Авторизація

» » Як Кремль приборкував бунтівну Інгушетію методами царських сатрапів

Як Кремль приборкував бунтівну Інгушетію методами царських сатрапів

Як і прогнозувалось, протягом другої половини жовтня-початку листопада 2018 року Кремлю вдалося мінімізувати вплив лідерів протестів на обстановку в Інгушетії, знизити мітингову активність населення, повернути важелі управління республікою президенту Юнус-Беку Євкурову, забезпечивши тим самим контроль за динамікою розвитку ситуації у вибухонебезпечному Північнокавказькому регіоні.
Як Кремль приборкував бунтівну Інгушетію методами царських сатрапів

Передбачений на такі випадки комплекс організаційних, оперативних й інформаційно-пропагандистських заходів був реалізований за класичною схемою, розробленою ще царським генералом Олексієм Єрмоловим (1777-1861). За час служби на Кавказі, цей досвідчений царський сатрап неодноразово демонстрував уміння приборкувати норовливих горців шляхом поєднання жорстоких каральних акцій з підкупом лідерів тейпів, сіяти зерна ворожнечі, стравлюючи їх між собою. За таку «мудру» державницьку політику його оспівував навіть Олександр Пушкін: «Змирись Кавказ: іде Єрмолов».

Сучасні російські керманичі виявилися гідними учнями свого видатного вчителя, котрий до відрядження на Кавказ пройшов вишкіл у генералісимуса Олександра Суворова з придушення Великопольського повстання 1794 року на чолі з Тадеушем Костюшкою. Насамперед, Кремль разом із своїми намісниками у Чечні й Інгушетії доклали чимало зусиль для зниження активності основних рушійних сил протестних акцій - старійшин інгуських тейпів, місцевої молоді й інтелігенції. Щоб їх приструнити федеральний центр діяв рішуче, енергійно, планомірно і холоднокровно, застосовуючи різні методи профілактичного впливу – від прямих погроз до терплячих умовлянь. Про координуючу роль у цьому процесі Повноважного представника Президента РФ у Північнокавказькому федеральному окрузі Олександра Матовнікова і результати діяльності підрозділів російських спеціальних служб (ФСБ і воєнної розвідки) можна лише здогадуватись. А от інформація щодо діяльності глав Інгушетії і Чечні висвітлювалась у ЗМІ.

Так, 19 жовтня Рамзан Кадиров у супроводі 60-70 автомашин з особистою охороною нагрянув без запрошення в село Сурхани до поважного старійшини Мухджира Нальгієва, котрий під час виступу на мітингу назвав Главу Чечні «пастухом». Розмова закінчилась публічною заявою Рамзана Кадирова про нібито досягнення повного порозуміння.

23 жовтня Юнус-Бек Євкуров провів зустріч з представниками Державного архіву й Інгуського науково-дослідницького інституту гуманітарних наук. На ньому Глава Інгушетії обговорив закон про визначення кордонів з Чечнею. Очевидно, розмова була напруженою, бо навіть в офіційному повідомленні прес-служби Глави Республіки Інгушетія сказано: «… лунала думка, що документ був прийнятий раптово і населення виявилось не підготовленим до змін… Учасники зустрічі висловили свої пропозиції щодо подальших дій керівництва регіону у зв’язку з прийнятим законом про визначення кордонів».
Як Кремль приборкував бунтівну Інгушетію методами царських сатрапів

Коментуючи результати цієї зустрічі на своїй сторінці в Instagram, Юнус-Бек Євкуров підкреслив: «Треба на цьому етапі вести роботу з роз’яснення деталей угоди і нашої позиції задля усунення подальших розбіжностей… Спільно владі, науковому товариству і громадським інститутам треба працювати у цьому напрямку, об’єднатися навколо цього рішення, не дозволяти собі втратити взаєморозуміння і віру в нашу єдність».

24 жовтня Глава Інгушетії зустрівся з студентами Інгуського державного університету. Однією з головних тем обговорення, звичайно, стала скандальна угода з Чечнею. У офіційному повідомленні про цей захід говориться: «Молодь обговорила з Главою регіону результати проведення несанкціонованого мітингу, історичні передумови і хід підготовки документа, організацію виборчого процесу в республіці, взаємодії з сусідніми регіонами тощо. Учасники зібрання висловили різні точки зору».
Як Кремль приборкував бунтівну Інгушетію методами царських сатрапів

Того ж дня, за дорученням Рамзана Кадирова спікер парламенту Чечні Магомед Даудов напросився на зустріч до старійшини авторитетного інгуського тейпу із селища Новий Редант Ахмеда Барахоєва. Під час нетривалої розмови чеченський парламентар передав йому запрошення від імені Рамзана Кадирова прибути в Чечню на шаріатський суд за висловлені на мітингу образи. Але поважний старець у делікатній формі проігнорував запрошення керівника сусідньої республіки.

