Авторизація

» » Про можливості України в Сінгапурі - інтерв'ю з Павлом Султанським. Частина 1

Про можливості України в Сінгапурі - інтерв'ю з Павлом Султанським. Частина 1

Про можливості України в Сінгапурі - інтерв'ю з Павлом Султанським. Частина 1На думку багатьох експертів, з усіх країн Південно-Східної Азії, Сінгапур має найбільш високорозвинену економіку.

Тут успішно функціонує ринкова система, яка відрізняється своїм відкритим діловим середовищем без корупції, стабільними цінами і високим ВВП на душу населення.

Уряд добре стимулював вищу освіту, оплачував новітні технології, сприяв великому рівню інвестицій і заощаджень. Країна позиціонується як центр фінансів і високих технологій.


Кар'єрний дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Сінгапур (2010-2016 рр.) Павло Султанський (на фото) в ексклюзивному інтерв'ю журналісту МІА «Вектор Ньюз» розповів про сінгапурське «економічне диво», особливості боротьби з корупцією та можливості для України в цій країні.

Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Сінгапур (2010-2016 рр.) Павло Султанський- Павле Олександровичу, понад п’ять років Ви були послом України у Сінгапурі. Що Вас вразило у цій країні більш за все? Як зсередини виглядає сінгапурське "економічне диво”?

Моя каденція у Республіці Сінгапур (РС) тривала майже п’ять з половиною років. Це дещо не відповідає звичайній міжнародній практиці стосовно дипломатів, які перебувають у закордонних відрядженнях до чотирьох років. Починалася вона по особливому — супроводженням засновника сучасного Сінгапуру Лі Куан Ю (1923-2015 рр.) під час його візиту до Києва у вересні 2010 року. Ця подія значною мірою визначила, немов би персоніфікувала, моє сприйняття мегаполісу, демістифікуючи сінгапурське "диво” та розставляючи все на свої, цілковито раціональні, місця. Сінгапур багатий на дивовижне, якщо застосовувати до острівної нації традиційні мірила. Але, правду кажучи, незвичайним вважаю передусім те, що у переломний для сінгапурців період 60-х минулого століття їх очолив ЛКЮ. Між іншим, саме так прийнято скорочувати ім’я першого прем’єра, котрим був пан Лі. Опинися тоді на місці лідера хтось інший, у світі цілком могла б виникнути ще одна версія країни-невдахи.

За роки перебування у Сінгапурі в мене склалася досить визначена думка щодо витоків економічних успіхів цієї держави. Полягає вона в тому, що упродовж усього незалежного (з серпня 1965 року) існування Республіки всі перешкоди на шляху підприємництва методично усувалися. Зсередини це виглядає, якщо одним словом, жорстко. Ім’я цій жорсткості — вирощена на неймовірно важкому ґрунті нульова терпимість населення до корупції. Решта — це вже похідне.

- Джо Стадвелл, американський експерт у галузі бізнесу, репортер "Financial Times”, у своїй книзі "Чому Азії вдалося” зазначає, що не можна порівнювати економіки Сінгапуру і, приміром, Індонезії, оскільки сінгапурську економічну модель можливо кваліфікувати як "портовий офшорний фінансовий центр”. Держави такого типу спеціалізуються на фінансових послугах і не мають потужного сільського господарства та промислового виробництва. Чи можуть, за умов дефіциту продовольства та робочої сили, наявності інших слабких місць виникнути істотний дисбаланс системи і, як наслідок, економічна криза?

Сінгапур, природно, не співставний з абсолютною більшістю сучасних держав. Не погоджуся і з американським експертом у тому, що цю країну можна зарахувати до числа "портових офшорних фінансових центрів”. Жоден, навіть найпотужніший, порт чи офшорна гавань не мають усіх атрибутів справжньої державної влади, не витрачають на оборону 4-5% свого бюджету (і це лише офіційно заявлювана величина!). Справді, на території, що співставна за розмірами з Києвом, а сьогодні площа Сінгапуру складає 719 кв. км, на котрих розташувалося понад 5,6 млн. людей, складно уявити собі ріллю, грядки з цибулею тощо. Однак багатоповерхові тепличні комплекси там вже подають різноманітну зелень до столу місцевих споживачів.

