Авторизація

» » » Український список Сандармоху (оновлений). Частина 5

Український список Сандармоху (оновлений). Частина 5

Український список Сандармоху
(за протоколами розстрілів тюремного етапу соловецьких в’язнів
восени 1937 року)

Соловецькі в’язні-українці й особи, чиї долі пов’язані з Україною, розстріляні в урочищі Сандармох 27.10. – 4.11.1937 року


Український список Сандармоху (оновлений). Частина 5Дідушок Петро Федорович (псевдонім Гельмер, брат-близнюк В. Ф. Дідушка), 1889 р. н., уродж. с. Княже (нині Золочівського р-ну Львівської обл.), українець, освіта вища, закінчив Львівський університет (право, 1914) і Берлінський університет (1921). У минулому офіцер армії Австро-Угорщини, командир куреня УСС, потрапив у російський полон, перебував у таборі в Симбірську (нині Ульяновськ, РФ). У період Гетьманату – секретар Українського національного союзу, згодом секретар Директорії, дипломат УНР. Від 1920 р. – секретар Закордонного бюро Української соціал-демократичної робітничої партії в Берліні (Німеччина). Був членом КП(б)У, 1930-го прибув до Москви під прізвищем Гельмер, економіст, начальник іноземного відділу Головного управління Цивільного повітряного флоту СССР (Аерофлот).
Арешт: 04.12.1934, звинувачений у приналежності до ОУН. ОН при НКВД 26.03.1935, ст. 54-8, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВТ КВО 24.04.1956 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 36494-ФП).

Дорожний-Міненко Іван Дмитрович (Дорожний – літературний псевдонім), 1897 р. н., уродж. слободи Бойківка колишньої Харківської губернії, українець, із селян, освіта вища, навчався в Академії комуністичної просвіти в Москві. У минулому комісар полку РСЧА (1920–1921), був членом ВКП(б) (1917–1935). Був директором Українського педтехнікуму в станиці Полтавській на Кубані (1924–1925); 1925–1926 – інспектор Наркомосу в м. Кзил-Орда (Казахстан), заступник голови московської філії «Гарту» (Москфільмгарт, 1926). У 1926–1929 викладач у школі, в педтехнікумі ім. Г. Сковороди в Харкові, відповідальний секретар видавництва ЦК Міжнародної організації допомоги робітникам. Згодом працював у Донбасі (1929–1931) й Харкові. Письменник, аспірант 3-го курсу Інституту червоної професури, доцент, від 1935 року – завідувач кафедри літератури й мови Вінницького педтехнікуму, проживав: м. Вінниця.
Арешт: 14(15).08.1935. ВТ КВО 22.10.1935, ст. 54-8, 11 КК УССР – розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова Особливої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 17.11.1959; Архангельським облсудом 28.04.1960 (ГДА СБУ. – Спр. 51249-ФП).

Древаль Борис Іванович, 1906 р. н., уродж. м. Веприк (нині Гадяцького р-ну Полтавської обл.), німець, освіта середня технічна, б/п, конструктор, проживав: м. Москва.
ОН при НКВД СССР 16.08.1935, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).

Дудкевич Казимир Іванович, 1908 р. н., уродж. м. Львів, українець, з селян, освіта вища, викладач філософського факультету Львівського університету. В СССР з 1930 року. Аспірант-кінорежисер «Союзкіно», проживав: м. Москва.
Арешт: у січні 1930. Колегія ОГПУ 05.09.1933, ст. 58-2, 6, 11 КК РСФСР, 10 років позбавлення волі. Відбував покарання: Соловки, 1934 р. таємно надіслав листа нареченій (проживала на тогочасній території Польщі).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.

Український список Сандармоху (оновлений). Частина 5Дятлів (Дятлов) Петро Юрійович, 1883 р. н., уродж. м. Стародуб колишньої Чернігівської губернії (нині місто в Брянській обл., РФ), українець, з сім’ї ремісників-кустарів, навчався в Ніжині, згодом – у Росії (виключений з Московського університету і з Петербурзького політехнічного інституту як неблагонадійний), освіта вища, закінчив Віденський університет і Празький політехникум. У минулому редагував нелегальний часопис «Социал-демократ» у Полтаві (1907), за що був заарештований і ув’язнений на 1 рік. Відбувши покарання, виїхав за кордон, мешкав у м. Цюрих (Швейцарія, 1909–1910), потім у Празі. Під час Першої світової війни співпрацював із Союзом визволення України. Був членом ЦК УСДРП, українських секцій КП Австрії і Німеччини, Чехо-Словаччини, КП(б)У (1926–1933), працював у диппредставництві в Берліні, Празі. З 1925 р. – в УССР, був ученим секретарем Наркомосу, перекладачем і редактором Держвидавництва України, публіцист. Професор, зав. кафедри політекономії Інституту комунального господарства, проживав: м. Харків.
Арешт: 21.03.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 01.10.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Свірлаг; Соловки (з лютого 1936).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Харківським облсудом 09.05.1958; Архангельським облсудом 05.11.1959 (ГДА СБУ, Харків. – Спр. 032167).

