Авторизація

» » » Сантехнічний квест, або Чому не рулює ОСББ

Сантехнічний квест, або Чому не рулює ОСББ

Нові часи завжди приносять багато нового. Перелічувати всі новинки дня сьогоднішнього сенсу немає, бо це просто неможливо, але зупинимося на двох явищах чи поняттях, яких раніше й близько не було, та й зараз для багатьох вони залишаються таємницею.

Отож, почнемо з квесту. Що то за один? А це англійське слово quest, яке, серед іншого, означає й пошук пригод. Воно, ніби, і непогано, але ж не тоді, коли йдеться про необхідність вирішувати проблему заміни каналізаційного стояка. Стало цікаво? Зауважу, що така пригода радше чекає на мешканців старих будинків, у яких комунікації вже зношені, бо давно свій ресурс не просто віджили, але й героїчно відпрацювали. Ото втрапити у такий квест мені таки «пощастило».
Сантехнічний квест, або Чому не рулює ОСББ

Початок цієї історії був доволі невеселий — «Сантехнік за 2.50, або За що ми платимо обслуговуючим компаніям». Далі було ще… і не веселіше, і не сумніше, а дивовижніше. Чи, може, комусь уся ця пригода здаватиметься чимось звичайним?

Сантехнічний квест
По обіді в день публікації матеріалу у мене в квартирі зателенькав домофон. Чомусь подумалось, що це панове сантехніки з ЖЕКу (називатиму так і надалі, хоча тепер це ВОП. І це відкриття перше, принаймні, для мене). Але на п’ятий поверх піднявся високий і показний чоловік, який назвався Василем Івановичем і відрекомендувався головним інженером того ж таки ВОП/ЖЕК «Діброва» Шевченківського району столиці (вул. Естонська, 5).

Принагідно хочу зауважити, що тепер, у часи інформаційного буму, приховати щось дуже важко, якщо й узагалі можливо. Тож одразу після закінчення історичного візиту стало відомо, що ніякий це не інженер, бодай і головний, а сам пан начальник на прізвище Губенко.

Отож, пан начальник Василь Іванович Губенко, який намагався відректися від своєї посади й сховатися за посадою підлеглого, дуже активно цікавився, що ж у мене трапилося. Оскільки я вже нікого не викликала й, відповідно, нікого не запрошувала, то так візитеру й доповіла. Але комунальний керівник напросився подивитися на розламану стінку, розбиту сантехніку й пилюку на сухих, хоча й добряче попсованих комунікаціях у шахті/міжквартирному просторі. Побачив він там те саме, що міг би побачити кожен охочий, раз уже діра в капітальній цегляній стіні була виламана й розширена. Тобто пилюку, яка краще за будь-що інше переконливо засвідчувала, що жодних протікань, а тим більше гейзерів тут зроду-віку не було.

Хтось думає, що чиновник визнав помилки своїх підлеглих? І почав шукати спосіб залагодити конфліктну ситуацію? Якраз! Василь Іванович почав переконувати, що Закон України, на який я посилалася (Закон України «Про житлово-комунальні послуги (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 1, ст.1) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2454-VIII від 07.06.2018, ВВР, 2018, № 23, ст.211}: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2189-19), застарів, і взагалі дурниця.

Гей, представники Верховної Ради, Конституційного Суду й інших поважних інституцій, скажіть, чи скасований цей законодавчий документ? Не скасований? Значить, він чинний, дійсний, актуальний, має виконуватися! І що тут незрозумілого?

Але ж, як відомо, закон писаний не для всіх. Отож, молодий і гарний Василь Іванович почав із неабияким запалом і революційним оптимізмом переконувати мене, стару й досвідчену черепаху, що це саме я створюю потоп загальнобудинкового масштабу (добре, що не вселенський), що внутрішньодомові комунікації із стояками каналізації включно мають ремонтувати мешканці, крім того (увага!), саме я маю організувати у своєму будинку ОСББ, взяти на баланс зношені комунікації й зробити ремонт!.. Гарно придумав!

Питаю, як же й коли будуть полагоджені каналізаційний стояк і труби, але у відповідь маю тільки ще одну пропозицію організувати ОСББ. Скажу одразу й чесно — у мене вистачило сили відмовитись від такої «привабливої» пропозиції… Не будемо вдаватися до деталей, але начальник ЖЕКу під прикриттям пішов, сподіваючись, що його інкогніто так і не буде розкрито.

Квест ставав дедалі цікавішим, тобто сантехнічні пригоди тривали. Зрозуміло, що замінити чи бодай полагодити каналізаційний стояк у міжквартирному просторі жінка-інвалід не може, але саме таку пропозицію я одержала від сантехніка Павла, який навіть запропонував мені за дурні гроші придбати у нього якусь пластикову гусінь, не надавши жодник чеків чи будь-яких фінансових документів (каже, купував у знайомих на базарі). Зважаючи на набридливе повторення тужливої саги про зарплату 2,50 на місяць, спілкування втрачало сенс. А неіснуючі сподівання на неіснуючі професійні знання і вміння сантехніка Павла розвіялись, як марево в пустелі… Тим не менше, діра у стіні й практична відсутність зручностей стали неабияким поштовхом до рішучих дій.

