Авторизація

» » Корупція, армія і депутати. Сучасна українська оптимістично-песимістична вистава у трьох діях

Корупція, армія і депутати. Сучасна українська оптимістично-песимістична вистава у трьох діях

«Як верховний головнокомандувач і як президент України
я нікому не дозволю обкрадати армію, нікому не дозволю
гріти руки на поставках до Збройних сил...»
(Президент України Петро Порошенко під час
виступу на Львівському бронетанковому заводі)



Дія перша – оптимістично-патріотична…
Корупція, армія і депутати. Сучасна українська оптимістично-песимістична вистава у трьох діяхНа початку липня 2017 року детективи НАБУ спільно з прокурорами САП затримали директора Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» Романа Тимківа, його заступника Олега Ткаченка та групу посадовців Збройних Сил України за участь у злочинних махінаціях, пов’язаних з реалізацією вживаних двигунів під виглядом нових.

За інформацією слідства, вказані службові особи, діючи спільно із приватними підприємцями за детально продуманою корупційною схемою, у 2015 році викрали таким чином близько 28,5 млн. грн. бюджетних коштів. Їх дії правоохоронцями кваліфіковано за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу (далі - КК) України («привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою»). За вчинення такого злочину передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

13 липня 2015 року Президент України Петро Порошенко, перебуваючи з робочим візитом на Львівському бронетанковому заводі, надзвичайно емоційно відреагував на це гучне затримання керівництва Львівського бронетанкового заводу, запевнивши, що нікому не дозволить наживатися на постачанні Збройних Сил України та обкрадати армію. Тим, хто все таки намагатиметься це робити він обіцяв «повідрубувати руки» (більше читайте тут: https://www.pravda.com.ua/news/2017/10/12/7158144/).

Крім того, Президентом України оприлюднено як встановлений факт інформацію, що правоохоронними органами попереджено спробу викрасти з державного бюджету понад 631 млн. гривень (більше читайте тут: https://tsn.ua/politika/ne-dozvolyu-obkradati-armiyu-poroshenko-prokomentuvav-zatrimannya-na-lvivskomu-bronetankovomu-zavodi-961440.html). Однак, жодної конкретики з цього приводу Глава держави не озвучив. Тому залишається загадкою, про який період йдеться у заяві гаранта, які саме державні кошти намагались поцупити злочинці, скільки осіб притягнуто до відповідальності за вчинене тощо? Сподіватимемось, що детальніше про звитяги наших правоохоронців на цій ниві ми якнайшвидше дізнаємось напередодні обіцяної Президентом України екзекуції над охочими нажитися за рахунок Збройних Сил України. Проте, нам чомусь здається, що якщо ця «хвилююча подія» коли-небудь і станеться, то не сьогодні та не завтра, а хіба що напередодні наступних президентських виборів...

Здавалось би, задекларована Главою держави небачена рішучість мала б свідчити про те, що в Україні все ж таки є залишки політичної волі, яка покладе край розкраданням у сфері військових закупівель та надихне інших суб’єктів владних повноважень на відповідні дії з реалізації чергової президентської обіцянки. Однак, вкотре не так склалося, як гадалося. Чи то пан президент був не настільки переконливий у своїх погрозах, чи то політичної волі у нинішньої влади вистачило лише на черговий показовий виступ Глави держави. В усякому разі, аналіз результатів розслідуваної нами майже детективної історії вкотре спонукає до невтішних висновків…

Дія друга – оптимістично-песимістична…
15 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері підтвердження відповідності, виготовлення, виробництва, реалізації, придбання продукції, робіт та послуг у військовій сфері» (реєстр. № законопроекту 1793 від 19.01.2015). За ухвалення цього закону проголосувало 238 народних депутатів України.

У пояснювальній записці зазначається, що законопроект розроблено з метою забезпечення реалізації принципу невідворотності відповідальності за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України у сфері придбання продукції, робіт та послуг оборонного призначення, що не відповідають встановленим стандартам та вимогам технічних регламентів.

Для цього розділ 1 «Злочини проти основ національної безпеки України» Особливої частини КК України запропоновано доповнити статтею 114-2, яка передбачатиме кримінальну відповідальність за придбання продукції, робіт та послуг оборонного призначення, що не відповідають встановленим стандартам та вимогам технічних регламентів.

