Авторизація

» » » Ану, напишіть щось латинкою...

Ану, напишіть щось латинкою...

Ану, напишіть щось латинкою...
Ану, напишіть щось латинкою...
"/>
Тисяча років – це таки дуже багато. Стільки вже часу кирилиця домінує в українській писемності і не збирається здавати позиції. Ще тоді практика довела – це набагато зручніше, ніж дивна та закарлючкова глаголиця, яка, згодом, відійшла у небуття.
Інша суперниця кирилиці – латинська абетка – теж мала свої перспективи. І зручніша, ніж глаголиця; і у світі користуються. Але свого часу не встояла.
Однак зараз в Україні й досі лунають думки, що латинці варто дати ще один шанс.
Навіщо? Які воно дасть переваги і чи варті вони очевидних ризиків? Врешті, що буде з кирилицею?
Про це журналіст IA ZIK розмовляв із прихильником української латинки, творцем спеціального ресурсу Latynka.Tak, філологом Петром Пшеничним.
– Українська латинка – що це таке? І чому ми, українці, що століттями користуємось кирилицею, маємо осягнути ще й латинку?
– Насправді – все дуже просто. Адже стандарти транслітерації українських слів давно вже використовують, складають та змінюють. Усім нам перекладають прізвища у закордонних паспортах; пишуть для іноземців назви населених пунктів на табличках тощо. Під час євроінтеграції цей процес лише поглиблюватиметься.
Однак – далі йде серйозна плутанина. Адже чинні стандарти не передають усі мовні явища. І виникають проблеми із транслітерацією або повторним переведенням з латинки на кирилицю. Наприклад, за різними проектами Херсон можуть перекласти як Kherson, Xerson чи може Hersson. І що тоді робити?
Нам здається, що замість того, щоб вічно змінювати стандарти транслітерації, після яких виникають суперечливі ситуації, варто зробити повноцінну абетку, яка вирішить такі технічні проблеми. Після цього можна вже й вводити українську латинку паралельно до кириличної.
– Навіщо це робити? Які переваги надасть латинка, яких у нас немає з кирилицею?
– Перш за все – це ще один відрив від «русского мира». Так вже сталося, хоч і не дуже історично справедливо, що Росія просто взяла і привласнила собі кирилицю. Хоч і не є справжньою батьківщиною цієї абетки. Але, так чи інакше, саме Росія, чи то СРСР, чи то Російська імперія асоціюються з кирилицею.
Є й інші приклади. Одна з дописувачок говорила, що довго пояснювала австралійці, що це за держава – Україна. Співрозмовниця цікавилася, якою абеткою послуговуються у цій країні. Та після почутого (кирилиці, – Ред.) так і не зрозуміла, чим відрізняється Росія від України. Все ж, на асоціативному рівні кирилиця є ближчою до РФ.
Та й не варто недооцінювати вагу символів. Було б дуже символічно, якби Україна, яка називає себе складовою Європи, на рівні символів асоціювалася б із нею.
– Добре, а якщо говорити про чисто практичний аспект. Що тут запропонує латинка?
– Безперечно, певні практичні переваги однозначно отримаємо. Якщо говорити про захист інформаційного простору від російської пропаганди та відповідного контенту, то, якби в Україні була латинка – громадяни б менше піддавалися впливам ворога. Грубо кажучи, якщо в «Гуглі» вводити запит латинкою, то значно рідше вибиватимуть результати російською мовою.
Ну, і те, що вже говорив, – не буде плутанини з різними дрібними моментами. У багатьох виникала ж ситуація, коли прізвища батьків у закордонному паспорті переклали по-одному, а у внуків – по-іншому.
– Попри це, ідею латинки загалом досить неоднозначно сприймають. Ви знаєте, як зацікавити пересічного громадянина перейти на латинську абетку?
– Зрозуміло, що змушувати ніхто нікого не буде. Коли люди чують про це, то одразу уявляють картину – ми приходимо і говоримо: «Все, з кирилицею закінчуємо. Переходимо на латинку». Тому й одразу з’являються дві сторони конфлікту – ті, хто за латинку, і ті, хто за кирилицю.
Але це взагалі не так має відбуватися. Жодного примусу. Ми вже користуємося латинкою у різних сферах. То чому б не зробити другу повноцінну графічну систему передачі української мови на письмі, яка потрібна вже зараз. Це не означає, що от вже ми маємо перейти на неї і забути кирилицю. Ні, давайте зробимо її паралельною.
Щось на кшталт як в Сербії сталося. Паралельно існують дві абетки. Ніхто нікого насильно не переводить. Хто хоче – користується кирилицею, інші – латиницею. Це б допомогло зняти конфліктність з цього питання.
Проблеми розуміння виникати не повинні. Молодше покоління запросто писатиме двома абетками. А якщо старші люди не впораються – значить їм не потрібно. І вони спокійно зможуть користуватися кирилицею.
– Як функціонує ця паралельність? Наприклад, маємо школу і підручник з української мови. Його просто дублюватимуть двома абетками?
– За підручники, чесно кажучи, не знаю. Бо не експерт в цьому. Та в Сербії на державному рівні зберігають кирилицю. А вже далі – користуйтеся, чим хочете.
В Україні ж, думаю, що на перших порах мала б вживатися кирилиця. А вже далі, зважаючи на тенденції, приймаємо рішення – чи залишаємо дві абетки, чи лише кирилицю, чи повністю переходимо на латинку.
В будь-якому разі варто спланувати та розробити конкретний план дій. А потім вже дивитися – що і як. Хоч, мабуть, дарма сподіватися на такий підхід до цієї справи. Всі суперечливі питання зазвичай відкладаються, влада їх намагається уникати.
