Авторизація

» » » Слово про цілителя Олексія Чигрина з Кобеляк, що на Полтавщині

Слово про цілителя Олексія Чигрина з Кобеляк, що на Полтавщині

Слово про цілителя Олексія Чигрина з Кобеляк, що на Полтавщині Щоб не казали недоброзичливці, але у щедрій на таланти Україні, попри загальне падіння професіоналізму працівників у всіх сферах, збереглося немало майстрів своєї справи, котрі добросовісною працею і високим рівнем компетентності продовжують прославляти нашу державу. Серед тих, хто вже понад 30 років самовіддано віддає себе служінню людям – лікар мануальної терапії вищої категорії Олексій Федорович Чигрин. Уславлений на теренах колишнього СРСР і далеко за його межами цілитель реклами не потребує. Більш того, вона йому шкодить. Він навіть був змушений виготовити візитну картку із власним фото щоб хоч якось захистись від пройдисвітів, котрі, наслідуючи «дітей лейтенанта Шмідта», активно займаються медичною практикою під його іменем.

Олексій Чигрин народився 1953 року у селі Іванівка Кобеляцького району Полтавської області. 1976-го закінчив Полтавський медичний інститут. З березня 1978 пліч о пліч працював з одним із засновників в СРСР мануальної терапії, легендарним лікарем, потомственним костоправом Миколою Андрійовичем Касьяном, допомагав йому долати усілякі перепони на шляху утвердження розробленого ним унікального методу лікування остеохондрозу та інших захворювань хребта.

Слово про цілителя Олексія Чигрина з Кобеляк, що на Полтавщині Зараз, коли навіть у найзатятіших скептиків новаторські ідеї «кобеляцького костоправа» не викликають жодних заперечень, а у його рідному місті успішно функціонує відомий на увесь світ Центр мануальної терапії, важко уявити, що не так давно був період, коли колеги-заздрісники вкупі із звичайнісінькими перестрахувальниками й бюрократами від медицини «строчили» доноси у різні інстанції, звинувачуючи Касьяна в авантюризмі, шарлатанстві, циганщині. І не просто звинувачували, а й цькували його чисельними комісіями, перевірками правоохоронних органів, погрожували тюрмою чи, як мінімум, відстороненням від професії. На даний час тільки у Кобеляках за різними даними практикує близько 40, чи то навіть 60 лікарів, котрі називають себе «послідовниками Касьяна». Є серед них справжні лікарі, як наприклад син Миколи Касьяна - Ян, є ремісники, але й чимало дурисвітів, котрі, спекулюючи на славетному імені, заробляють гроші на людській біді. А от у 70-ті роки минулого століття кількість соратників опального Учителя, які ризикнули пов’язати своє майбутнє з лікуванням людей за його методом, була мізерною. Їм також довелося відчути на собі шалений спротив Системи, а тому лікували хворих без права на помилку, щоб не дати підстав для додаткових обвинувачень Касьяна.

«Іскрою Божою», невтомною працею і самовідданим служінням професії виділявся серед них Олексій Чигрин. Завдячуючи природному хисту, він не тільки старанно переймав від Касяна тонкощі мануальної терапії, але й постійно підвищував свій професійний рівень в академічних медичних закладах. 1982 року Чигрин завершив навчальний курс у Ленінградському інституті підвищення кваліфікації лікарів-експертів, отримавши спеціальність «лікар-терапевт»; 1988 року пройшов курс підвищення кваліфікації у Київському інституті удосконалення лікарів по темі «Мануальна рефлексотерапія вертеброгенної патології».

До Чигрина їдуть звідусіль. Політики й бізнесмени, артисти й космонавти, водії-далекобійники і військові, шахтарі й офісні працівники, відомі телеведучі і знамениті спортсмени, старі й молоді. Хто добирається до оселі лікаря, де він проводить щоденний прийом, своїми ногами, хто на милицях, носилках чи інвалідній колясці. Усі вони покірно роздягаються у передпокої до кабінету, довіряючи лікарю свої біди. Якби там повісити карту світу, на якій би Чигрин встигав позначати країни, звідки до нього приїздять пацієнти, вона б зарясніла позначками на усіх континентах нашої планети. Звичайно найбільше відвідувачів з республік колишнього СРСР, а також Німеччини, Польщі, Нідерландів, Угорщини, Румунії та інших країн Євросоюзу. Нерідко на запрошення закордонних і вітчизняних лікувальних закладів Чигрину доводиться залишати рідну домівку і зцілювати хворих за межами Полтавщини.

