Авторизація

» » Павло Жебрівський: «Як віднайти українську Донеччину». Частина 2

Павло Жебрівський: «Як віднайти українську Донеччину». Частина 2

Павло Жебрівський: «Як віднайти українську Донеччину». Частина 2Павлові Жебрівському, голові Донецької обласної військово-цивільної адміністрації є що розповісти журналістам – аби лиш вони цікавилися тими подіями, які не підпадають під стандарт вістей з передової. За щоденними зведеннями про кількість обстрілів преса часто не помічає того, чим насправді живе місцеве населення. Відходять на другий план позитивні перетворення в регіоні, а це – і модернізація закладів освіти, і будівництво доріг, житла, очисних споруд, і розв’язання проблем електро-, газо- та водопостачання, і розмінування території (лише ДСНС за останні три роки знешкодила на Донеччині понад 81 тисячу вибухонебезпечних предметів!).

– Людям важливо бачити перетворення, – каже Павло Жебрівський. – І не треба владі приховувати проблем. Візьмімо шахти, особливо державні. На сьогоднішній день із 13 шахт Донеччини лише одна прибуткова – в Лимані. Але ж за нинішніх цін на вугілля решта їх теж може працювати без збитків. Свою роль тут має відіграти Кабмін – якщо перевести шахти на госпрозрахунок, тоді можна їх модернізувати й іще багато чого зробити.

Здавалося б, «вічна» проблема – дороги. На початку нинішнього року склалася дуже важка ситуація на Донеччині – можна сказати, зовсім не було грошей на будівництво доріг. Із всеукраїнського бюджету виділили для області 90 мільйонів гривень (а капітальний ремонт лише одного кілометра покриття – це 20 мільйонів). Але ми вміємо й трішки заробляти гроші. Знайшли вихід у розмитненні товарів – тепер наші підприємства роблять це тут, на терені області (раніше розмитнювали в Дніпрі, Запоріжжі, Харкові, Києві). Отож до кінця 2017-го вже матимемо мільярд на ремонти доріг.

Запланували цьогоріч закінчити автотрасу від Слов’янська до межі з Харківською областю. Дві третини дороги зробимо до Луганської області через Лиман і маємо кілька інших нагальних інфраструктурних проектів. Які тут проблеми? Насамперед бракує будівельних компаній. І ще – недосконале проектування. Коригування майже всіх проектів робиться в мене на коліні (так само й щодо об’єктів у сфері освіти, госпіталів тощо). На наших 870 об’єктах, що будуються, є приблизно п’ять компаній, які ефективно працюють. З великої України не надто поспішають сюди приїздити. Будують же нині скрізь, а ми не закладаємо коефіцієнт, пов’язаний з війною. Мій підхід такий: у кожному проекті, де закладено 10 відсотків так званої корупційної складової, я хочу бачити до 10 відсотків знижки за ПКД (проектно-кошторисною документацією). Мені не потрібні «відкоти». І ми вже ці знижки маємо – 9,3 відсотка. А в деяких проектах по водогонах – і 25 відсотків знижки.

Павло Жебрівський: «Як віднайти українську Донеччину». Частина 2


Компаніям, що будують автодороги в Україні, немає потреби конкурувати: для них є майже вдвічі більше роботи, ніж вони всі разом можуть виконати. Ведемо перемовини з турками, з польськими компаніями, щоб наступного року зайшли до нас зі своєю технікою. А їм не так просто зайти: компанія має побудувати асфальтний завод, бо цей будматеріал неможливо возити більш як за 100 кілометрів... А тут виникають додаткові бюрократичні питання, всілякі експертизи… Сам їжджу до Києва, лаюся, однак чиновники не поспішають швидко все вирішувати.

Ключова проблема та, що Донеччина працює за нормами, методологією, алгоритмами, як і Тернопільська, як і Київська області. Наприклад, треба терміново подати газ до Авдіївки. Уже хоча б запроваджено надзвичайний стан і можна щось робити за переговорною процедурою. Тендери ж тривають по кілька місяців, один, пам’ятаю, тягнувся 270 днів! А тут ще якісь виродки пошкодили лінію електропередач, що йде з Горлівки на Жованку, на Зайцеве (600 метрів лінії, нам треба чотири години, щоб полагодити, однак рік немає дозволу). Спробували іншою лінією провести, а там снайпер стріляє... Тепер підводимо ще іншою – до Жованки, Бахмутки та Пісків.

