Авторизація

» » » Асоціація судових репортерів закликає не поширювати фейки проти суддів

Асоціація судових репортерів закликає не поширювати фейки проти суддів

#Хто замовив Оксану Епель?

На щастя чи на жаль, але ані такого хештегу, ані такого заголовку не буде в жодному ЗМІ, пості активістів чи банерах на вулицях. І не тому, що медіа-кілерство не є кримінально караним, а банально через те, що переслідувати суддів, цькувати їх і чинити на них тиск вже давно в нашій країні вважається якщо і не прийнятним, але і не осудним. Бо ж усі знають – варто лише вийти на вулицю і запитати сто людей, які скажуть, що судді в Україні – продажні, корумповані та нечесні...

Такий стан речей склався не сьогодні і не вчора, але через системну кампанію проти судової влади, яка триває ось вже чи не п’ятий рік поспіль, якщо не довше. В такій ситуації хочеться навіть говорити не про незалежність судової гілки влади, а в принципі про майбутнє правової системи України, бо воно поки в якомусь тумані.

Про суддю Шостого апеляційного адміністративного суду Оксану Володимирівну Епель ми згадали не просто так, бо напередодні проти неї розпочалась чергова (кільканадцята за останні декілька років) медійна атака.
Асоціація судових репортерів закликає не поширювати фейки проти суддів

Справа в тому, що буквально напередодні грантовий проект Всеукраїнського об’єднання «Автомайдан» під назвою PROSUD розмістив своє «розслідування» щодо судді Епель на своїй сторінці у Фейсбук, водночас натякнувши на якісь непрозорі статки судді та її «новенький автомобіль Mazda вартістю понад мільйон гривень».
Асоціація судових репортерів закликає не поширювати фейки проти суддів

І все це було підсумовано красномовним, а чи «пощастить Оксані Епель стати суддею Конституційного суду?»

Власне, якщо вірити Козьмі Пруткову, і «дивитись в корінь», то ось в цьому запитанні і був весь сенс цієї публікації – вивести медійний негатив проти одного з реальних кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, який буде обиратись на З’їзді суддів 24-25 жовтня 2019 року.

Про абсолютно замовний та дискредитаційний характер такої публікації говорить дуже багато фактів.

По-перше, час розміщення. Так зване «обурення» активістів, які відповідно до відомостей з самого сайту PROSUD фінансуються за рахунок грантів з Данії та американського Національного фонду на підтримку демократії, з’явилось рівно за 10 днів до проведення З’їзду. Тобто саме в такий проміжок часу, коли можна зробити "негативний" вкид, але можна не встигнути на нього адекватно відреагувати. І справа тут зовсім не в актуальності матеріалу чи важливості журналістської розвідки. І про будинок, і про автомобіль можна було дізнатись з офіційних джерел ще рік тому, коли суддя Епель оприлюднювала чергову декларацію про доходи.
Асоціація судових репортерів закликає не поширювати фейки проти суддів

Та й то сказати, право власності на будинок у родини Епель виникло ще у 2017 році, а автомобіль придбаний 13.01.2018 (!) року. Але виявляється, активістам треба було згадати про ці «цікавинки» саме вчора.

По-друге, публікації активістів дуже часто носять емоційний характер, але ніколи не стосуються конкретики, і тим більше не завжди відповідають журналістським принципам висвітлення інформації.

"Якби світ і люди в ньому були досконалі, то журналісти при роботі могли б керуватися лише власною думкою", – так починаються редакційні настанови Бі-Бі-Сі, якими керуються журналісти компанії при написанні матеріалів. Але світ недосконалий, відповідно, щоб правильно його висвітлювати варто керуватися журналістськими стандартами. Так ось, Декларація принципів професійної поведінки журналістів, прийнята на II Всесвітньому конгресі Міжнародної федерації журналістів (Бордо, 25–28 квітня 1954 р.) зі змінами на XVIII Всесвітньому конгресі МФЖ (Хельсингьор, 2–6 червня 1986 р.), наголошує: "Повага до істини та права громадськості на правду – перший обов’язок журналіста, що передбачає передусім служіння інтересам суспільства. Журналіст зобов’язаний – гарантувати людям отримання правдивої та достовірної інформації за допомогою чесного відображення об’єктивної реальності". Та на жаль, активісти зазвичай такими стандартами нехтують, що яскраво відчуває на собі суддя Епель.

