Авторизація

» » Шах і мат або що насправді відбулось у Вашингтоні

Шах і мат або що насправді відбулось у Вашингтоні

Шах і мат або що насправді відбулось у Вашингтоні 19-20 червня відбувся перший з часу обрання Д.Трампа президентом США візит Президента України П.Порошенка до Вашингтону.

Звичайно, як і будь-який інший візит глави держави, ця подія мала непересічний характер, проте оцінки візиту аналітиками, експертами та журналістами часом кардинально суперечать одна одній.

Дрібні протокольні формальності розцінюються як особливо значущі «меседжі», які про щось свідчать, а відсутність «підписаних документів» начебто є підтвердженням поганої підготовки візиту.

Що ж насправді відбулося у Вашингтоні?

Насамперед, контакти між президентами України і США були встановлені відразу після обрання Д.Трампа і не припинялися, хоча й здійснювалися по телефону та заочно. Діалог між Україною і США має достатньо широкий, багатогранний характер і здійснюється на всіх можливих рівнях – починаючи з Уряду і закінчуючи громадянським суспільством.

Саме тому у Вашингтоні немає дефіциту інформації про те, що відбувається в Україні, і саме тому напередодні візиту відбулася вкрай важлива подія – прийняття майже одноголосно (98-2) Сенатом США законопроекту, яким кодифікуються (тобто, набувають характеру закону) санкції, раніше введені указами президента США проти Росії у зв’язку з агресією проти України та втручанням Москви у американські вибори.

Крім того, цей законопроект значно обмежує можливості президента США скасовувати або пом’якшувати анти-російські санкції – після прийняття законопроекту Палатою представників і підпису Д.Трампа, кожне подібне рішення має бути схвалено Конгресом. Вкрай важливо, що цей законопроект був підтриманий як республіканцями, так і демократами, і американські ЗМІ повідомляли про існування домовленості між лідерами Сенату і Палати представників про його схвалення нижньою палатою Конгресу.

Водночас, у день зустрічі П.Порошенка з М.Пенсом і Д.Трампом міністерство фінансів США оприлюднило своє рішення про запровадження нової хвилі санкцій проти Росії.

До вражаючого переліку попередніх рішень Служби фінансового моніторингу – грізного FINCEN, прийнятих починаючи з 2014 року, новий список включає 38 фізичних і юридичних осіб, причетних до анексії Криму і фінансування терористичних угруповань на Донбасі. Серед них 21 колишній громадянин України, 11 росіян, серед яких є і олігархи, і урядовці, і навіть особистий шеф-кухар Путіна, а також шість юридичних осіб – інвестиційних фондів і банків, які порушують санкції проти Криму.

Крім того, саме з понеділка Росія зробила спробу вийти на міжнародні фінансові ринки з багатомільярдними пропозиціями про розміщення 10-ти і 30-ти річних євробондів.

Очевидно, що в умовах санкцій російська економіка знаходиться у стані стагнації, і з урахуванням падіння цін на нафту, яке вже стало незворотньою тенденцією, без зовнішнього фінансування функціонувати не може. Санкції мінфіну США значно ускладнили розміщення євробондів, і це стало додатковим «подарунком» на честь візиту українського Президента.

Візити президентів завжди ретельно готуються, як і події, які їх супроводжують. Немає жодного значення кому саме під час зустрічі виклав позиції України П.Порошенко – М.Пенсу чи особисто Д.Трампу. 45-й президент США відомий своїм творчим підходом до спілкування з іноземними лідерами і кількість часу, яку він з ними проводить, не відіграє принципового значення.

Значно важливіше, щоб українська позиція була доведена до тих, хто формує світогляд Білого дому, а це віце-президент М.Пенс, радник з питань національної безпеки МакМастер, держсекретар Р.Тіллерсон, міністр оборони Дж.Меттіс.

Не менш важливим політичним посланням для В.Путіна став той факт, що у понеділок «кримські» санкції були продовжені з боку ЕС, що свідчить про існування трансатлантичної єдності принаймні в «українському» питанні.

Читайте також: Президент України полетів шукати нових "друзів" для України: робочий візит до США

Звичайно, що позиція Білого дому формується під дією цілої низки факторів – це і агресивні дії Росії проти американських літаків і суден, які не припиняються, і погрози збивати літаки коаліції на захід від Євфрату в Сирії, і розслідування щодо зв’язків членів команди Трампа з російськими агентами, і передвиборчі обіцянки Трампа покращити відносини з РФ з урахуванням розуміння того факту, що певні питання світового порядку потребують діалогу з Кремлем.

Саме останнім фактором і пояснюються несподівані заяви Р.Тіллерсона під час слухань у Сенаті про те, що, можливо, Росія і Україна, знайдуть порозуміння і поза межами Мінських угод.

Ті, хто знає Д.Трампа особисто, зазначають про одну його особливу рису – він дуже любить «розширювати встановлені рамки», пропонувати оригінальні підходи і незвичні рішення навіть у досить стандартних ситуаціях.

Перед зустріччю Д.Трампа і В.Путіна, яка має відбутися 7-8 липня у Німеччині під час саміту «великої двадцятки», команда Трампа намагається з’ясувати всі можливі варіанти компромісних рішень, визначити ті «червоні лінії», за які сторони не зможуть вийти ні за яких обставин.

