Авторизація

» » » Дружити чи воювати? Що європейці думають про Росію

Дружити чи воювати? Що європейці думають про Росію

Дружити чи воювати? Що європейці думають про РосіюЄвропейські країни мають розробити власні національні механізми захисту проти ворожого іноземного впливу.

24 квітня аналітичний центр European Values опублікував нове масштабне дослідження, в якому розглядається, як окремі держави-члени Європейського Союзу сприймають загрозу, що виходить від Російської Федерації. Понад 450 політичних документів, розвідувальних звітів та інших джерел використовувалися для оцінки того, як агресивна поведінка Росії впливає на зовнішню політику та політику безпеки в 28 країнах ЄС, від Естонії до Португалії.

Російська агресія проти України призвела до санкцій, в той час як агресивна політика Кремля стосовно до деяких країн ЄС, що включає в себе такі інструменти ворожого впливу, як дезінформація і підтримка європейських екстремістів і радикальних лідерів, відштовхнула багато європейських країн. З огляду на таку поведінку Москви, починаючи з 2014 року, дослідження дало такі результати:

6 країн стурбовані зовнішньою політикою Росії, представляючи собою авангард європейської реакції на агресію Кремля (Естонія, Данія, Латвія, Литва, Польща, Велика Британія);

5 країн серйозно змінили свою політику і ставлення до Росії після агресії проти України (Чехія, Фінляндія, Німеччина, Нідерланди, Швеція);

3 країни є відкритими прихильниками протидії російської агресії (Болгарія, Хорватія, Румунія);

3 держави практично не мають жодних стосунків з Росією (Ірландія, Мальта, Португалія);

6 країн намагаються уникнути цього питання (Австрія, Бельгія, Франція, Люксембург, Іспанія, Словенія);

2 уряди використовують фактор Росії у внутрішній політиці (Угорщина, Словаччина);

І ще 3 держави, як і раніше, підтримують Кремль (Кіпр, Греція, Італія);

13 країн ЄС (Естонія, Латвія, Литва, Велика Британія, Швеція, Фінляндія, Чехія, Німеччина, Польща, Нідерланди, Франція, Данія) дуже стурбовані загрозою російської пропаганди і беруть участь, принаймні, в одному з трьох суміжних проектів, покликаних протистояти дезінформаційним діям Росії.

Однак групі країн ЄС, вочевидь стурбованих російською агресією, не вистачає лідера. Велика Британія вже на порозі виходу з Євросоюзу, Німеччина, як і раніше, не хоче відкрито виступати проти Росії, а Польща втрачає можливість стати справжнім лідером цієї групи через неконструктивну поведінку свого уряду.

Найбільш надійним союзником Кремля поки є Італія, яка відкрито висловлювалася проти розширення санкцій, наприклад, за злочини, вчинені в Сирії завдяки підтримці Росії. Але це зміниться, якщо Москва отримає впливового союзника після президентських виборів у Франції.

Ключовим фактором у цій ситуації стане нова коаліція німецького уряду, яка може спрямувати зусилля Європи з протидії та пом'якшення російської агресії по одному з двох шляхів. Є варіант умиротворення Кремля і зниження ефективності санкцій, або продовження принципової позиції канцлера Ангели Меркель з розробки урядової політики, що реагує на агресію Кремля на всіх рівнях – від України до загроз дезінформації. В такому випадку, німецька коаліція може стати головним захисником ліберального міжнародного порядку.

Усвідомлення російської загрози


Держави-члени ЄС розглядають три основні категорії агресивних кроків, зроблених РФ. Перша – російська військова агресія. Мова йде про війну проти України, розпочату в 2014 році, і проти Грузії у 2008-му. Російське вторгнення на територію України, безумовно, справляє найбільший вплив на те, як інститути європейської безпеки розглядають нинішній стан рівня безпеки.

Друга категорія охоплює спроби Росії залякувати або загрожувати державам-членам ЄС, використовуючи військову міць. Ці загрози особливо помітні в країнах Балтії, а також у Данії, Фінляндії та Швеції.

Третя категорія включає в себе зусилля і дії Росії щодо зриву європейського консенсусу щодо політичних ініціатив (таких як санкції), а також для підтримки прокремлівських політичних лідерів з допомогою ворожих дій і дезінформації. Ця загроза набуває все більшого значення в країнах, що не відчувають безпосередньої військової загрози, наприклад, у Німеччині.

У більшості східноєвропейських і скандинавських країн усвідомлення російської загрози, як правило, поширюється і на установи національної безпеки, і на значну частку представників політичного класу. Але в країнах західної та південної Європи часто існує велика різниця між фахівцями з питань національної безпеки і політиками, які займають іноді вперту або наївну позицію щодо дій Кремля. Наприклад, французькі та італійські військові беруть участь у роботі NATO StratCom COE, незважаючи на те, що їх політичне керівництво дуже нерішуче ставиться до цього питання.

Вивчаючи публічні щорічні звіти європейських розвідувальних і контррозвідувальних агентств, можна помітити дві тенденції. По-перше, багато європейських розвідувальні служби, як правило, дуже голосно висловлюють застереження проти поведінки Росії, в основному проти ворожого втручання в їхні внутрішні справи (наприклад, Франція, Німеччина, Нідерланди, Велика Британія та Чехія). Деякі керівники європейських розвідувальних служб навіть вийшли на публіку, щоб попередити про ці загрози.

По-друге, поведінка Кремля зображується як погіршення всередині Росії, а також у її східноєвропейському регіоні (по відношенню до Білорусі та Молдови, крім України) і всередині держав-членів ЄС.

Рекомендації

Агресивність Російської Федерації заснована на внутрішніх факторах; клептократичний режим має забезпечувати своїй внутрішній аудиторії постійне відчуття зовнішньої загрози. Це не зникне відразу, якими б ввічливими європейські політики не були з Путіним.

Більшість дипломатичних зусиль зацікавлених країн мають бути направлені на те, щоб тихо допомогти Німеччині зайняти позицію головного захисника ліберального міжнародного порядку.

Немає жодного сенсу чекати від Греції, Італії та Кіпру серйозної зміни в поглядах.

Європейські дебати повинні бути зосереджені на тому, як Росія використовує енергоносії для підвищення залежності окремих країн від Москви.

Європейські країни мають розробити власні національні механізми захисту і політики проти ворожого іноземного впливу і операцій з дезінформації.


Долучайтесь до нас у Facebook, читайте наш канал у Telegram та отримуйте новини прямо у ваш смартфон

Джерело: Atlantic Council
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Серпень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031