Авторизація

» » » ВС висловився щодо визнання недійсним оспорюваного наказу банку

ВС висловився щодо визнання недійсним оспорюваного наказу банку

Розпорядчий документ уповноваженої особи ФГВФО є не правочином у розумінні цивільного законодавства, а внутрішнім документом банку. Такий висновок зробив ВС в постанові №910/17448/16, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
16 травня 2018 року м.Київ №910/17448/16
Велика палата Верховного Суду у складі:
головуючого — судді КНЯЗЄВА В.С.,
судді-доповідача — УРКЕВИЧА В. Ю.,
суддів: АНТОНЮК Н.О., БАКУЛІНОЇ С.В., БРИТАНЧУКА В.В., ГУДИМИ Д.А., ДАНІШЕВСЬКОЇ В.І., ЗОЛОТНІКОВА О.С., КІБЕНКО O.Р., ЛОБОЙКА Л.М., ЛЯЩЕНКО Н.П., ПРОКОПЕНКА О.Б., РОГАЧ Л.І., САПРИКІНОЇ І.В., СИТНІК О.М., ЯНОВСЬКОЇ О.Г. —
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс 2008» до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Вадима Кононця та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача — ТОВ «Греїн-Експорт», на стороні відповідача — ПАТ «КБ «Євробанк», про визнання недійсним наказу за касаційною скаргою ФГВФО на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 і рішення Господарського суду м.Києва від 6.12.2016.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У вересні 2016 року ТОВ «Транссервіс 2008» звернулося до Господарського суду м.Києва з позовом (з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову) до уповноваженої особи фонду на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця В.В. про визнання недійсним наказу «Щодо заходів, пов’язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» від 22.07.2016 №177/1-ОД. Позов заявлено з таких підстав.
6. 24.01.2014 між ПАТ «КБ «Євробанк» (кредитодавець) і ТОВ «Транссервіс 2008» (позичальник) укладено договір кредитної лінії №ЮЛ-04/2014-КЛ, відповідно до умов якого кредитодавець відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті та згідно з кредитними заявками позичальника окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку та на умовах, визначених договором.
7. Договорами від 8.08.2014 №1, від 10.12.2014 №2, від 23.02.2015 №3, від 12.03.2015 №4, від 17.09.2015 №5 та додатковими угодами від 12.03.2015 №1, №2 і від 17.09.2015 №3 сторони вносили зміни до кредитного договору від 24.01.2014 №ЮЛ-04/2014-КЛ.
8. 20.05.2016 ТОВ «Греїн-Експорт» (надавач) і ТОВ «Транссервіс 2008» (отримувач) уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги №2005/16Ф, відповідно до умов якого товариство надає поворотну фінансову допомогу, а отримувач зобов’язується повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
9. Відповідно до пп.2.1, 2.5 договору про надання поворотної фінансової допомоги від 20.05.2016 №2005/16Ф розмір такої допомоги становить 50000000,00 грн. Розділом 9 цього договору визначено реквізити сторін, де вказані відкриті в ПАТ «КБ «Євробанк» рахунки сторін №* (ТОВ «Греїн-Експорт») і №** (ТОВ «Транссервіс 2008»).
10. 17.06.2016 рішенням правління НБУ №73-рш ПАТ «КБ «Євробанк» віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі чого рішенням виконавчої дирекції фонду від 17.06.2016 №1041 розпочато процедуру виведення цього банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць — із 17.06 до 16.07.2016, призначено уповноважену особу фонду, якій делеговано повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «Євробанк».
11. 7.07.2016 рішенням виконавчої дирекції фонду №1183 продовжено строк тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Євробанк» до 16.08.2016.
12. 22.07.2016 уповноваженою особою фонду видано наказ №177/1-ОД, згідно з яким під час перевірки на предмет нікчемності правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, було виявлено правочини, які мають ознаки нікчемності в силу приписів пп.1, 7 ч.3 ст.38 закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI, зокрема:
здійснений банком 10.06.2016 правочин щодо переказу з рахунку №* ТОВ «Греїн-Експорт» на рахунок №** ТОВ «Транссервіс 2008» коштів як надання безвідсоткової фінансової допомоги в сумі 111000,00 грн., вчинений сторонами на підставі договору від 20.05.2016 №2005/16Ф;
здійснений банком 15.06.2016 правочин щодо переказу з рахунку №* ТОВ «Греїн-Експорт» на рахунок №** ТОВ «Транссервіс 2008» коштів як надання безвідсоткової фінансової допомоги в сумі 3347000,00 грн., вчинений сторонами на підставі договору від 20.05.2016 №2005/16Ф;
здійснений банком 16.06.2016 правочин щодо погашення заборгованості ТОВ «Транссервіс 2008» за кредитом у частині переказу коштів у сумі 3458000,00 грн., вчинений на підставі укладеного між ПАТ «КБ «Євробанк» і ТОВ «Транссервіс 2008» договору кредитної лінії від 24.01.2014 №ЮЛ-04/2014-КЛ.
13. На підставі цього уповноваженою особою фонду видано наказ №177/1-ОД, а також повідомлено про нікчемність цих правочинів позивача.
14. 16.08.2016 рішенням правління НБУ №215-рш відкликано банківську ліцензію ПАТ «КБ «Євробанк» та прийнято рішення про його ліквідацію.
15. На виконання зазначеного рішення виконавча дирекція фонду прийняла рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 16.08.2016 №1523, яким розпочато процедуру ліквідації цього банку із 17.08.2016 до 16.08.2018, призначено уповноважену особу фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Євробанк».
16. У подальшому ТОВ «Транссервіс 2008» звернулося до суду із зазначеним позовом.
17. Позов обґрунтовано тим, що правочини, про які йдеться в оскаржуваному наказі, були вчинені відповідно до приписів законодавства, а наказ було видано з порушенням Інструкції про порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 26.05.2016 №826 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції 15.06.2016 за №863/28993.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
18. Господарський суд м.Києва рішенням від 6.12.2016 позов задовольнив повністю і визнав недійсним наказ №177/1-ОД.
19. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції керувався тим, що грошові перекази, про які йдеться в оскаржуваному наказі, сторони вчинили на виконання чинних зобов’язань між ними за рахунок власних коштів, розміщених на їхніх рахунках, а ПАТ «КБ «Євробанк» лише виконував свої обов’язки щодо розрахунково-касового обслуговування рахунків клієнтів, що не може свідчити про вчинення ними правочинів, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а тому не може й указувати на їх нікчемність з підстави, визначеної п.7 ч.3 ст.38 закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (укладення правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку), і свідчить про відсутність підстав для застосування наслідків нікчемності правочину.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
20. Київський апеляційний господарський суд постановою від 12.06.2017 апеляційну скаргу уповноваженої особи фонду задовольнив частково. Рішення ГCК від 6.12.2016 скасував. Виклав резолютивну частину рішення в зміненій редакції, якою провадження у справі в частині вимог ТОВ «Транссервіс 2008» до уповноваженої особи фонду припинив. Позов ТОВ «Транссервіс 2008» до фонду про визнання недійсним наказу задовольнив повністю. Визнав недійсним наказ №177/1-ОД та стягнув з ПАТ «КБ «Євробанк» на користь ТОВ «Транссервіс 2008» судовий збір.
21. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що операції з переказу коштів, усупереч приписам чинного законодавства, фонд визнав нікчемними правочинами, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача, тому його порушене право підлягає захисту шляхом визнання оспорюваного наказу недійсним. При цьому суд дійшов висновку, що цей спір за своїм предметом підвідомчий господарському суду, проте оскільки саме фонд забезпечує перевірку правочинів, вчинених банком, а уповноважена особа фонду є фізичною особою, яка не має статусу юридичної особи або громадянина — суб’єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин, діє від імені фонду та в межах делегованих ним повноважень, то провадження у справі в частині вимог до цієї особи підлягає припиненню, а позовні вимоги до фонду — задоволенню в повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22. 12.12.2017 фонд звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій з огляду на неправильне застосування ними норм матеріального та порушення норм процесуального права.
23. У касаційній скарзі фонд просить скасувати постанову КАГС від 12.06.2017 та рішення ГСК від 6.12.2016 й відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24. Мотивуючи касаційну скаргу, фонд зазначив, що у правочинах, про які йдеться в оскаржуваному наказі, наявні ознаки нікчемності, визначені ч.3 ст.38 закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ці правочини є нікчемними самі по собі, а уповноважена особа фонду лише виявляє або забезпечує виявлення таких правочинів та фіксує відповідний факт шляхом видачі наказу.
25. Також, за твердженням особи, яка подала касаційну скаргу, суди порушили норми процесуального права щодо розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства, оскільки спори за участю фонду та уповноваженої особи фонду є публічно-правовими і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
26. 20.02.2018 до ВС надійшли заперечення (відзив) ТОВ «Транссервіс 2008» і ТОВ «Греїн-Експорт» на касаційну скаргу, в яких стверджується, що ПАТ «КБ «Євробанк» здійснив спірні перекази коштів на підставі умов чинних правочинів (договорів), укладених між сторонами, ці перекази не вважаються правочинами в розумінні чинного законодавства, а тому їх не можна віднести до нікчемних. За таких обставин, за твердженнями позивача і ТОВ «Греїн-Експорт», оскаржуваний наказ №177/1-ОД суперечить змісту стст.19, 41 Конституції, ч.2, пп.1, 7 ч.3 ст.38 закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», положенням Цивільного та Господарського кодексів, стст.1, 5 закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також Порядку №826, а тому суди правомірно визнали його недійсним.
27. Позивач і ТОВ «Греїн-Експорт» зазначають, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки його учасниками є суб’єкти господарювання, де фонд, здійснюючи виведення неплатоспроможних банків з ринку на стадії розпорядження майном, є учасником цивільно-правових відносин щодо ліквідації банку — процедури його припинення як юридичної особи, а також оскільки позивач оскаржує рішення, прийняте уповноваженою особою фонду не як суб’єктом владних повноважень, а як розпорядником майна банку при здійсненні заходів щодо забезпечення збереження його активів, запобігання втраті майна та збиткам банку.
28. Також у запереченні (відзиві) позивач і ТОВ «Греїн-Експорт» зазначили, що фонд є належним відповідачем у цій справі, оскільки з огляду на приписи закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» він набуває всіх повноважень органів управління та контролю банку з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення, які, у свою чергу делегуються ним уповноваженій особі; крім того, відповідно до положень п.1 ч.3 ст.16 цього закону, згідно з якими позови, подані проти працівників фонду, вважаються позовами, поданими проти фонду.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
29. Касаційний господарський суд у складі ВС ухвалою від 4.01.2018 поновив фонду строк на касаційне оскарження постанови КАГС від 12.06.2017 та рішення ГСК від 6.12.2016, прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив її розгляд на 17.01.2018, а ухвалою від 17.01.2018 справу разом з касаційною скаргою фонду передав на розгляд ВП ВС з огляду на те, що однією з підстав оскарження рішень судів попередніх інстанцій є порушення правил суб’єктної юрисдикції.
30. Велика палата ВС ухвалою від 14.02.2018 справу прийняла та призначила її до розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
(1.1) Щодо визначення юрисдикції та належного відповідача у цій справі
31. Доводи фонду щодо юрисдикції адміністративних судів при розгляді цієї справи ВП ВС вважає безпідставними з огляду на таке.
32. Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
33. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду по захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абз.2 ч.1 ст.2 ГПК у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
34. Підвідомчість господарських справ установлена ст.12 ГПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з п.1 ч.1 якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів та міжнародних договорів віднесено до відання інших органів.