23 липня 2015 року прийнятий Верховною Радою України Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері підтвердження відповідності, виготовлення, виробництва, реалізації, придбання продукції, робіт та послуг у військовій сфері» (далі – Закон) направлено на підпис Президентові України.

Здавалось би ось вона - та сокира, яка за задумом Президента «відрубуватиме руки охочим наживатися на постачанні Збройних Сил України та обкрадати армію». Однак, Главі держави ця «сокира» не сподобалася. За результатами вивчення тексту Закону Президент дійшов висновку, що цей законодавчий акт не може бути ним підписаний в ухваленій Верховною Радою України редакції. З огляду на це він, скориставшись правом вето, 7 серпня 2015 року повернув Закон до парламенту з пропозицією врахувати висловлені ним зауваження.

Проте, аргументуючи таке рішення, Президент України навіть не звернув увагу на те, що чинне законодавство України уже зараз надає правоохоронним органам достатньо інструментів для організації ефективної протидії правопорушенням у сфері підтвердження відповідності, виготовлення, виробництва, реалізації, придбання продукції, робіт та послуг у військовій сфері. Про таке може свідчити все той же факт притягнення до кримінальної відповідальності керівництва Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» детективами НАБУ.

Гарант не узяв до уваги й слушні зауваження, висловлені Головним юридичним управлінням Апарату Верховної Ради України про те, що, у разі введення в дію Закону у прийнятій Верховною Радою України редакції, виникне конкуренція положень нової статті 114-2 з іншими уже існуючими кримінально-правовими нормами. Йдеться про статті 191, 364, 365, 367, 425, 426-1 КК України.

Натомість, погоджуючись в цілому із необхідністю посилення відповідальності у зазначеній сфері, він зазначив, що в умовах особливого періоду та під час проведення антитерористичної операції завдання із забезпечення невідкладних потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в озброєнні, військовій та спеціальній техніці найчастіше доводиться вирішувати в обмежені строки та із застосуванням спрощених процедур. У таких умовах іноді неможливо здійснити належним чином перевірку відповідності військової продукції вимогам технічних регламентів і стандартів, оскільки в Україні відсутня дієва система оцінки відповідності та сертифікації озброєння, військової і спеціальної техніки. Саме про це, на думку Глави держави, свідчить практика матеріально-технічного забезпечення військ.

З огляду на усе викладене хотілось би поставити кілька запитань народним обранцям, які внесли до парламенту вказаний законопроект, та згодом його ухвалили.

Про яке посилення кримінальної відповідальності йдеться у цьому Законі? Адже, наприклад, керівникам Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» та іншим фігурантам справи за вчинений ними злочин частиною 5 статті 191 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. У той же час, максимальне покарання за вчинення злочину, передбаченого прийнятим Верховною Радою України Законом передбачає позбавлення волі на строк від п’яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Навіть неозброєним оком видно, що верхня межа покарання у виді позбавлення волі за «новим» Законом за наявності однієї з кваліфікуючих ознак (вчинення злочину організованою групою, або у разі настання тяжких наслідків) дорівнює нижній межі покарання у виді позбавленням волі за вчинення злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України. При цьому, у примітці до стаття 114-2 записано, що «у цій статті під тяжкими наслідками треба розуміти наслідки, що призвели до загибелі людей». А розмір заподіяних матеріальних збитків у цій статті серед кваліфікуючих ознак відсутній. Це означає, що у разі відсутності факту смерті ДВОХ і більше осіб розмір завданих державі збитків на кваліфікацію діяння не впливатиме! Тому дії винуватця кваліфікуватимуться за частиною першою статті 114-2 КК України та каратимуться позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією майна. Та й то лише у разі, коли судом буде встановлено, що вчинене суспільно небезпечне діяння призвело до загрози заподіянню шкоди обороноздатності України. Для повноти картини варто додати, що у законодавстві України відсутнє нормативно-правове визначання критеріїв оцінки такої загрози. Отже, доводиться констатувати, що ця норма апріорі буде «мертвою» (непрацюючою). Тож знову доведеться сподіватися лише на правильно сформоване особисте внутрішнє переконання новопризначених у зв’язку з проведенням судової «реформи» суддів.