Зрозуміло, що такі гласні заходи у поєднанні з «підкилимними» діями представників Кремля були спрямовані на те, щоб зірвати чи, принаймні, вплинути на рішення Надзвичайного з’їзду представників тейпів інгуського народу і першого Всесвітнього конгресу інгушів.

Утім, поставленої мети федеральний центр досяг лише частково. 27 жовтня у Назрані Надзвичайний з’їзд представників інгуських тейпів розпочав свою роботу. Участь у ньому взяли 830 делегатів, які представляли 283 інгуські родини. У залежності від чисельності родин, квота складала від 3 до 6 чоловік. З’їзд обрав делегатів на Всесвітній конгрес інгушів і прийняв резолюцію, в якій містились вимоги негайно денонсувати нелегітимну угоду від 26 вересня 2018 року; висловлювалась недовіра до діяльності Юнус-Бека Євкурова на посаді Глави Республіки Інгушетія; сформульовано звернення до Президента РФ В.В.Путіна щодо забезпечення конституційних прав інгуського народу і прямої участі виборців республіки у виборах Глави і депутатів парламенту Республіки Інгушетія; вимагалось від Народних Зборів Республіки Інгушетія негайно прийняти закон про змішану систему виборів депутатів парламенту (у рівнозначній мірі за пропорційною і мажоритарною системою).

За такої підтримки старійшин, Конституційний Суд Республіки Інгушетія 30 жовтня визнав незаконною угоду про кордони з Чечнею, вказавши, що документ, підписаний 26 вересня без затвердження на референдумі в Інгушетії, «не породжує правових наслідків для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій і громадян в Республіці Інгушетія».

Характерно, що це рішення з’явилося на сайті Конституційного суду Інгушетії безпосередньо у день відкриття у Назрані першого Всесвітнього конгресу інгуського народу. За повідомленнями ЗМІ участь у ньому взяли від 700 до 1000 делегатів з Інгушетії, 15 регіонів Росії, з країн СНД і Євросоюзу, у тому числі Франції, Німеччини і Бельгії. Президію конгресу очолили глава громадської організації «Союз тейпів Інгушетії» Мальсат Ужахов, колишній керівник МВС республіки Ахмед Погоров, які є визнаними лідерами протестів у Магасі, а також перший президент Інгушетії Руслан Аушев. Про участь у роботі конгресу чинного президента Юнус-Бека Євкурова у ЗМІ не повідомляється, хоча організатори й запрошували його на цей форум. Скоріш за все, він не наважився бути присутнім на опозиційно настроєному конгресі, хоча напередодні заявляв про своє лояльне ставлення до ідеї його проведення: «Якщо захід проводиться з дотриманням законодавчих норм, будь ласка. Більш того, я дав доручення забезпечити там безпеку і всі умови для людей». Між тим, неформальні контакти і консультації з делегатами конгресу у Юнус-Бека Євкурова, очевидно, мали місце. Відбувались вони під час заходів, приурочених до Дня пам’яті жертв політичних репресій і 26-ї річниці осетино-інгушського конфлікту 1992 року, які також проходили у Назрані 30 жовтня за участі близько 7 тисяч чоловік.
Як Кремль приборкував бунтівну Інгушетію методами царських сатрапів

У цей день інгуші всього світу вшановують пам'ять жертв бойових дій між інгушами й осетинами у Пригородньому районі Північної Осетії, які почалися у ніч з 30 на 31 жовтня 1992 року. Тоді для припинення зіткнень на міжнаціональному ґрунті в зону конфлікту були введені федеральні війська. Такими, хто пропав без вісти, вважаються 192 чоловіки інгуської національності, 406 числяться вбитими. Близько 70 тисяч інгушів, які мешкали у Пригородньому районі і Владикавказі, були змушені залишити свої домівки і шукати притулок на території Інгушетії. Водночас, пам’ятні заходи не завадили делегатам Всесвітнього конгресу інгушів прийняти резолюцію з вимогами, аналогічними тим, що були сформульовані напередодні учасниками Надзвичайного з’їзду представників інгуських тейпів – денонсація угоди з Чечнею, відставка президента Євкурова, реформування виборчої системи.

Утім, напередодні конгресу владі вдалося якщо не розколоти, то внести розбрат у єдність лідерів опозиції, змусивши їх припинити, чи хоча б призупинити вуличні акції протесту.

