Авторизація

» » » Очі української армії: Сьогодні в Україні на різних стадіях розробки перебувають три супутники

Очі української армії: Сьогодні в Україні на різних стадіях розробки перебувають три супутники

Очі української армії: Сьогодні в Україні на різних стадіях розробки перебувають три супутники
Очі української армії: Сьогодні в Україні на різних стадіях розробки перебувають три супутники
ZIK
Я погоджуюсь з правилами сайту та політикою приватності
Сьогодні фінансування космічної галузі в Україні дуже кульгає. Не мати свого військового супутника в час війни – щонайменше соромно. Ще 60 років тому Україна доклала чимало зусиль, аби вивести свій перший супутник на орбіту.
Про це йдеться в сюжеті проекту військових журналістських розслідувань «Стежками війни» на телеканалі ZIK.
Перший космічний форум України
Знімальна група телеканалу відвідала перший український космічний форум. Сюди з’їжджаються науковці космічної галузі з усієї України та, навіть, з-за кордону. Варто подивитись, що тут представляють на виставці, а також чи ці експонати можуть бути корисні для української оборонки.
На форум розробники привезли окремі вузли і деталі, а також макети космічних апаратів.
«Перше, що стоїть у фойє – це «ЮжСат», доволі перспективний космічний апарат, який досі ще не літав. Над ним працюють наші колеги з конструкторського бюро «Південне», – розповідає директор Інституту космічних досліджень НАН України.
Конструкторське бюро «Південне» у Дніпрі – одне з найпотужніших підприємств космічної галузі України. Нещодавно тут добудували новітній цех зі збирання супутників.
Для військових потреб використовують супутники кількох типів. Ми ж поговоримо про два з них – супутники оптичної розвідки та телекомунікаційні супутники-ретранслятори.
Перший з супутників забезпечує дистанційне зондування землі. Натомість супутники-ретранслятори – це, зокрема, супутники військового зв’язку. Їх виводять на значно вищу геостаціонарну орбіту. Там їхня швидкість така ж, як у Землі навколо своєї осі. Відтак вони зависають над однією точкою.
«Сьогодні в Україні на різних стадіях проектування, розробки і виготовлення знаходяться три супутники оптико-електронного зондування землі», – розповів голова Державного космічного агентства України Павло Дегтяренко.
«Зараз у нас на орбіті жодного супутника дистанційного зондування землі немає. Останній був запущений у 2011 році і, пропрацювавши трохи менше, ніж півтора року, на жаль, вийшов з ладу через російські акумуляторні батареї», – каже голова Держкосмосу.
І це в роки, коли триває війна й за допомогою оптичної розвідки Україна могла би контролювати переміщення сил ворога. І такі космічні напрацювання є. Лінзи, які наша армія зможе використовувати для своїх потреб, роблять на заводі «Арсенал».
«Супутник «СІЧ-3-о», тобто оптичний, буде мати ще більше досконалі прилади високої і надвисокої роздільної здатності у різних діапазонах від півметра до одного-півтора метра», – запевнив помічник директор ДП «Арсенал» Олександр Клочко.
Але це не раніше 2020 року. А поки що українська армія отримує космічні фотознімки Донбасу із супутників країн-партнерів, зокрема, США. При цьому, для Єгипту ще у 2007 році Україна виготовила супутник дистанційного зондування землі «Єгипет-Сат».
Супутники військового зв’язку
Наступний тип – супутники-ретранслятори для військового зв’язку. Про них розповів офіцер військ зв’язку Андрій Ходаківський.
«До 2007 року Збройні сили України використовували супутниковий зв’язок, який залишився в спадок від Радянського Союзу. Це станції супутникового зв’язку Р-440, які працювали із супутниками «Грань» виробництва Радянського Союзу», – розповідає Ходаківський.
У 2007 році російська армія перейшла на нову систему супутникового зв’язку. Після цього Збройні сили України почали виводити з експлуатації громіздкі станції Р-440. Коли почалась війна, українські військові були без супутникового зв’язку.
«У квітні 2014 року було проведено ряд перемовин з імовірними постачальниками послуг супутникового зв’язку. І за показниками ціна-якість було обрано оператора, який надає послуги передачі даних з швидкостями від 256 кілобіт в секунду до 2 мегаліт», – підкреслив військовий.
Це була система «Тувей»: супутник – французький, наземний сегмент керування – італійський. Приймають сигнал із орбіти військові на переносний апарат. Передають дані теж із нього. Схожі системи є і цивільні. Головна відмінність військової системи супутникового зв’язку – зашифровані дані.
Із 2017 року в Генштабі почали розгортати власну систему супутникового зв’язку. Поки що тільки наземну частину, тобто систему управління.
