Авторизація

» » Еволюція по-турецьки, або як реформа освіти допомагає будувати нове суспільство. Частина 3

Еволюція по-турецьки, або як реформа освіти допомагає будувати нове суспільство. Частина 3

Еволюція по-турецьки, або як реформа освіти допомагає будувати нове суспільство. Частина 31 березня 1924 р., відкриваючи чергове засідання Великих Національних Зборів Туреччини – новоствореного парламенту Турецької Республіки –Ататюрк приділив особливу увагу неприпустимості використання ісламу в якості політичного інструменту та закликав “повернути релігії її справжнє призначення” – бути “особистою справою кожного”. Саме таким чином, на його думку, можна було “врятувати істинні релігійні цінності” та звільнити їх від втручання “темних цілей та намірів”. Вже через декілька днів в Туреччині були прийняті закони про скасування халіфату, відміну шаріатського судочинства, а також націоналізації всього майна та нерухомості, що належало релігійним організаціям та сектам. Всі наукові та учбові заклади передавалися у розпорядження Міністерства просвіти. Це стосувалося і релігійних закладів – із 29 релігійних шкіл залишалося лише дві. Таким чином створювалася єдина, світська, система національної освіти.
Сучасна ситуація свілчить про повернення начебто забутого минулого. Фактично, сьогодні “вакифи” – або “освітні фонди” в сучасному перекладі – знову перетворюються на важливий, якщо не системоутворюючий, елемент в структурі національної освіти Туреччини. Багато з них володіють не лише розгалудженою мережею шкіл, різноманітних приватних та публічних курсів і гуртожитків по всій країні, але й відкривають власні університети, фінансують діяльність культурних та освітніх центрів, виділяють стипендії на навчання найбільш талановитих, але малозабезпечених дітей в Туреччині та за кордоном.

Останнім часом в турецьких ЗМІ все частіше можна згадують донедавна маловідомий “освітній фонд” “Енсар”. Саме з ним тісно пов’язують ім’я новопризначеного голови Ради з підготовки навчальних планів (РНПН) турецького Міносвіти Алпаслана Дурмуша. В травні 2016 р., за декілька місяців до призначення на посаду головного розробника шкільних програм Туреччини, Дурмуш виступав на наукових симпозіумах та конференціях саме від імені цього Фонду, що дало привід журналістам заявити наступного дня після його призначення до Міністерства, що віднині в особі Дурмуша розробкою програм для всіх загальноосвітніх шкіл в Туреччині опікуватиметься неурядова організація з сумнівною репутацією – освітній Фонд “Енсар”.

Еволюція по-турецьки, або як реформа освіти допомагає будувати нове суспільство. Частина 3

2 жовтня 2016 р. після оприлюднення в Офіційній газеті ТР рішення щодо призначення Дурмуша Головою Ради з підготовки навчальних планів МНО ТР, опозиційне видання “Айдинлик” вийшло з редакційною статтею “Шкільні програми готуватиме “Енсар”


Фонд “Енсар” (“Ensar Vakfı” – з араб. досл. “ensar” – “помічник, захисник”; в ісламі – правовірні мусульмани, що допомагали пророку Мухаммеду під час його подорожі з Мекки в Медину) – заснований ще в 1979 р., на сьогодні Фонд має центральний офіс в Стамбулі та 157 філій по всій Туреччині. На офіційному сайті Фонду його головною місією значиться прагнення “сприяти збагаченню моральних цінностей турецького народу, його розвитку в науковому, інтелектуальному та моральному плані”. Фактично, діяльність Фонду зосереджена на організації курсів з арабської мови, історії ісламу, “базової релігійної підготовки”, “моралі та етики”, а також проведенні семінарів та симпозіумів з проблем дослідження ісламу, філософії, соціальних наук в османській традиції тощо.

Опозиційні ЗМІ пов’язують діяльність Фонду з чинною владою, зокрема, особисто президентом Ердоганом та його родиною. Журналісти вказують на тісні зв’язки Фонду з деякими міністрами, главами муніципалітетів та депутатами від правлячої Партії справедливості та розвитку (ПСР), Міністерством національної освіти, Управлінням з релігійних справ, а також вищезгаданим Фондом ТЮРГЕВ, яким опікується персонально син Президента Біляль Ердоган. Чинний голова Опікунської ради Фонду “Енсар” Ісмаіл Дженк Дільбероглу свого часу відіграв активну роль в створенні Партії справедливості та розвитку. На початку 2000-х рр. він обіймав керівні посади в молодіжних організаціях партії, а після приходу до влади неодноразово обирався депутатом місцевих рад по її списках. За інформацією турецьких ЗМІ, з моменту заснування Фонду в 1979 р., до складу його керівних органів входив цілий ряд впливових представників правлячої партії. Не дивно, що преса поспішила заявити про оформлення “взаємовигідного союзу” між керівництвом держави та Фондом “Енсар”, який влада почала активно використовувати в 2013-2015 рр. з метою створення релігійної альтернативи та політичної противаги руху Гюлена. Слід відзначити, що в цьому питанні “Енсару” суттєво допомогли і вищезгаданий Фонд “ТЮРГЕВ”, і міські та обласні ради, контрольовані ПСР. За інформацією турецких ЗМІ, лише протягом 2015 р. мерією Стамбулу було на безкоштовній основі передано Фонду “ТЮРГЕВ” 6 будівель та декілька великих земельних ділянок під забудову, а Фонду “Енсар” та афілійованим до нього культурним центрам і благодійним організаціям – ще 19.
Діяльність цих фондів активно підтримується і на найвищому рівні. Заходи, організовані “Енсаром” та “ТЮРГЕВом” регулярно відвідують дружина Президента Еміне Ердоган, його син Біляль Ердоган, представники Уряду та державного Управління релігійних справ.

