Авторизація

» » Круглий стіл «Стратегічні пріоритети української дипломатії в російсько-українській війні: зброя понад усе»

Круглий стіл «Стратегічні пріоритети української дипломатії в російсько-українській війні: зброя понад усе»

29 червня 2022 року було проведено круглий стіл «Стратегічні пріоритети української дипломатії в російсько-українській війні: зброя понад усе» в Медіацентрі ДП «ГДІП».
Круглий стіл «Стратегічні пріоритети української дипломатії в російсько-українській війні: зброя понад усе»

Спікерами виступили: Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень; Володимир Огризко – Міністр закордонних справ України з грудня 2007 до березня 2009. Надзвичайний і Повноважний Посол України; Андрій Загороднюк – Міністр оборони України (2019 - 2020), керівник Центру оборонних стратегій; Валентин Бадрак – директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння; Матуш Корба – Заступник Посла Словацької Республіки в Україні; Олег Жданов – військовий аналітик; Микола Сунгуровський – директор воєнних програм Центру Разумкова.

Захід пройшов під двома девізами: цитатою Дмитра Кулеби “Якщо Україна не отримає зброї, воюватимемо лопатами", та девізом британського есмінця “Defender” – "Захищаючись перемагаємо".
Круглий стіл «Стратегічні пріоритети української дипломатії в російсько-українській війні: зброя понад усе»

Круглий стіл традиційно розпочався зі вступного слова Григорія Перепелиці. Директор Інституту зовнішньополітичних досліджень наголосив на значному скороченні арсеналів, які Україна успадкувала після розпаду Радянського Союзу. На його думку, збереження даного конвенційного потенціалу відвернуло б
повномасштабну агресію Росії навіть за умов відсутності тактичної ядерної зброї. Однак, арсенали України значно скоротились, а російська агресія 2014 року радикально не змінила підходу українського керівництва до будівництва вітчизняного ВПК відповідно до воєнно-політичного становища.

Григорій Перепелиця констатував критичну потребу України у військовій допомозі та зазначив такі проблеми як:
- втрати у військовій техніці та особливо у набоях;
- перешкоди, які можуть виникнути у наданні Україні військової допомоги, зокрема через дипломатичну діяльність Росії, яка намагається переконати західних українських партнерів припинити допомогу;
- побоювання керівництва Італії, Франції та Німеччини перемоги України у війні з Росією, що унеможливить «збереження обличчя» В. Путіну.

Ключовим питанням дискусії стало: “Чи зможе Україна завдяки допомозі Заходу здобути воєнну перемогу?”

Перший спікер заходу Володимир Огризко констатував взаємозалежність дипломатичного та воєнного фронтів. Пан Огризко запропонував концепцію
“Заперечення Росії”, зазначивши, що Росія – екзистенційна загроза усьому цивілізованому світу.
Круглий стіл «Стратегічні пріоритети української дипломатії в російсько-українській війні: зброя понад усе»

Екс-міністр висловив декілька важливих тез:
- закріплення за Росією статусу головної загрози Євроатлантичному простору має ключове значення саміту НАТО у Мадриді і тепер, нарешті, закінчаться “безглузді розмови про спільний простір від Ванкувера до Владивостока”. “Для Заходу настав момент істини, момент просвітління”;
- майбутня система глобальної безпеки не повинна виключати Росію;
- НАТО за сферою своєї відповідальності має перейти з регіонального рівня (Північної Атлантики) на глобальний рівень для боротьби за західний лібералізм, проти глобального авторитаризму;
- якщо НАТО дозволить Росії захопити Балтійські країни, то тоді їм доведеться звільняти вже спустошену територію. “Через 30 днів на місті Таллінна буде Буча, Вільнюса – Гостомель, а на місті Риги – Бородянка. А через 60 днів всі національні локальні меншини для росіян опиняться у Сибіру”;
- вже зараз треба думати що відбудеться з Росією після війни. На думку пана Огризка РФ не повинна мати політичної перспективи, тобто, хоча б довести її до такого економічного стану, щоб вона не могла проводити свою агресивну політику;
- якщо цивілізований світ не буде діяти сьогодні рішуче, то він повернеться до тієї ж проблеми, з якою стикнулася Україна. Але вона вже буде стосуватися не тільки України, а Заходу в цілому.

