Авторизація

» » Михайло Лозинський як жертва терору

Михайло Лозинський як жертва терору

Михайло Лозинський як жертва тероруВеликий терор став добою грандіозної чистки осіб, що не підпадали під розуміння сталінської пропаганди про радянську людину. Політичні й наукові діячі, які були засуджені за сфальсифіковані звинувачення, фізично знищувались на догоду партійної верхівки. Серед тисячі знищених був і Михайло Лозинський (на фото).

У цьому дописі сконцентруємо увагу на особі Михайла Михайловича як жертви терору, побіжно охарактеризуємо наукову спадщину та громадсько-політичну діяльність. До детального аналізу актуальних і сьогодні правових поглядів науковця звернемося у наступних дописах.

Уродженець села Бабин-Зарічний Калуського району Івано-Франківської області, здобував освіту спочатку в академічній гімназії, а відтак на юридичному факультеті Львівського університету. 1901-1903 рр. навчався у Віденському університеті, пізніше з дружиною переїхав до Цюриху. Несприятливий фінансовий стан змусив подружжя перебратися до Львова, де Михайло Лозинський працював журналістом, перекладачем, літератором.
Михайло Лозинський як жертва терору

Меморіальна дошка в рідному селі


Якщо Лозинського як науковця та публіциста, політичного діяча та викладача, все ж знають, то діяльність його як дипломата край мало висвітлена. У 1918 р. після краху Австро-Угорщини та з початком українсько-польської війни, Михайло Лозинський припинив перебувати осторонь політичних подій. На початку листопада 1918 р. науковця обрано до складу Української Національної Ради. Діяльність Лозинського-дипломата була належно оцінена і 10 беезня 1919 р., тому його було призначено товаришем державного секретаря закордонних справ ЗОУНР. 17 квітня 1919 р. Михайла Лозинського як голову Надзвичайної делегації ЗОУНР було відряджено до Парижа разом з Дмитро Вітовським для вирішення питання припинення поляками воєнних дій.
Михайло Лозинський як жертва терору

Дипломатична діяльність професора полягала не тільки в особистій участі його у різних місіях, але й надто важлива діяльність — правотворча, що полягала у проектуванні міжнародних договорів, заяв, а також наукова діяльність, що як результат мала вагомі праці.

Після поразки національно-визвольних змагань 1917-1920 рр., як інші представники української інтелігенції, Михайло Лозинський був змушений емігрувати. Перебуваючи на чужині, науковець починає викладацьку діяльність в Українському Вільному Університеті, де з 1922 по 1927 рр. працював професором міжнародного права. Також Михайло Лозинський входив до першого сенату УВУ разом з Володимиром Старосольським, Станіславом Дністрянським, Олександром Колессою.
Михайло Лозинський як жертва терору

Карлів університет, де проводились студії УВУ

Характеризуючи наукову спадщину Михайла Лозинського під час обіймання посади професора Українського Вільного Університету, перш за все варто акцентувати на тому, що він був фахівцем у галузі міжнародного права. Паралельно науковець розвивається як конституціоналіст. Його погляди були висвітлені у працях “Вибрані питання з українського державного права” та “Історія будови української держави”.

У 1922 році побачила світ фундаментальна праця “Галичина в рр. 1918-1920 р. Розвідки і матеріали” та інші праці, де науковець приділив увагу державному будівництву та творенню державних структур ЗУНР.
Михайло Лозинський як жертва терору

Переоцінення подій в радянській Україні, що мало місце з висоти емігрантського життя, переконаний патріот України, борець за незалежність, провідний науковець-міжнародник з яскравим національним забарвленням, завдяки дружині (як стверджують певні дослідники спадщини Михайла Михайловича) та її родині увірурвав в ідеали СРСР та те, що “більшовики змінились” і стверджуючи, що настав час співпраці з владою, переїхав з Праги до Харкова, де очолив кафедру права та врешті-решт став жертвою радянської системи.

Після рекомендації розпорядження з Управління профосвіти НКО від 13 березня Михайла Лозинського затвердили від 1 січня 1928 р. штатним професором ХІНГ зі спеціальності “Міжнародне право”.

Арешт науковця відбувся 21 березня 1933 року за обвинуваченням у причетності до “Української військової організації”.
Михайло Лозинський як жертва терору

23 березня 1933 р. судовою трійкою Колегії ДПУ УСРР науковець був засуджений до 10 років виправно-трудових таборів і в грудні того ж року етапований на Соловки. Професор неодноразово звертався до владних структур, писав Г. Ягоді, Й. Сталіну, М. Єжову, просив, щоб “пощадили сім'ю і дали дітям змогу буть корисним робітниками радладу”, проте безрезультатно.

Постановою окремої трійки НКВД СРСР – органу позасудового винесення вироків, що існував у 1937-1938 рр., був етапований та страчений у урочищі Сандормах 3 листопада 1937 р.

Питання реабілітації Михайла Лозинського порушив Іван Крип’якевич у 1956 р.

Ухвалою Військового трибуналу КВО від 24 вересня 1957 р. була скасована справа та припинена за відсутністю кладу злочину.

Замовчана радянською системою наукова спадщина Михайла Лозинського важлива і в час незалежності України, адже, як і сто років тому, територія держави піддалася анексії, окупації та агресії з боку Російської Федерації. Науковець відстоював права національних меншин, українську мову, незалежність та самобутність України. Нам необхідно шанувати минуле заради майбутнього та відроджувати спадщину українських учених.

Анна Петрів

Долучайтесь до нас у Facebook, читайте наш канал у Telegram та отримуйте новини прямо у ваш смартфон

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Вересень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930