Крім того, слід зауважити, що у разі введення в дію цього Закону детективи НАБУ постануть перед питанням щодо необхідності перекваліфікації діянь керівників Львівського бронетанкового заводу та їхніх поплічників з частини п’ятої статті 191 на частину першу статті 114-2 КК України. Відповідно й покарання за вчинене вони отримають більш м’яке, ніж очікувалось… Ось таку «сокиру» зліпили народні депутати для реалізації обіцянок Президента …
Слід зазначити, що Президент України звернув увагу на зовсім інше… На його думку, запровадження кримінальної відповідальності у сфері підтвердження відповідності, виготовлення, виробництва, реалізації, придбання продукції, робіт і послуг у військовій сфері без удосконалення існуючої системи оцінки відповідності та сертифікації озброєння, військової і спеціальної техніки, на його погляд, прогнозовано призведе до ускладнення процедур та збільшення строків постачання послуг оборонного призначення, що, в свою чергу, не дозволить своєчасно, в повному обсязі здійснювати матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, що неодмінно позначиться на стані їх бойової готовності і боєздатності.

Ураховуючи викладене, Президент України вважає за доцільне узгодити строки набрання чинності нормами Закону про запровадження кримінальної відповідальності за порушення законодавства в означеній сфері та завершення заходів щодо вдосконалення національної системи стандартизації продукції, робіт і послуг оборонного призначення.

У зв’язку з цим ми хотіли б поцікавитись у Президента, про який особливий період та антитерористичну операцію може йти мова після введення в дію ухваленого парламентом Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях»? Нагадаємо, цим Законом передбачено право Глави держави одноосібно приймати рішення про початок і завершення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. А це зовсім інший правовий стан, введення якого, на наш погляд, не потребує застосовування спрощених процедур закупівлі для потреб Збройних Сил України. У свою чергу, це повинно позитивно позначитись на якості товарів та послуг, що надаватимуться для забезпечення українських військовиків.

Тож оптимістичний настрій у зв’язку з ухваленням Верховною Радою України Закону, який мав би забезпечити реалізацію принципу невідворотності відповідальності за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України у сфері придбання продукції, робіт та послуг оборонного призначення, що не відповідають встановленим стандартам та вимогам технічних регламентів, після ретельного дослідження змісту цього документа почав поступово забарвлюватися песимістичними фарбами.

Тож чи варто було відкладати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері підтвердження відповідності, виготовлення, виробництва, реалізації, придбання продукції, робіт та послуг у військовій сфері»?

Дія третя - трагікомічна…
Верховна Рада України 26 січня 2016 року повторно 227 голосами прийняла Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері підтвердження відповідності, виготовлення, виробництва, реалізації, придбання продукції, робіт та послуг у військовій сфері», погодившись з пропозиціями Президента України. Однак, до цього часу він не підписаний Президентом України та не введений в дію.

За даними Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (далі – Комітет), який був визначений головним з підготовки законопроекту до розгляду парламентом, цим Комітетом виконано усі передбачені статтями 130 та 136 Регламенту Верховної Ради України дії та передано текст Закону на підпис Голові Верховної Ради України. Проте, 27 січня 2016 року народним депутатом І. Вінником зареєстровано проект Постанови Верховної Ради України «Про скасування рішення Верховної Ради України про прийняття Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері підтвердження відповідності, виготовлення, виробництва, реалізації, придбання продукції, робіт та послуг у військовій сфері» в цілому з урахуванням пропозицій Президента України» (реєстр. 1793 - п), у якій пропонується скасувати рішення Верховної Ради України про прийняття цього Закону.

Варто звернути увагу на те, що пан І. Вінник підтримав цей Закон під час голосування 15 липня 2015 року. Що ж змусило його внести зазначений проект постанови, чим заблокувати його подальше підписання Президентом України та введення в дію? Залишається лише гадати… Проте, варіантів щодо мотивації цього народного обранця стане значно менше, якщо виходити з тих статистичних показників діяльності правоохоронних органів у цій сфері, які оприлюднив Президент України.

