Авторизація

» » » Андрій Магера про вибори-2019: Росія спробує втручатися, мусимо бути готовими

Андрій Магера про вибори-2019: Росія спробує втручатися, мусимо бути готовими

Андрій Магера про вибори-2019: Росія спробує втручатися, мусимо бути готовими
Андрій Магера про вибори-2019: Росія спробує втручатися, мусимо бути готовими
Андрій Магера. Фото: ZIK
Я погоджуюсь з правилами сайту та політикою приватності
Андрій Магера провів у Центральній виборчій комісії майже 15 років. Це своєрідний рекорд, адже йому випало працювати при чотирьох президентах, а також організовувати вибори у найдраматичніші періоди української історії. У вересні Магера склав повноваження члена Комісії. Як він сам жартує, звільнився «з рабства», адже відповідно до закону, член ЦВК після закінчення терміну повноважень не міг сам подати у відставку – лише за рішенням Ради, яка, як відомо, з цим затягнула. Каже, що хоче відпочити від публічної служби і розглядає різні пропозиції роботи, в тому числі як консультанта з виборчих питань. Водночас запевняє, що найближчим часом балотуватися на жодних виборах не буде.
Під час відкритого інтерв’ю у Львові Андрій Магера розповів про перипетії виборів 2014 року, про головні виклики двох виборчих кампаній, які чекають Україну в 2019 році, а також поділився думками щодо нового складу ЦВК і прийнятого у першому читанні проекту Виборчого кодексу. ІА ZIK пропонує найцікавіші тези з його виступу.

Вибори як стихійне лихо


Так уже склалося, що в Україні виборчий процес – це чомусь завжди майже як стихійне лихо. Тобто всі знають, що щось буде, але коли воно приходить, то і те не так, і те не так. Але така вже ментальність українців. Вони чомусь намагаються довго запрягати в розрахунку на те, що будуть дуже швидко їхати.
2019 рік буде складним не тільки тому, що в нас вибори Президента. Це й парламентські вибори, які на жаль, можуть проходити за тією ж самою виборчою системою, яку в законі називають змішаною, але фахівці знають, що це паралельна виборча система. І так може статися, що віз і досі там і ми зупинимося на тому виборчому законі, який є…
31 березня 2019 року – це день голосування з виборів президента. І виборчий процес має початися 31 грудня. Але є цікавий нюанс: щоби зараз ЦВК не готувала і щоби кандидати не організовували, поки не буде відповідної постанови Верховної Ради, весь цей процес легітимним чином запустити неможливо. Згідно із законом, не пізніше, як за 100 днів до дня голосування – тобто не пізніше 21 грудня – парламент має прийняти постанову і призначити ці чергові вибори Президента. Я не розумію до кінця чому, але точилася дискусія стосовно дати проведення президентських виборів. Однак Конституція чітко визначає, що чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень України. Як на мене, тут якихось різночитань бути не може.
Чим раніше парламент прийме цю постанову, тим краще, тому що Центральній виборчій комісії треба встигнути поухвалювати ряд важливих рішень, затвердити календарний план роботи окружних і дільничних виборчих комісій, інших суб’єктів виборчого процесу. Така постанова надасть змогу іншим органам долучитися до цього процесу. Наприклад, МЗС має своєчасно направити запрошення від імені Української держави різним міжнародним організаціям й іншим державам взяти участь у міжнародному спостереженні. Тому я сподіваюсь що парламент не буде тягнути з цим рішенням.
Натомість чергові парламентські вибори, згідно з Конституцією, не призначаються ні Президентом, ні парламентом, ні урядом. Їх оголошує сама ЦВК. Вони мають відбутися в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень парламенту – 27 жовтня. Тобто виборчий процес почнеться орієнтовно в липні. А оскільки, як показує соціологія, Україну чекатиме другий тур президентських виборів 21 квітня, то перерва між двома виборчими процесами буде дуже незначною.

