Авторизація

» » » Реформу системи протидії домашньому насильству розпочато, - Мінсоцполітики

Реформу системи протидії домашньому насильству розпочато, - Мінсоцполітики

07.12.2017 | 17:52
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Реформу системи протидії домашньому насильству розпочато, - Мінсоцполітики

МІНІСТЕРСТВО
СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ [/b]
[/b]

Реформу системи протидії домашньому насильству
розпочато, - Мінсоцполітики[/b]
Сьогодні Верховною
Радою України прийнято розроблений Мінсоцполітики Закон
України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який запроваджує
комплексну систему боротьби з домашнім насильством.

Серед надзвичайно
важливих нововведень законопроекту слід виокремити наступне.
1.
[/b]Термінологічний апарат [/b]

Текст закону містить
чіткі та деталізовані визначення ключових понять, наприклад, «домашнє
насильство» та його форми (фізичне, сексуальне, психологічне та економічне
насильство), «постраждала особа», «кривдник», «постраждала дитина», «дитина-кривдник»,
«оцінка ризиків» тощо.

Визначення у законопроекті зазначених понять, їх деталізація та
деталізація механізмів захисту постраждалих осіб та надання їм допомоги надасть
можливість, перш за все, удосконалити ідентифікацію випадків насильства, захист
постраждалих осіб та надання їм необхідної допомоги.
2.
[/b]Акценти на пріоритетності захисту дитини; дитина
– свідок (очевидець) насильства вважається дитиною, яка постраждала від
насильства.[/b]

Законопроект містить
ряд правових норм, спрямованих на особливий захист дітей, які постраждали від
домашнього насильства.

Зокрема, постраждалою
дитиною вважається не лише дитина, стосовно якої вчинено ті чи інші чи інші
правопорушення (коли насильство спрямоване безпосередньо на дитину), а й
дитина, яка стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Зазначена правова
норма сформована з урахуванням європейських норм і стандартів, відповідно до
яких діти-свідки насильства є дітьми-жертвами такого насильства.

Так, у Преамбулі Стамбульської
конвенції зазначено: «визнаючи те, що
діти є жертвами домашнього насильства, у тому числі як свідки насильства в лоні
сім’ї…»[/i].

Запровадження такої правової
норми кореспондується із необхідністю забезпечення захисту дітей та надання
їм необхідної допомоги
, адже охорону дитинства в Україні віднесено до
стратегічного загальнонаціонального пріоритету (відповідно до Закону України
«Про охорону дитинства»).
[/b]

3.
[/b]Розширення кола осіб, насильство між якими вважається
домашнім.[/b]

Норми законопроекту
(у порівнянні з діючим до цього Законом України «Про попередження насильства в
сім'ї») суттєво розширюють «коло осіб», насильство між якими вважатиметься
домашнім насильством, а саме:

1) незалежно від
факту спільного проживання
:

-
подружжя;

-
колишнє
подружжя;

-
наречені;

-
мати
(батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя
(колишнього подружжя);

-
особи,
які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не
перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;

-
особи,
які мають спільну дитину (дітей);

-
батьки
(мати, батько) і дитина (діти);

-
дід
(баба) та онук (онука);

-
прадід
(прабаба) та правнук (правнучка);

-
вітчим
(мачуха) та пасинок (падчерка);

-
рідні
брати і сестри;

-
інші
родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри,
двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);

-
діти
подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину
(дітей), які не є спільними або всиновленими;

-
опікуни,
піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою,
піклуванням;

-
прийомні
батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти,
діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного
вихователя.

2) за умови
спільного проживання
– інші родичі, інші особи, які пов’язані спільним
побутом, мають взаємні права та обов’язки.
4.
[/b]Широкий перелік суб'єктів [/b]

Повноваження у
наданні допомоги постраждалим від домашнього насильства широкому колу органів
виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також державним та недержавним
установам і організаціям.

