Авторизація

» » » Нафтові ринки тиску більше не піддаються: стабільного підвищення цін не буде

Нафтові ринки тиску більше не піддаються: стабільного підвищення цін не буде

Нафтові ринки тиску більше не піддаються: стабільного підвищення цін не будеОстанній тиждень цьогорічного травня видався напрочуд багатим на знакові міжнародні події. Окрім саміту “Великої сімки” в Італії, який плавно перейде у брюсельський саміт НАТО, 25 травня ц.р. у Відні відбудеться ще одна важлива зустріч.

Країни-члени ОПЕК і деякі іхні партнери зберуться у столиці Австрії з метою визначитись чи продовжувати на наступні шість місяців політику скорочення видобутку на 1.8 млн. барелей нафти на день, яка була запроваджена протягом першого півріччя 2017 року з метою стабілізації або навіть підвищення середнього рівня цін на “чорне золото”.

Україна не є активним учасником ринку нафти. Водночас, ціни на вуглеводневу сировину мають для нас справді непересічне значення, і не тільки економічне. Саме від цін на нафту залежить бюджет Російської Федерації (ціна на газ також важлива, але меньшою мірою), а значить спроможність режиму Путіна фінансувати бойовиків на Сході України, проводити масові військові навчання, здійснювати розробку і виробництво новітніх видів озброєнь знаходяться у прямій відповідності від кількості “петродоларів”.

Мета Путина – ціна у 65 доларів за барель. І якщо бойові дії проти російської агресії на Сході та дипломатичні зусилля по мобілізації міжнародної підтримки на нашу користь на Заході широко висвітлюються у ЗМІ, то третій, нафтовий фронт, знаходиться дещо у тіні.

Між іншим, його важливість для економічного і політичного виживання Москви в умовах санкцій неможливо переоцінити. Саме тому минулого року Росія, яка не є членом ОПЕК, пішла на досить нетрадиційний крок - співробітництво з членами картелю і приєдналася до тих країн, які взяли на себе зобов’язання скорочувати видобуток нафти.

Лише деяким членам ОПЕК, які знаходяться у дуже важкій економічній ситуації, було дозволено уникнути скорочення. Всі інші мали дотримуватися домоленостей, і значною частиною взяті зобов’язання були виконані.

На початку року здавалося, що план Росії+ОПЕК працює – ціни на сиру нафту дійсно піднялися по ф’ючерсним контрактам до відмітки близько 54 долари за барель. Проте вже протягом квітня-травня вони впали до 46 доларів, що, фактично, звело плани ОПЕК нанівець. Головним “винуватцем” реверсу тенденції зростання цін стала сланцева нафта з США.

Справа у тому, що розвиток сланцевих технологій протягом останніх років знизив собівартість видобутку нафти з 65 доларів у 2014 році до приблизно 45 доларів у 2017, і як тільки ф’ючерсні контракти фіксують перевищення цієї межи, американські компанії середньої руки починають різко збільшувати видобуток і нарощувати експорт, що призводить до падіння цін.

Потенціал збільшення видобутку сланцевої нафти у США залишаєтсья надзвичайно вискоим – тільки у минулому році кількість бурових станцій майже подвоїлася, як і обсяги експорту. Наразі ціни на нафту на різних торговельних майданчиках коливаются у коридорі 47-50 доларів в залежності від повідомлень про стратегічні запаси нафти у США і накопичення резервів у нафтопереробній промисловості, проте головне питання, яке турбує інвесторів – чи продовжить ОПЕК політику скорочення видобутку.

Саудівська Аравія, Іран, Ірак, Кувейт, Алжир вже висловились на користь такого рішення. До них приєдналися такі країни поза межами ОПЕК, як Туркменістан і Екваторіальна Гвінея, хоча їх роль на ринку є мінорітарною.

Проте у деяких членів нафтового картелю виникає питання в ефективності політики накладення штучних обмежень на функціонування ринків в умовах, коли очікується, що цього року країни - не члени ОПЕК збільшать поставки сировини на світові ринки з прогнозованих 580 тис. барелей на день до 950 тис. барелей.

Окрім того, прогнозується збільшення експорту на 200 тис. барелей з тих країн картелю, які були звільнені від скорочення в силу економічних причин – Лівії та Нігерії.

Таким чином, не зважаючи на дотримання більшістю країн ОПЕК взятих на себе зобов’язань, ситуацію на ринку у бажаному для ключових гравців – Саудівської Аравії і Росії - напрямку (підвищення цін) вдалося змінити тільки на короткий проміжок часу. Сланцева нафта з США сбалансувала попит і пропозицію.

Читайте також: Гонтарева і Нацбанк: провали та досягнення

Водночас, аналітиками ринку прогнозується, що якщо ОПЕК 25 травня не прийме рішення про продовження політики скорочення видобутку, ціни можуть впасти ще більше з огляду на об’єктивну перенасиченість практично всіх регіональних ринків.