35. 15.12.2017 набрав чинності закон від 3.10.2017 №2147-VIII, яким ГПК викладено в новій редакції.
36. ГПК в редакції, чинній на час розгляду справи ВП ВС, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи — підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб’єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб’єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб’єктами господарювання (пп.1, 10, 15 ч.1 ст.20 цього кодексу).
37. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, фонд зазначив, що спори за участю фонду та уповноваженої особи фонду є публічно-правовими і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. ВП ВС не погоджується із зазначеними доводами скаржника з огляду на таке.
38. Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
39. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ст.3 КАС в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
40. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст.17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
41. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
42. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
43. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб’єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб’єктів владних повноважень.
44. Отже, помилковим є застосування ст.17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною в яких є суб’єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій — визначення суб’єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб’єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
45. Водночас структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені законом «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 №2121-III, за змістом ст.2 якого банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до державного реєстру банків.
46. Натомість законом №4452-VI установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження, порядок виплати фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між фондом, банками, Національним банком, визначаються повноваження та функції фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
47. Згідно із ч.1 ст.3 закону №4452-VI фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим законом. На виконання свого основного завдання фонд у порядку, передбаченому цим законом, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов’язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (п.8 ч.2 ст.4 цього закону).
48. Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що основні функції фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.
49. Водночас у розумінні закону №4452-VI неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому законом №2121-III. Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пп.6 і 8 ч.1 ст.2 закону №4452-VI).
50. За змістом чч.1, 3, 5 ст.34 закону №4452-VI, фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше від наступного робочого дня після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція фонду у цей же строк призначає з-поміж працівників фонду уповноважену особу фонду (кілька уповноважених осіб фонду), якій фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього закону, нормативно-правових актів фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
51. Відповідно до чч.1, 2 ст.36 закону №4452-VI з дня початку процедури виведення фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше від строків, установлених фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів — передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності фонду та уповноваженій особі фонду в межах повноважень, установлених цим законом та делегованих фондом, і діють у визначених фондом/уповноваженою особою фонду межах та порядку.
52. Таким чином, із моменту запровадження в банку тимчасової адміністрації фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб’єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб’єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.
53. Такий правовий статус фонду, визначений законом №4452-VI, дає підстави для висновку про те, що фонд як юридична особа публічного права може бути суб’єктом як публічно-правових, так і приватноправових відносин. При цьому в приватноправових відносинах, зокрема під час здійснення функцій органу управління банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, фонд не здійснює функцій суб’єкта владних повноважень у розумінні ст.3 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
54. Водночас ВП ВС звертає увагу на те, що визначений ст.3 закону №4452-VI правовий статус фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності й перебуває в його господарському віданні, не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.
55. Оскільки позивач оскаржує дії уповноваженої особи фонду не як суб’єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та коштів, такий спір не є публічно-правовим. При цьому виходячи із суті позовних вимог відповідачем у цій справі фактично є ПАТ «КБ «Євробанк» (в особі уповноваженої особи фонду), а не сама уповноважена особа фонду чи фонд, як помилково вказав суд апеляційної інстанції.
56. Отже, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер правовідносин у цій справі, наведені в касаційній скарзі доводи фонду про непідвідомчість цього спору господарському суду ВП ВС відхиляє як необґрунтовані, натомість вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.
57. З огляду на викладене ВП ВС вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду господарських й адміністративних справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій — визначення суб’єктного складу спірних правовідносин (участь у них фонду чи його уповноваженої особи на стадії ліквідації чи банкрутства банку), адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
58. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ВП ВС від 18.04.2018 у справі №910/8132/17.
(1.2) Щодо розгляду справи по суті
59. Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним наказу №177/1-ОД, суд апеляційної інстанції зазначив, що дії фонду з прийняття цього наказу мають усі ознаки одностороннього правочину, а тому на нього поширюються загальні вимоги цивільного законодавства, передбачені ст.203 Цивільного кодексу.