Так, співголовам організації «Мехк Кхел» («Суд країни»), яка у вайнахських народів вважається вищим законорадчим органом, покликаним вирішувати найбільш важливі питання, Сараджину Султигову, Мусі Албогачієву та іншим радикально настроєним лідерам протестів, через бюрократичні перепони не вдалося взяти участь у роботі Всесвітнього конгресу інгушів. За їх відсутності, задовольнившись рішенням Конституційного суду і, посилаючись на проведення у ці дні траурних заходів до Дня пам’яті жертв політичних репресій, конгрес висловився проти проведення триденного мітингу у Магасі 31 жовтня – 2 листопада. «Зараз потрібно переходити на інші форми опору. Рішення Конституційного суду щодо незаконності Угоди про передачу Чечні вже є, тепер потрібно його реалізувати, проводити юридичну роботу. У мітингах зараз немає особливого сенсу, оскільки Конституційний суд на нашому боці», - прокоментував рішення конгресу один з його учасників Барах Чемурзієв.

Інформація про це відразу ж з’явилася на сайті уряду Інгушетії: «Було прийнято рішення, що триденний мітинг, узгоджений з керівництвом республіки, проводити немає необхідності. Оскільки узгоджений термін заходу співпадає з трагічною датою, організатори мітингу вирішили присвятити його, у тому числі, подіям осені 1992 року». Між тим, 31 жовтня близько тисячі інгушів усе ж таки вийшли на мітинг у Магасі. У своїх виступах лідери «Мехк Кхел» різко засудили рішення конгресу щодо припинення мітингу. На їх переконання воно є передчасним і повністю позбавляє сенсу два тижні протесту інгуського народу. Деякі з учасників акції запідозрили навіть, що влада Інгушетії не випадково надавала усіляке сприяння організаторам проведення Всесвітнього конгресу інгушів, аби пом’якшити рішення Надзвичайного з’їзду представників інгуських тейпів.

Але, попри їхні обурення, близько 13-30 практично усі учасники акції у Магасі залишили площу.

Висновки

1. Перенесення в юридичну площину чечено-інгуського конфлікту разом із пошуком шляхів вирішення суперечок всередині інгуського суспільства є безперечним успіхом Кремля.

2. Рішення Конституційного суду Інгушетії не варто вважати звитяжною перемогою протестувальників. Звичайно, воно створює дискомфорт для подальшої діяльності президента Юнус-Бека Євкурова. Але він, безумовно, правий, вважаючи, що це рішення не відміняє схваленої парламентом Республіки Інгушетія чечено-інгуської угоди. Щоб затягнути вирішення конфлікту до «кращих часів» цілком логічним кроком є його намір звернутися до Конституційного суду РФ з прохання перевірити Угоду на відповідність російському законодавству. Натомість, опозиція наполягає на розгляді рішення Конституційного суду Інгушетії у Народних зборах республіки. Так чи інакше, допоки юридичне рішення не вступить у законну силу, в руках у влади залишатиметься важливий аргумент для заборони будь-яких акцій протесту.

3. Скоріш за все, президент Інгушетії Юнус-Бек Євкуров буде ігнорувати рішення Конституційного суду республіки щодо незаконності угоди з Чечнею. На підготовку до цього вказує проведення 27 жовтня адміністрацією Глави Республіки Інгушетії семінару-наради органів місцевого самоврядування, на яку були запрошені керівники муніципальних утворень міст, районів і сільських поселень, їх заступники і керуючі справами. З п’яти тем, що обговорювались на семінар-нараді, три безпосередньо стосувались розгляду чечено-інгуської угоди про кордони: про відповідність муніципальних правових актів статутам муніципальних утворень органів місцевого самоврядування; про порядок взаємодії органів місцевого самоврядування Інгушетії з Управлінням Держреєстру по Республіці Інгушетія при здійсненні земельного контролю; про питання організації заходів з проведення комплексних кадастрових робіт.

4. Між тим, немає підстав вважати конфлікт вичерпаним, оскільки жодна з початкових цілей протестувальників у Магасі не досягнута.

5. Президенту РФ Володимиру Путіну вкотре вдалося продемонструвати, що він ні за яких обставин не буде вирішувати будь-які складні питання під тиском протестів своїх співвітчизників. Водночас, Москва все більше втягуватиметься у вирішення суперечок між суб’єктами федерації. При цьому, Кремль буде змушений відстоювати позицію Рамзана Кадирова, що викликатиме різке невдоволення інгушів.

Борис Дніпров

Долучайтесь до нас у Facebook, читайте наш канал у Telegram та отримуйте новини прямо у ваш смартфон

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Листопад 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930