Що стосується промислового виробництва, то тут слід звернутися до цифр. Отже, показник ВВП Республіки впевнено перетнув рубіж у 300 млрд. дол. США. При цьому частка промислового виробництва з року в рік складає близько 30% загального ВВП, тобто понад 90 млрд. дол. США. Багато це чи мало? Вирішуйте самі. До певної міри доволі обґрунтованими є твердження окремих експертів щодо спеціалізації Сінгапуру на наданні послуг фінансового порядку. Адже вони складають 1/5 щорічних прибутків мегаполісу. З іншого боку, це лише 20% загального обсягу надходжень до скарбниці. Ще там є один з найбільших у світі морських портів, міжнародний аеропорт, що вкотре очолив відповідний глобальний рейтинг. Усі ці вражаючі показники не дають, як вважають у Сінгапурі, гарантій стабільності. Тому нація на рівні ДНК засвоїла і підпорядковується «правилу велосипеда” стосовно неперервності реформ: велосипедист не падає поки рухається. Погодимося, лише досвідчений трюкач здатний якийсь час не впасти, балансуючи на парі коліс. Хоча власне словом «реформи” сінгапурці не зловживають, віддаючи перевагу точним формулюванням здійснюваних змін цій розпливчатій дефініції.

Про можливості України в Сінгапурі - інтерв'ю з Павлом Султанським. Частина 1

Відпочинок сінгапурців на березі — неодмінно з видом на сотні суден, які скористалися або очікують на обслуговування в одному з найбільших морських портів світу.


Зізнаюся, до мене безліч разів зверталися із запитанням стосовно "таємної зброї” Сінгапуру, який дійсно не має ні корисних копалин, ні природних джерел прісної води, ні достатніх трудових ресурсів, ні багато іншого, без чого важко уявити нормальне функціонування цілісної системи. З плином часу викристалізувалося одне слово: менеджмент. Точніше два — ефективний менеджмент. Про нього у контексті Сінгапуру можна говорити годинами. Сінгапурський менеджмент у чомусь подібний висококласній акупунктурі. Уявімо собі складний організм країни-міста з величезною кількістю больових точок (про окремі йшлося вище). Урядові установи, відповідально спостерігаючи за ними, точково впливають на "тіло” для упередження проблем. Пригнічення корупційних "точок” є лише певною, доволі обмеженою, часткою численних інших об’єктів постійного моніторингу, здійснюваного виконавчою владою.

Перевага сінгапурського істеблішменту перед політиками більшості країн світу полягає у здатності забезпечувати довгострокове планування — розкіш, яку дозволяють собі лише окремі держави. На це вони коштів не шкодували, навіть коли їх бракувало на найнеобхідніше. Оскільки засновники Сінгапуру мислили стратегічно та відповідально. Оскільки в основу відбору кадрів на державну службу був покладений принцип меритократії. Оскільки невідворотність покарання за злочини стала нормою повсякденного життя сінгапурського суспільства.

- Продовжимо тему економіки: які, на Ваш погляд, інтереси України у Сінгапурі? Чи можливо встановити міцну економічну взаємодію між нашими країнами? Що може стати основою взаємовигідної співпраці, та чи можна застосувати сінгапурський досвід у нашій державі? Чи існують реальні можливості трансформування політичного діалогу в економічне та інвестиційне співробітництво?

За кілька днів до повернення в Україну в січні 2016-го від одного з впливових сінгапурських політиків, який симпатизує Україні, довелося почути буквально таке: ви нас недооцінюєте. Мені було зрозуміло, що поїздка до Києва Лі Куан Ю, лояльність до України представників Сінгапуру у міжнародних фінансових інститутах, готовність на експертному рівні братися за конкретні, нехай невеликі, проекти — все це не знайшло, на його погляд, очікуваного відгуку з нашого боку. Понад те, радянські практики запровадження міжурядових органів, підписання формально-рамкових паперів, помпезні спільні декларації — все це сприймається сінгапурцями у кращому випадку зі стриманою усмішкою.