Павло Жебрівський: «Як віднайти українську Донеччину». Частина 2


Авдіївка три роки потерпала від обстрілів, зникала електроенергія, але на початку 2017-го ми зробили лінію електропередач від Очеретяного й проблему знято. Нещодавно було перебито газогін – проводимо його так само з Очеретяного в Авдіївку. А до всього ще ж бракує питної води. Донецька фільтрувальна станція – найбільша наша проблема... Через пошкодження, завдані бойовими діями в районі «промки», втрати води – по 10 тисяч кубів щодня...

Тепер про відновлення й будівництво навчальних закладів, – Павло Іванович без жодних «шпаргалок» сипле фактами й цифрами, не чекаючи запитань журналіста. – Ідемо шляхом створення так званих опорних шкіл, цьогоріч або максимум до весни 2018-го на Донеччині мають постати щонайменше 30 шкіл. Важко цей процес іде в Маріуполі, Словянську. Але що ми робимо в цій частині? Модернізуємо. Власне, залишаємо тільки стіни будівель, а від підвалу до даху – євроремонт усередині. І найголовніше – оснащення. Робимо сучасні лінгафонні кабінети, комп’ютерні класи, інтерактивні дошки, цифрові лабораторії. Така школа коштує від 30 до 60 мільйонів гривень, залежно від кількості учнів. Найдорожча на Донеччині школа – у Покровську (65 мільйонів гривень, розрахована на 1200 дітей). А якщо будувати її з нуля – це обійдеться на 15–20 відсотків дорожче. Наприклад, в одній з областей нову школу хочуть збудувати за 170 мільйонів; наші заклади освіти, якщо порівняти, недорогі. Крім матеріального складника, є ще й питання підготовки вчителів. Педагоги проходять щонайменше три семінари (навчання). Це дуже актуально, зокрема для викладачів історії – для них плануємо додаткові тренінги. Мова викладання в школах – українська. На сто відсотків так у Дружківці, в Бахмуті залишається тільки одна російськомовна школа.

Павло Жебрівський: «Як віднайти українську Донеччину». Частина 2


Влітку святкували 85-річчя Донецької області, тож використали нагоду, щоб зробити спільно з Федерацією футболу України майже сотню спортмайданчиків зі штучним покриттям. За всі попередні роки їх збудовано на Донеччині 106, тепер маємо за один рік – 96. Крім того, обладнали 200 антивандальних (тренажерних) майданчиків. Уперше цьогоріч зробили і спільне з містами фінансування 85 квартир для дітей-сиріт (для порівняння: по всій Україні куплено сиротам 400 квартир – це з урахуванням і внеску Донеччини).

У бюджетних питаннях Павло Жебрівський упевнено сідає на свого коника: не один рік працював у відповідному комітеті Верховної Ради України. Коли в червні 2015-го дістав призначення на посаду голови обладміністрації, на бюджетному рахунку Донеччини був, можна сказати, нуль на розвиток. Тепер – приблизно 4 мільярди гривень. І всі вони чітко розписані.

– Починати довелося саме з пошуків грошей у бюджет. Побачив, що казначейські рахунки Донецька, Єнакієвого, Макіївки перереєстровані тут, а підприємства, які працювали там, але перереєструвалися тут, сплачували податки не в нас. Довелося рік «пробивати» закон, щоб казначейські гроші забрати в обласний бюджет. Нарешті торік у липні Донеччина отримала 2,8 мільярда гривень (з них 300 мільйонів маємо віддати за кредит Донецька). Плюс маємо ще гроші з екологічного податку. Ми змусили підприємства, які на тій стороні, але тут перереєстровані, сплатити цей податок (загальна сума – приблизно 1 мільярд 100 мільйонів гривень). Таким чином накопичився певний фінансовий ресурс.