Дяченко Володимир Дмитрович, 1891 р. н., уродж. м. Іркутськ (Росія), українець, із селян. Закінчив духовне училище (за ін. даними, зразкову школу при Іркутській учительській семінарії), згодом школу прапорщиків, учасник Першої світової війни, служив у війську Колчака, поручик. Перед арештом жив у м. Ойрот-Тура (нині м. Горно-Алтайськ, Республіка Алтай, РФ), працював бухгалтером Ойротського обласного управління міліції.
Арешт: 20.02.1933, у справі «білогвардійської змови». Колегія ОГПУ 05.08.1933, ст. 58-2, 11 КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 27.10.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.

Емдіна Белла Ізраїлівна, 1890 р. н., уродж. м. Сміла (нині Черкаської обл.), єврейка, з родини кустаря, освіта вища, була членом ВКП(б) (1919–1935). До 1927-го жила в Харкові, потім у Києві, економіст-трудовик проектного бюро Наркоммісцпрому.
Арешт: 17.08.1935 в Києві (звинувачена в «троцькізмі»). Спецколегія Київського облсуду 29.10.1935, ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УССР, 3 роки ВТТ. Відбувала покарання: Соловки.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітована: прокуратурою Київської обл. 16.04.1992 (ГДА СБУ. – Спр. 69465-ФП).

Український список Сандармоху (оновлений). Частина 5Епік Григорій Данилович, 1901 р. н., уродж. с. Кам’янка колишнього Катеринославського повіту Катеринославської губернії (тепер у межах м. Дніпро), українець, з сім’ї робітників, навчався в Інституті червоної професури (1925–1929), в минулому боротьбист, був членом КП(б)У (1920–1934). Від початку 1920-х у Полтаві: інструктор політосвіти, секретар і голова повітового виконкому, секретар губкому комсомолу. Згодом – у Харкові, письменник, перекладач, публіцист, член Спілки селянських письменників «Плуг», належав до організації «Вільна академія пролетарської літератури» (ВАПЛІТЕ), головний редактор видавництва «Червоний шлях» (1924–1926) і Держвидавництва України. Проживав: м. Харків, Будинок письменників «Слово», кв. 7.
Арешт: 05.12.1934 (у справі «боротьбистської контрреволюційної організації»). В/с ВК ВС СССР у м. Києві 27–28.03.1935, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табірний пункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 04.08.1956 (ГДА СБУ. – Спр. 36546-ФП).

Ерстенюк Микола Васильович, 1892 р. н., уродж. с. Перерісль (нині Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл.), українець, зі службовців, освіта вища, навчався на юридичному факультеті Львівського університету, закінчив юрфак Карлового університету в Празі, правознавець. У минулому поручник армії Австро-Угорщини, від 1916, після поранення, служив у Воєнному архіві у Відні, хорунжий УГА. Був членом КП Чехо-Словаччини. Приїхав до УССР 1924 р., особистий секретар і прокурор для доручень при наркомі юстиції УССР та генеральному прокурорі УССР М. Скрипнику (1925–1927), згодом – помічник вченого секретаря Наркомосу УССР, особистий секретар наркома освіти УССР (1927–1933). Проживав: м. Харків, вул. Садова, 14.
Арешт: 19.02.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-2, 3, 4, 6, 8, 10, 11, 13 КК УССР, 10 років позбавлення волі. Відбував покарання: Білбалтлаг; Соловки (табірний пункт Кремль, одиночна камера спецізолятора).
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований: Прокуратурою України 03.08.1989; прокуратурою Архангельської обл. 08.09.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 66851-ФП; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-16700).