У проекті Постанови йдеться про те, що 26 січня 2016 року під час голосування за Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері підтвердження відповідності, виготовлення, виробництва, реалізації, придбання продукції, робіт та послуг у військовій сфері» допущено низку попущень вимог Регламенту Верховної Ради України (далі – Регламент).

По-перше, під час розгляду Закону, поверненого із пропозиціями Президента України, окремо не ставилося питання про голосування пропозиції, запропонованої Президентом України, а одразу здійснювалося голосування за прийняття Закону в цілому з пропозиціями Президента України. Таким чином, не було дотримано вимог частин першої, третьої статті 134, частини четвертої статті 135 Регламенту Верховної Ради України, відповідно до яких спочатку окремо ставляться на голосування пропозиції, запропоновані Президентом України, а після завершення голосування пропозицій Президента України проводиться голосування щодо прийняття закону в цілому.

По-друге, голосування за рішення про прийняття Закону в цілому з пропозиціями Президента України здійснювалося двічі (вперше Закон не був підтриманим), а також тричі ставилося на голосування питання про повернення до його розгляду. Однак, як зазначає І. Вінник, процедура повернення до розгляду законів, рішення щодо прийняття яких не було підтриманим, не передбачена Регламентом Верховної Ради України.
Крім того, у проекті Постанови вказується на допущене під час голосування порушення вимог частини п’ятої статті 135 Регламенту Верховної Ради України.

Вказаною нормою встановлено, що у разі прийняття всіх пропозицій Президента України закон вважається прийнятим у цілому, якщо за нього проголосувала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Разом з тим, як зазначає І. Вінник, за вказаний Закон проголосувало лише 207 депутатів. Таким чином, Закон повинен вважатися відхиленим.

Під час повторного поіменного голосування за прийняття рішення про підтримання вказаного Закону проголосували народні депутати України, які згідно з результатами письмової реєстрації не були зареєстрованими та відповідно до результатів електронної реєстрації були відсутніми. Між тим, положеннями статті 84 Конституції України, статті 24 Закону України «Про статус народного депутата України», статті 47 Регламенту Верховної Ради встановлено вимогу особистої участі та особистого голосування депутатів на засіданні.

З огляду на усе викладене, народний депутат України І. Вінник вніс пропозицію в порядку статті 48 Регламенту Верховної Ради України скасувати рішення Верховної Ради України про прийняття Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері підтвердження відповідності, виготовлення, виробництва, реалізації, придбання продукції, робіт та послуг у військовій сфері» (реєстраційний номер 1793) в цілому з урахуванням пропозицій Президента України.

Слід зазначити, що відповідно до частини сьомої статті 48 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» Голова Верховної Ради України або Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України направляє проект постанови Верховної Ради про скасування рішення Верховної Ради про прийняття закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради в цілому в день його внесення комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, для попереднього розгляду і внесення пропозицій.

Частиною восьмою цієї статті встановлено, що Комітет, до предмета відання якого належать питання регламенту, в терміновому порядку, але не пізніш як за три дні від дня одержання проекту постанови Верховної Ради з урахуванням календарного плану роботи сесії Верховної Ради, готує висновок щодо доцільності його прийняття чи відхилення.

Відповідно до частини дев’ятої статті 48 Регламенту Верховної Ради України після розгляду відповідного проекту постанови Верховної Ради в комітеті, до предмета відання якого належать питання регламенту, Верховна Рада без голосування про включення до порядку денного розглядає його на пленарному засіданні. Обговорення питання щодо такого проекту постанови Верховної Ради проводиться за скороченою процедурою.

За даними офіційного сайту Верховної Ради України, проект Постанови Верховної Ради України (реєстр. 1793 - п) 3 лютого 2016 року розглянуто Комітетом з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України (протокол № 44).

Стосовно факту порушення вимог особистого голосування народними депутатами України А, Гордєєвим, С. Тригубенком, А. Геращенком, Р. Сидоровичем Комітет зауважив таке. Відповідно до вимог частини третьої статті 47 Регламенту Верховної Ради України, у разі виявлення на пленарному засіданні народним депутатом України факту порушення вимог щодо особистого голосування шляхом голосування за іншого народного депутата України розгляд питання порядку денного на його вимогу зупиняється.