60. ВП ВС не погоджується з цим висновком з огляду на таке.
61. Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
62. За змістом чч.1 та 2 ст.215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1—3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
63. Водночас відповідно до чч.1, 2 та 10 ст.38 закону №4452-VI фонд зобов’язаний забезпечити збереження активів і документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті. Усі або частина повноважень фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані фондом уповноваженій особі фонду.
64. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами фонду (абз.2 ч.3 ст.38 закону №4452-VI).
65. Згідно з пп.1, 3 розд.ІІ «Процедура прийняття уповноваженою особою фонду рішення про фіксацію виявленого факту нікчемності правочинів (у тому числі договорів)» Порядку №826 протягом трьох робочих днів з дати запровадження фондом тимчасової адміністрації уповноважена особа фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Уповноважена особа фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов’язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку.
66. За наслідками проведення перевірки комісією складаються та подаються на розгляд уповноваженій особі фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом (актами) перевірки (абз.1 п.7 розд.ІІ порядку №826).
67. Абзацами 1, 3 п.8 розд.ІІ порядку №826 встановлено, що уповноважена особа фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені в ньому, та в разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ і вчиняє інші необхідні дії. Про прийняте рішення уповноважена особа фонду повідомляє протягом одного робочого дня фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та в разі потреби — правоохоронні органи.
68. Беручи до уваги вказані норми чинного законодавства, ВП ВС вважає, що розпорядчий документ уповноваженої особи фонду, передбачений абз.1 п.8 розд.ІІ порядку №826, є не правочином у розумінні цивільного законодавства, а внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку, спрямованим на збереження активів і документації банку, який діє у межах цієї юридичної особи.
69. Отже, наказ №177/1-ОД є внутрішнім документом банку, а тому до нього не можна застосовувати правові наслідки недійсності правочину.
(1.3) Щодо обраного позивачем способу захисту
70. За змістом ст.1 ГПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), стст.15, 16 ЦК та ст.20 Господарського кодексу, застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає такої сукупності умов:
наявність у позивача певного суб’єктивного права або інтересу;
порушення (невизнання або оспорювання) означеного права (інтересу) відповідачем;
належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес і закріплення законом.
71. Оскільки наказ банку є його внутрішнім документом, який не створює жодних обов’язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), то не можна вважати порушеними будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу. Звідси права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
72. Тому ВП ВС вважає, що при ухваленні судових рішень у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права щодо встановлення ефективним способом відновлення порушеного права позивача визнання недійсним наказу №177/1-ОД уповноваженої особи фонду.
73. Отже, рішення судів про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним оспорюваного наказу є помилковими з огляду на те, що така вимога позивача не є правильно обраним способом захисту своїх прав.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
74. Відповідно до чч.1, 3 ст.311 ГПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
75. За таких обставин, оскільки під час вирішення цього спору суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції — скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Щодо судових витрат
76. Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
77. За змістом п.1 ч.4 ст.129 ГПК, у разі відмови в позові судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
78. Оскільки в цій справі ВС приймає нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг покладається на позивача у справі.
79. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення від 31.01.2017 №* за подання апеляційної скарги ПАТ «КБ «Євробанк» сплатило 1515,80 грн. судового збору, а відповідно до платіжного доручення від 11.10.2017 №** за подання касаційної скарги фонд сплатив 1653,60 грн. судового збору.
80. Отже, з позивача потрібно стягнути 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на користь ПАТ «КБ «Євробанк» та 1653,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги на користь фонду.
Висновок щодо застосування норм права
81. За змістом стст.1, 2, 12 ГПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з урахуванням приписів закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», справи у спорах між суб’єктами господарювання, де однією зі сторін є банк, повноваження органів управління та контролю якого здійснює фонд під час процедури виведення такого банку з ринку або його ліквідації, у тому числі в особі уповноваженої особи (осіб) фонду, відносяться до юрисдикції господарських судів.
82. Виходячи з положень ст.202 ЦК та інструкції №826, розпорядчий документ уповноваженої особи фонду, передбачений абз.1 п.8 розд.ІІ цього порядку, є не правочином у розумінні цивільного законодавства, а внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку, спрямованим на збереження активів і документації банку, який діє у межах цієї юридичної особи.
Керуючись стст.300—302, 306, 311, 314-317 ГПК, ВП ВС
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.
2. Постанову КАГС від 12.06.2017 та рішення ГСК від 6.12.2016 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
4. Стягнути з ТОВ «Транссервіс 2008» на користь ПАТ «КБ «Євробанк» 1515,80 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.
5. Стягнути з ТОВ «Транссервіс 2008» на користь ФГВФО 1653,60 грн. судових витрат за подання касаційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 21.05.2018.http://zib.com.ua/
ВС висловився щодо визнання недійсним оспорюваного наказу банку