Але ці гроші не тринькаємо. Найперше питання – школи, освіта. Друге – шпиталі. Третє – вода, тепло. Четверте – спорт. І окремо – екологія. Плюс відкриваємо центри надання адмінпослуг, дбаємо про прозорість влади. У Дружківці, Маріуполі, Лимані вони вже є, нині почали з нуля будувати в Бахмуті, так само – в Краматорську. Скоро відкриємо в Добропіллі. Має бути в області 39 громад – і стільки ж центрів.

Павло Жебрівський: «Як віднайти українську Донеччину». Частина 2



За чотирма напрямами розписали понад мільярд гривень на поліпшення екологічної ситуації в області. Серед великих забруднювачів повітря є, приміром, металургійний завод у Маріуполі, Авдіївський коксохім, кілька ТЕЦ – Курахівська, Слов’янська та інші. Стосується це й тваринницьких комплексів під Бахмутом. Нині активно впроваджуємо проект моніторингу, розрахований на 2017–2018 роки. У режимі онлайн кожен зможе подивитися, яким повітрям люди дихають у зоні діяльності підприємств. Почали з повітря, але до кінця року буде й моніторинг шкідливих викидів, забруднення поверхневих і підземних вод та ґрунту. Згодом за підсумками моніторингу на забруднювачів накладатимуться штрафи, а поки що можемо лише інформувати людей, щоб не були байдужими до цих питань.

Читайте також: Павло Жебрівський: «Як віднайти українську Донеччину»

Є проблеми з очисними спорудами, наприклад, у Вугледарі. До кінця року плануємо збудувати очисні в Костянтинівці. Закінчуємо й водний проект у Бахмуті (ми там поставили обладнання, що брикетуватиме мул, який потім можна спалювати). У Києві в Бортничах, як відомо, є мулові поля, а тут вони зайві. Цьогоріч хочемо північну частину області забезпечити сучасними очисними, а наступного року – південь.

Павло Жебрівський: «Як віднайти українську Донеччину». Частина 2


Ще один напрям роботи – полігони твердих побутових відходів. У Львові ситуація показова, ці питання – не другорядні. На Донеччині зробимо чотири полігони: розпочали будівництво в Краматорську, на черзі – Курахове, Волноваха, працюємо також із Маріуполем. Дбаємо про те, щоб жоден муніципалітет не диктував свої правила іншим. Ми запроваджуємо французьку технологію: вистеляємо «екрани» знизу і з боків, після цього накладається шар сміття й закривається інертною речовиною. Через підведені труби шкідлива рідина зливається в спеціальний резервуар і в ґрунт не потрапляє. Крім того, є п’ять перевантажувальних станцій, де сміття сортують, відбираючи папір, метал, пластик тощо. А органічні відходи – на полігон. Купуємо обладнання, якого в Україні ще не було – для утилізації люмінесцентних ламп. Думаємо також про переробку приладів зі вмістом ртуті – у 2018-му маємо закінчити цей проект. Ведемо перемовини з іноземними інвесторами, які готові постачати сміттєспалювальні заводи. За «екологічні» гроші вже будуємо й оновлюємо парки, зони відпочинку. Загалом хочемо зробити сім парків лише цього року, в тому числі почнемо роботи в Маріуполі.

Павло Жебрівський: «Як віднайти українську Донеччину». Частина 2


Це аж ніяк не всі порушені в розмові теми – обсяг статті має свої межі. Наприкінці зустрічі журналіст помітив: під філіжанку кави впродовж більш як години спілкування в службовому кабінеті Павло Іванович скурив не одну сигарету. Подумалося: хай буде менше приводів для хвилювань, а більше – позитиву, сил та здоров’я на відповідальній державній роботі. Цього й побажав співбесідникові.

Фото: Євгена Гончаренка

Сергій Шевченко, Вектор Ньюз

Долучайтесь до нас у Facebook, читайте наш канал у Telegram та отримуйте новини прямо у ваш смартфон

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Залишити коментар
Популярне
Відео дня
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Грудень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031