Андрій Загороднюк констатував, що військова допомога є критичним фактором майбутньої перемоги України. Пан Загороднюк виокремив два питання у контексті військової допомоги:

1) Логістичне. (Підготовка та транспортування техніки. Часто потрібно підготувати військових для застосування певного озброєння).
2) Політичне. На думку Андрія Загороднюка, головним розчаруванням війни стало НАТО. Альянс вже проводив операцію в Афганістані, і демонстрував здатність ухвалювати оперативні рішення та координувати дії країн-членів. Тому, факт ненадання Україні летальної допомоги свідчить про те, що проблема полягає у терміні “ескалація”. Цей термін використовується у будь-яких випадках. Багато країн просто бояться Росії, а багатьом Росія погрожувала, у т.ч. фізично.

Менше з тим, робота в напрямку допомоги Україні просувається, велика кількість проукраїнських діячів сприяють збільшенню допомоги Україні, у т.ч. у США. Це, зокрема, роблять і аналітичні центри і журналісти, активісти. Тому, розв’язання проблеми – катастрофічної нестачі техніки є питанням часу. На думку екс-міністра з часом Росія виснажить свій потенціал, а Україна – навпаки, збільшить. Андрій Загороднюк спрогнозував, що восени можливий злам і коли партнери побачать зміни на користь України – вони посилять свою підтримку.

Валентин Бадрак зосередив свій досить емоційний, але фаховий, професійний виступ на питанні військово-технічного співробітництва. Експерт зазначив, що спостерігає дратування з боку деяких партнерів України через недостатні кроки по переозброєнню за останні 8 років, однак, виокремив успішні ініціативи українського уряду, такі як закупівля БПЛА “Байрактар” та спільний з Британією проект щодо ракетних катерів. В. Бадрак зазначив, що Україна підійшла до війни неготовою, так само як і Європа. Він відзначив такі негативні для становища України фактори як слабкість НАТО, неоднозначна позиція лідерів ФРН та Франції, а також затримки у постачанні озброєнь і постачання застарілих зразків техніки замість більш сучасних. Це призводить до
штучного затримання контрнаступу. “Якщо Україна впаде, Росія дійде до кордонів Німеччини та Франції за декілька тижнів. Центрально-Східна Європа теж не воювала і немає в них таких генералів як у нас” - заявив експерт. Потреби у військовому озброєнні, на думку експерта, Україна може забезпечити шляхом розвитку вітчизняних проєктів, починаючи з ПТРК “Корсар” та “Стугна” і завершуючи РСЗВ “Вільха-М”, а також спільними проєктами з партнерами, такими як “Acinci”, у яких використовуються двигуни від “Івченко-прогрес”. Також пан Бадрак пропонує створити понад 1000 дронів-камікадзе, що стане втіленням “справжньої москітної стратегіії”.

Заступник Посла Словацької Республіки в Україні Матуш Корба почав свою промову з оцінки добросусідського характеру українсько-словацьких відносин та
послідовної позиції Словаччини у підтримці територіальної цілісності України. «За останніх чотири місяці ми підтримали Україну військовою допомогою в цілому на 153 мільйони євро. Якщо перерахувати на душу населення, то Словаччина є в тридцятці перших країн, які військово підтримують Україну. Також ця сума − 153 млн євро − являє собою потужну частину Словацького оборонного бюджету на 2022 рік. І це означає, що Братислава дуже добре розуміє, що Збройні Сили України захищають не тільки свою країну, а також нашу» , − заявив дипломат. Матуш Корба також нагадав про конкретні приклади допомоги Україні з боку його держави: постачання систем ПРО С-300 (Словаччина стала першою державою, що поставила такі системи Україні), гаубиць «Zuzana -2», гелікоптерів Мі-17, боєприпасів до РСЗВ «Град», пального. Також українську техніку вже почали ремонтувати та модернізувати на словацьких оборонних підприємствах. Словаччина готова також поставити танки Т-72, однак це залежить від перемовин з ФРН. Матуш Корба висловив сподівання, що військова підтримка України буде продовжуватись.

