Авторизація

» » » Михайло Казінік: Виходжу на сцену і прошу – пощадіть дітей, вимкніть телевізори!

Михайло Казінік: Виходжу на сцену і прошу – пощадіть дітей, вимкніть телевізори!

Михайло Казінік: Виходжу на сцену і прошу – пощадіть дітей, вимкніть телевізори!
Фото: Сергій Цапарь
Я погоджуюсь з правилами сайту та політикою приватності
Музикознавець та педагог Михайло Казінік поділився міркуваннями щодо того, яким зараз, під час «ери спрощення», має бути навчання у школах, а також пояснив, чому настільки категоричний стосовно сучасного телебачення.
Відомий музикант, музикознавець та педагог Михайло Казінік радить українцям, білорусам та росіянам не послуговуватися західними поглядами та мисленням, оскільки в історії України, Білорусі та РФ є відмінність, спільна «хвороба», яка не дозволяє брати за основу західні школи.
Про погляди на важливі питання сьогодення маестро розповів у програмі «Інтерв’ю з Литвиненко» на телеканалі ZIK.
- Чи це важливо кожній державі, і, може, це і є шлях якийсь, – розгадка коду нації, шлях до самоідентифікації, розгадування якоїсь легенди? «Країна Сальєрі» – це ж геніальна ідея (герой порівнює шведську модель розвитку суспільства з героєм пушкінського твору "Моцарт і Сальєрі", - ред.), тому що ж люди замість того, щоб каятися та вибачатися, можуть підняти це на прапор і сказати – так, ось вам наша сила… Це, до речі, те, чого бракує нам, українцям. Ні, хіба?
- Ви знаєте, і Україна, Білорусь і Росія хворі на одну й ту ж історичну хворобу, якщо сказати дуже коротко. Корінь нашої страшної трагедії до сьогодні – у 1861 році. У 1861 році відбулось скасування кріпосного права. І що потрібно робити перед тим, як звільнити 17 мільйонів людей, які рушили у Москву та Петербург, які з’явилися у Києві тощо? Тільки одне – потрібно будувати школи, лікарні, будинки, соціалізувати цих людей, перевести їх зі стану раба у стан вільної людини, патріция, громадянина, квірита, тобто античний поліс. Треба було групами звільняти, коли готові поселення, місця у містах, коли діти відразу підуть у школу до прекрасних інтелігентних учителів. Однак нічого із такого не зробили.
Їх правнуки були революційними матросами, солдатами. Саме вони, так і не отримавши соціалізацію, так і не дізнавшись, що таке життя, вскочили відразу в халепу.
І другий момент – Росія, Україна і Білорусь відрізняються тим, що не було ні латинських академіків, коли вся Європа вчила животворчу латинь, не було епохи Ренесансу – Відродження, коли людина стала не рабом Божим, а творцем.
Тому символ епохи Ренесансу – це Себастьян, пронизаний стрілами, весь закривавлений, який стоїть із чудовим виразом обличчя, символізуючи собою красу людських душі і тіла, і це означає, що людина підіймається над смертю, над болем, над приниженням. Вона перестає бути рабом і стає творцем своєї власної волі.
Після цього була епоха Просвітництва, коли з’явилася велика ідея того, що не Бог, а людина, тобто знову повернулись до античних часів. І це все вплинуло на суспільство у всьому світі. У нас, на наших територіях, усіх цих трьох явищ не було. А це означає, що будь-які революційні матроси, солдати, депутати, козаки і всі інші зможуть захопити владу в країні, в якій немає ядра розуміння – ренесансного, просвітницького. Тобто у цій системі тільки-но рабу нагадають, що він раб, той відразу займає своє рабське місце в суспільстві. Ось це наша спільна біда.
Тому я завжди говорю – не користуйтеся західними школами, західні школи виросли із латинських академій, яких у вас не було. Не користуйтеся західною точкою зору і мисленням, бо вони виросли на ренесансному ґрунті. А потрібно створити такі школи, такі, як були колись, – гімназії ХІХ століття, куди була запрошена російська, українська, білоруська інтелігенція, яка впливала на стан нації, на стан душ, на уми. Все це зіграло вирішальну роль у тій трагедії, з якої ми ніяк не можемо вибратись.
- Я до недавнього часу думала, поки не поговорила з одним зі столичних режисерів. Я вважала, що, якщо інтегрувати всюди, навіть у побут, всюди, де є можливості, театральне, музичне мистецтво… Музичні школи, умовно кажучи, повинні бути у кожному дворі, так, як і театральні студії, тобто людина має ось, на відстані витягнутої руки… А він каже, що ця ідея ні до чого, бо насправді людина хоче із якогось периферійного району гарно вбратися і раз, не знаю, на пів року виїхати у центр міста, прийти у театр. Тобто людям потрібне це свято. А свято кожен день не може бути. Ви поділяєте цю думку?...