З часу встановлення дипломатичних відносин (до речі, 31 березня 2017 року минуло чверть століття цієї події) Сінгапур двічі відвідали глави Української держави і шість разів — керівники МЗС України. Формально ж в Україні лише одного разу (2015 р.) побував міністр закордонних справ РС. Та й то, власне, на шляху до іншої європейської країни. Для прагматиків-сінгапурців важливо, щоб стабільними та дієвими були державні інститути, справді незалежними суди, щоб зобов’язанням була властива спадковість, і вони б не підмінялися обіцянками "взяти під особистий контроль”. Сінгапурці потенційно готові до обмінів між представниками влади всіх рівнів, але, на їхнє переконання, високим візитам має передувати копітка експертна робота.

Сінгапурське "економічне диво”, як мені вбачається, загалом може застосовуватися за межами держави-мегаполісу лише у випадках перенесення досвіду управління мегаполісами. В усьому іншому ця багато у чому штучно народжувана нація механічно відтворюватися не може. Намагатися задля досягнення успіху трансплантувати у наші реалії сінгапурський досвід – безглуздий задум.

Чужий досвід є апріорі корисним. Однак прищеплювати гілочку манго, що росте у Сінгапурі, до української груші — заняття, як мінімум, марне. Проте якими чудовими можуть бути плоди на нашій груші, якщо за нею як слід доглядати! Сінгапурці із задоволенням оцінили б такі фрукти у своїх супермаркетах.

Повернімося до справ житейських, подивимося на зведення Держстату України. Вони більш ніж помірні стосовно українсько-сінгапурської торгівлі. Не кажучи вже про інвестиційне співробітництво. При обсягах зовнішньої торгівлі РС, що перевищують трильйон доларів щорічно, наша частка балансує, як невесело жартують, на межі статистичної похибки. Про що може свідчити сума в 100 або ж 200 млн. дол. США, коли йдеться про торгівлю з країною, визнаною у світі одним з провідних комерційних посередників? Власне про те, що ця сторінка нашої співпраці є цнотливо чистою. Іншими словами, у наших взаєминах існує величезний незадіяний потенціал. Так зазвичай заявляють політики, бажаючи залишити прочиненим вікно можливостей.

Оцінюючи досягнуте за роки роботи у Сінгапурі, виокремлю три позиції: перша — дійсно сильна заява сінгапурського уряду стосовно кремлівської анексії Криму; друга — підписання Меморандуму щодо консультацій між МЗС наших двох країн. Цей документ створює відмінний майданчик для всебічних контактів на робочому рівні, професійного діалогу представників виконавчих та бізнес структур. Третя — заснування за сприяння посольства Українського клубу у Сінгапурі. Патріотично налаштовані українці з понад півтисячної громади у РС стали частиною організованого світового українства.

Про можливості України в Сінгапурі - інтерв'ю з Павлом Султанським. Частина 1
У жовтні 2016 року Світовий Конгрес Українців офіційно поповнився Українським клубом у Сінгапурі, що став його 53-м асоційованим членом через два роки після свого створення.


На мій погляд, з Сінгапуром та, мабуть, з більшістю країн світу до політичного діалогу слід йти через успішне економічне та інвестиційне співробітництво, а не навпаки. Ми ж, усупереч міжнародній практиці, майстерно не помічаємо, що без змістовної економічної складової політичні цілі не є досяжними. Особливо коли йдеться не про сусідні держави.

Сінгапур може перетворитися на відмінного торговельно-економічного партнера, якщо скористатися напрацьованим ним інструментарієм, а не нав’язувати йому свої кліше. Погодимося з тим, що сповідуючі такі підходи країни вже давно та успішно взаємодіють з РС на користь собі та не на збиток Сінгапуру. В мене склалося переконання у готовності сінгапурських підприємців співпрацювати з українськими бізнесменами за всіма напрямами — від переробки сировини до космічних запусків. Їхні вимоги неймовірно прості: бути відповідальними у виконанні взятих зобов’язань.