Желєзняк Порфирій Омелянович, 1897 р. н., уродж. с. Жабокрич колишнього Ольгопільського повіту на Поділлі (нині село Крижопільського р-ну Вінницької обл., за інш. даними, нині село Торків Тульчинського р-ну Вінницької обл.), українець, селянин-одноосібник. Учасник (керівник штабу) повстання в 1920–1921 роках в Україні (у протоколі трійки – «брав участь у розстрілі червоноармійців»).
Судтрійка при колегії ГПУ УССР 13.11.1931, ст. 54-2, 11 КК УССР, присуд – розстріл. Колегія ОГПУ 01.02.1932, ст. 59-3 КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль), оголошував голодування.
Розстріл: 27.10.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Вінницької обл. 23.11.1989 (Державний архів Вінницької області [далі – ДАВО]. – Спр. 22951-ПФ).

Забуранний Антон Власович, 1887 р. н., уродж. с. Уладівка (нині Літинського р-ну Вінницької обл.), росіянин (за ін. даними українець), із селян, малоосвічений, був членом ВКП(б) (1924–1927, за ін. даними – позапартійний), робітник – мідник суднобудівного заводу ім. А. О. Жданова. Проживав: м. Ленінград, вул. Плеханова, 15, кв. 16.
Арешт: 01.09.1936 (як учасник «троцькістсько-зінов’євської організації»). В/с ВК ВС СССР у м. Ленінград 29.12.1936, ст. 17, 58-8, 11 КК РСФСР, 8 років в’язниці. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 27.02.1958.

Загоруйко Федір Дорофійович (він же Загоруй Федір Єрофійович), 1906 р. н., уродж. м. Дмитріївка (нині м. Макіївка Донецької обл.), українець, з робітників-кустарів, освіта вища, закінчив Інститут інженерів залізничного транспорту, був членом ВЛКСМ, інженер виробничо-технічного відділу будівництва Володарського мосту в Ленінграді. Проживав: м. Ленінград, вул. Большая Щемиловка, 2-а, корп. 7, кв. 212.
Арешт: 16.09.1936 (як учасник «троцькістсько-зінов’євської організації»). В/с ВК ВС СССР у м. Ленінград 30.12.1936, ст. 17, 58-8, 58-11 КК РСФСР, 8 років в’язниці. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 27.06.1956.

Замислов Петро Кузьмич, 1886 р. н., уродж. с. Лопазна колишньої Чернігівської губернії (нині село Суразького р-ну Брянської обл., РФ), росіянин, освіта вища, був членом партії есерів (1906–1907), боротьбистів, КП(б)У (1920–1932), економіст, працівник контори «Союздрук». Проживав: м. Київ.
ОН при НКВД СССР 28(29).07.1936, ст. 54-2, 8, 10, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований. (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 57955-ФП).

Запорований (Запарований) Степан (Стефан) Гаврилович, 1909 р. н., уродж. с. Верхнячка (тепер селище міського типу в Христинівському р-ні Черкаської обл.), українець, з робітників, освіта н/вища, б/п, студент Лінгвістичного інституту, проживав: м. Київ.
Арешт: 04.11.1932 (у груповій справі «Української революційно-демократичної спілки»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.01.1933, ст. 54-2, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки (табпункт Кремль), працював агрономом, мав адміністративні покарання за крадіжки картоплі.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою України [Київської області] 04.09.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 64622-ФП).

Зевін Зіновій Давидович, 1901 р. н., уродж. міст. Кам’янське Мелітопольського повіту Таврійської губернії (тепер село в Запорізькій обл.), єврей, зі службовців, освіта вища, інженер-технолог, був членом ВКП(б) (1919–1928, виключений як опозиціонер, і в 1930–1934). У минулому служив в РСЧА (1919–1924), інженер Укрдіпромезу, згодом старший інженер (інструктор) Харківського тракторного заводу, за сумісництвом з 1930-го – керівник кафедри Харківського авіаінституту. Проживав: м. Харків.
Арешт: 31.03.1929 р. за «троцькістську діяльність», ОН при колегії ОГПУ 23.04.1929, ст. 58-10 КК РСФСР, 3 роки ув’язнення (відбував покарання у Верхньоуральському політізоляторі, 30.08.1929 звільнений достроково).
Арешт: 22.12.1934. ОН при НКВД СССР 15.10.1935, ст. 54-11 КК УССР, 3 роки ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Харківським облсудом 12.07.1963; прокуратурою Архангельської обл. 20.09.1989; прокуратурою Харківської обл. 15.10.1992 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 6. – Спр. 556).