Матеріали за темою



Не з кожного комунального підприємства може бути стягнута заборгованість

в„–32 (1382), 11.08—17.08.2018



Перевезення без наміру вчинити правопорушення не зумовлює відповідальності

в„–30 (1380), 28.07—03.08.2018



Висновок ВП ВС щодо стягнення страхового відшкодування в порядку регресу

09.07.2018



Висновок ВС щодо розподілу судових витрат при розгляді скарг на дії ДВС

в„–25-26 (1375-1376), 26.06—06.07.2018



Адвокати вивчають проблемні питання застосування ГПК

05.07.2018



Успіх інституту свідків у господарському процесі залежить від стандартів доказування

в„–25-26 (1375-1376), 26.06—06.07.2018



Суд визнав порядок виплати дивідендів акціонерам «Укрнафта» незаконним

03.07.2018



Чи є майновою дією акт звірки взаєморозрахунків, пояснив ВС

02.07.2018



Показання свідків у господарському процесі не є універсальним доказом

19.06.2018



Урахування процесуальних нюансів допоможе кредиторам уникнути зайвих витрат

в„–23 (1373), 09.06—15.06.2018



ВС вказав на невірний підрахунок суми судового збору

в„–23 (1373), 09.06—15.06.2018



ВС зробив висновок щодо стягнення передоплати за прострочення поставки

в„–22 (1372), 02.06—08.06.2018



ВС вказав, хто має право оскаржувати прийняту у справі ухвалу

11.06.2018



Верховний Суд пояснив підстави недійсності правочину

в„–20 (1370), 19.05—25.05.2018



ВС пояснив процесуальні особливості розгляду корпоративних спорів

24.05.2018



ВС зробив висновок про розрахунок збитку від ДТП

в„–20 (1370), 19.05—25.05.2018



ВС вказав на нюанс правонаступництва спадкоємців у корпоративних спорах

14.05.2018



Пред’являти зустрічний позов може лише відповідач, а не третя особа

в„–18-19 (1368-1369), 10.05—18.05.2018



Чи потрібно дублювати ГК для регулювання франчайзингу?

в„–15 (1365), 14.04—20.04.2018



Уряд є відповідальним за виконання державою своїх судових рішень, – ГСК

16.03.2018


Завантажити більше публікацій
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій —

[url=http://zib.com.ua/ua/comments/134087.html]Читати всi




[url=http://zib.com.ua/ua/print/134087.html]
[url=#][/url]

Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Апрель 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930