Еволюція по-турецьки, або як реформа освіти допомагає будувати нове суспільство. Частина 3

Біляль Ердоган виступає на засіданні Фонду “Енсар”

Еволюція по-турецьки, або як реформа освіти допомагає будувати нове суспільство. Частина 3

Виступ дружини Президента Еміне Ердоган на зустрічі “Добровольців Фонду Енсар”,
26 лютого 2016 р.


Саме з трибуни цього Фонду прозвучали відомі слова дружини Президента Еміне Ердоган, які мали неабиякий резонанс в турецькому суспільстві: “Я бачу тут представників одразу двох, трьох поколінь разом, і вірю, що завдяки динамізму молоді і досвіду старших, ми зможемо побудувати нове майбутнє. Нарешті, ми прибрали 90-річні руїни Туреччини і тепер стоїмо на новому перехресті”. Ця заява змусила багатьох задуматися, яка ж саме “нова” країна буде збудована на “руїнах” “старої” республіки.

Виступаючи на тому ж засіданні Фонду “Енсар”, Ердоган закликав “виховувати релігійне та віруюче покоління, яке було би свідоме своєї культури, історії та цінностей” та “прагнуло би відіграти свою роль в будівництві Нової Туреччини”. Він також відзначав, що “найважливіша місія в цьому процесі належить “вакифам” – фондам та асоціаціям, які вбачають своїм головним завданням передачу цінностей наступним поколінням, в першу чергу – Фонду Енсар”. Cвій виступ Президент закінчив фразою “Vakit, Ensar Olma Vakti” – “Настав час Енсару”, які також можна перекласти як “Настав час “бути помічником, захисником”.

Сьогодні процес внутрішнього реформування освітньої системи і викорінення “структур Фетхуллаха Гюлена” всередині країни великою мірою завершено, і в наступні роки основну увагу буде приділено боротьбі з його “філіями” за кордоном. Головними партнерами влади в цьому процесі, очевидно, мають стати “освітні фонди” – державні (на кшталт “Мааріфу”, який згідно з інформацією на офіційному сайті, було засновано за місяць до спроби перевороту – в червні 2016 р. і який сьогодні має офіційні повноваження представляти інтереси турецької держави та призначати “опікунські ради” в турецьких навчальних закладах за кордоном) та приватні, на зразок Фондів “ТЮРГЕВ”, “Енсар”, “Фонду поширення науки” та інших, покликаних заповнити нішу, звільнену після ліквідації “осередків” руху Гюлена.

Читайте також: Еволюція по-турецьки, або як реформа освіти допомагає будувати нове суспільство

Останні новини слугують тому гарним доказом. 12 травня 2017 р. турецька газета “Хюррієт” повідомила про наміри Фондів “ТЮРГЕВ” та “Енсар” відкрити на Манхеттені “свій перший гуртожиток в США”. Видання наводить пряму мову “члена Ради правління Фонду “ТЮРГЕВ” Біляля Ердогана”, який зазначає, що двома Фондами було спільно придбано земельну ділянку на Манхеттені вартістю понад 20 мільйонів доларів. За його словами, на цій території буде збудовано гуртожиток та культурний центр, що “мають стати для Туреччини іміджевим проектом”. Церемонію закладання фундаменту заплановано вже на серпень цього року.

Звертає на себе увагу і активна міжнародна діяльність нещодавно заснованого Фондом “ТЮРГЕВ” приватного Універсітету Ібн Халдуна. Своїх перших студентів Університет почне приймати на навчання у вересні 2017 р., проте перші протоколи про співпрацю вже було підписано минулого місяця. Перебуваючи у Катарі 24-25 травня 2017 р. делегація Опікунської ради Університету, до складу якої увійшли в т.ч. член Ради правління “ТЮРГЕВ” Біляль Ердоган та головний радник президента Сефер Туран (який, до речі, вільно володію арабською мовою та є частим гостем політичних ефірів на катарському каналі Аль-Джазіра), підписала угоди про співпрацю з Катарським університетом та Інститутом Дохи. Цікаво також, що відповідний пост було розміщено на офіційному сайті та на сторінках Університету в соціальних мережах 5 червня – в день початку т.зв. “катарської” кризи. Турецька преса розцінила це “співпадіння в часі” як “сильний меседж турецької влади на підтримку Катару” та опосередкований доказ залучення катарського капіталу до заснування Університету Ібн Халдуна.