Український телекомунікаційний супутник російського виробництва
У 2012-му, напередодні футбольного чемпіонату, Україна вже була за крок до власного телекомунікаційного супутника. Його назва – «Либідь». Країна збирання – Росія. Та апарат і досі там. Чи міг би він слугувати українській армії?
Серпень 2009 року. Канадська компанія MDA перемагає в українському тендері та зобов’язується побудувати супутник зв’язку «Либідь». 254 мільйони доларів на нього дав у кредит уряд тієї ж Канади.
«Канадці самі не могли його зробити, тому звернулись до росіян. А фірма Решетньова («Інформаційні супутникові системи» імена академіка Решетньова – ред.), відома у всьому світі, взялась за цю справу. Видно, зійшлись у ціні», – каже екс-голова Держкосмосу Юрій Алексєєв.
Та до «Євро 2012» «Либідь» запустити не встигли. А потім і втратили місце на орбіті, куди мали виводити супутник. Далі була анексія Криму та російська агресія на Донбасі. Проект, залежний від Москви, заморозили.
«Супутник «Либідь» повністю пройшов тестування і був готовий до старту, знаходився на збереженні в Російської Федерації в Красноярську. Ракета-носій «Зеніт» була виготовлена, але була без двигуна 1-го ступеня і системи керування. А ще ми втратили центр управління польотами в Євпаторії», – пояснює голова Держкосмосу у 2015-2016 роках Любомир Сабадош.
У листопаді 2014 під Києвом побудували нову систему управління. Сабадош, який керував Державним космічним агентством в той час, каже: канадці все одно відмовились виконувати контракт. Та юридично компанія MDA має завершити проект, так вважають в українському Державному космічному агентстві.
У Посольстві Канади в Україні журналістам відповіли: коментувати проекту не будуть, адже він не міжурядовий. Тож ми надіслали запит до компанії MDA. А час спливає і наростають відсотки за кредит, уже урядовий і під державні гарантії України.
Урядова космічна програма
У вересні 2018-го Кабінет міністрів схвалив проект Державної космічної програми на 2018-2022 роки. Там прописано, що Україна має запустити в космос.
«У цій програмі передбачено приблизно 27 мільярдів гривень, з яких лише 4 мільярди складає бюджетне фінансування. Решта – це робота наших підприємств на світових ринках», – зауважив голова Держкосмосу Павло Дегтяренко.
Державна космічна програма на 2018-2022 роки орієнтована насамперед на цивільний космос. На кінець 2018 року вона досі не запрацювала, бо в парламенті за неї так і не проголосували.
«Вона і не буде проголосована, тому що ще раз підкреслюю: якщо ви були на комітеті, ми з вами, на жаль, розуміємо, що найнеобхідніше державне оборонне замовлення не фінансується. І коли мені говорять, що давайте не будемо фінансувати Збройні сили, а ми космічна держава і проголосуємо за 4 мільярди на щось, що не потрібно сьогодні, я змушений визнати: нам доводиться обирати», – розповів голова оборонного комітету Верховної Ради Сергій Пашинський.
У цій же космічній програмі ідеться про завершення проекту «Либідь». Досі до казни із офшорів так і не повернули 8 мільйонів доларів за зазначений супутник.
Офшорна «подорож» супутника «Либідь»
Українська компанія «Укркосмос» уклала договір з канадською компанією MDA. MDA уклала договори з російськими компаніями: на побудову супутника – із компанією «Інформаційні супутникові системи» імені Решетньова, та на запуск супутника – із «Центром експлуатації об’єктів наземної космічної інфраструктури» (ЦенКІ).
«Та компанія замовляла ракету «Зеніт» в «Південного машинобудівного заводу». Російська компанія повинна була поставити і двигун, і систему керування, та забезпечити виготовлення розгінного блоку на території Російської Федерації, і провести кінцеву збірку «Зеніту» на космодромі «Байконур», – запевняє екс-голова Держкосмосу Любомир Сабадош.
На етапі між російським «ЦенКі» та українською компанією «Південмаш» виникла сейшельська компанія «Бліклін лімітед», де, за версією слідства, й осіли понад 8 мільйонів доларів.
«Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні детективи Національного бюро розпочали в 2016 році після передачі відповідних матеріалів з органів прокуратури України. Станом на зараз досудове розслідування триває. Про підозру особам ще не повідомлялося», – розповів детектив НАБУ Олександр Скомаров.
Інакше кажучи, справа ще не в суді. Коли ж її туди передадуть, у НАБУ прогнозувати не беруться. Тим часом «Либідь» досі на території Росії.
Нагадаємо, «Стежками війни» розповіли про найвизначніші військові операції ЗСУ.

Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Январь 2022    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31