Суб’єктами, що
здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, є:

1)    спеціально уповноважені
органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

2)    інші органи та установи, на
які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії
домашньому насильству;

3)    загальні та спеціалізовані
служби підтримки постраждалих осіб;

4)    громадяни України, іноземці
та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Спеціально уповноваженими органами у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є:

1)    центральний орган виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та
протидії домашньому насильству;

2)    центральний орган виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому
насильству;

3)    Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, у тому числі їх структурні
підрозділи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання
та протидії домашньому насильству;

4)    сільські, селищні, міські,
районні у містах (у разі їх створення) ради, їх виконавчі органи, до
повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії
домашньому насильству.

До інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання
та протидії домашньому насильству, належать:

1)    служби у справах дітей;

2)    уповноважені підрозділи
органів Національної поліції України;

3)    органи управління освітою,
навчальні заклади, установи та організації системи освіти;

4)    органи охорони здоров’я,
установи та заклади охорони здоров’я;

5)    центри з надання безоплатної
вторинної правової допомоги;

6)    суди;

7)    прокуратура;

8)    уповноважені органи з питань пробації.

До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, у тому числі, надають
допомогу постраждалим особам:

1)    центри соціальних служб для
сім’ї, дітей та молоді;

2)    притулки для дітей;

3)    центри
соціально-психологічної реабілітації дітей;

4)    соціально-реабілітаційні
центри (дитячі містечка);

5)    центри
соціально-психологічної допомоги;

6)    територіальні центри
соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

7)    інші заклади, установи та
організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

До спеціалізованих
служб підтримки постраждалих осіб
належать:

1)
притулки
для постраждалих осіб;

2)
центри
медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб,
3)
кол-центр з питань
запобігання та протидії домашньому насильству, насильству
за ознакою статі та насильству стосовно дітей;

4)
мобільні
бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які
постраждали від насильства за ознакою статі;
5)
заклади
та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали
від насильства за ознакою статі.

У здійсненні заходів
у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема виявленні фактів
домашнього насильства, наданні допомоги та захисту постраждалим особам, можуть
брати участь підприємства, установи та організації незалежно від форми
власності, громадські об’єднання та іноземні неурядові організації, фізичні
особи – підприємці, які відповідають критеріям діяльності суб’єктів, що надають
соціальні послуги, а також фізичні особи, які надають соціальні послуги, у тому
числі послуги патронату над дітьми.
[/b]

5.
[/b]Залучення громадськості та громадян[/b]

Громадяни України,
іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних
підставах, визначені самостійними суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері
запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою
статі.

Окрім цього, законопроектом
передбачено залучення до здійснення таких заходів підприємств, установ,
організацій незалежно від форми власності, громадських об’єднань, іноземних
неурядових організацій, фізичних осіб – підприємців, а також фізичних осіб, які
надають соціальні послуги, відповідно до законодавства.
6.
[/b]Конфіденційність та заохочення суспільства [/b]

У законопроекті
встановлено чіткі норми про забезпечення конфіденційності інформації про
постраждалих осіб та осіб, які повідомили про вчинення домашнього насильства.

Зазначені правові
норми дадуть можливість забезпечити безпеку постраждалої особи, а також
зменшити рівень латентності явищ домашнього насильства за ознакою статі,
оскільки сприятиме якомога широкому розкриттю інформації про випадки насильства
шляхом нівелювання страхів та побоювань свідків (очевидців) щодо переслідування
чи помсти кривдника чи осуду інших осіб.
[/b]

7.
[/b]Спеціалізовані служби підтримки [/b]

Законопроект передбачає
створення служб (установ, закладів), які призначені виключно для осіб, які
постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі.