Саме тому Д.Трамп неофіційно звернувся до лідерів Палати представників поки що «відправити у комітети» прийнятий Сенатом досить жорсткий санкційний законопроект. Р.Тіллерсон у спілкуванні зі ЗМІ навіть не приховував, що його прийняття остаточно «зв’яже адміністрації руки» і унеможливіть пошук компромісів з РФ.

Водночас, зусилля з українського боку, вжиті у тому числі під час візиту П.Порошенка, унеможливлюють досягнення якоїсь домовленості з Москвою «поза спиною» України, про що на протязі декількох місяців спекулювали «політологи» по обидві боки океану.

Також дещо спекулятивною в українських ЗМІ виглядала тема розширення «нормандського» формату переговорів щодо ситуації на Донбасі.

При цьому традиційно залишався поза увагою той факт, що, по-перше, будь-яке подібне розширення має бути погоджене всіма учасниками переговорів, тобто не тільки Україною, але і Росією, і Німеччино, і Францією, і, по-друге, поява за столом переговорів США відразу змінить їх спрямованість, оскільки зробить можливим для РФ грати як на певних протиріччях між США та ЄС, так і намагатися перевести контекст перемовин на улюблену Кремлем тему «перерозподілу сфер впливу».

Не випадково після візиту до США П.Порошенко заявив, що не бачить жодної необхідності у зміні «нормандського» формату, проте з’явилася інформація про його візит до Брюсселю.

Майже одночасно новообраний президент Франції Е.Макрон заявив про бажання зібрати учасників «нормандського формату» з тим, щоб обговорити ситуацію навколо виконання Мінських угод напередодні саміту «двадцятки», саміту Україна-ЄС і очікуваного рішення Євросоюзу про продовження основного пакету анти-російських санкцій.

Окрім українсько-російського конфлікту, на порядку денному взаємовідносин ЄС-Україна і ЄС-Росія стоїть проект газопроводу «Північний потік-2», в якому погодилися брати участь п’ять провідних європейських енергетичних компаній, з яких дві німецькі і одна французька.

Саме цим пояснюється негативна реакція Німеччини і Франції на прийнятий Сенатом США санкційний законопроект, я кому прямо говориться про небезпеку для Європи і України, пов’язану з цим газопроводом, і передбачені конкретні кроки, спрямовані на його зупинку.

Зокрема, якщо згаданий законопроект стане законом, санкції можуть стосуватися тих європейських компаній, які братимуть участь у проекті. Газпромівське лобі у Європі не можна недооцінювати, і відразу після оприлюднення американського законопроекту з Німеччини і Франції пролунали звинувачення у намірах США «відтіснити» росіян з європейського ринку газу з тим, щоб розчистити шлях для масштабного експорту зрідженого сланцевого газу із США.

Ці звинувачення є безпідставними хоча б тому, що, по-перше, у США тільки одна компанія має ліцензію на експорт зрідженого газу (хоча очікується видача ще декількох), і, по-друге, у ЄС немає стільки терміналів, щоб різко збільшити частку LNG.

З іншого боку, ймовірне втручання Росії у кризу в Катарі якраз свідчить про наміри Москви дестабілізувати європейський ринок газу, зміцнивши у деяких столицях підтримку на користь «Північного потоку-2».

Немає жодного сумніву, що про цей проект говорили П.Порошенко і міністр енергетики США Р.Перрі, і ці розмови тепер будуть продовжені у Брюсселі.

Для України запуск «Північного потоку-2» означає не тільки втрату від 2 до 4 млрд. доларів транзитних платежів, але й значно ускладнить отримання реверсного газу є Європи, а також істотно звузить діалог Україна-ЕС, значна частина якого мала «енергетичний» вимір.

Читайте також: Порошенко розпочав свій перший офіційний візит до Норвегії

У 2018 році у Росії відбудуться президентські вибори, які, і це вже очевидно, відбуватимуться в умовах економічної стагнації, зростання цін, падіння рубля і «заморожених» вже третій рік пенсій. В.Путіну і його оточенню вкрай необхідно добитися скасування або хоча б послаблення санкцій, дестабілізації України з тим, щоб довести Заходу нашу «інституційну неспроможність до власного державотворення», розколу Заходу навколо проблемі біженців, «Північного потоку-2», транс-атлантичного співробітництва.

Чітка і послідовна позиція США у цьому контексті є включно важливою. І саме на її консолідацію був спрямований візит Порошенка до Вашингтону, який щойно відбувся.

У шаховій партії з Кремлем Україна зробила сильний хід, важливо тепер втримати перевагу і закріпити її у всіх можливих форматах, включи «нормандський».

Висадка союзників, в тому числі армії США, у Нормандії свого часу зробила важливий внесок у розгромлення фашистської Німеччини.

Немає сумнівів, що і дипломатичні десанти є ефективним знаряддям перемоги. Саме такий американський десант на рівні керівників цілої низки галузевих міністерств та фінансових установ очікується найближчим часом у Києві, про що заявив П.Порошенко за наслідками візиту Вашингтону. І це ще одна добра новина.

Сергій Корсунський

Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Август 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031