Працювати у статусі «учня Касяна», відповідально й нелегко. Тому ось уже понад 30 років Олексій Федорович щодня прокидається близько третьої години ранку і о четвертій вже приймає першого хворого. Перевагу віддає дітям, бо пальці рук - головний діагностичний і лікувальний інструмент лікаря, зранку мають найбільшу чутливість. Після сьомої години – перерва на вирішення повсякденних справ до 15-00 - 16-00. Потім знову безперервна робота до останнього пацієнта. Сон, як правило, після 23-00, а нерідко, й пізніше. За робочий день Чигрин приймає декілька десятків, а то й сотень відвідувачів, робить десятки тисяч цілеспрямованих ударів по верхній частині пальців своєї долоні, яку тримає на ураженому хворобою хребті пацієнта. Потім «струшує» його, піднімаючи тонни живої ваги. Спостерігаючи, як вправно він це робить, вражає феноменальна пам'ять лікаря: за майже тиждень щоденного спілкування з ним, не було жодного випадку, коли б Чигрин перепитав у хворого його діагноз чи причину захворювання. І це при тому, що лікування, як правило, триває від 3 до 10 сеансів !!! Чигрин не чарівник. Перед тим як взятись лікувати й промовити довгоочікуваний для пацієнта вирок: «Моя робота», - уважно вивчає його хребет, на перший погляд бігло проводячи по ньому своєю тренованою рукою. Лабораторних аналізів і рентгенівських знімків не визнає. Пояснює, що в його практиці було чимало випадків, коли недобросовісні пацієнти з різних причин використовували чужі знімки.

Слово про цілителя Олексія Чигрина з Кобеляк, що на Полтавщині До встановлення тарифів за сеанси мануальної терапії Чигрин відношення не має. Їх визначають самі хворі у розмірі символічної платні, хто скільки може і вважає за потрібне. Інколи бувають випадки, коли визнаний цілитель повертав гроші, або навіть доплачував пацієнтам, інтуїтивно відчувши, що для них сплачені кошти останні, і їх може не вистачити на оплату проживання у Кобеляках чи повернення додому. А інтуїція у досвідченого психолога Чигрина розвинута не аби як. До кожного хворого у нього заготовлений жарт, тепле обнадійливе слово підтримки: «Ще б пак, до мене часто їдуть люди зневірені. Тому важливо їх підбадьорити, бо будь який недуг під силу здолати лише оптиміст, який вірить у власні сили. Задача лікаря допомогти йому». Особливо шанобливе ставлення до жінок: «Жіночка, мати – то святе», - стверджує лікар.

Нині Олексій Чигрин академік Української академії наук, заслужений працівник соціальної сфери України, кавалер ордену «За розбудову України», лауреат міжнародної премії імені академіка М.А.Касьяна, почесний громадянин Кобеляцького району, почесний лікар медицини Італії. Ці та інші регалії далися Чигрину не просто. Втомленість від колосального навантаження видають очі й натруджені руки, які від щоденних ударів по них нагадують пальці заядлого курія. Щоправда куріння залишилось чи не єдиною чоловічою втіхою Чигрина, оскільки алкоголю він не вживає вже понад 22 роки, бо той заважав працювати.

Зовні Олексій Чигирин смуглий, чорноволосий, темноокий, від чого схожий чи то на цигана, чи то на азіата. Через це в Ізраїлі, де свого часу вони з Миколою Касьяном приймали пацієнтів, з ним трапився курйозний випадок. Місцеві поліцейські наважилися допустити Чигрина до Святих місць тільки після пред’явлення паспорту і з’ясування особистості, сприйнявши його за перевдягнутого араба.

У свої 63 роки він продовжує мріяти. Окрім служіння людям, життєві плани Олексія Чигрина пов’язані з родиною – трьома дітьми і двома онуками. Свої професійні таємниці він передав синові Олексію, котрий після закінчення медінституту також працює лікарем мануальної терапії, продовжуючи батькову справу.

Слово про цілителя Олексія Чигрина з Кобеляк, що на Полтавщині


***

Достеменно з’ясувати походження прізвища Чигрин складно. Можна лише висунути, принаймні, дві версії. Можливо предками Чигрина були козаки, вихідці з гетьманської столиці міста Чигирина, який на той час нерідко називали Чигрином, центром Чигринської губернії Речі Посполитої. Так, Чигрином, а не Чигирином називав це місто Тарас Шевченко:

Спи, Чигрине, нехай гинуть
У ворога діти,
Спи, гетьмане, поки встане
Правда на сім світі.

Але більш цікавою видається версія щодо орнітонімічного походження прізвища Чигрин. Справа у тім, що до введення християнства слов’яни називали дитину іменем рослини, тварини, птаха, бо древня людина, яка жила за законами природи, відчувала себе її частиною. А ім’я «Чигра» у перекладі із сербської мови означає «птиця крачка» - найближча родичка чайок. То нехай же Доля ще довгі роки дарує Олексію Чигрину крила для польоту, свободу й легкість до пересування, талант до співу і можливість спілкування зі своїми співвітчизниками не лише за робочим столом.

Олександр Нечитайло, краєзнавець

Долучайтесь до нас у Facebook, читайте наш канал у Telegram та отримуйте новини прямо у ваш смартфон

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Жовтень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031