Ми навіть не будемо повертатись до наших більш ранніх публікацій, в яких наголошувалось на тому, що і свої статки, і перші яскраві автомобілі Оксана Епель отримувала від свого чоловіка – заможного бізнесмена задовго до того, як стала суддею у 2007 році. Та й власне простий запит до відповідного реєстру може показати, що перший «Ягуар» був у судді Оксани Епель ще в 2005 році.

Але ж проаналізуємо «нову» інформацію.

З офіційних джерело дуже легко перевірити, що Mazda CX-5 2.2L Diesel 6AT 4WD була придбана не просто після продажу попереднього авто, але й на кредитні кошти.
Асоціація судових репортерів закликає не поширювати фейки проти суддів

Відповідні зобов’язання у розмірі 840 тис грн перед банком "Кредобанк" відображені у декларації, до речі.

Це при тому, що якщо чоловік раніше дарував Оксані Володимирівні Jaguar, то тепер придбана автівка класом нижча.
Асоціація судових репортерів закликає не поширювати фейки проти суддів

Але на такі дрібниці, вочевидь ніхто й не збирався звертати увагу.

З цього приводу дуже влучно написаний пост одним з дописувачів у мережі Фейсбук (далі – мовою оригіналу): «У неё зарплата под сто тысяч гривен в месяц, но народу понравился бы кандидат в судьи КС, который живёт с тремя детьми в семейном общежитии площадью 13 кв.м. с удобствами во дворе, которая ходит пешком на работу одежде стоимостью 200 гривень вся, вот такая да наша в доску, молодец нищая».

Або такий: «Уже и Мазда в кредит супер машина. Скоро за «девятки» и «евробляхи» обвинять в коррупции будете?»

Тепер щодо будинку. Великий і красивий, це правда. Проте офіційно задекларований. І при цьому записаний на дітей судді. Просто передивившись декларації судді за попередні роки, можна побачити, що спочатку це взагалі був об’єкт незавершеного будівництва. Та й з фото Фейсбук чітко видно, що будинок, а особливо подвір’я та перший поверх не повністю придатні до проживання і дотепер. Простий інформаційний запит – і можна отримати копію договору дарування, з якого можна зробити припущення, що подружжя вирішило розлучитись, і аби не «ламати списи» під час розподілу майна, подарували будинок дітям.
Асоціація судових репортерів закликає не поширювати фейки проти суддів

Проте здається, в активістів в цивілізоване розлучення не вірять, але всюди шукають ознаки фіктивності. Теж саме стосується і вартості будинку. Не вірите у суму в 1,5 млн грн за таку будівлю? А що ж тоді мала декларувати Оксана Епель, якщо саме така сума прописана в результаті експертної оцінки в договорі дарування на ім’я Діани Епель? Написати іншу суму – це банально порушити приписи НАЗК щодо заповнення декларації. Але борцям з суддівською корупцією завжди було важко догодити.

Бо їх не цікавила професійна придатність судді, чи його науковий рівень, чи кількість скасованих рішень, чи ділова репутація... Є вартісне авто? Все – корупціонер. А далі – хоч трава не рости!

А, далі, до речі, буде ще важче.

Бо відтепер навіть для порушення дисциплінарного провадження проти судді достатньо буде простої … «анонімки». І це не жарт.

Щойно надійшли новини, що 236 депутатів Верховної Ради України проголосували за законопроект №1008. І в ньому є дуже показові зміни до статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», внаслідок яких скарга на суддю, що "не підписана чи не містить прізвища, імені, по-батькові скаржника, місця проживання (місця перебування, місцезнаходження) скаржника", повинна бути прийнята до розгляду Вищою радою правосуддя за дисциплінарною процедурою. Іншими словами в «анонімку» можна буде вкласти будь-який наклеп, який підлягатиме перевірці. А такому «скаржнику» вже не потрібно себе ідентифікувати.