Головуючий на пленарному засіданні встановлює присутність відповідного народного депутата України у залі засідань Верховної Ради України, а у разі його відсутності доручає Лічильній комісії вилучити картку такого народного депутата України та передати її головуючому на пленарному засіданні і проводить повторне голосування щодо пропозиції, яка ставилась на голосування останньою. Тобто, питання має бути порушене та вичерпане безпосередньо під час розгляду законопроектів у залі засідань Верховної Ради України, а не після закінчення розгляду питання і, тим більше, не після закінчення пленарного засідання.

Комітет зазначив, що згідно зі стенограмою пленарного засідання Верховної Ради України від 26 січня 2016 року, під час розгляду пропозицій, які надійшли до поверненого Президентом України Закону, народний депутат України І. Вінник теж був відсутній. У зв’язку з цим він не мав можливості звернутись до головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України (після закінчення голосування) про порушення вимог щодо особистого голосування згаданими вище народними депутатами України.

З цієї ж причини ним не дотримано вимоги, встановлені частиною третьою статті 48 Регламенту Верховної Ради України. А це у свою чергу унеможливило застосування приписів частини четвертої та п’ятої цієї статті. Частиною третьою статті 48 Регламенту Верховної Ради України встановлено, що у разі порушення встановленої цим Регламентом процедури при розгляді й голосуванні проекту закону, постанови, іншого акта Верховної Ради народний депутат, інший суб'єкт права законодавчої ініціативи чи його представник можуть звернутися до головуючого на пленарному засіданні із заявою про порушення цього Регламенту при розгляді й голосуванні питання. Головуючий на пленарному засіданні повинен невідкладно вжити заходів для усунення порушень цього Регламенту, які виникли при розгляді й голосуванні питання, або у разі виникнення перешкод, які могли вплинути на результати голосування під час його проведення, провести за рішенням Верховної Ради повторне голосування без обговорення (частина четверта статті 48 Регламенту Верховної Ради України). У разі якщо в результаті вжитих головуючим на пленарному засіданні заходів не забезпечено припинення порушення цього Регламенту та не усунуто наслідків цього порушення при голосуванні за закон, постанову чи інший акт Верховної Ради в цілому або якщо головуючий на пленарному засіданні залишив заяву без розгляду, народний депутат, інший суб'єкт права законодавчої ініціативи може у дводенний строк звернутися до Голови Верховної Ради України з відповідною письмовою заявою (частина п’ята статті 48 Регламенту Верховної Ради України).

Враховуючи вищевикладене, відповідно до статті 48 Регламенту Верховної Ради України, Комітет ухвалив висновок на проект Постанови Верховної Ради України «Про скасування рішення Верховної Ради України про прийняття Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері підтвердження відповідності, виготовлення, виробництва, реалізації, придбання продукції, робіт та послуг у військовій сфері» (реєстраційний номер 1793) в цілому з урахуванням пропозицій Президента України», внесений народним депутатом України І. Вінником (реєстр. № 1793-П від 27.01.2016), і запропонував Верховній Раді України визначитись шляхом голосування щодо цього проекту Постанови.

Однак, Верховною Радою України цей проект Постанови все ще не розглянуто. Таким чином, Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері підтвердження відповідності, виготовлення, виробництва, реалізації, придбання продукції, робіт та послуг у військовій сфері» (реєстраційний номер 1793) до цього часу не направлено на підпис Президентові України та не введено в дію.

Таким чином на сцені з’явилася ще одна дійова особа – Голова Верховної Ради України, який відіграв та продовжує відігравати одну з ключових ролей у цій виставі. При цьому, слід зазначити, що на момент прийняття парламентом Закону посаду спікера обіймав В. Гройсман. Саме він головував на ранковому засіданні Верховної Ради України, ставив на голосування питання про його ухвалення. За його мовчазної згоди відбулись ймовірні порушення Регламенту Верховної Ради України, які ставлять під сумнів легітимність прийнятого парламентом рішення про ухвалення Закону.