– Вам не здається, що, коли почнуть розглядати це питання, не уникнути нагнітання з боку Росії, чиї зусилля можуть поглибити розкол серед українців?
– Без цього ніяк. Будь-яке суперечливе питання інколи природно, інколи штучно сильно роздмухується і провокується таким чином якийсь серйозний конфлікт. Цього не уникнути. Більше того – якби ми мали якийсь вакуум та свій винятково український інформаційний простір, то було б легше це вирішувати.
А оскільки на нас досі йде інформаційний тиск з Росії і є представники таких сил в українському парламенті, то всі схожі питання будуть надзвичайно складно протікати.
– Тоді чи не краще дочекатися того часу, коли все ж проросійські сили вдасться подолати, і вже тоді говорити за латинку?
– Все залежить від позиції держави. Якщо вона активна – то зможе здійснювати речі, які вважає за потрібне і які йдуть на користь людям та суспільству. Якщо говорити про відрив від «русского мира», добре було б одразу за рік перейти на латинку і це б зробило певний позитивний ефект. Але за реальними обставинами розуміємо, що це неможливо.
Натомість в таких питаннях не можна сидіти на березі та чекати, поки припливе голова ворога. Ми реально не можемо спрогнозувати, що Росія розвалиться. Але нам слід впровадити латинку, щоб захистити свій інформаційний простір. Ми розуміємо, що маємо боротися з ворогом на різних рівнях. Зокрема – на символічному. Варто використати у війні весь арсенал.
– Тоді на якому рівні перебуває провадження латинки?
– Із законодавчого боку, звісно, жодних кроків немає. Але це й зрозуміло, бо зараз латино-українська абетка переживає десь ті часи, які були в кирилиці у XIX столітті. Пам’ятаємо, коли з’являлися різні кириличні абетки за фонетичним принципом – кулішівка, драгоманівка, желехівка. Чи за етимологічним – максимовичівка. Словом, освічені люди намагалися краще пристосувати «гражданку» до української мови. Відповідно – було дуже багато варіантів. А коли дійшло до державного ухвалення, тоді вже все уставилося. Всі зійшлися на компромісному варіанті.
На сьогодні є багато суперечливих проектів. Були й спроби звести універсальний варіант у різних спільнотах. Але як це не вдавалося людям 200 років тому, так і зараз не вдається.
Проте, якщо держава буде цим зацікавлена, тоді буде ухвалено єдиний стандарт українсько-латинської абетки.
Колись Іван Огієнко казав, що хай краще буде поганий правопис, але один для всіх. Впевнений – так буде й з латинською абеткою. З кирилицею це тривало приблизно 100 років, а зараз все швидше рухається. І прийде час, коли з’явиться універсальний варіант.
– Чому не вдається досягти компромісного варіанту? В чому проблема?
– Кілька років тому сперечалися, кому який проект подобається. Їх багато – Лозинського, Ієречика, Лучуківка, Лагоди, на основі гаєвиці тощо. Дискусія йде і щодо того, за яким принципом будувати новий правопис – фонетичним чи етимологічним. Обговорюють і на поверхневому рівні – проблема передачі шиплячих, пом’якшення приголосних перед голосними тощо.
Говорити про компромісний варіант зараз взагалі не можна. В нас немає інформації статистики, немає опитувань щодо цього питання, провести їх самотужки майже неможливо, немає чіткого окресленого кола людей з прийнятним рівнем похибки. Тому важко говорити про це все.
В рамках проекту Latynka.Tak вже пробували зробити опитування та знайти компромісний варіант. Однак цього не вдалося. Всі розуміють, що близької перспективи немає саме на державному рівні. Тому ніхто не поспішає.
Оскільки тут було фіаско, то вирішили просувати саму ідею, полишивши питання впровадження абетки.
Попри це, коло прихильників, вважаю, у нас досить широке – є спільноти в соцмережах, є люди, які не долучаються, але в публічному просторі ствердно говорять про цю ідею.
До речі, могли ми перейти на латинку і дещо раніше. У 1927-му році під час з’їзду правописної комісії, де тодішня інтелігенція вирішувала майбутнє правопису, піднімалось це питання. І 20 людей проголосувало за латинку, 25 – за кирилицю.
– Якщо така ситуація, то які можуть бути ваші подальші кроки, якщо згуртованої спільноти у вас як такої – немає?
– Наразі маємо на меті не досягнення компромісу з приводу абетки чи переходу на латинку. Це лише подальші цілі. Хочемо популяризувати саму ідею запровадження латинської абетки.
Попри це, обговорювали варіант створити ГО. Але на сьогодні у нас немає потуги, яка б змогла тягнути організацію на доброму рівні. І є сумніви, чи все потрібно вирішувати таким шляхом.
Є спільноти прихильників, які намагаються створити ідеальну латинсько-українську абетку. Багато вважають – поки нема компромісного варіанту – доти не робимо такого кроку. От з’явиться – тоді і робимо ГО.
На мою думку, всі питання щодо латинської абетки мають перебувати у руках фахівців установ. Сам її вміст – це їхня справа. А ми вже на рівні громадськості просуваємо ідею. Так процес піде швидше.
Розмовляв Петро Синєокий,
ІА ZIK
Читайте також: Ніж у спину Кремлю: Казахстан переходить на латиницю

Долучайтесь до нас у Facebook, читайте наш канал у Telegram та отримуйте новини прямо у ваш смартфон

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Грудень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31