Олег Жданов, один з кращих українських військових аналітиків заявив, що Україна має потужний ВПК та може виробляти майже будь-які види зброї аж до ракетного озброєння. Україна є однією з п’яти таких країн у світі. Однак, через постійні проблеми з оборонним замовленням, як зауважив військовий експерт, наразі держава майже повністю залежить від постачання зброї країн-партнерів, яка по прибуттю одразу відправляється на фронт. Ключову роль у військовій підтримці України, як зазначив Олег Жданов, наразі відіграють США. Держава створила координаційний формат “Рамштайн”, здійснює значне фінансування, а також намагаються перезапустити свій ВПК.

Оцінюючи систему колективного захисту, експерт заявив, що майбутнє − за регіональними союзами. На підтримку цих слів були наведені приклади Радбезу ООН, який не виконує своїх функцій, а також НАТО, “який більше виконував роль політичної організації”. Також пан Жданов зачепив питання візії пост-воєнної Європи. На його думку, Франція та Німеччина не розуміють Європи, у якій перемогла Україна, але розуміють світ, в якому існує Росія і ці держави не зацікавлені щоб Україна після війни була найсильнішою (ред. у військовому плані) державою Європи. “Якщо ми (ред. Україна) перемагаємо, саме такий парадокс виникає на європейському континенті”.

Щодо Російської Федерації, на думку експерта, Росія неспроможна на тривалу війну: “Стосовно ВПК − всі програми у них згорнуті, озброєння сучасного їм не
вистачає”. Україна ж отримує від Заходу більш точне, далекобійне, технологічне та якісне озброєння і коли допомога буде обчислюватись сотнями одиниць, можна говорити про контр-наступальну операцію. Завдання України − протриматись до моменту, коли це відбудеться. Одним з пріоритетних запитань, що потребує відповіді для подальшого розвитку Збройних Сил на думку Олега Жданова є питання: чи буде Україна розвивати власний ВПК, чи закуповувати озброєння на відкритому ринку міжнародних озброєнь?

Микола Сунгуровський – директор воєнних програм Центру Разумкова почав свій виступ з історичного екскурсу в якому він акцентував увагу на недофінансуванні та корупції в секторі оборони. Пан Сунгуровський зазначив, що не зважаючи на критику на адресу НАТО, увесь експорт зброї у Європі регулюється не Північноатлантичним альянсом, а Євросоюзом. Тому основною проблемою експерт назвав відсутність політичної волі у деяких політиків. “Realpolitik без моралі – це злочин”, додав він. Питання політичної волі було згадано і у контексті подальшої участі Росії в ООН, а також надання Україні військової допомоги. Микола Сунгуровський запропонував термін “регульованої перемоги”, що передбачає варіант подій, коли Україні дадуть стільки озброєння, скільки потрібно для відновлення контролю над територією станом на 23 лютого. Такий варіант не влаштовує Україну і створює дилему “яким чином ми (ред. Україна) маємо вимагати цієї допомоги?”

На завершення круглого столу, слово отримав Надзвичайний і Повноважний Посол України Володимир Андрійович Василенко, який наголосив на кількох
моментах:
- відсутність адекватних заходів у правовій площині щодо Росії з боку української влади навіть після початку агресії у 2014 році;
- важливість ефективної роботи у столицях країн-членів НАТО;
- необхідність побудови зовнішньої політики України виходячи з розуміння стратегічного інтересу Росії – знищення української державності;
- доцільність піднімати планку у перемовинах з країнами-партнерами стосовно заходів, спрямованих на зміцнення української безпеки;
- посилення активної і наполегливої роботи щодо оформлення антипутинської коаліції.

До круглого столу долучилися представники посольств: Вірменії, Грузії, представники міжнародних та неурядових організацій, вітчизняні дипломати, експерти, військовослужбовці, представники вітчизняного ВПК, науковці, журналісти 5 Каналу, а також кореспонденти АрміяInform та Defense Express. Завершилася зустріч коментарями аудиторії.

Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Август 2022    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031