14 квітня 2016 року естафету прийняв А. Парубій, який ось уже майже 2 роки продовжує ігнорувати внесений народним депутатом України І. Вінником проект Постанови. Хоча, як стверджують у Комітеті Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Комітет звертався до спікера з пропозицією розглянути проект Постанови Верховної Ради України «Про скасування рішення Верховної Ради України про прийняття Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері підтвердження відповідності, виготовлення, виробництва, реалізації, придбання продукції, робіт та послуг у військовій сфері» (реєстраційний номер 1793) в цілому з урахуванням пропозицій Президента України» для ухвалення рішення в порядку статті 48 Регламенту Верховної Ради України. Однак, як кажуть, віз і нині там.

У театрі абсурду опускається завіса!
Підбиваючи підсумок викладеному, вважаємо за доцільне зробити такі висновки:
1. Представлена вашій увазі сучасна українська оптимістично-песимістична вистава у трьох діях, на наш погляд, є ще одним свідченням надзвичайно низької культури законотворчої діяльності суб’єктів владних повноважень. Йдеться, у першу чергу, про «печерний» рівень підготовки законопроектів народними депутатами України та іншими суб’єктами права законодавчої ініціативи. Розроблення нових нормативно-правових актів та внесення змін до чинних здійснюється хаотично, без належного аналізу стану законодавчого забезпечення тієї чи іншої сфери правового регулювання. Доволі часто обґрунтування необхідності внесення змін до законодавчих актів носить суто формальний характер. Зокрема, автори проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері підтвердження відповідності, виготовлення, виробництва, реалізації, придбання продукції, робіт та послуг у військовій сфері» стверджують, що прийняття вказаного Закону зумовлена ситуацією, що склалася за результатами проведених органами прокуратури перевірок дотримання законодавства при матеріально-технічному, речовому, продовольчому, медичному та інших видах забезпечення військовослужбовців.

2. Наведені у статті аргументи вкотре засвідчують низьку якість підготовки проектів нормативно-правових актів народними депутатами України. З огляду на це автори публікації вважають, що в Україні назріла необхідність внесення змін до Конституції та відповідних законів України, якими позбавити народних обранців права законодавчої ініціативи, залишивши таке право за Президентом України та Кабінетом Міністрів України.

3. Для обговорення та ухвалення законів у Верховній Раді України звичним явищем стали системні порушення приписів Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», якими встановлено порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, визначено законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради. Систематичні порушення народними депутатами Регламенту Верховної Ради України, як видається, ставить під сумнів легітимність прийнятих парламентом рішень і може мати наслідком їх скасування та призвести до блокування роботи законодавчого органу. Про це більше читайте тут: http://gordonua.com/ukr/publications/-zakriti-zasidannja-bez-stenogrami-knopkodavstvo-porushennja-konstitutsiji-prikladi-fejerichnih-golosuvan-u-verhovnij-radi-190507.html). Тож слід констатувати, що в Україні залишається нагальною необхідність у розробленні дієвих механізмів притягнення до відповідальності народних депутатів України за допущені ними порушення норм Регламенту Верховної Ради України.

4. Найкращим виходом із ситуації, яка склалася у зв’язку з ухваленням Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері підтвердження відповідності, виготовлення, виробництва, реалізації, придбання продукції, робіт та послуг у військовій сфері» (реєстр. № законопроекту 1793 від 19.01.2015), на наш погляд, є невідкладний розгляд парламентом проекту Постанови Верховної Ради України, внесеного народним депутатом І. Вінником. У разі підтвердження фактів, викладених у проекті Постанови, необхідно скасувати рішення Верховної Ради України про ухвалення цього Закону. Це, з одного боку, дозволить запобігти негативним наслідкам, які неминуче настануть у разі введення в дію цього Закону, з іншого – буде дано позитивний сигнал щодо необхідності неухильного додержання процедурних питань, встановлених Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» для обговорення та ухвалення законопроектів.

Володимир Тимошенко,
доктор юридичних наук, професор

Сергій Дрьомов,
член Національної спілки журналістів України,
кандидат юридичних наук


Долучайтесь до нас у Facebook, читайте наш канал у Telegram та отримуйте новини прямо у ваш смартфон

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Травень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031