- Сінгапур є засновником та активним членом АСЕАН. Чи може Україна співпрацювати з Сінгапуром на майданчику цього об’єднання країн Південно-Східної Азії (ПСА)? Що для цього необхідно зробити?

Помиляються ті, хто намагається побачити в АСЕАН подобу Євросоюзу. Там немає єдиних регламентів і норм, там занадто несумірні рівні розвитку та суспільно-політичні моделі. Але прагнення і здатність динамічно розвиватися, схоже, властиві куди більшій частині населення ПСА, ніж Європи.

Ідея пошуку своїх інтересів в АСЕАН виглядає привабливо. Десять держав-членів Асоціації з населенням у понад 650 млн. чоловік і високими у цілому темпами економічного зростання — багатообіцяючий та об’єктивно перспективний ринок. Роль Сінгапуру в цій організації вельми істотна. Керівництво РС віддане базисним принципам АСЕАНівської спільноти та відрізняється послідовністю стосовно всіх ініціатив, що сприяють збереженню та зміцненню цієї структури.

У 2013 році був призначений Представник України при Секретаріаті АСЕАН у Джакарті. Це стандартна практика для країни поза АСЕАН. Водночас таке представництво стосується державної політики, а не підприємницьких кіл. Бізнес не має привілею отримати у подарунок новий ринок з рук уряду. В регіон слід висуватися, брати участь у виставках, просувати рекламу, буквально нав’язувати себе потенційному споживачу. Майданчик Сінгапуру вважаю найефективнішим для входження до регіону Південно-Східної Азії та можу аргументовано пояснити, чому саме.

Про можливості України в Сінгапурі - інтерв'ю з Павлом Султанським. Частина 1
Українське посольство в Сінгапурі розташовується приблизно там, де майже два століття тому, в 1819 році, над островом було вперше піднято британський прапор.


Однак не варто переоцінювати значення окремо взятої держави-члена АСЕАН як універсального ключа до дверей решти її країн. У Сінгапурі, в силу низки сприятливих умов, розташували свої штаб-квартири багато транснаціональних, регіональних та національних компаній. Це, природно, є додатковою перевагою мегаполісу, проте не скасовує необхідності працювати з кожним з суб’єктів Асоціації. Застосування своїм можливостям у ПСА можуть знайти національні будівельні компанії різних профілів, експортери сільгосппродукції, транспортних засобів, товарів військового та подвійного призначення, виробники програмних продуктів, техніки космічної галузі тощо. До речі, з ініціативою заснувати на острові представництва українських експортерів неодноразово виступало і наше посольство. Однак практичного розвитку ідея, як мені відомо, досі не отримала.

- Проблемними питаннями нашої держави є корупція і терпимість до неї у суспільстві. Чому ми можемо навчитися у засновника Сінгапуру Лі Куан Ю як одного з найуспішніших борців з цим явищем? Чи можна застосувати його досвід у нас?

Дозволю собі прелюдію до відповіді. Наша звичка до самошельмування часом виглядає як крутійство для того, щоб опустити руки і бездіяти. Мовляв, усі не без гріха, а всіх не пересаджати. Існує й інша крайність, коли скандали, у тому числі корупційні, намагаються ховати від чужих очей. Очевидно, потрібно припинити доречно й недоречно, нерідко просто мимохідь, таврувати себе, підміняючи рутинну виховну і профілактичну роботу модними гаслами боротьби з усім підряд. У нас навіть зі злиднями і бідністю "борються”, замість того, щоб їх долати.

