Авторизація

» » » Безправ’я – дитину позбавили матері, а чиновникам байдуже

Безправ’я – дитину позбавили матері, а чиновникам байдуже

Безправ’я – дитину позбавили  матері,  а чиновникам байдужеНа фото - автор:
Тетяна Даниленко, адвокат

Не треба рубати дитину навпіл, якщо між батьками війна...

На жаль, про цю просту істину часто забувають, бо батьки бувають різні й поводяться після розлучення теж по-різному. І дуже шкода, що саме дитина стає знаряддям помсти або якихось інших почуттів, бо ж чоловік розлучається не з дитиною, чоловік розлучається з жінкою. Сумно в таких ситуаціях і те, що дитина — окрема маленька людина зі своїми переживаннями, якої дорослі в запалі шлюборозлучних битв часто не помічають. Але це один аспект подібних ситуацій, так би мовити, особистісний. Зовсім інша справа, коли дитина страждає через нерозумні, а інколи – і відверто злочинні (не за кримінально-караною ознакою, але моральною) дії чи бездіяльність держави або окремих груп суспільства.

На жаль, такі випадки непоодинокі та там, де батько чи мати розраховує на захист прав дитини та своїх охоронюваних законом прав, стикається з безправ’ям та байдужістю чиновників. Ігноруються рішення судів, норми права за якими чітко визначено законодавцем, що батьки мають рівні права та обов’язки щодо неповнолітніх дітей. І в такій ситуації, пройшовши через роки судової «тяганини» виявляється, що ти обрав хибний шлях - захисту своїх прав та прав дитини у судовому порядку, розраховуючи на справедливість та спокійне життя дитини, яка матиме дитинство та обох батьків.
Безправ’я – дитину позбавили  матері,  а чиновникам байдуже

Так сталось, що на даний час я здійснюю захист прав такої ж матері, на права якої Службі у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації байдуже. Оскільки, випадок «кричущий» та, мабуть, прочитавши цю статтю непоодинокі батьки впізнають аналогічну ситуацію в застосуванні до себе, тому просто необхідно про це говорити, оскільки, можливо, люди, які приймають такі рішення, знаходяться не на своєму місці. Звичайно, мова не йде про всіх чиновників, кожна людина - державний службовець, в тому числі і член комісії, приймає рішення за себе та повинен керуватись нормами закону в першу чергу та, звичайно, на мою думку, повинен нести відповідальність за своє рішення. Але, вже мабуть стала практика, що ніякої відповідальності не має, тому можна готувати висновки, як виявилось, не завжди в інтересах дитини, позбавляючи її фактично права на рідну матір та порушуючи права одного з батьків, всупереч закону та рішень судів.

Так, показовим щодо вищевикладених обставин є висновок Служби у справах дітей Дарницької у м. Києві державної адміністрації, щодо недоцільності негайного відібрання дитини та передачі її матері, який був прийнятий 10.07.2019 року в рамках цивільної справи за позовом Світлани Черненко до її колишнього чоловіка про негайне відібрання дитини від батька та передачу її матері.

На засіданнях комісії Служби у справах дітей та сім’ї Дарницької РДА у м. Києві розглядалась дуже складна ситуація, яка склалась навколо вже 7-ми річної дитини Світлани Черненко та її колишнього чоловіка. Як оголосила начальник Служби Оксана Ткаченко, предметом засідання комісії було прийняття рішення про доцільність негайного відібрання дитини у батька.

Проте, як показав подальший розвиток подій, більшість членів комісії не дуже переймались порушеними правами малолітньої дитини, яка вже майже півтора року, внаслідок неправомірних дій батька не бачилась із рідної матір’ю жодного разу, засідання переносилось тричі, підстава - батько не виконував покладені на нього комісією зобов’язання привести дитину на комісію або до психолога у Службу у справах дітей Дарницької РДА у м. Києві для опитування. Хоча жодної поважної причини батько на засіданнях комісії не озвучував, окрім тієї, що мати побачиться з дитиною та забере її, бо є рішення суду, яке до речі вступило в законну силу ще 12.12.2018 року (рішення першої інстанції - за посиланням, апеляційної - за посиланням) про те, що місце проживання дитини визначено судом з матір’ю.

При цьому начальник служби у справах дітей О. Ткаченко та деякі члени комісії зазначали, що розуміють, чому через такі побоювання батько не приводить дитину, та вважали це безглузде, на мою думку обґрунтування, нормальним. Нормальним вважався і спосіб, яким батько вже вдруге відібрав дитину у матері у квітні 2018 року, на цей раз із застосуванням газового балончику, проникнувши до чужого житла, групою осіб (на даний час відкрите кримінальне провадження та розпочато досудове розслідування). Нормальним, а може деякі вважали і позитивним те, що батько - неодноразово судимий: за грабіж, за злісне ухилення від сплати аліментів на іншу дитину, притягувався до адміністративної відповідальності за насильство в сім’ї, в той час як мати дитини жодного разу не порушувала закон.

Так, наприклад, для мене як адвоката та для матері дитини, стало повною несподіванкою те, що напередодні засідання саме батько привозив дитину до психологів Служби «для розмови». Мати, яка всупереч рішенню суду, не бачила своє 7-ми річне дитя майже півтора року, не була навіть поставлена до відома про це, хоча просила про сприяння у побаченні з сином, розраховуючи на те, що Служба у справах дітей - це орган, який захистить права матері та дитини та всіляко буде сприяти відновленню цього порушеного права.

Більш того, чиновники, всупереч письмовій заяві матері дитини, яка зареєстрована у Службі у справах дітей Дарницької РДА у м. Києві 05.07.2019 року, фактично сприяли батьку в тому, щоб дитина не побачила рідну матір, її не запросили ні зустрітися з сином, ні як законного представника, наділеного всіма правами та обов’язками щодо малолітнього сина для присутності під час опитування, а тому його результати, не можуть бути об’єктивними. Тобто, вочевидь, ще до прийняття рішення, фактично Служба займалась представництвом інтересів батька, маленька дитина матір як не бачила, так і згідно прийнятого 10.07.2019 року Службою у справах дітей Дарницької РДА у м. Києві висновку - не буде бачити матір.

Служба, всупереч вимогам закону та власним функціональним обов’язкам, проігнорувала інтереси дитини, а від почуттів та інтересів матері просто відмахнулась, як від чогось надокучливого.

Саме висновок Служби у справах сім’ї та дітей, хоча і носить рекомендаційний характер для суду, але мав би стати основною цеглиною для подальшого рішення суду у вирішенні спору про негайне відібрання малолітньої дитини у батька та передачі її матері, оскільки це єдиний законний спосіб дитині побачити свої матір та мати нормальне дитинство. Але чиновники не переймаються наслідками прийнятого рішення. На даний час у матері лишається одна надія - на Суд та те, що законне та справедливе рішення суду, що вже набрало законної сили про визначення місця проживання дитини з матір’ю, буде виконано та чиновники нарешті зрозуміють, що в нашій Державі існує Верховенство права.

Таким чином, можна зробити невтішний висновок: людина, яка намагається захистити права дитини та відповідно свої батьківські права у встановленому законом порядку (що, нажаль, займає багато часу, так як на даний час процесуальне законодавство дозволяє відповідачу та його представникам зловживати наданими законом правами), може почути від чиновників, що це право вже нікого не цікавить…

Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Август 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031