Авторизація

» » Еволюція по-турецьки, або як реформа освіти допомагає будувати нове суспільство. Частина 2

Еволюція по-турецьки, або як реформа освіти допомагає будувати нове суспільство. Частина 2

Еволюція по-турецьки, або як реформа освіти допомагає будувати нове суспільство. Частина 2Важливим елементом реформування системи освіти в Туреччині стала зміна законодавчої бази та перерозподіл адміністративних повноважень між державними органами влади в освітній галузі. Так, наприклад, якщо раніше діяльність “літніх шкіл” та “публічних курсів” з вивчення Корану регулювалася спільно міністерством національної освіти та Управлінням з релігійних справ, то після чергової реформи в 2012 р. всі повноваження в цій сфері перейшли виключно до згаданого Управління, що фактично унеможливлювало будь-який контроль з боку “світського” Міносвіти за змістовним наповненням таких “курсів”, відкритих для всіх бажаючих.

В березні 2014 р. в законодавство було внесено чергові зміни, згідно з якими міністерство освіти було суттєво реструктуризовано, а Уряд отримував право на звільнення або відсторонення від займаних посад тисяч чиновників в освітній системі, включаючи бюрократів на найвищих щаблях, з можливістю їхньої заміни на політичних призначенців. За оцінками експертів, це нововведення не тільки суттєво вплинуло на роботу апарату міністерства, але й негативно позначилося на якості освіти через втрату значної долі кваліфікованих управлінців, інституційної пам'яті та “вільного духу” просвітництва.

Після початку масових звільнень серед держслужбовців в період після невдалої спроби перевороту 15 липня 2016 р., ця проблема постала ще гостріше. За минулий рік було звільнено десятки тисяч освітян – викладачів шкіл, ліцеїв та університетів різної форми власності, академіків, дослідників, співробітників центрального апарату міністерства національної освіти та ради вищої освіти Туреччини. На початок червня 2017 р. в рамках боротьби з “гюленівцями” (послідовниками ісламського проповідника Фетхуллаха Гюлена, якого Анкара звинувачує в організації спроби перевороту 15 липня 2016 р.) в Туреччині було затримано близько 155 тис. осіб, 130 тис. державних службовців (в т.ч. в освітній системі) звільнено з роботи без права подальшого працевлаштування в державному секторі. Закрито понад 2 тис. шкіл, 16 університетів, сотні неурядових організацій, фондів та приватних підприємств, що надавали освітні послуги.

Читайте також: Тиждень у Піднебесній: візит українських журналістів за Великий китайський мур (ФОТО)


Сьогодні в країні гостро відчувається дефіцит кваліфікованих кадрів, які могли б заповнити звільнені вакансії. В лютому 2017 р. міністр освіти Ісмет Йилмаз говорив про 20 тис. вакансій, які мають бути заповнені до початку нового 2017/18 уч. року. За результатами дослідження “Education at a Glance 2016”, середній вік вчителів в Туреччині і так був значно нижчий, ніж в середньому по Європі. Враховуючи, що після проведення декількох хвиль звільнень в спробах “викорінити структури Гюлена” зі сфери освіти, потреба в кваліфікованих і досвідчених кадрах зростає швидше, ніж нове покоління молодих і талановитих педагогів. І це як раз той випадок, коли “революційна доцільність” чи “політична благонадійність” жодним чином не можуть замінити якісну професійну підготовку кандидатів на посади.

Одним із нещодавніх прикладів кадрової політики турецької влади в період після 15 липня стало призначення нового керівника ради з підготовки навчальних планів Міносвіти. Ця структура представляє собою вищий орган у складі міносвіти, який займається підготовкою та затвердженням шкільних програм, розкладів та навчальних планів для загальноосвітніх шкіл, а також підготовкою, затвердженням та друком підручників, методичних посібників тощо. Наразі Рада є головним органом, відповідальним за проведення шкільної реформи та підготовку нових навчальних програм для 1-го, 5-го та 9-го класів, що мають набрати чинності з вересня 2017 р.

29 серпня 2016 р. на посаду голови РПНП було призначено Алпаслана Дурмуша, для чого навіть довелося внести зміни до законодавства, що регулює діяльність зазначеної Ради. Згідно з новою редакцією “Правил функціонування Ради з підготовки навчальних планів”, оприлюдненою в Офіційній газеті від 28 вересня 2016 р., голова та члени Ради більше не зобов’язані бути державними службовцями. Фактично, це означає не тільки можливість призначення політично мотивованих кандидатур на ці посади, але й обмежує дію Закону про Державну службу, який віднині не поширюється на членів Ради. Відтак, для призначення в якості голови або членів РПНП, серед інших положень, скасовано вимоги наявності турецького громадянства та відсутності судимості за хабарництво, шахрайство, загрозу конституційному ладу та національній безпеці країни.