Український список Сандармоху (оновлений). Частина 5Зеров Микола Костьович, 1890 р. н., уродж. м. Зіньків (нині Полтавської обл.), українець, з родини вчителя, освіта вища, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1914), позапартійний. З 1917-го викладав у навчальних закладах, з 1923-го – професор Київського інституту народної освіти, фахівець з античної класики. Літературознавець, поет-неокласик, перекладач. Проживав: м. Київ, вул. Леніна, 82, кв. 7 (до арешту – м. Пушкіно Московської обл., Перша Гоголівська вул., 1, кв. 1).
Арешт: 27.04.1935, у травні переведений до Києва. Військовий трибунал КВО 07.02.1936, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 31.03.1958 (ГДА СБУ. – Спр. 48570-ФП).

Іванісов Павло Сергійович, 1915 р. н., уродж. м. Катеринодар (нині Краснодар, РФ), росіянин, з робітників, неписьменний, позапартійний, без певних занять. У 1930-му був засуджений за ст. 178 ч. 3 КК УССР до 1 року (умовно).
Арешт: 26.02.1936. Нарсуд Макіївського району 08.04.1936, ст. 170 КК УССР (крадіжка), 6 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки. Відмовлявся від роботи, провів півроку в штрафізоляторі, впродовж року не виходив з камери посиленого режиму, брав участь у заколоті в камері (30.08.1937).
Розстріл: 27.10.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Немає відомостей про реабілітацію. (РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-14563).

Іллінський (Ільїнський) Павло Васильович, 1896 р. н., уродж. м. Білгород (нині м. Бєлгород в РФ), українець, з військовослужбовців, освіта вища, служив в арміях Денікіна і Врангеля. Емігрував, закінчив юридичний факультет Празького університету (член Спілки студентів – громадян України). Повернувся в Україну, працював інженером тракторного заводу (ХТЗ). Проживав: м. Харків.
Арешт: 30.10.1933 [09.11.1933] як «член есерівської організації» і «чеський шпигун». Судова колегія ОГПУ 29.03.1934, ст. 58-4, 6, 11 [за інш. даними, і 58-7] КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою КВО 28.11.1989 (ГДА СБУ, Харків. – Спр. 032605).

Український список Сандармоху (оновлений). Частина 5Ільницький Володимир Володимирович (він же Телеп’янович Йосип Іванович), 1898 р. н., уродж. с. Івашківці на Галичині, українець, із селян, освіта вища, закінчив сільгоспінститут (за ін. даними, не закінчив), у минулому унтер-офіцер УГА (1916-1919), ад’ютант у РСЧА (1919-1924), б/п, заввідділу постачання НДІ педагогіки УССР. Проживав: м. Харків, вул. Батуринська, 9 кв. 7.
Арешт: 13.07.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 8, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки (табірний пункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою України 19.04.1989; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 61300-ФП; РУ ФСБ РФ АО. Спр. – П-14795).

Український список Сандармоху (оновлений). Частина 5Ірчан Мирослав Дмитрович (Баб’юк Андрій Дмитрович, Мирослав Ірчан), 1897 (у протоколі трійки – 1896) р. н., уродж. с. П’ядики (нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.), українець, з селян, освіта вища, закінчив Львівську учительську семінарію, навчався в Карловому університеті (Прага), у минулому поручник австрійської армії, хорунжий УГА, був членом КПЗУ, КП Канади (з 1922 р. по 1929 р. жив у Канаді), КП(б)У, письменник-драматург, відповідальний редактор журналу «Західна Україна». Проживав: м. Харків.
Арешт: 28.12.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 28.02.1934, ст. 54-6, 8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: 4-те відділення ББК (Сегежа); Соловки (табпункт Кремль), брав участь у виставах табірного театру.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВТ КВО 03.04.1956 (ГДА СБУ, Харків. – Спр. 021515).

Кан Юрій Еммануїлович, 1909 р. н., уродж. м. Катеринослав (нині Дніпро), єврей, освіта середня, б/п, технік-нормувальник.
Колегія ОГПУ 22.06.1933, ст. 58-8, 10, 11 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (1935 р. – командировка Нова Соснова). Трибунал при ББК НКВД 29.10.1935, ст. 58-10, 11 додатково – 10 років з поглинанням першого строку.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.



Сергій Шевченко

Долучайтесь до нас у Facebook, читайте наш канал у Telegram та отримуйте новини прямо у ваш смартфон

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Серпень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031