Авторизація

» » » Лановий: Держава-боржник є слабкою. Як вирватися з цього згубного кола?

Лановий: Держава-боржник є слабкою. Як вирватися з цього згубного кола?

Лановий: Держава-боржник є слабкою. Як вирватися з цього згубного кола?
Зараз Україна переживає нелегкі часи економічної нестабільності і хитань, які проявляються у зривах цін, курсу гривні, відмови в отриманні траншів від МВФ тощо. Нерідко чути панічні крики від урядовців, і пересічним громадянам здається, що нічого не залишається, як впасти в розпач і песимізм. При цьому глашатаї від влади нас запевняють, що виходу немає, що буде тільки гірше, а без поступок Заходу нам не вижити.
Про це на своїй сторінці у Facebook пише екс-міністр економіки, президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий, який аналізує, якою є сьогоднішня ситуація і чому вона виникає.
Отже, за словами Ланового, на наше життя найсильніше впливають такі фінансові явища:
девальвація валютного курсу національної грошової одиниці, яку нам постійно обіцяє і послідовно здійснює сьогоднішня влада;
постійна стрибкоподібна інфляція споживчих цін, в тому числі централізоване встановлення неправомірно високих тарифів на послуги ЖКГ, які спричиняють надвеликі суми бюджетних субсидій населенню;
надзвичайно високі процентні ставки за банківськими кредитами підприємствам і громадянам;
надмірні темпи зростання обсягів і дуже високі (найвищі в Європі) середні відсотки за державним внутрішнім і зовнішнім боргами, які перетворилися на зашморг на шиї держави, який усе дужче затягується.
Усі ці процеси – негативні, вони постійно погіршують стан економіки і рівень життя. Між собою вони взаємопов’язані і разом зчиняють свою негативну дію. Але чи мають ці процеси об’єктивну, незалежну від влади природу? І звідки вони виникають?
Так, відомо, що:
тенденції зниження валютного курсу гривні закладені як константи у перспективні плани Кабінету Міністрів і Національного банку, а отже девальвація – політична мета влади;
надмірні монополістичні тарифи на послуги ЖКГ та послуги інших компаній-природних монополій підтримуються урядом та національними регуляторами;
підштовхування догори цін на більшість споживчих товарів і послуг є наслідком монополістичних змов між постачальниками при пасивному спостереженні уряду та його антимонопольних органів;
надвисокі процентні ставки за банківськими позичками є результатом дії як інфляційних сил, так і випуску в обіг надлишкових кредитних засобів центробанком;
чинна влада без докорів совісті щорічно залазить у борги і шаленими темпами нарощує їх і всередині країни, і за кордоном.
Таким чином, наша фінансово-економічна деградація має суто суб’єктивну природу. Для того, щоб її подолати, необхідно з’ясувати, як діють негативні фактори і як вони детерміновані між собою.
1. Перманентною першопричиною перерахованих вище фінансових дефіцитів і девальвацій у наших умовах виступає, очевидно, формування високодефіцитного державного бюджету. Бюджет високого дефіциту потрібен владі для витрат, не виправданих сьогоднішньою продуктивністю економіки. Перш за все, це витрати бюрократів на самих себе, на увесь чиновницький, поліцейсько-правоохоронний та податковий апарат, а також на надумані житлові субсидії й високовартісне обслуговування непомірного державного боргу. Кожного року дефіцит збільшується на 30-35 млрд грн (у 2018 році він досягне 135 млрд грн) і задача його зменшення та ліквідації, на жаль, взагалі не обговорюється. Таким чином бюджетна незбалансованість у вигляді перевищення витрат над доходами є проявом нахабності і ненажерливості влади (зараз дефіцит сягає 13-15% від видатків держбюджету). А головне, що високе дефіцитне формування бюджету спричиняє вкрай негативні наслідки. Зокрема, цей дефіцит – першопричина примноження внутрішніх і зовнішніх боргів держави, які утворюються відповідними запозиченнями. В свою чергу приріст внутрішнього і зовнішнього боргу приносить свої негативні фінансові результати. Розглянемо їх окремо щодо внутрішніх і зовнішніх джерел боргового фінансування.
Збільшення внутрішнього урядового боргу потребує масштабних запозичень уряду на внутрішньому ринку, але в умовах сьогоднішньої банківської та девальваційної кризи необхідні вільні внутрішні ресурси відсутні. Така ситуація спонукає грошового регулятора випускати в обіг додаткові гривневі засоби, здійснюючи матеріально незабезпечену грошово-кредитну емісію. Така надлишкова емісія штучно збільшує грошовий попит в економіці, а тому вона підштовхує інфляцію внутрішніх цін. Одночасно зростання внутрішніх державних запозичень підвищує попит на банківські кредитні засоби, а це (разом із інфляцією цін) підштовхує вгору процентні ставки (по кредитах підприємствам і населенню вони досягають зараз майже 50%) і робить їх недоступними для більшості суб’єктів господарювання.