Окрім того, що створення
таких спеціалізованих служб є вимогою Стамбульської конвенції, вони зможуть
забезпечити належний, конфіденційний та професійний захист постраждалих осіб та
надати їм необхідну допомогу.
[/b]

8.
[/b]Єдиний державний реєстр випадків домашнього
насильства та насильства за ознакою статі [/b]

Головною метою
Реєстру є забезпечення безпеки жертви та своєчасне надання їй необхідної
допомоги та захисту.[/b]

Функціонування
Реєстру допоможе, наприклад:

-
запровадити
єдиний загальнодержавний облік усіх випадків, якого на сьогодні не існує;

-
коригувати
заходи у сфері запобігання насильству (зокрема, інформаційних кампаній)
відповідно до найбільш проблемних територій (областей), форм насильства, місць
вчинення насильства, відносин жертви з кривдником тощо.

- забезпечити
своєчасне (оперативне) вжиття заходів реагування (не лише у момент виявлення
випадку, а й, наприклад, у соціальній роботі з жертвою, особливо з дитиною).

- здійснювати
відстеження випадку, координацію та контроль щодо вжиття передбачених
законодавством заходів реагування, що забезпечить оперативне втручання (при
необхідності) та захист жертви.

Превентивна робота та
аналіз актуальної інформації в Реєстрі дозволить уникнути повторних випадків
насильства.

Відомості про
постраждалу особу та особу, яка повідомила про випадок насильства,
вноситимуться лише після отримання згоди таких осіб, наданих у порядку
визначеному законом, а відомості після кривдника – після проведення ретельної
перевірки обставин конкретного випадку за законодавчо встановленою процедурою.

Крім цього, передбачено
чіткі строки зберігання відомостей в Реєстрі та момент їх знищення.
[/b]

9.
[/b]Кол-центр[/b] з
питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству
за ознакою статі та насильству стосовно дітей[/b]

Утворення Кол-центру суттєво сприятиме, насамперед, зменшенню рівня
латентності явищ домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, адже
звернення до нього можуть бути анонімними.
Проте, роль Кол-центру є не лише превентивною. Так, наприклад,
працівниками Кол-центру надаватимуться необхідні
консультації постраждалим особам, здійснюватиметься їх психологічна підтримка
та повідомлятиметься про випадки насильства уповноважених суб'єктів.
[/b]

10.
[/b]Спеціальні заходи щодо протидії домашньому
насильству. Чітка вертикаль [/b]

Законопроект
передбачає запровадження в Україні таких спеціальних заходів стосовно кривдника
як:

1) терміновий
заборонний;

2) обмежувальний
припис;

3) взяття на
профілактичний облік та проведення профілактичної роботи;

4) направлення на
проходження програми для кривдників.

Наявність таких
спеціальних заходів зумовлена впровадженням в Україні кращих світових практик
реагування на виявлені випадки насильства, особливо щодо захисту постраждалих
осіб.
[/b]

11.
[/b]Акцент не лише на протидії, але й на
запобіганні [/b]

Впроваджуючи
комплексний підхід до боротьби з домашнім насильством та насильством за ознакою
статі, законопроект приділяє окрему увагу питанням запобігання у його вчиненню,
зокрема:

1) вивчення ситуації
та збір згрупованих за статтю статистичних даних про факти домашнього
насильства;

2) організація і
проведення галузевих та міжгалузевих досліджень стану, причин і передумов
поширення домашнього насильства, ефективності законодавства у сфері запобігання
та протидії домашньому насильству та практики його застосування;

3) організація і
проведення серед населення, у тому числі серед дітей та молоді, інформаційних
кампаній щодо запобігання та протидії домашньому насильству, роз’яснення його
форм, проявів і наслідків;

4) розроблення та впровадження у навчальних закладах
навчальних і виховних програм з питань запобігання та протидії домашньому
насильству, у тому числі стосовно дітей;

5) залучення засобів
масової інформації до проведення просвітницьких кампаній, спрямованих на
виконання завдань у сфері запобігання домашньому насильству, зокрема формування
небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед постраждалих дітей,
усвідомлення необхідності невідкладного повідомлення про випадки домашнього
насильства, зокрема до кол-центру з питань
запобігання та протидії домашньому насильству, насильству
за ознакою статі та насильству стосовно дітей;

6) організація та
проведення спільних і спеціалізованих тренінгів та семінарів для фахівців, які
працюють у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а також для
працівників правоохоронних органів і суддів.
12.
[/b]Комплексність (взаємодія, спільні дії)[/b]

Надзвичайно важливою
є норма про координацію здійснення заходів у сфері запобігання та протидії
домашньому насильству та насильству за ознакою статі.