- Почнемо з того, що у нас є безкінечні, безмежні мас-медійні можливості, які так чи інакше впливають на людей. На жаль, телебачення втратило той момент, коли воно справді могло бути почуттям, думкою, і тому величезна кількість людей, що мислять, викинули телевізор або ж перестали його дивитися.
У Росії це взагалі пошесть. Я, виходячи на сцену, кажу: «Пощадіть дітей, вимкніть телевізори, будь ласка!» Зал аплодує, вибухає… Я кажу, що для цього потрібна сила волі, тому що ви приходите додому, і вам із собою погано, вам із чоловіком чи дружиною погано. Ви не знаєте, про що говорити із дітьми, бо вони з іншого світу. Ось ви включаєте телевізор, кожен – свою програму, у кожній кімнаті – по телевізору, і кожен дивиться своє. Один – «Давай одружимось», інший – «Нехай говорять», третій – «Модний вирок», а четвертий – якусь таку вже страшну маячню, яка розрахована лише на одну звивину у мізках.
Що ж найголовніше сьогодні? Щоб телебачення повернуло собі свою прерогативу – глашатая ідей, почуттів, культури, краси. Бо все відійде: всі президенти, всі прем’єри, всі політичні ситуації, знову почнуть переписувати історію на догоду новим вождям, потім почнуть цю історію екстраполювати на попередні часи, і історія минулого вже буде зовсім іншою, закривати архіви, а потім відкривати архіви і знову жахатися, як це все було; будувати пам’ятники Сталіну, як це у Новосибірську, або підривати пам’ятники великому вченому, який, згідно з нинішніми історичними поглядами, вже не відповідає дійсності…
- А коли ви маєте справу з дітьми, які сьогодні не готові, – взагалі ж сьогодні ера спрощення. Усе спрощується – освіта, література. Люди читають сьогодні лише заголовки, ви ж знаєте. А як ви будете навертати їх (дітей, – ред.) у свою віру? Скажіть, будь ласка.
- Усе дуже просто – я буду користуватися, як я і роблю, парадоксами. Розумієте? Бо пряме навчання сьогодні не працює.
- От ви говорите про методику хвильового так звану (методика комплексно-хвильового уроку, яка побудована на розвитку асоціативного сприйняття, - ред.)?
- Звичайно, звичайно! Я говорю про хвильовий (комплексно-хвильовий урок, розроблений Казініком, - ред.) бо будь-яке явище… Що нині слід зрозуміти у школі і взагалі – для навчання? Що кожна точка, навіть наша з вами розмова, не стоїть на місці. Поки ми з вами розмовляємо, відбуваються якісь глобальні процеси.
Хтось під час нашої з вами розмови увімкнув телевізор на мить і хотів перемкнути, і раптом щось його зачепило – якийсь дивний чоловік, який мімікою багатий, який майже кричить, який говорить дуже емоційно. Що то за жінка, яка ставить підступні і хитрі запитання, на які потрібно негайно, ось зараз, дати відповідь? Затримався. Усе – ми його спіймали. І в нього віднині, з цієї точки, рух піде не туди і не туди, а сюди (показує рукою вгору. – Ред.). Бо щось подіяло, якась частина мозку звільнилася – рабська, холопська, кріпацька, забита, замучена безкінечною політикою, безкінечними «рабами Божими», які б’ються головами до підлоги тощо. У нього щось античне проявилося, розумієте, від Себастьяна зі стрілами, – і все. Тому будь-який момент навчання, освіти, життя – це рух тільки із минулого у майбутнє…
- Я не знаю, як в епоху цифрових технологій, нових можливостей, як в епоху Інтернету і відсутності абсолютної камерності зберегти це камерне ставлення до людини. Як можна цьому навчитися?
- Мені здається, що зараз у людей оці дві звивини обидві працюють так: одна каже – цей президент (у кожній країні) нас погубить. Я тоді думаю: хлопці, ви розумово неповноцінні. Вас багато, за вами вся культура, усі традиції, всі ідеї – і раптом цей один дядько вас погубить. Що у вас за мислення? Це мислення візантійське – великий могол внутрішнього храму, візантійський імператор, бог і вождь! Усіх розстріляти, отих, праворуч, а ліворуч – тільки катувати, а ось цих трьох залишимо, наблизимо до мене і зробимо міністрами… У вас у голові це ж усе залишилося! Бо сама собою думка, якщо є така думка, вона настільки принизлива і безглузда для країни, для народу, для культури, що все – ми обрали президента, який погубить Україну, Росію, Білорусь, Польщу, Угорщину…
Це що?! Ви знаєте, хто у Швеції прем’єр-міністр, який залишився на другий термін, за професією?
- Я знаю, він – зварювальник.
- Так, електрозварювальник Льовен. Він думає. Він дуже розумний, він якось зіпсував економіку, культуру, розламав асфальти, накидав сміття, порвані презервативи? Ні! Ні – розумієте? І ніде – ні.
Розмову вела Юлія Литвиненко

Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Ноябрь 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930