Авторизація

» » Реформування української розвідки. Той випадок, коли чоботи слід довірити шити тертим чоботарям

Реформування української розвідки. Той випадок, коли чоботи слід довірити шити тертим чоботарям

Досвідчений контррозвідник і розвідник, генерал-майор Служби безпеки України Олександр Нездоля, звільнившись у запас, написав декілька цікавих книг-спогадів. У «Досье генерала госбезопасности Александра Нездоли» (2003) і «Дві епохи генерала держбезпеки» (2006) він поділився враженнями про службу в команді «Карпати». Цей розвідувальний спецпідрозділ був сформований 1980 року для участі у бойових діях в Афганістані. До нього увійшли співробітники, а також спецрезервісти Першого управління КДБ УРСР (розвідка). Команди «Карпати», а потім «Карпати 1» входили до складу оперативно-розвідувального загону КДБ СРСР «Каскад».
Реформування української розвідки. Той випадок, коли чоботи слід довірити шити тертим чоботарям

Серед армійських побратимів, з якими довелося брати участь у спільних рейдах і бойових операціях, Олександр Нездоля називає «товариша по службі, полтавчанина Сашка Гараніна». Зокрема він згадує, як той: «… не витримавши спеки, висунувся із БТР до пояса й так їхав. Перший же душманський постріл з англійського «Бура» пробив люк. Хвилин через сорок я під’їхав до цього місця, дивлюся – Сашко живий, над ним медсестра з пінцетом чаклує, тягне з нього осколки. Кров навколо, без наркозу все це відбувається, а він лежить й в очах сяє радість. Я кажу: «Сашко, чого ти веселий такий?» А він відповідає: «Дивіться, Олександре Іванович, вісімнадцять осколків у мене вцілило й всі тільки до поясу, а нижче все ціле! Тільки коліно зачепило… Значить буду жити!»

Як же був вражений автор спогадів, коли через тридцять років після описаного випадку йому розкрилась таємниця, що насправді того пам’ятного дня душмани поранили не «Сашка Гараніна», а Олександра Семеновича Гориніна, який був не армійським офіцером, а, як і О.Нездоля – оперативним співробітником КДБ СРСР. До відрядження в Афганістан О.С.Горинін вже встиг попрацювати опером у Кременчуцькому міському відділі, а потім по лінії «С» (нелегальна розвідка) у розвідувальному підрозділі Управління КДБ УРСР по Полтавській області. В Афганістані він виконував особливо важливі розвідзавдання під прикриттям офіцера Збройних Сил СРСР на прізвище Гаранін, про що знали декілька керівників Представництва КДБ СРСР. До цієї інформації не був допущений навіть начальник штабу команди «Карпати» О.Нездоля.

Наведений приклад показує, наскільки дбайливо ставились співробітники розвідувальних підрозділів КДБ СРСР до дотримання легенди прикриття. Адже країни «головного противника» прагнули за будь-яку ціну отримати доступ до документальної інформації про працівників ПГУ КДБ СРСР.

Класичний приклад - успішна вербовка ЦРУ США полковника Володимира Пігузова, секретаря парткому Червонопрапорного інституту КДБ СРСР імені Ю.В.Андропова (зараз Академія Служби зовнішньої розвідки Росії). У радянські часи його слухачами могли бути виключно члени і кандидати в члени КПРС, облікові картки яких зберігались у секторі обліку парткому. Як секретар парткому інституту В.Пігузов протягом довгого часу, аж до викриття 1986 року, мав доступ до них. Наявність у ЦРУ США документальної інформації про причетність конкретних осіб до кадрового складу ПГУ КДБ СРСР зводило нанівець роботу цілих підрозділів з підготовки радянських розвідників до роботи за кордоном під дипломатичним чи іншим прикриттям.

Це дозволяло ФБР США та спецслужбам країн НАТО економити час і кошти на перевірку підозрілих співробітників радянських посольств, закордонних установ, журналістів тощо. Маючи достовірні відомості про радянських розвідників, вони здійснювали активну розробку їх з метою перевірки контактів, «підстави» своєї агентури для виявлення справжніх спрямувань радянської розвідки, відведення уваги працівників ПГУ КДБ СРСР на «негідний об’єкт», просування їм дезінформаційних відомостей, перехоплення каналів зв’язку з резидентурою і Центром тощо. А якщо вдавалося зібрати на радянських розвідників достатньо матеріалів, співробітники ФБР або ЦРУ США робили до них вербувальні підходи.
***

В умовах, коли людство переживає бурхливий розвиток інформаційних технологій, поряд з класичними методами добування інформації про кадровий склад іноземних спецслужб (агентурний чи технічний) провідні розвідки світу все більше уваги приділяють розвитку особливого виду технічної розвідки - комп’ютерній розвідці. Її фахівці успішно здійснюють аналіз персональної інформації на працівників спецслужб, яка потрапляє в безліч автоматизованих банків даних, інформаційні й телекомунікаційні системи різних форм власності, у відкриті реєстри, соціальні мережі тощо.

Як наслідок, спеціальні служби всіх без виключення країн світу змушені коригувати, а то й відмовлятися від деяких традиційних форм і методів розвіддіяльності. Зокрема, через повсюдне впровадження сучасних інформаційних технологій, найбільш уразливими виявились методики розробки легенд чи виготовлення документів прикриття розвідників.

