Авторизація

» » Майбутнє оновленої Донеччини – в єдиному українському просторі

Майбутнє оновленої Донеччини – в єдиному українському просторі

Майбутнє оновленої Донеччини – в єдиному українському просторіДонецька обласна військово-цивільна адміністрація (ВЦА) має стратегічне завдання – ввести оновлену Донеччину в єдиний український простір. Що означає поняття – «оновлена Донеччина»? Воно позиціонується як бренд і дедалі активніше вживається на позначення нового світогляду, що має тут сформуватися. А в чому суть перетворень та які виникають труднощі на шляху до мети? Відповіді на запитання спецкор «Вектор ньюз» привіз із Краматорська Донецької області.

Простими прикладами з життя співбесідник журналіста – голова обладміністрації Павло Жебрівський пояснює власне бачення шляхів оновлення регіону. Коли він спілкувався з керівниками органів місцевого самоврядування, один з мерів заявив: «Ми Донбас і ми особєнниє...». У відповідь «особливий» мер почув, що з такими розмовами він «ідеологічний ворог» – не більше й не менше; пан Жебрівський відрізав: «Зараз я чую те, що я чув 2013 року. Ще раз такі речі почую – будуть проблеми».

Донбас і Донеччина – поняття різні, вважає керівник адміністрації. Що таке Донбас? Це Донецький кряж, вугільний басейн. Там є шахтарські міста – Селідове, Торецьк, Вугледар… Донбас взагалі географічно лежить на територіях кількох областей. «А яким, вибачте, боком стосуються до вугільного басейну Краматорськ, Дружківка, Бахмут, Маріуполь та ще низка українських міст на землях Донецької області? – риторично запитує співрозмовник. – Ми вводимо поняття «оновленої Донеччини» й хочемо показати, що в області тепер є не просто нові чи капітально відремонтовані дороги, школи, парки, спортивні споруди. На Донеччині має бути насамперед новий український світогляд, який поступово формується».
Майбутнє оновленої Донеччини – в єдиному українському просторі

Павло Іванович свідомий того, що колишня, утворена регіоналами влада, нинішню, м’яко кажучи, не любить. Крім того, є ще середовище «змаргіналізованих патріотів». Хоч би що ти робив – усе їм не так. А як треба діяти – не знають. І це найболючіше – діставати удари від тих, хто «загортається в жовто-синє знамено». Звичайно, важливо брати у владу патріотів, але ж патріотів – з головою, наголошує пан Жебрівський: «Патріот без голови у владі завдасть більше шкоди, ніж «сепар». Візьмімо люстрацію – вона принесла як позитив, так і негатив. Без професіоналів нині дуже непросто, особливо в системі управління, де мають працювати бюрократи в кращому розумінні цього слова. Ми вже тривалий час не можемо знайти фахівця на посаду начальника управління інформаційної політики. Оголошували конкурси – нема охочих. І коли нині оцінюється робота Луганської чи Донецької обласних адміністрацій за тими самими критеріями, що й столичної області чи Харківської... Я кажу: друзі, не треба війни, просто уявіть собі, що обласного центру немає – з його проектними інститутами, будівельними компаніями, фахівцями-чиновниками... Цього просто не-ма-є. Спробуйте за таких умов налагодити ефективну систему управління».
Майбутнє оновленої Донеччини – в єдиному українському просторі

На цей час хоча б удалося істотно підвищити людям зарплату. Павло Жебрівський пригадує: коли прийшов керувати адміністрацією в червні 2015-го, рядовому працівникові платили 1300 гривень. А сам він мав на руки лише 7000. «Сержантом на фронті я одержував 7200, а тут як керівник обласної адміністрації – 6900–7000. Теперішня зарплата у ВЦА щонайменше 8000 гривень. За ці гроші людина може винаймати житло (або хоча б куток, бо ціни помітно піднялися) і може просто вижити. На 1300 гривень вижити неможливо. Тоді чиновнику треба або десь на стороні підзаробляти, брати хабарі, або комусь щось допомагати зробити через інший департамент (щоб самому не «світитися») й брати за послуги винагороди. Бідний чиновник – це кінець державі».

Але й дуже багатим чиновник не може бути. Взагалі українець не може бути дуже багатим, міркує пан Жебрівський. Ментальний середньостатистичний українець хоче бути заможним. «Погляньте, скільки етнічних українців серед теперішніх олігархів, мільярдерів – один, два та й край. Це не тому, що хтось дурніший чи в принципі українці не можуть стати супербагатими. Просто це генетикою закладено: я маю бути заможним, – каже очільник ВЦА (до слова, сам він родом з Ружинського району Житомирщини, має польське походження, в минулому успішний бізнесмен, як пише преса – мультимільйонер). – Ну, вибачте, 100 годинників людині не потрібно, 300 костюмів також не потрібно. Придбати віллу в Іспанії – це означає прив’язати себе до неї. А я, скажімо, хочу подорожувати – сьогодні в Іспанію, завтра до Франції чи Італії. Якщо порахувати, скільки коштуватиме вілла в Іспанії, то цих грошей років на 20 вистачить, щоб поїздити світом і просто його подивитися».