Виклики 2019 року


Це, на жаль, ті виклики, які з’явилися ще в 2014 році. Маю на увазі анексію Криму й окупацію окремих районів Донбасу. В електоральному плані це означає, що Крим – це 10 округів, місто Севастополь – два округи, Донецька область – дев’ять округів, Луганська – шість округів. Тобто загалом 27 одномандатних округів на парламентських виборах і територіальних округів на президентських виборах, де у нас, на жаль, голосування не відбудеться.
У тому разі, якщо виборчий закон не буде змінений і не буде запроваджений будь-який різновид пропорційної виборчої системи, ми не зможемо отримати повний конституційний склад парламенту у кількості 450 народних депутатів. Число 423 я вважаю дуже оптимістичним. Ми не знаємо, що може бути на Сході України навесні чи восени наступного року. Я нікого не лякаю, але водночас не хочу, щоб ми розслаблялися.
Нам треба готуватися і розуміти, що вибори в Україні мусять відбутися за будь-якої погоди. Влада має бути легітимним чином змінена у строки, передбачені Конституцією. Світ нас має сприймати як державу, яка є договороздатною, яка поважає права людини – зокрема, в аспекті виборчих прав громадян – і з якою можна мати справи. Як тільки ми втратимо в очах міжнародної спільноти ці якості, нас, повірте, чекатимуть, дуже непрості часи.
Загалом я залишаюся оптимістом. Попри те, зміниться виборча система чи ні, вірю, що, рано чи пізно, ми прийдемо до пропорційної системи з відкритими списками на парламентських виборах. Але мені менше за все хочеться, аби такі зміни відбулися буквально напередодні початку виборчого процесу, щоб ця виборча система як така не була дискредитована українським політикумом.
Також багато є викликів, які стосуються трудових мігрантів не лише в межах України, а й тих, які поїхали на заробітки за кордон. Теж треба думати, як реалізувати їхні виборчі права. Від них Українська держава жодною мірою не може відмовлятися.
І ще є нюанси, пов’язані з організаційними можливостями. У законі про вибори Президента, на жаль, не існує максимальної межі для кількісного складу окружних і дільничних виборчих комісій. Тобто кожен із кандидатів має гарантоване право на представництво в цих комісіях. У моїй практиці, коли я був куратором Львівської області у 2004 році на виборах президента, в одній територіальній комісії в місті Дрогобичі було 46 членів при кворумі у дві третини від загального складу. Уявіть, як важко було зібрати всіх цих людей.
Тому викликів є багато, але ми така країна, яка не любить легких шляхів. Тому якщо ми для себе ставимо великі завдання, то, безумовно, маємо долати ці труднощі.

Вибори-2014 і брехня на благо


У 2014 році українська державність справді була на межі. У бюджеті дійсно було дуже мало грошей. Треба віддати належне тим людям, які тоді в парламенті й уряді прийшли до влади і змогли втримати ситуацію. Добре чи погано вони це зробили – інше питання, але вони змогли втримати державу на плаву. І Росія, відчуваючи тодішню нашу слабкість, почала процес референдуму в Автономній Республіці Крим. Як показали потім події, росіяни до цього готувались дуже давно, чудово знаючи, що їм ніхто не може дати відсіч. Коли Турчинов говорить, що він не міг суспільству пояснювати, що нам нема чим воювати, він каже правду. Якби він це сказав у 2014 році, в країні почалася б паніка. Що було б, якби глава держави, в. о. Президента України, заявив, що в нас 5 тис. боєздатного війська? Слава Богу, що не пішли воювати в Крим…
Питання в іншому – що міжнародна спільнота проспала цю ситуацію. І адміністрація Барака Обами, і європейські структури, та і навіть ми з вами не могли повірити, що в ХХІ столітті одна суверенна держава може здійснити анексію території іншої суверенної держави на європейському континенті.
Хочу віддати належне, що на виборах президента України Центральна виборча комісія працювала як єдиний злагоджений механізм. Ми доклали всіх зусиль для того, аби вибори відбулись навіть там, де це було вкрай важко зробити, де фактично під кулями члени окружних виборчих комісій вивозили протоколи. І делегації таких комісій ми зустрічали з оплесками.
Можу розказати історію, коли мені довелося грати роль паяца. Керівництво ЦВК у ніч голосування проводило брифінг. І я десь після 21-22-ї години отримав інформацію, що є проблеми з нашим сервером, проблеми з отриманням даних від ОВК і є ризик стороннього втручання. Сайт завис, інформація там не оновлювалася. На брифінгу журналісти запитують, у чому проблема. І я починаю розказувати небилицю, але це, власне, була та ситуація, коли неправда – на благо. Тому що в мене не було жодного бажання посіяти яку-небудь паніку в суспільстві. Я сказав, що в нас є якісь проблеми з кабелями «Укртелекому» – можливо, «Укртелеком» досі на нас ображається – і ми залучили фахівців, які зараз вирішують цю проблему. Фахівці справді були залучені. У ЦВК приїхали працівники Служби безпеки України, Державної служби технічного захисту інформації і деякі провідні ІТ-спеціалісти з приватної сфери, можна сказати «вершки» цієї галузі. Спільними зусиллями вжили всіх заходів для того, щоб сайт ЦВК запрацював і все пішло нормально. Але наш люб’язний східний сусід настільки поспішив з цією інформацією, що в їхніх новинах подали про 37% Дмитра Яроша. А потім, коли у ЦВК все пішло по-нормальному, стало зрозуміло, «чия собака з’їла сало». З другого боку, Україна показала, що ІТ-спеціалісти в нас далеко-далеко не найгірші у світі і що ми здатні боротися з такими викликами.
Андрій Магера про вибори-2019: Росія спробує втручатися, мусимо бути готовими