Така координація
спрямована на забезпечення комплексного та узгодженого реагування на випадки
домашнього насильства та здійснення відповідно до закону повноважень у цій
сфері.

При цьому можна
відзначити, що лише координація заходів у сфері боротьби з домашнім насильством
та насильством за ознакою статі дозволить забезпечити якісні спільні та
узгоджені дії усіх суб'єктів; без таких узгоджених спільних дій якісної
боротьби із явищем домашнього насильства чи насильства за ознакою статі апріорі
не буде.
13.
[/b]Гарантії надання допомоги[/b]

Законопроект гарантує
постраждалим особам надання допомоги та захисту за такими напрямами:

1) надання
постраждалим особам інформації про їхні права та можливості реалізації таких
прав зрозумілою їм мовою або через перекладача чи залучену третю особу, яка
володіє мовою, зрозумілою постраждалим особам;

2) забезпечення
доступу до загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб для
отримання соціальних послуг медичної, соціальної, психологічної допомоги;

3) надання у разі
потреби тимчасового притулку для безпечного розміщення постраждалих осіб;

4) забезпечення
постраждалим особам доступу до правосуддя та інших механізмів юридичного
захисту, у тому числі шляхом надання безоплатної правової допомоги у порядку,
встановленому Законом України “Про безоплатну правову допомогу” тощо.

При цьому під час
надання допомоги та захисту постраждалим особам враховуються вік, стан
здоров’я, стать, релігійні переконання, етнічне походження, спеціальні потреби
таких осіб, а сама допомога надається за місцем звернення та не залежить від
звернення таких осіб до правоохоронних органів чи суду, від їх участі у
кримінальному або цивільному провадженні.
[/b]

14.
[/b]Доступність правосуддя (безоплатна правова
допомога, судовий збір)[/b]

Внаслідок прийнятих
змін (Прикінцеві положення законопроекту) до законів України «Про судовий збір»
та «Про безоплатну правову допомогу» постраждалим особам, у тому числі
постраждалим дітям, створено безперешкодний доступ до правосуддя та судового
захисту своїх прав та інтересів без сплати сум судового збору чи оплати
вартості послуг адвоката.
[/b]

Термін «Гендер»[/b]

Щодо відсутності у законопроекті
терміну «гендер» та інших похідних від нього
термінів.

У поданому Кабінетом
Міністрів України до Парламенту тексті законопроекту передбачалися терміни «гендер», «гендерно зумовлене
насильство», «гендерні стереотипи» та інші терміни, похідні від терміну «гендер», які зазначено у Стамбульській конвенції.

Проте, на жаль,
розгляд тексту законопроекту з цими термінами у Верховній Раді України засвідчив
відсутність підтримки з боку більшості народних депутатів.

Разом з тим Мінсоцполітики в межах компетенції і надалі працюватиме над
імплементацією міжнародних договорів, підписаних Україною, у тому числі щодо
імплементації в національне законодавство термінів, зазначених у Стамбульській
конвенції.
Реформу системи протидії домашньому насильству розпочато, - Мінсоцполітики

версія для друку
Реформу системи протидії домашньому насильству розпочато, - Мінсоцполітики

Реформу системи протидії домашньому насильству розпочато, - Мінсоцполітики


Долучайтесь до нас у Facebook, читайте наш канал у Telegram та отримуйте новини прямо у ваш смартфон

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Залишити коментар
Популярне
Відео дня
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Грудень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031