Приріст зовнішнього державного боргу відбувається в основному за рахунок іноземних валютних запозичень (інші мінімальні джерела валютних надходжень – валютні державні запозичення з внутрішнього ринку та валютні доходи від приватизації державних підприємств). Обслуговування і погашення зовнішньо-боргових зобов’язань уряду вимагає щорічних витрат з бюджету та вилучення валютних фондів з внутрішнього ринку. З цих причин зростають витрати державного бюджету, а це приводить до більшого дефіциту останнього, а також зменшуються золото-валютні резерви НБУ (вони обмінюються на гривневі фонди уряду, якому валюта потрібна для оплати зовнішніх зобов’язань).
Зменшення золото-валютних резервів НБУ та купівля урядом значних сум валюти на внутрішньому ринку приводить до її дефіциту в економіці і, як наслідок, – до зниження валютного курсу гривні. Критичність іноземної валюти через такі обставини вимагає нових міжнародних запозичень уряду. Такі запозичення надаються за низького кредитного рейтингу українських державних боргових паперів, а тому відсотки за кредитами – непомірно високі. Уряд Януковича, наприклад, влаштовували на ставки у рекордні 14%. Наслідок сьогодні – ще більше зростання бюджетних гривневих і центробанківських валютних витрат на обслуговування боргу. Валютний курс гривні при сьогоднішній пасивній позиції уряду і грошового регулятора щодо наслідків донецького хазяйнування в країні не може не падати.
Зниження валютного курсу національних грошових засобів спричиняє подорожчання імпорту товарів і послуг та зменшення його фізичних обсягів, що б’є по рівню споживання в країні. Проте це не приводить до зменшення імпорту газу, що було б логічним. Не приводить, бо збільшення при цьому гривневих цін на блакитне паливо оплачується не споживачами, а державним бюджетом через субсидії населенню. Якраз на цій стадії з’являється Міжнародний Валютний Фонд, який і вимагає підвищення внутрішніх тарифів на газ для населення. МВФ при цьому дбає про недопущення падіння прибутковості НАК «Нафтогаз України». Це дивно, оскільки збільшення субсидій споживачам погіршує бюджетний баланс (зростає дефіцит), про який нібито піклується цей некомерційний, нейтральний кредитор.
Надприбутковість НАК «Нафтогазу», яка досягається завдяки надмірним тарифам на газ, бюджетному субсидуванню споживачів та запозиченням МВФ, виглядає головною метою чинної влади. На те, що при цьому підштовхується інфляція, бюджетний дефіцит і зовнішній державний борг, уряд не зважає. Монополістична надприбутковість НАК «Нафтогазу», як і знецінення національної грошової одиниці, – фактор руйнування фінансової системи країни та шлях до дефолту і втрати суверенітету. І таке руйнування фінансів зробить прибутки «Нафтогазу» примарними, породжуючи такі казуси, як сьогоднішній платіжний конфлікт між ним і ВАТ «Київенерго», ціна якого сягає мільярдів гривень (за інформацією ЗМІ, накопичена загальна заборгованість по оплаті послуг ЖКГ вже досягла 38 млрд грн). Тобто монополіст «вбиває» споживачів і руйнує ринок, а влада, порушуючи усі норми, відмовляє людям у наданні субсидій і породжує нові масові неплатежі. Напрошується жартівливе запитання: може кредити МВФ, ЄС І США варто прямо направляти на оплату російського газу – все одно борг зростатиме, проте не буде інфляції, бюджетного дефіциту, субсидій, як за чинної влади.
Як можна побачити, обидві схеми зв’язків при фінансуванні дефіциту бюджету (за рахунок нарощування внутрішнього і зовнішнього державного боргу), підсилюючи один одного, показують їх спільну дію (а так воно і відбувається) у напрямках девальвації валютного курсу, інфляції, зростання дефіциту бюджету, приросту державного боргу, підвищення тарифів на послуги ЖКГ і утримання захмарних банківських позичкових процентних ставок. Усі елементи у наведених схемах фінансування дефіциту бюджету перебувають у взаємозв’язку і під взаємним впливом, діють циклічно і невідворотно.
Воду на млин фінансового руйнування ллють і самочинні фактори, які не є наслідком прийняття високодефіцитного бюджету:
Так, надлишкова грошова емісія не тільки служить покриттю бюджетного дефіциту, а й використовується для завищеного централізованого рефінансування комерційних банків, що ми було у 2014-1015 роках (щорічні обсяги рефінансування у ці роки досягали більше 200 млрд. грн. при реальній потребі у 20-25 млрд. грн.), коли емісія привела до гіперінфляції та гіпердевальвації.
Також свавільним, поза зміною валютного курсу і незалежно від дефіциту бюджету, але в інтересах енергетичних монополій було здійснене багатократне підвищення тарифів на послуги ЖКГ у 2015 і наступних роках.
У 2010-2013 роках український уряд часів Януковича без необхідності фінансувати дефіцит бюджету звертався до іноземних приватних кредиторів за позичками на максимально можливі суми та на будь-яких дорогих умовах, що стрибкоподібно (майже у 2 рази за 4 роки) збільшило зовнішній борг країни. Бізнес-партнери того уряду активно експортували отримані в Україні прибутки, а для конвертації останніх уряд подавав їм для обміну тверду валюту.