Андрій Магера. Фото: facebook.com/spm.ucu.edu.ua

Втручання Росії у вибори-2019


Чи будуть у нас знову проблеми з сервером і з сайтом ЦВК, з базою даних Державного реєстру виборців? Спроби втручання можуть бути. Але я не вірю в їх ефективність. Нас дуже багато навчив 2014 рік. Ми це запам’ятали надовго. Тому я вірю, що все буде гаразд. Тільки бажаю своїм наступникам, щоб вони, принаймні, не повторювали помилок своїх попередників.
Але, на моє глибоке переконання, основна ставка Росії буде зроблена не на сервер ЦВК, а це буде спроба вплинути на інформаційний простір України. Безпека інформаційного простору має вкрай важливе значення. Ми часто цього недооцінюємо.
Повірте, в мене особисто теж є різне ставлення до особистості Президента, але є Порошенко Петро Олексійович, а є Президент України як державна інституція. Якщо ми не любимо свою державу, свої інституції і свою армію, ми будемо любити чужу. Третього не дано. Якщо обрали цю особу Президентом України, п’ять років терпіть або любіть – не має значення. На п’ять років йому, як і парламенту, видано мандат. Зараз у 2019 році нові вибори. От кого оберуть – з наступного дня цій людині треба підставити плече і чудово розуміти, що ми зараз перебуваємо в стані війни з РФ. І для них немає взагалі такої ціни, якої вони не заплатили б за Україну. Вони будуть в голоді жити, будуть недоїдати і в останніх латаних штанах ходити, але для них питання України – це питання № 1. Без України в них немає історії, немає нічого. Тому з цим треба рахуватися.
Свого часу дуже мудро сказала Голда Меїр (екс-прем’єр Ізраїлю, – ред.): «Нас хочуть знищити, а ми хочемо жити. У нас вибору небагато, тому ми їх будемо вбивати». Вона тоді говорила стовно Ізраїлю – не хочу, щоб мої слова не сприймали так, ніби закликаю когось вбивати. Я закликаю, щоб наше суспільство було готове бути єдиним і консолідованим. Тому інформаційна безпека – це питання №1. Якщо ви слідкували за черговою бздурою з боку російської влади – список 322 (1 листопада Росія запровадила санкції проти 322 громадян України, – ред.) вкинутий дуже невипадково. Це для того, щоб українці почали між собою гризтися: хто туди потрапив і чому, а хто не потрапив і чому?
Не можна сприймати все, що поширюється у Facebook, як достовірну інформацію. Навіть те, що показують по ТБ, потрібно теж аналізувати і фільтрувати. Так, у нас майже всі телеканали перебувають у руках олігархів. Це правда. Але плюс в тому, що ми можемо подивитися один телеканал, другий, тертій, четвертий, а Бог дам голову і розум, щоб ми могли аналізувати ситуацію. Тому кожна розумна людина для себе зробить висновок.

Про новий склад ЦВК


Загалом це позитивний момент, що Центральна виборча комісія оновилась. Але я дуже сподіваюся, що двоє моїх колег, які залишилися в новому складі – це Олег Діденко і Катерина Махніцька – мають достатній професійний рівень, і на них Комісія може покластися. Якщо виникне необхідність порадитися зі мною, я для Комісії теж відкритий.
Чи погано, що у ЦВК є представники парламентських сил? Я вважаю, що тут більше плюсів, ніж мінусів, тому що потрапивши до складу Комісії представники різних політичних сил певною мірою урівноважують один одного – хоча б на рівні інформації. Думаю, що цей принцип має зберегтися, але треба подумати над формулою – як міняти таких членів комісії у майбутньому.
Умовно кажучи, людина хоче змінити роботу і не хоче більше працювати у ЦВК. Але її рекомендувала партія «А». Очевидно, закон має бути виписаний таким чином, що партія «А» повинна мати пріоритетне право на подання кандидатури до складу Комісії за умови, що вона не втратила парламентський статус.
Якщо ж достроково припинив повноваження член комісії від партії, яка втратила парламентський статус, то треба подумати, яка парламентська партія не має свого представництва в Комісії, і надати їй пріоритетне право. Тобто всі ці формули треба виписувати в законі.
За наявної низької політичної і правової культури ми зараз можемо скептично до цих речей ставитися. Але ніщо не буває вічним. І до цього ми теж прийдемо. Ще 150 років тому у Великобританії теж купували виборців на округах. Там теж утворювали округи таким чином, щоб це було вигідно тому чи іншому кандидату. Це все було. Тільки, як я часто говорю в цій ситуації, у нас з вами нема 150 років. Тому для нас дуже важливо, щоб ми в тому числі через зміну виборчої системи, через оптимальну формулу формування ЦВК винайшли той механізм, який може влаштувати всіх і не підірвати довіри до виборів і до організаторів виборчого процесу.

