Очевидно, що ми живемо в епоху змін, що у стародавньому Китаї було, м’яко кажучи, дуже неприємним побажанням. Події сучасності екстраординарні для розвитку людського виду, і вони точно відобразяться й на внуках, й правнуках. Такі наслідки називаються епігенетичні та трансгенераційні зміни, а в нашому випадку, нажаль, травми.
Рішення, що будуть ухвалені, методи та технології, що будуть успішні у нас в країні, можуть зцілити планету. Так, я думаю, Україна може стати цілителем світу, якщо зцілиться сама. І от чому подарунок, який ми отримали від “Часу” не легкий і дуже відповідальний.
Відомий факт, що до п'ятого покоління інформація в ДНК розрізняється доволі добре, з вірогідністю >45%. Отже крім “Ковіду” та Війни епігенетичні або трансгенераційні травми у нас закарбовані події п’яти поколінь, а це ≈125 років та їх наслідки.
Тобто поведінка та функціональні можливості, які сформувались не тільки зараз, за час мене та моїх батьків, а й подіями, про які, можливо, мені розказали “байки”. І якщо є “байка”, то і докопатись до зцілення стає вкрай складно. Що ж тоді робити? Але зпочатку визначимось з предметом, що таке епігенетичні та трансгенераційні травми, і який між ними зв’язок.
Епігенетичні травми - це ті, що спричинені тривалими зовнішніми впливами, такими як зміна харчування, переселеннями, катастрофами. Ці події призводять до змін хімічних міток в ДНК, епігенетичний код організму. Який регулює процес, збереження інформації в генах, про функціонування клітини та організму в цілому, не впливаючи на послідовність ДНК як такого. Але може мати інтегральний вплив як на психічному, емоційному та фізичному планах.
Трансгенераційна травма виникає, коли епігенетичні модифікації в одному поколінні передаються наступним поколінням. Це може призвести до змін поведінки, фенотипу та ризиків захворювання в наступних поколіннях.
Отже ми маємо справу з “прихованними” речами тих подій, що відбувались, їх наслідки напливали одне на інше, зцілювалися або підсилювалися увесь цей час та їх діагностика традиційними методами є вкрай ускладненою.
При формування принципів та політики відновлення та “реабілітації”, які зараз очевидно формуються у нашому суспільстві є доволі логічним тримати на увазі ці види травм як ті, що формують весь ландшафт нашого суспільства. Такі травми з поля різнотрав’я роблять чітко стрижений газон, чітке розподілення на покоління, всякі типи, по освіті, місцю служби/роботи і таке інше…
Вибачте, але дозволю собі тут нагадати основні події, які пережили наші предки за період, з якого обчислюється ідентифікаційний код фізичних осіб:
1900 (1795) - 1918 – Західні області України, розквіт газової та нафтової промисловості у Галичині, було формування багатьох військових формувань, які воювали на різних фронтах. У 1918 році в результаті поразки Австро-Угорщини в Першій світовій переділ території.
1932-1933 Голодомор – штучно створений голод у рамках політики радянського режиму, який призвів до смерті мільйонів людей в Україні.
1930-1940 Репресії проти української інтелігенції та націоналістів – масові політичні репресії радянського режиму проти української інтелігенції та націоналістів, включаючи переселення та розстріли.
1944 Репресії проти кримських татар – депортація кримських татар з Криму до різних регіонів СРСР, що спричинила смерть тисяч людей.
1945-1952 – масові операції з ліквідації повстанських формувань та прихильників УПА.
1960-1980 Переслідування і репресії проти дисидентів – масові політичні репресії радянського режиму проти дисидентів, які виступали проти режиму та за права людини, заборона психоделіків в т.ч. ендемічних.
1986 – чорнобильська катастрофа.
1988-1995 – розпад СРСР, початок становлення державності, “приватизація” початок встановлення олігархічного режиму.
1998 – дефолт, посилення зовнішнього впливу на країну.
2014 - донині – порушення цілісності країни.
І, як наслідок цих подій ми можемо розпізнати результат цих трансгенераційних травм.
Страшний букет страхів: голоду, смерті, висловлення, авторитетів, радіаційного опромінення, екологічної шкоди, насильства, майбутнього в цілому. Дуже вірогідні, що наслідками таких травм є: недовіра до уряду, емоційне заціпеніння, емоційні бар’єри, депресія, тривога, “безпричинний” ПТСР посттравматичний стресовий розлад, уникнення соціальної взаємодії, параноя, суїцидальних думок.
Приклад “харчової травми”: у 70х відбулась вимушена зміна дієти з конопляної олії на соняшникову олію. Споживання жирів може впливати на розвиток мозку різними способами. Наприклад, омега-3 жирні кислоти, які містяться у високій концентрації в конопляній олії, важливі для розвитку та функціонування мозку. Вони відіграють вирішальну роль у розвитку та підтримці структури та функціонування мозку, особливо в областях, пов’язаних із пам’яттю та навчанням. З іншого боку, в соняшниковій олії менше омега-3 жирних кислот і більше омега-6 жирних кислот, які пов’язують із посиленням запалення в мозку та вищим ризиком депресії та інших психічних розладів. Це потенційно може призвести до когнітивних або психічних проблем…
До недавнього часу робота з такими видами травм абсолютно не велась, але широко використовується, наприклад “бізнесменами” при прийомі на роботу або маркетолохами при досягненні об’ємів продаж. Думаю, ви можете зробити висновки, кому вигідна така ситуація. І розв’язавши це рівняння ми зможемо зрозуміти ландшафт і розпізнати, звідки йде спротив і хто є союзником для пошуку і впровадженню сучасних методів роботи з такого роду травмами.
Політика регулювання одужання від трансгенераційних травм потребує докорінного оновлення, та холістичного підходу. І в цей час виявляється, що сучасні дослідження показують ефективність психоделіків у лікуванні трансгенераційних травм.
Хоча на цьому шляху багато проблем та перешкод, обмежені ресурси та стигма самих травмованих. Але, дорогу пройде той, що йде, і перший великий крок відбудеться завтра, неординарна для України подія - “
Психоделічно асистована терапія в лікуванні посттравматичних станів”.
Побачим, як це буде у нас в країні.
Андрій Худик
Долучайтесь до нас у Facebook
