Авторизація

» » Весела компанія в указі ДНР: чому сепаратисти "розлюбили" регіоналів

Весела компанія в указі ДНР: чому сепаратисти "розлюбили" регіоналів

Весела компанія в указі ДНР: чому сепаратисти "розлюбили" регіоналівДнями сепаратистські, російські й інші інформаційні агентства розтиражували сенсаційну новину, що Олександр Захарченко своїм «указом» від 1 червня 2016 року №153 заборонив Ринату Ахметову й ще 48 колишнім активістам «Партії регіонів» в'їзд на територію самопроголошеної республіки. «Указ» із прикладеним до нього «санкційним списком» був оприлюднений на «офіційному сайті Глави ДНР». У перелік «закритників» потрапили екс-міністри, народні депутати України, великі бізнесмени, керівники Генеральної прокуратури України й правоохоронних органів, колишні лідери організованих злочинних угруповань Бахтеєва, Близнюк, Богатирьова, Бойко, Гайдук, Васильєв, Захарченко, Іванющенко, брати Клюєви, Клименко, Колесников, Курченко, Лук’янченко, Медведько, Могильов, Прутник, Пшонка, Тарута, Тулуб, Юрушев й інші відомі на Донбасі люди. Не вистачає хіба що Януковича із «Сашком-стоматологом», втікачів Азарова з Арбузовим, а також Льовочкіна, Новинського й старого партнера Олександра Захарченка по бізнесу, багаторічного помічника президента ФК «Шахтар» Рината Ахметова — Сергія Кия. Однак незабаром від несекретного «Указу» на сайті «Глави ДНР» залишилася лише одна назва. Його текст разом із додатком зник, тому в Інтернет-просторі гуляє тільки його журналістська копія.

Весела компанія в указі ДНР: чому сепаратисти "розлюбили" регіоналів
Весела компанія в указі ДНР: чому сепаратисти "розлюбили" регіоналів
Весела компанія в указі ДНР: чому сепаратисти "розлюбили" регіоналів


Настільки вільне поводження з нормативно-правовими актами ще раз доводить, що самозвані ватажки «ДНР» не мають наміру дотримуватися норм ними ж розробленого законодавства. Задекларовані в так званому законі «Про спеціальні заходи захисту інтересів Донецької народної республіки (санкції)» принципи законності, гласності, а також обґрунтованості, об'єктивності й ефективності застосування санкцій безцеремонно розтоптані. Тепер, після вилучення оприлюдненої електронної версії документа, процедура внесення до нього будь-яких змін і коректив набагато спрощена.

Допоки ватажок «ДНР» особисто не підтвердив дійсність свого «Указу», зберігалися ілюзії, що це всього лише примітивний кремлівський фейк, укинутий в інформаційний простір з метою з'ясування точки зору маріонеткового керівництва ДНР на перспективу їхнього подальшого співробітництва з Ринатом Ахметовим й іншими екс-керівниками Донбасу. На це вказувала кричуща неохайність, виявлена при підготовці прикладеного до «Указу» списку «закритників». Так найчастіше навмисне вчиняють досвідчені аноніми, щоб приховати своє авторство. Грубі стилістичні й граматичні помилки відсутні хіба що в першій графі додатка, яка носить назву «Номер по порядку», оскільки там фігурують винятково цифри. В іншому ж тексті їх удосталь. Наприклад, прізвища розміщені безсистемно, а не за абеткою, як це робиться в офіційних документах; у графі «Дата й місце народження» у восьми фігурантів списку вказана тільки дата; у дев’яти в графі «Ім'я, прізвище» вказане також по батькові; датою народження Олега Мкртчяна «по-азарівськи» значиться «7 вересня» замість «7 сентября»; загальноприйняту для такого роду нормативно-правових актів інформацію про громадянство або підданство «закритника» автори взагалі не передбачили.