Із спантеличеної й відверто стривоженої реакції «фахівців», які мали залагодити створену ними ж проблему, стало зрозуміло, що жоден із цих «майстрів» не знає, як дати раду обладнанню, за яким ніхто із них не слідкував, хоча, за законом, огляд потрібен раз на півроку (та хоч би раз на рік дивилися!). Отож треба шукати майстра, який вміє працювати. А де? І тут (слава соціальним мережам) дівчата в групі порадили хороших майстрів, і вже перший дзвінок був вдалим!

Дивовижа, але майстер Максим одразу побачив немалі проблеми! Чотири детальки й пропозиція жінці-інваліду самій ці детальки кудись прикрутити викликали у майстра повне нерозуміння. Чому? Бо це царина комунальних служб! Бо там, у стояку, справжня катастрофа! Бо заміни потребує увесь стояк, а не шматок на верхньому поверсі!

…Врешті, Максим із напарником Володимиром демонтували все зіпсоване обладнання, придбали необхідні комплектуючі, змонтували новий стояк на рівні нашого поверху. Фіскальні чеки на все придбане обладнання мені дали в руки — детальок було не чотири штучки, а два мішечки. І це були майстри! Ні, не майстри, а Майстри — із великої літери, а може, і всіма великими літерами — МАЙСТРИ. Чому так? Бо працювали із знанням справи, із завзяттям, із бажанням вирішити проблему. Це й було моє друге відкриття. Отож, завдяки людям, які вміють працювати й дорожать своїм добрим іменем і своєю репутацією, проблема вирішена. На жаль, тільки на рівні нашого поверху… На жаль, ЖЕК (чи то пак ВОП) тут ні до чого, бо доклався тільки до створення неприємностей.

Які результати? Небажання Василя Івановича і його сантехнічних товаришів обійшлося мені, інваліду другої групи, у неабиякі гроші. Труби й усілякі інші деталі до стояка й не тільки, санфаянс, а потім іще цегла, розчин, бодай якийсь кахель… На сьогодні вже витрачено 6,5 тисячі гривень, тобто більше двох пенсій. І це ще далеко не фінальна сцена сантехнічного квесту…

Чому не рулює ОСББ
Поза сумнівом, про ОСББ я чула, як і кожен мешканець багатоповерхівок. Об’єднання співвласників багатоповерхових будинків – звучить розкішно й навіть для декого переконливо. Хіба ж є щось погане в тому, що люди об’єднаються й самі вирішуватимуть, кому, скільки й за що платитимуть? Певно, що поганого нічого немає, але є підводні камені, на які не так важко наскочити. Що ж до мешканців старого житлового фонду, от вони просто живуть у підводних каменях українського комунального господарства, наче рибки в коралових рифах. А відрізняємося від рибок тим, що наші «хрущівки», які вже давно віджили своє, аж ніяк на коралові рифи не схожі — ані краси, ані зручностей, ані умов для життя.

Треба приклад? У нашому під’їзді здебільшого мешкають пенсіонери або ж орендарі. Чи вкладатимуть орендарі грубі (чи будь-які інші) гроші в ремонт чужого житла? Чомусь здається, що матимуть за краще змінити місце оренди. Чи зможуть вкладати гроші в ремонт пенсіонери? Питання здається риторичним… Більше того, навіть коли йшлося про необхідність замінити каналізаційний стояк, зробити це виявилося неможливим, бо пожильці з четвертого поверху відмовилися давати доступ до комунікацій… Оце вам і ОСББ, чи то пак Об’єднання співвласників багатоповерхових будинків.

А зазирніть наперед. Якщо таке об’єднання буде створене без згоди всіх мешканців, то як будинок буде вирішувати всі господарські й фінансові питаня? Правильно, ніяк не вирішуватиме, бо просто не зможе. Якщо йдеться про нові будинки із сучасними комунікаціями, то це одне, а якщо про житловий фонд 50-х чи 60-х років минулого століття, де всі комунікації давним-давно своє відслужили? Розмови про необхідність оновлення старого житлового фонду все точаться, нові житлові комплекси ростуть, як за помахом чарівної палички, а проблеми старих будинків тільки загострюються. І кінця-краю тим проблемам не видно.

Не хочу наврочити, але ОСББ тут точно не рулює, бо жодних проблем не вирішить, а тільки створить нові, про які ніхто з нас навіть не здогадується. Бачте, ніколи не знаєш, що і хто стукатиме знизу, а вже що постукає у старій «хрущівці»…

Василю Івановичу, дорогенький, ідея створення ОСББ у «хрущівці» напевне не рулює. Принаймні, допоки будинки не будуть впорядковані, а комунікації, причому всі, не будуть оновлені. Про прибирання на сходови клітинах і про впорядкування прибудинкової території можна й зовсім не згадувати — глибока туга…

Хоча до чого тут окремий начальник окремого ЖЕКу? Проблема ж бо набагато ширша.

Наталія Коваль, спеціально для Vector News

P.S. Оскільки особисто я робити ремонт у санвузлі не планувала й міняти загальнобудинковий каналізаційний стояк чи навіть його частину не розраховувала, то буду змушена шукати правди й підтримки деінде, якщо комунальні служби, наробивши лиха, вмивають руки. І я тих пригод не шукала — організатор сантехнічного квесту ЖЕК «Діброва» Шевченківського району столиці (вул. Естонська, 5). Хтось пограється із ними ще й в ОСББ?



Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Декабрь 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031