До свого призначення на посаду Голови РПНП, Алпаслан Дурмуш був засновником та директором “Центру досліджень та консультаційних послуг в освітній сфері”, діяльність якого зосереджувалася головним чином на підготовці та видавництві навчальних і методологічних матеріалів для викладання курсів з арабської мови, “моральних цінностей”, “життя пророка Мухаммеда” та “ісламського катахезису”. Окрім того, Дурмуш нетривалий час обіймав посаду радника міністра освіти і був частим гостем програм державного телевізійного каналу «ТРТ Школа» та різноманітних наукових конференцій, де як раз і мав змогу детально викласти своє бачення “давно назрілих реформ” в системі освіти. По суті, це бачення зводилося до необхідності повністю переглянути всі шкільні програми “з врахуванням вимог сучасності” – відійти від “догматичного підходу” у викладанні історії Турецької Республіки, дозволити “плюралізм думок і вірувань”, заборонений за часів панування військових в Туреччині, відкрити шлях “молодому, ідейному, високоморальному” поколінню, вихованому на “правильних цінностях”.

Читайте також: Еволюція по-турецьки, або як реформа освіти допомагає будувати нове суспільство


Не дивно відтак, що одними із перших офіційних гостей, які відвідали Дурмуша в його новому кабінеті в Міністерстві освіти, стала делегація профспілки освітян, відомої широкому загалу в якості найбільш консервативної асоціації викладачів серед всіх подібних професійних об’єднань. Зустріч відбулася 2 вересня 2016 р. – рівно через три дні після офіційного призначення Дурмуша на посаду. Тоді ж Алі Ялчин, глава профспілки та активний пропагандист чинної влади закликав “якомога швидше внести зміни до шкільних програм, які досі базуються на хибних ідеологічних засадах” та переписати підручники “з врахуванням сучасних цінностей та цінностних суджень турецького суспільства”. Новий Голова РПНП МНО тоді пообіцяв своїм гостям “зробити все можливе, аби виправдати ці очікування”.

Слід визнати, що Дурмуш своєї обіцянки дотримався, оголосивши майже одразу після цієї зустрічі про наміри Міністерства переглянути навчальні плани та програми для 1-го, 5-го та 9-го класів загальноосвітніх шкіл, починаючи вже з 2017/18 учбового року. Перший проект оновленої програми було оприлюднено Міністерством освіти та винесено на “публічні обговорення” 12 січня 2017 р. Тоді ж колишній міністр національної оборони, а з травня 2016 р. – міністр національної освіти Ісмет Йилмаз закликав всіх “висловити свої заперечення зараз або мовчати довіку” щодо запропонованих міністерством змін до курикулуму загальноосвітньої школи.

Серед іншого, зміни передбачали перехід до 13-ти річної обов’язкової освіти (підготовчий курс перед вступом до початкової школи стає обов’язковим для дітей віком від 5 років); скасування курсів “національної безпеки” та “історії революції і революційних принципів Ататюрка”, відміну домашніх завдань для учнів на літо та, натомість, введення списку обов’язкової для прочитання літератури та обов’язкових до перегляду фільмів для вчителів, а також зменшення учбового навантаження на учнів за рахунок врахування “загального часу, проведеного в стінах школи” (тобто часу, проведеного на ігрових майданчиках, спортивних спорудах, в бібліотеках, їдальнях та, звичайно, навчальних класах) в якості “учбових годин”. За словами міністра освіти, оскільки наразі учбовий тиждень в Туреччині і так коротший, ніж в середньому по Організації економічного співробітництва та розвитку (40 годин на тиждень), подальше скорочення годин неможливе, проте “вимога батьків розвантажити програму буде задоволена за рахунок зменшення учбового матеріалу в межах існуючих курсів”. Разом з тим Йилмаз відзначив, що буде введено додаткові курси, “які виховують в учнях моральні цінності”, а також “громадську позицію”, “суспільну свідомість” та “дають знання в області науки і техніки, комп’ютерних і нових технологій”.

Найбільші дискусії, очікувано, викликали курси з історії (Республіки) Туреччини. Влада вже заявила про підготовку нової редакції підручників з історії, які мають присвятити окремий розділ з “новітньої історії Туреччини” подіям 15 липня, “перемозі демократії і турецького народу” та “будівництву нової Туреччини”, яке розпочалося з приходом до влади “народної партії” ПСР в 2002 р., результати якого було закріплено в 2016 р. та остаточно буде завершено до 2023 р., коли Туреччина відзначатиме 100-річчя Республіки.