Висновки


Можна сказати, що сьогоднішня модель руху державних фінансів є зачарованим колом їх втрат, знецінення, зростання державного боргу і залежності від кредиторів. Це модель для розкрадання суспільних цінностей, оскільки втрати від зростання зовнішнього та внутрішнього боргу зменшують ресурси для суспільного розвитку. Боргові ж зобов’язання не покладаються на позичальників-урядовців.
Держава-боржник виглядає слабкою, нездатною ні захищати національні інтереси, ні задовольняти людські потреби. І при цьому, вилітаючи в трубу, така держава не збирається нічого робити. Вона існує задля власних корупційно-олігархічних інтересів, існує за рахунок народу, висмоктує з нього соки, не залишаючи йому сил для власного розквіту, збагачення та піднесення.
Як вирватися з цього згубного зачарованого кола і розмотати український клубок фінансових проблем?
Прийняти на законодавчому рівні нові стратегічні цілі для функціонування системи державних фінансів, які треба досягати щороку протягом тривалого періоду (як мінімум, 5-7 років):
неухильного укріплення валютного курсу національної грошової одиниці;
зниження середніх процентних ставок за комерційними банківськими кредитами;
забезпечення низьких темпів зростання цінової інфляції;
зниження поточних витрат бюджету на оплату і обслуговування державного боргу.
Добитися щорічного складання профіцитного (бездефіцитного) державного бюджету, використовуючи частину його доходів для погашення високовартісних державних боргових зобов’язань і зменшення цим самим поточних витрат на обслуговування державного боргу, що буде сприяти зниженню банківських процентних ставок. При цьому профіцит бюджету має досягатися через зменшення непродуктивних, надлишкових витрат уряду, в тому числі на фінансування житлово-комунальних субсидій, і завдяки реальному зростанню виробництва, але не повинен формуватися завдяки зростанню податкового навантаження на економіку і високій ціновій інфляції.
Розробити і послідовно реалізовувати оптимізаційну модель управління (скорочення) державного боргу, метою якої є зменшення поточних гривневих і валютних витрат на щорічне обслуговування цього боргу. Тобто в такій моделі буде вирішуватися задача скорочення і обсягу, і вартості боргу, і термінів його погашення шляхом знаходження найбільш економного варіанту. Це дасть змогу мати ресурси для укріплення валютного курсу гривні, обмежити грошову емісію та понизити банківські відсоткові ставки. Тенденція зменшення державного боргу без скорочення золотовалютних резервів НБУ підвищить кредитний рейтинг українського уряду і створить передумови для перегляду жорстких умов за термінами і вартістю запозичень. Проблему дефолту буде знято.
Перейти до політики зростання валютного курсу гривні. Поступове, але послідовне підвищення курсу гривні підвищить платоспроможність українського ринку і у торгівельних, і у інвестиційних, і у боргових операціях (в тому числі за державними зобов’язаннями). На жаль, чинна влада послідовно послабляє гривню, ніби навмисно руйнуючи економіку.
Знизити загальний рівень монополістично встановлених тарифів на природний газ та інші енергетичні послуги, в тому числі на послуги ЖКГ, до об’єктивного рівня, який відповідає умовам видобутку і розподілу ресурсів на внутрішньому ринку і який дозволить максимальній кількості громадян оплачувати ці послуги з власних доходів, а також зменшити витрати бюджету на субсидії населенню для оплати цих послуг. Одночасно український уряд і всеохоплююча нафтогазова монополія мають відмовитися від одноосібної купівлі імпортного газу, передавши ці повноваження приватним постачальницьким компаніям, які мають знаходити промислових споживачів імпортного газу, а самим зосередитися на розподілі між населенням і соціально-бюджетними споживачами українського газу на умовах внутрішнього ринку.
Трансформувати діяльність Нацбанку України, в першу чергу у виконанні функції грошово-кредитного забезпечення економіки і забезпечення збалансованого стану грошового ринку, встановивши, зокрема, обмеження у збільшенні чи зменшенні грошової маси будь-якими маніпулятивними методами (наданням централізованих позик банкам, купівлею у останніх урядових облігацій чи валюти на внутрішньому ринку, продажем депозитних сертифікатів та іншими). Наслідком буде стабілізація цін, валютного курсу, процентних ставок, збільшення обсягів комерційних кредитних ресурсів в національній економіці.

Долучайтесь до нас у Facebook, читайте наш канал у Telegram та отримуйте новини прямо у ваш смартфон

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Жовтень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031