Виборчий кодекс


Чи передбачає цей проект Виборчого кодексу, який був прийнятий за основу, нові підходи до організації виборчого процесу? Це і так, і ні. Підхід до формування виборчих комісій там трохи інший, але над цим теж можна працювати.
Натомість якщо ми говоримо про пропорційну виборчу систему, яка пропонується в цьому Кодексі, то багато хто каже, що це не скасує підкуп, не принесе манну небесну Україні. З одного боку, це правда, але з іншого боку, корупція на виборах буде в рази зменшена. Її не буде так багато, як є зараз. З однієї простої причини – економічно не вигідно підкуповувати 35 млн виборців, порівняно із, у середньому, 160 тис. виборців в одномандатному окрузі. Різна ціна питання.
Тому я думаю, що пропорційна виборча система за цим Кодексом насправді вирішує чимало проблем. Вона має й певні виклики, які стосуються, насамперед, низького рівня політичної культури наших політиків. Це може спровокувати до партійних розколів. Але ця виборча система має набагато більше переваг. Вона дає можливість забезпечити високу репрезентативність у парламенті.
Наведу цікавий приклад про репрезентативність. 1974 рік, вибори до палати громад парламенту Великобританії. За їх результатами, понад 11 млн голосів виборців набрали і лейбористи, і консерватори. Тільки консерватори отримали на 230 тис. голосів більше. Але в цілому консерватори отримали 297 мандатів, а лейбористи – 301. А найцікавіше те, що третя партія – ліберали – отримала близько 6 млн голосів виборців, а мандатів у неї вийшло 14. Оце яскравий приклад того, коли мажоритарна виборча система викривляє суть принципу репрезентативності. І це є її серйозна вада, попри простоту застосування і розуміння, а також природність її використання саме на місцевих виборах. Але на парламентських це її серйозна вада.
І коли в Україні в 2014 році по пропорційній частині понад 90% виборців, які взяли участь у голосуванні, були представлені своїми депутатами у парламенті, то мажоритарній їх нема навіть 50%.
І останній аргумент, який я наведу. Пропорційна виборча система будь-якого типу гарантує обрання 450 депутатів. Будь-яка мажоритарна складова, як я вже казав, на жаль, не гарантуватиме нам обрання повного складу парламенту.
Чи є запропонована в цьому кодексі виборча система на 100% відкрита? Компенсаційні списки (списки кандидатів, які пройдуть в Раду без перемоги у відкритому списку, – ред.) засвідчують, що вона не є повністю відкритою. Але, мабуть, такої не буває.

Фактор Зеленського


Щодо «фактору Зеленського» – нічого випадкового в цьому житті немає. У нас був «фактор Тігіпка» в 2010 році, був фактор інших людей. І те, що такий фактор виникає, свідчить, що існує дуже серйозна криза довіри суспільства до політикуму. По-друге, не хочу аналізувати зараз політтехнологічні речі, але звернуть увагу, що карту України теж можна поділити в електоральному пані. Є так зване російськомовне поле патріотичне і російськомовне поле проросійське. На полі проросійському є і Бойко, і Вілкул, і хто завгодно. А на російськомовному полі патріотичному немає нікого...
Я умовно виділяю це російськомовне патріотичне поле, бо хто входить до нього? Це вчорашні українці, які забули свою мову, але які згадують: десь там у мене дідусь українські пісні знав. Так само от в Києві – я багатьох згадую, які кажуть «Мы коренные киевляне». Питаю: в якому сенсі? З’ясовується, що в одного там в Черкаській області, у другого в Полтавській, третього у Львівській області (родина, – ред.). Я взагалі нормально ставлюся до російськомовних людей, нічого в цьому поганого немає. Але мене найбільше тіпає, коли людина з Галичини приїжджає в Київ і на другий день вона стає «русскоязычным человеком». Це вже клініка, я таких людей не розумію.
Підготувала Тетяна Штифурко,
ІА ZIK

Долучайтесь до нас у Facebook, читайте наш канал у Telegram та отримуйте новини прямо у ваш смартфон

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Листопад 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930