Тут хочеться надати слово екс-судді Аллі Лесько, яка в себе на Фейсбук висловилась з цього приводу так: «В цьому сенсі дуже доречно згадати слова поета Василя Стуса: «Крім того, свідомі наклепники завше уникали чесного двобію: боягузтво - друге наймення підлості». Тож суддям доведеться мати справу з людьми, які сховавшись за анонімністю, вірогідно, будуть повідомляти ВРП про будь-які неіснуючі факти , оскільки розумітимуть, що належна відсіч, на підставі закону, неможлива. Навіть моральний осуд за викладену на папері неправду для них не настане. І саме тому вони сміливішатимуть та, з великою долею ймовірності, писатимуть все більше неправди, адже у неправди меж немає. Як я колись вже висловлювалася, тільки правда має межі».

То що в такому випадку говорити про публікації щодо суддів в ЗМІ? Їх і до тепер не дуже перевіряли на правдивість та об’єктивність, а відтепер – за такої законодавчої індульгенції – і поготів.

Але вихід є. Бо активісти – це ще не вся громадськість. І професійна спільнота може сказати своє вагоме слово як на підтримку чесної журналістики, так і проти нищення судової системи.

Наприклад, Асоціація судових репортерів України
закликає якнайвідповідальніше ставитись до медіа-кілерства:

Асоціація судових репортерів закликає не поширювати фейки проти суддів

«Громадська спілка «Асоціація судових репортерів України» створена як організація громадського контролю, спільнота журналістів та об’єднання небайдужих громадян, спрямована на узагальнення та систематизацію інформації про діяльність судових органів та їх представників, виявлення фактів чесної та недоброчесної поведінки суддів, утвердження справедливого суду в Україні. Короткострокова мета проекту – підвищити довіру до суду, фаховий рівень суддів, забезпечити дотримання високих стандартів правосуддя в Україні. Довгострокова мета проекту – відновити авторитет суду в Україні.

Разом з тим, в сучасному суспільно-політичному просторі України замість реального виявлення конфліктів та протидії корупції в судовій системі відбувається маніпулювання громадською думкою.

Зокрема, така тенденція проявляється у систематичному тиску на суддів з боку псевдо-розкривачів та окремих представників активістського руху. В ЗМІ та соцмережах поширюється недостовірна, або навмисно перекручена інформація щодо працівників судової системи з метою дискредитації останніх. Це відбувається як під час здійснення безпосередньої професійної діяльності судді, так і під час обрання їх на окремі виборні посади. Наприклад, стосовно судді Шостого апеляційного адміністративного суду Епель О.В. протягом останніх 5 років проведено декілька десятків інформаційних кампаній негативного характеру. І жодного разу інформація про суддю не відповідала дійсності. Така ситуація немає нічого спільного ані зі свободою слова, ані з боротьбою з корупцією.

Вимагаємо від спільноти не принижувати авторитет судової влади, а доводити свою позицію за допомогою об’єктивної та неупередженої подачі інформації.

В разі ж виявлення реальних ознак корупції – реагувати в належний спосіб в правовій площині, а не створювати фейкові меседжі для дезорієнтації громадянського суспільства України

Директор Асоціації Козлов С.Ф.».


P.S. Суддя Оксана Епель відмовилась від офіційного коментаря з приводу публікації PROSUD, з гіркою посмішкою зазначивши, що давно звикла до такого ставлення з боку активістів, а усі доводи щодо своїх «мільйонів» неодноразово викладала у публікаціях в ЗМІ.

Але нам хотілося б завершити статтю однією цитатою зі сторінки Фейсбук судді: «Ранок починається не з кави, а з роздумів після спілкування з представниками ЗМІ. Прикро, що суспільство більше цікавить «сенсація», в тому числі штучно створена, навколо суддів, а не їх справжнє повсякдення , хоча судді в сьогоднішніх умовах кадрового голоду, надмірної завантаженості, відсутності належної охорони приміщення суду та в умовах невмотивованої в більшості випадків громадської критики продовжують відправляти правосуддя на належному рівні...»

Оксана Соболева


Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Ноябрь 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930