Коли запитують про українську національну ідею, очільник області цитує відомі Шевченкові рядки: «Садок вишневий коло хати…» Справжній українець – це сім’я, земля, реманент, хата, садочок... Отож і принцип відтворення «українського донецького куркуля» – це повернення до ментальності українця. «А що нині на Донеччині? Великі заводи й шахти, – каже пан Жебрівський, може, дещо згущуючи барви. – Візьмімо Краматорськ. Гігантське підприємство – Новокраматорський машинобудівний завод: родбудинок – НКМЗ, дитсадок – НКМЗ, школа – НКМЗ, так само – робота, пенсія та й на цвинтар – НКМЗ. Промінь світла в темному царстві. Є НКМЗ – є життя. Нема НКМЗ – нема життя. Те саме по шахтарських мономістах. Коли шахта закривається – все, «депресняк», життя зупинилося. Щоб цього не було, потрібно диверсифікувати ризики. Як вихід – розвиток малого бізнесу».

Погляньмо на польську модель економіки, пропонує очільник ВЦА: малий і середній виробник дають 67 відсотків валового внутрішнього продукту. І тільки 33 відсотки дає великий бізнес. На Донеччині 1700 підприємств дають 83 відсотки бюджетних надходжень. Зрозуміло, область переважно промислово розвинена, але хоча б 30–40 відсотків валового продукту тут має давати малий і середній бізнес.

Крім того, додає Павло Іванович, що таке куркуль? Це демократія! «Якщо я не залежу від власника заводу, а в мене є своє маленьке виробництво – то мені все одно, хто там і за кого мені каже голосувати, – розвиває далі думку. – Я, вибачте, голосуватиму так, як мені хочеться. Якщо українець заможний, має свій бізнес, за 200–300 гривень його голос не купиш. А по 1000 доларів ніхто не даватиме. За таких цін купити голосування неможливо. Отож куркуль – це основа демократії, гарантія незворотності процесів. До речі, вже й Мінсоцполітики цю нашу програму підхоплює, є пропозиції поширити її по всій Україні. Ми – за!»

Тепер коротко щодо інформаційного складника роботи. «Біда не в тому, що хтось десь на цих територіях надивився «Russia TV» чи наслухався ворожої пропаганди, – з гіркотою констатує Павло Іванович. – Увімкніть будь-який український канал – там у новинах кримінал, вбивства, війна та недолуга влада... Мало чого хорошого. Коли моїй доньці було 17 років, вона сказала: «Татку, мені страшно жити». Хтось замислюється над тим, чи потрібно Україні в такі непрості часи стільки критики й негативу: вбили, зґвалтували, зарізали, вкрали?.. Я не кажу, що треба зачищати інформаційний простір, як у проросійських так званих псевдореспубліках. Але ж має бути певний баланс. Через це я не втомлююся повторювати слова Любомира Гузара: «Критика руйнує, позитив надихає». Мудро сказано.
Майбутнє оновленої Донеччини – в єдиному українському просторі

А що нині? Як напишу десь у Фейсбуці про обстріл – до мене черга зі ЗМІ, щоб прокоментував. А як виставлю на сторінку, що ми відкрили спортивні майданчики, відкрили школу... слухайте, в Билбасівці (є таке селище міського типу в Слов’янському районі) в опорній загальноосвітній школі – інтерактивні дошки (їх там 12), два лінгафонні кабінети, два комп’ютерних класи, на ноутбуках у цифровій лабораторії діти досліди проводять з хімії, фізики, біології. Та в Києві такого оснащення треба ще пошукати! Вгадайте, чи показали школу великі телеканали. Шукають завжди те, що «зачіпає» глядача, а зачіпає, вважається, щось негативне, погане»...
Майбутнє оновленої Донеччини – в єдиному українському просторі

Насамкінець – про актуальну для області проблему розмінування території – це завдання не на один рік. «Розміновуємо там, де нам дозволяють, де немає бойових дій, – розповідає Павло Жебрівський. – На сьогоднішній день ДСНС технологічно, вважаю, найкраща в Україні служба в цих питаннях. Лінія ж розмежування й наближені до неї території просто всіяні мінами. Впродовж останніх трьох років приблизно 81 тисячу вибухонебезпечних предметів знешкодила тільки ДСНС. А ще й вояки це роблять, і міжнародники активно допомагають… Думаю, після деокупації територій років 10–15 ще доведеться розміновувати...

Але от ще яка проблема залишається актуальною: у Старій Авдіївці приблизно 1100 пошкоджених об’єктів, багато їх і в Марїнці, Красногорівці... Проте законодавство виписано так, що з бюджету я не маю права використати гроші для приведення до пуття приватного житла. Вихід знайшли такий: спільно з ДСНС сформували будівельні бригади й у матеріальний резерв купуватимемо будматеріали – тільки так зможемо приблизно з серпня розпочати лагодити розбиті внаслідок обстрілів дахи, стіни, вікна. І думаю – ми достатньо швидко це зробимо.

Водночас інфраструктуру області потрібно не відновлювати, а робити нову. До кінця серпня плануємо створити дорожню карту з інтерактивною дошкою: будуватимемо – з водогонами, теплотрасами, дорогами, тротуарами, палацами культури, школами...
Майбутнє оновленої Донеччини – в єдиному українському просторі

Нам лише на автотраси загальнодержавні й обласні потрібно 29 мільярдів гривень (це за цінами 2015 року), а загалом є потреба в сумі під 200 мільярдів гривень. Отже, роботи багато. Рук не складаємо й мети, я впевнений, досягнемо. Оновлена Донеччина буде в єдиному українському просторі.

Фото Євгена Гончаренка

Сергій Шевченко, «Вектор ньюз»


Долучайтесь до нас у Facebook, читайте наш канал у Telegram та отримуйте новини прямо у ваш смартфон

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Залишити коментар
Популярне
Відео дня
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Листопад 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930