Восени цього року в Міносвіти відбудеться підсумкова прес-конференція, на якій громадськість мають поінформувати про результати проведених реформ. А поки що експерти, які донедавна були зайняті теорією еволюції Дарвіна, підбивають підсумки багаторічної “еволюції” та “боротьби за виживання” турецької системи освіти. З одного боку, і освітяни, і прості громадяни погоджуються в тому, що необхідність реформи освіти в Туреччині вже давно назріла. Сучасна система освіти, яка багато років залишалася незмінною ще з часів військових переворотів в Туреччині, вже дійсно не відповідає вимогам часу. З іншого боку, надзвичайно важливо, аби під виглядом символічних кроків в напрямку “лібералізації” освіти – як, наприклад, введення “заборонених букв” курдського алфавіту q, х, z (відсутніх в турецькій мові) в шкільний курс “ознайомлення з роботою на клавіатурі”, навчальні заклади не перетворювалися на інструменти політичної боротьби та, в ширшому сенсі – “боротьби за уми” нових поколінь.

Згідно з новою реформою, дошкільна підготовка стає обов’язковим елементом освітньої системи. Це означає, що виховання дитини в дусі “правильних” моральних цінностей починається з чотирьох-п’яти років. Соціологи відзначають, що важливим фактором в Туреччині досі залишається і суспільна думка та страх “публічного засудження” в разі виходу за рамки “загальноприйнятих норм” поведінки (відмови відвідувати навіть факультативні уроки з релігії та Корану; відстоювання думки, що суперечить вчителю і т.д.)

Окрім того, в нинішніх умовах вчителі також втрачають роль “самостійної одиниці” в учбовому процесі. Наразі від держави залежить не тільки визначення місця роботи молодих фахівців (вчителі, вперше призначені на посаду за контрактом, не мають права змінити місце роботи протягом 5 років), але і можливість працевлаштуватися на будь-якій посаді в державному секторі. Можливість участі багатьох науковців у міжнародних конференціях суттєво обмежена через заборону або значно ускладнену процедуру виїзду за кордон в умовах надзвичайного стану, запровадженого після спроби державного перевороту 15 липня 2016 р.

Після конституційного референдуму 2017 р., який ще більше посилив президентську вертикаль влади, формально всі державні органи, вповноважені розробляти, затверджувати або запроваджувати будь-які зміни в освітній сфері, або безпосередньо підпорядковані президенту, або контролюються більшістю голосів правлячої партії. Ця ситуація доповнюється неформальним впливом, який мають в цій галузі приватні освітні фонди, на зразок ТЮРГЕВ та Енсар, очолювані членами родини або близьким оточенням Ердогана.

Читайте також: Еволюція по-турецьки, або як реформа освіти допомагає будувати нове суспільство. Частина 2

В цих умовах заклики президента “виховувати нову, релігійну молодь” означають не лише збільшення ролі ісламу в освітній сфері, яка (на рівні з армією) традиційно залишалася головним “оплотом секуляризму” в Туреччині. Сьогодні мова йде, скоріше, про свідоме конструювання нового політичного та філософського світогляду, до чого на різних етапах залучаються родина, школа, оточення, суспільство. Переписується історія, піддаються сумнівам усталені істини, переглядається роль історичних постатей та загальнонаціональних лідерів в історії. Пізніше, процес “виховання нового покоління”, розпочатий в родині та школі, триває і в стінах вищих навчальних закладів. Враховуючи значне зростання за останній час кількості приватних університетів, важливу роль в цьому процесі відіграють неурядові організації і “освітні фонди”, які забезпечують фінансування і, таким чином, отримують можливість впливати на “політику” вищів.
Всі наслідки запроваджуваних сьогодні реформ стануть відчутними лише з часом. В короткостроковій перспективі, вони можуть призвести до радикалізації суннітського ісламу в Туреччині та поступового переходу від його “просвітницьких” і ліберальних форм до більш консервативних. Окрім того, слід очікувати зростання соціальної напруги, подальшу поляризацію суспільства вздовж умовних ліній розколу секуляристи – ісламісти, мусульмани – немусульмани, а також загострення міжетнічних та міжконфесійних протиріч.

В довгостроковій перспективі, посилення ісламського фактору і збільшення впливу окремих джемаатів і фондів в освітній сфері можуть значно вплинути на формування культурної ідентичності Туреччини і, як наслідок, – вибір нової цивілізаційної моделі розвитку, зміну геополітичних пріоритетів та визначення кола нових стратегічних партнерів.















Долучайтесь до нас у Facebook, читайте наш канал у Telegram та отримуйте новини прямо у ваш смартфон

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Залишити коментар
Популярне
Відео дня
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Липень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31