Обсяги видобутку і експорту є не єдиними факторами, які впливають на коливання цін на нафту. У кінцевому підсумку величезне значення мають також обсяги переробки нафти у нафтопродукти, а також попит на нафтопродукти в залежності від сезону, температурного режиму протягом зими, та інших факторів.

Перетворення США з найбільшого у світі імпортера нафти у “чистого” екпортера змістило також регіон концентрації уваги трейдерів з американського континенту на Азію. Очікувані сезонні коливання обсягів стратегічного резерву і споживання продуктів нафтопереробки у Сполучених Штатах все ще відіграють важливу роль, проте ті ж самі показники для країн Азії (насаперед, це стосується Китаю) наразі стали не меньш важливими.

Проте експерти відзначають відсутність точних статистичних даних по азійському ринку, особливо в частині обсягів переробленої нафти і запасів нафтопродуктів. На думку провідних фахівців, неочікувано низький сезонниий попит на нафтопродукти, який спостерігається нині у США та в Китаї, зменьшить у другому півріччі цього року потреби нафтопереробної промисловості у сировині, що призведе до помітного зменшення цін на нафту навіть за умови підтвердження з боку ОПЕК взятих на себе зобов’язань щодо скорочення видобутку.

У таких умовах країни ОПЕК вдаються до звичних у міжнародних відносинах інструментів тиску на ринок – роблять потужні політичні заяви. Так, міністр нафти Саудівської Аравії Халід аль-Фаліх на енергетичній конференції в Куала-Лумпур заявив, що його країна зробить все можливе, щоб подолати існуючу вже тривалий час перенасиченість ринку.

На його думку дії ОПЕК вже призвели до певної стабілізації порівняно з 2016 роком, коли ціни впали нижче 30 доларів, і надалі слід очікувати подальшого “ребалансування попиту і пропозицій”. Основні надії він покладає на Індію і Китай, які вийшли на перші ролі у імпорті саудівської нафти. Більше того, аль-Фаліх досить категорично заявив про наміри не тільки продовжити політику скорочення на поточний рік, але і дотримуватися її надалі, прйнаймні до завершення першого кварталу 2018 року.

Він вважає, що оператори ринку концентруються на короткотермінових тенденціях, у той час як важливо мати на увазі більш тривалий період перебудови ринків. “Консервативні оцінки свідчать, що через декілька років попит на нафту збільшуватиметься при тому, що виробництво зменьшуватиметься із природних причин. Це може призвести до серйозного дизбалансу попиту і пропозиції”, - заявив він.

Вкрай цікаво, що ці заяви пролунали у період підготовки до “історичного” візиту президента США Д.Трампа до Саудівської Аравії, в ході якого, і в цьому не може бути жодного сумніву, будуть обговорюватися питання не тільки Сирії та Ірану, але й функціонування нафтових ринків. Саудівська Аравія наразі не тільки нафтовий гігант, але і активний учасник сирійського врегулювання, військових дій у Ємені. Країна веде переговори одночасно і з Росією, і з США про багатомільярдні контрати на постачання зброї, тому, як висловився один аналітик, обчислення майбутніх цін на нафту в сучасних умовах відноситься вже не до арифметики, а до вищої математики з поправками на зовнішню політику.

Читайте також: Як нафта стала зброєю: США преходить у наступ

Слід зазначити, що значна частина провідних аналітиків не погоджується з оцінками саудівського міністра. Так, на їх думку, протягом найближчих двух-трьох років собівартість сланцевої нафти у США знизиться ще на 20-30 відсотків й при цьому виробництво нарощуватимуть не тільки США, але і Росія, яка за будь-якої ціни потребує надходження петродоларів, та інші країни як в рамках ОПЕК, так і поза межами картелю.

Дійсно, частина традиційних родовищ поступово вичерпується, але це не впиливатиме визначальним чином на ситуацію на світовому ринку у цілому. Більше того, новітні технології видобутку і переробки підвищуватимуть ефективність галузі, що також збалансує негативні тенденції щодо видобутку.

Навпаки, детальний статистичний аналіз свідчить про тенденції до балансування попиту і пропозиції, тож слід очікувати, що ціни на нафту більше ніколи не повернуться до позначки у 100 доларів за барель. Навіть за умов пікових навантажень на ринок у найближчі п’ять років ціни на нафту навряд чи вийдуть за коридор 40-65 доларів.

Це добрі новини для України і погані для Росії. Вже вкотре можна констатувати, що вільний ринок і технологічний розвиток перемагають застарілі картельні схеми політичного впливу. Тож цілком можна прогнозувати, що у найближчі п’ять років ми побачимо не зростання цін на нафту, а занепад ОПЕК. Нафтові ринки більше тиску не піддаються.

Сергій Корсунський, Вектор Ньюз

Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Апрель 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930