Сумніви розвіяв сам очільник «ДНР». Виступаючи 5 червня 2016 року перед місцевими журналістами міліціонер-недоучка Олександр Захарченко не тільки підтвердив автентичність підписаного ним безграмотного документа, але й назвав мотиви свого рішення. Якими вони є насправді, політичними чи економічними, покаже час. Втім, визнання ватажком «ДНР» реальності «Указу» дозволяє проаналізувати зміст самого документа й висунути версії з приводу справжніх причин його появи.

Версія перша, офіційна
, яка нібито свідчить про загострення конкурентної боротьби між Захарченком і колишніми повновладними господарями Донбасу з «Партії регіонів». Відчувши всі принади «віджиму» майна колишніх «регіоналів» на контрольованій «ДНР» території, Захарченко і його підручні прагнуть якнайшвидше легалізуватися й закріпити свій статус хоча б у правовому полі самопроголошеної «республіки». Разом із тим, за вказівкою Кремля ватажок «ДНР» був змушений вкотре перенести так звані місцеві вибори в «республіці» з 20 квітня на 24 липня 2016 року, повторивши погрози не допустити участі в них українських партій. Але цього йому виявилося замало. «Заборона в'їзду на територію ДНР декільком десяткам олігархів покликана не тільки взяти під контроль їхню комерційну діяльність на території «республіки», але й обмежити їхній вплив на майбутні вибори», — відверто заявив Захарченко. Щодо «узяття під контроль комерційної діяльності» ватажок «ДНР» прозоро натякнув на можливість перерозподілу належного їм майна: «… ми «республіка» невизнана, і багато підприємств працюють, на жаль, не в нашому правовому полі, українському, на жаль, і платяться податки туди. Але це «соціалка», це зарплати, це одержання якихось коштів і робота тих же підприємств, які не зупинилися й продовжують працювати. Це діючі підприємства, які не встигли ні розікрасти, ні підірвали їх, ні знищити. Це підприємства, які належать «Донецькій народній республіці», знаходяться на цій землі, і це справа часу, яким способом із цим будемо далі розбиратися».

Розглянута версія має досить правдоподібний вигляд. Бентежить лише та обставина, що Олександр Захарченко до недавнього часу тісно співробітничав з питань бізнесу з народними депутатами України від «Партії регіонів» Олександром Лещинським і Сергієм Києм. Тоді для скромного торговця курячими стегенцями було справжнім щастям доторкнутися до руки Рината Ахметова — найбагатшого олігарха України. Хоча часи змінюються — і часом маріонетка, скориставшись тимчасовою слабкістю кукловода, сама намагається смикати за ниточки у зворотному напрямку.

Версія друга, кремлівська. Наприкінці червня-липня 2016 року закінчуються терміни дії економічних санкцій Євросоюзу проти Росії. Для їх скасування або хоча б пом'якшення Кремль змушений іти на дипломатичні, економічні, політичні й інші поступки Заходу. На цьому тлі, зважаючи на все, у Москві незадоволені темпами просування російських інтересів в Україні їхніми союзниками — «Опозиційним блоком» й іншими колишніми «регіоналами». Найбільше їх не задовольняє неможливість нав'язати політичному керівництву України ідею проведення виборів на Донбасі без виведення звідти російських окупаційних військ і взяття під контроль українськими прикордонниками російсько-української ділянки державного кордону. Тому напередодні чергового раунду переговорів у Мінську кремлівські куратори «ДНР» цілком могли дати вказівку своїм маріонеткам у Донецьку підготувати «Указ». Тим самим Кремль продемонстрував реальність перспективи переорієнтації своїх політичних симпатій із «регіоналів» на вже щедро підгодовані й надійно контрольовані «проросійські» сили Захарченка в «ДНР».