Читайте також: Чому Геннадій Хазанов підтримав анексію українського Криму


В свою чергу, в рамках “суспільних обговорень” нової шкільної програми, розпочатої міністерством освіти, представники вищезгаданої консервативної профспілки вчителів в січні 2017 р. оприлюднили відкритого листа за підписом близько 50 викладачів та академіків, в якому вимагали виключити з програми загальноосвітніх шкіл “курси, пов’язані із засновником Турецької Республіки Мустафою Кемалем Ататюрком”. Вони стверджували, що принципи кемалізму не повинні викладатися в початковій та середній школі, адже “свого часу республіканські еліти зробили своєю головною метою конструювання секулярної турецької нації, замість суспільства з сильними релігійними зв’язками”. Критикуючи кемалізм за застарілі догми в сфері освіти, які “не дозволяють існування жодних відмінностей та альтернативних думок в суспільстві”, автори листа відзначали: “Для того, щоб досягнути своїх цілей, вони виключили релігію з конституції; вони виключили зі шкільних програм уроки релігії, арабської та персидської мови; водночас, було змінено алфавіт, аби розірвати будь-які зв’язки з минулим. Сучасна система освіти була побудована на основі позитивістського наукового підходу. В них була мета виховувати людей з позитивістським баченням, що принижувало релігію та обожнювало розум та науку...”

Після того як перший проект реформи, оприлюднений на сайті Міністерства, викликав хвилю обурення через відсутність в ньому традиційних для турецької школи уроків “історії національно-визвольної війни турецького народу (під проводом М.К.Ататюрка)” та “історії республіки”, ці предмети знову з’явилися в новій редакції шкільних програм. Натомість, теорія еволюції Дарвіна все ж була виключена з курсу біології середньої та старшої школи – очевидно, як прояв “позитивістського наукового бачення” та “застарілих догм”, що залишилися в спадок від попередніх світських і військових еліт.

На прес-конференції 22 червня 2017 р. Дурмуш оголосив про закінчення роботи над новими навчальними планами. За його словами, “новий курикулум був спеціально розроблений таким чином, аби зробити акцент на національних цінностях та підкреслити внесок в науку саме турецьких та мусульманських вчених”. За його словами, відтепер “уроки історії вийдуть за рамки “євроцентризму”, а уроки музики будуть знайомити учнів з усіма кольорами турецької музики”.

Ці нововедення дисонують зі словами тоді ще прем’єр-міністра Ердогана, який, виступаючи в 2014 р. на засіданні все того ж ТЮБІТАКу, закликав відмовитися від спроб “європеїзувати” та “отуречити” філософію і науку в країні, що має значно глибші корені в османській/ісламській традиції та значно ширший науковий апарат завдяки багатому словниковому запасу з арабської, персидської та османської мов.

Читайте також: Китайський гамбіт або візит Сі Цзіньпіна в Москву

Експерти звертали увагу на “нетрадиційно велику роль президентської адміністрації” в реформуванні освітньої системи та “особисту участь Президента” в процесі підбору кадрів на керівні посади в Міносвіти та Раду вищої освіти ще раніше. Втім, після невдалої спроби перевороту в липні 2016 та вдалого конституційного референдуму щодо розширення президентських повноважень в квітні 2017 року, Ердоган отримав можливість не тільки де факто впливати на призначення в системі МНО, але й робити це на основі цілком законних підстав. Враховуючи зміну процедури призначення ректорів університетів (з виборчої посади на пряме призначення одноосібним рішенням Президента) та заяви щодо намірів розформувати Раду вищої освіти Туреччини, яка нібито не відповідає вимогам нової системи держуправління, слід очікувати, що консолідація влади та боротьба з “інфільтрованими структурами Гюлена” в сфері освіти будуть і надалі продовжуватися. А це означає, що далеко не останню роль в процесі виховання “нової релігійної молоді” відіграватиме випускник “з дипломом з відзнакою” Стамбульського ліцею імамів – Реджеп Тайіп Ердоган. Рішенням Управління освіти провінції Стамбул (аналог обласного управління освіти) в червні 2017 р. той самий “Стамбульський Анатолійський ліцей імамів” отримав ім’я Ердогана на честь свого видатного випускника. Нещодавно в ліцеї почалися масштабні будівельні роботи по “реконструкції та розширенню території”, які знаходяться під особистим контролем президента та мера міста. В 2015 р. в Стамбулі було урочисто відкрито дівочий “ліцей імамів” імені Ердогана.

Перша частина матеріалу "Еволюція по-турецьки, або як реформа освіти допомагає будувати нове суспільство" доступна за цим посиланням.

Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Июль 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031