Тепер по суті. "Посади трьох друзів” — зовсім не анекдот про ЛКЮ, а витверезуюча правда стосовно його методів привчання співвітчизників до законослухняності. Сам він, у міру своїх уявлень про справедливість і законність, завжди уособлював непохитний антипод корупціонера. З роками сінгапурське суспільство призвичаїлося до думки про те, що бюрократ — це не обов’язково той, хто безкарно викачує з державної скарбниці грошові знаки у власну кишеню, що чиновник не мешкає у пентхаусі та що куди більш небезпечним для його існування є хабародавець, ніж хабарник. У сінгапурському Бюро розслідувань корупційних практик (БРКП) вже давно головну увагу перемкнули з держслужбовців на потенційних хабародавців з приватного сектора. Відгадка такого — мабуть неочікуваного для нашої свідомості — явища є нескладною: у той час, як вельми високооплачувані держслужбовці в абсолютній своїй більшості готові задовольнитися гідними зарплатами, саме приватний бізнес у намаганні отримати додаткові прибутки шукає можливостей підкупити тих, хто завдяки своєму становищу міг би цьому сприяти за певну вигоду. От чому чиновники вже тривалий час становлять лише незначний відсоток від загального числа всіх клієнтів сінгапурських антикорупціонерів.

Про можливості України в Сінгапурі - інтерв'ю з Павлом Султанським. Частина 1
Пам'ять батька-засновника сучасного Сінгапуру Лі Куан Ю, який пішов з життя в березні 2015 року, вшанувало близько 1,5 мільйона мешканців острова.


Як і в нас, серед сінгапурців є сибарити і трудоголики, щирі та відверті, рівно як і досить дволикі. Але багатьох з них об’єднує переконаність у тому, що обіцянки слід підтверджувати справами, правил належить дотримуватися, а рівними перед законом є всі.

Рекомендації ЛКЮ щодо приборкання хабарництва пролунали у Києві на зустрічах з Януковичем та Азаровим жорстко та однозначно, буквально таким чином: "Станьте на шлях боротьби з корупцією, покажіть прогрес у цій справі, щоб вам повірили!” Не думаю, що у рецепті від пана Лі містилося щось неординарне, складне для розуміння. Зараз це звучить якоюсь мірою навіть комічно: уособлення перемоги над корупцією та казнокрадством закликало очільників пограбування національного багатства України рубати гілку, на якій вони так зручно вмостилися. Проблема полягала у прямо протилежних прагненнях українських державних мужів. Не схильний до наївності ЛКЮ, вочевидь, уявити собі не міг, наскільки недоречними були його заклики до м’ясоїдних обмежувати себе салатами.

Реалії сучасного Сінгапуру такі, що вузьких місць, де сторони корупційного злочину могли б безкарно крутійствувати, ледь не з кожним подібним злочином стає дедалі менше. Слід зазначити, що у цій країні не гребують жодними засобами задля викорінення корупції, включаючи провокації. Хіба що відому сцену а-ля Жиглов з Кирпичем не розігрують.

Так вже повелося у Сінгапурі: якщо теща (дід-довгожитель, кузен зі скромними прибутками, юна та перспективна, але без очевидних доходів племінниця тощо) високопосадовця робить надзвичайно коштовне придбання, антикорупціонери негайно вмикають режим сканування його діяльності. Природно, його особисті витрати підлягають неперервному та всеохоплюючому контролю. На завжди увімкненому радарі БРКП знаходиться навіть фактично перша особа держави — прем’єр-міністр. І хоча працівники Бюро є непублічними особами, як вочевидь і має бути, результати їхньої специфічної діяльності регулярно спливають на перших шпальтах місцевих газет та обговорюються у праймтайм. Ймовірно, такий стиль роботи (результати — у медіапростір!) пасував би і нам.

Про можливості України в Сінгапурі - інтерв'ю з Павлом Султанським. Частина 1
Безпека на вулицях Сінгапуру дозволяє експонувати твори Сальвадора Далі у вільному доступі.


Читайте також: У Сінгапурі курсуватимуть самокеровані автобуси

Після стількох років перебування у Сінгапурі можу з певністю стверджувати: плями на Сонці (корупція у Сінгапурі) таки є. Фундаментальна відмінність цього явища в них і в нас полягає у невідворотності покарання за нього там і жбурлянні хабарників-щук у річку у нас. Поки, на жаль, переважно ось так.

Перейти до друоі частини діалогу з Павлом Султанським

Юрій Пойта, Вектор Ньюз

Долучайтесь до нас у Facebook, читайте наш канал у Telegram та отримуйте новини прямо у ваш смартфон

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Липень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031