Версія третя, іміджева-бутафорська. Після втечі «почесного голови» у Ростову-на-Дону, розколовшись на кілька структур, «Партія регіонів» частково втратила підтримку виборців Донбасу. Та й питання участі жителів окупованих територій у чергових або позачергових виборах Верховної Ради й Президента України залишається невирішеним. Щоб успішно брати участь у наступних виборчих кампаніях в Україні, лідерам «Опозиційного блоку» й іншим колишнім «регіоналам» необхідно заздалегідь готувати електоральну базу в переважно російськомовних північних, центральних і південно-східних областях країни. Їм дуже важливо вчасно відмежуватися від самозваних керівників «ДНР», виробивши відповідне алібі, покликане переконати довірливих виборців, що «Опозиційний блок» й інші сили, які вважаються в Україні російською «п'ятою колоною», такими не є. Виходячи з цього, «Указ» ватажка «ДНР» придався якомога краще.

Що ж стосується призначених на 24 липня 2016 року фейкових місцевих виборів у «ДНР», перспектива визнання яких Україною й світовим співтовариством нульова, то навіть без особистої участі партійної верхівки вихідці з «Партії регіонів», безсумнівно, створять на Донбасі конкуренцію будь-яким політичним силам. Враховуючи промисловий, фінансовий і медійний потенціал, їхні позиції в цьому регіоні продовжують оцінюватися як досить міцні. У всякому разі, вони здатні відібрати голоси в оновлених комуністів і однопартійців Олександра Клименка, який намагається з Москви керувати створенням партії «Успішна країна».
***


Як відомо, з ініціативи України ОБСЄ активно обговорює питання введення на Донбас поліцейської місії. Росія вже заявила про готовність піти на компроміс і погодитися, щоб група спостерігачів ОБСЄ на лінії розмежування одержала право носити зброю. Однак 10 червня 2016 року по Донецьку, Макіївці, Шахтарську, Докучаєвську й іншим населеним пунктам, які знаходяться на території, контрольованій «ДНР», раптом прокотилася хвиля організованих владою мітингів проти такого рішення.

Весела компанія в указі ДНР: чому сепаратисти "розлюбили" регіоналівПоки складно сказати, чи керівництво «ДНР» вирішило так самостійно, чи «у позу» їх поставили кремлівські куратори. Але, дивлячись на демонстрантів із плакатами англійською й російською мовами з грубими граматичними помилками («вооружонной» замість «вооруженной» — на плакаті), подумалося, а раптом ідея «Указу» виникла в покаліченому російською пропагандою мозку самого ватажка «ДНР». Цю думку навіяли спогади, як 2 лютого 2015 року на прес-конференції він повторював вигаданий у Кремлі міф про захоплення влади в Києві американцями і євреями: «… щось не пригадаю в історії України, щоб козаками правили не зовсім ті люди, які з шашкою ніколи в житті не бігали. Я не пам'ятаю, щоб євреї ходили… Це далеко не єврейське козацтво, а жалюгідні представники дуже великого й великого народу… козаками точно не правили. Думаю, що Тарас Бульба й Тарас Шевченко неодноразово перевернулися б у домовинах від таких правителів в Україні».

Звинувачуючи українців у нацизмі, Захарченко своєю антисемітською й гомофобською риторикою дедалі переконливіше нагадує німецьких фашистів, які проводили в 30-х – 40-х роках минулого століття масові каральні акції проти євреїв і представників сексуальних меншин, які так само ненависні ватажкові «ДНР». А там, дивися, слідом за «регіоналами» під дискримінаційні заходи «ДНР» потраплять і вони. Адже не випадково Захарченко заявив про готовність постійно розширювати «санкційний список». Незрозуміло тільки, які методики й критерії будуть використовувати тоді співробітники МГБ і МВС ДНР, яким доручено «здійснювати контроль над виконанням «Указу».

Борис Дніпров
, "Вектор ньюз"

Долучайтесь до нас у Facebook, читайте наш канал у Telegram та отримуйте новини прямо у ваш смартфон

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Липень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031