. Зрештою, як і кожного разу, коли приступаю до отакої, медичної, роботи.
То будьте мені здорові.
Долучайтесь до нас у Facebook