Зокрема, недооцінка керівництвом ГУ ГШ МО РФ нових умов розвіддіяльності стали причиною найбільш гучних провалів російських військових розвідників у Великій Британії та інших країнах Євросоюзу. Так, 2018 року британським спецслужбам вдалося не тільки виявити коло осіб, причетних до отруєння колишнього співробітника воєнної розвідки РФ Сергія Скрипаля і його доньки Юлії, встановити вигадані імена Петрова і Баширова, якими вони користувались під час перебування у Великій Британії, але й ідентифікувати їх з російськими майстрами стинати голови, кадровими співробітниками ГУ ГШ МР РФ, «героями Росії» Анатолієм Чепігою і Олександром Мишкіним.

Це стало можливим за результатами аналізу інформації, здобутої з баз даних Федеральної міграційної служби РФ про видачу їм російських паспортів зі штампом «Відомостей не давати», а також облікових карток громадян Росії з системи «Російський паспорт». «Родзинкою на тортику» стала фотографія полковника ГУ ГШ МО РФ Анатолія Чепіги, котрий у Велику Британію виїхав як бізнесмен Руслан Баширов, на стенді героїв Росії-випускників Далекосхідного вищого загальновійськового командного училища Міноборони РФ імені Рокоссовського.

Зібрання, зберігання і використання узагальнених відомостей про діяльність спецслужб поза їх відомчого контролю, якими б добрими намірами це не обумовлювалось, також створює умови для розшифровки цілих напрямків їх діяльності. Так, у грудні 2018 року в Албанії стався гучний «бюрократичний скандал» через те, що Міністерство фінансів на своєму веб-сайті розмістило конфіденційну інформацію про витрати Державної розвідувальної служби SHISH. Для добросовісних албанських фінансистів виявилось несуттєвим те, що в документі вказувались розміри платежів закордонним агентам і виплати на розвідувальні поїздки співробітників SHISH. Були навіть розкриті країни, де Албанія здійснює активну розвідувальну діяльність – Сербія, Македонія, Греція, Італія, Бельгія. І це при тому, що останні три є союзниками Албанії по НАТО. Як з’ясувалось, доповідь про фінансовий стан албанської спецслужби чиновники Мінфіну Албанії оприлюднили у суворій відповідності до вимог нового закону про прозорість бюджету країни і боротьбу з корупцією.
***

Автори проекту Закону України «Про розвідку», який має змінити наразі чинний Закон України «Про розвідувальні органи України», схоже намагаються врахувати негативний досвід діяльності розвідок інших держав. У законопроекті, який у Верховній Раді України вже пройшов перше читання, різним аспектам організації «прикриття розвідувальної діяльності» приділено належну увагу. Мова йде про статті 13 «Права розвідувальних органів», 19 «Прикриття розвідувальної діяльності», 21 «Використання співробітників під прикриттям». Хочеться вірити, що при розгляді законопроекту у другому читанні народні депутати підтримають запропоновані професіоналами новації, принаймні не спотворять їх суті.

Між тим, прийняття законів України «Про розвідку» і «Про Службу зовнішньої розвідки України» не гарантує автоматичного усунення існуючих проблем. На фахівців чекає напружена й тривала робота з розробки проектів низки рішень Кабінету Міністрів України. Зокрема, щодо порядку виготовлення засобів прикриття, використання коштів та майна структур прикриття, особливостей надання пільг, соціальних гарантій та обчислення страхового стажу, набутих співробітниками розвідки під прикриттям тощо. Найбільш складно буде врегулювати механізм здійснення щодо співробітників розвідувальних органів України заходів, передбачених законодавством про запобігання корупції та очищення влади. Одна справа, задекларувати в законопроекті унеможливлення розкриття належності таких співробітників до кадрового складу розвідувальних органів (стаття 20), а інша реалізувати цю норму на практиці. Адже надарма кажуть, що «диявол криється в деталях» і будь-які малопомітні формулювання можуть докорінно змінити суть вже прийнятого закону.
***

Реформування української розвідки. Той випадок, коли чоботи слід довірити шити тертим чоботарям

05 лютого 2020 року відбулись урочисті збори ветеранів зовнішньої розвідки України, присвячені 101 річниці її створення. Участь у них взяв Голова СЗРУ Валерій Євдокимов. Він підкреслив важливість використання досвіду ветеранів задля успішного вирішення завдань, що стоять перед українською розвідкою на сучасному етапі. У відповідь, представники ветеранських організацій запевнили керівництво СЗРУ в готовності до співпраці, в тому числі щодо вдосконалення законодавчого забезпечення її діяльності.
***

І наостанок, декілька слів про Гараніна-Гориніна, якого Олександр Нездоля у своїх мемуарах згадує серед своїх побратимів по Афганістану. Після поранення О.С.Горинін видужав, повернувся в Полтаву, де продовжив службу в органах державної безпеки. За участь у бойових діях в Афганістані був нагороджений бойовим орденом Червоної зірки.

1991 року підполковник О.С.Горинін присягнув на вірність Україні, очолював різні оперативні підрозділи, у тому числі - відділ «А» Управління СБ України в Полтавській області. Закінчив службу полковником, зараз на пенсії, бере активну участь у роботі ветеранської організації.
Реформування української розвідки. Той випадок, коли чоботи слід довірити шити тертим чоботарям

На фото – полковник О.С.Горинін (другий справа) 29 жовтня 2019 року поздоровляє свого першого керівника, колишнього начальника Кременчуцького відділу КДБ УРСР полковника Христенка Бориса Івановича (другий зліва) з нагоди 90-річчя з Дня його народження.

Позаду них – також колишній розвідник полковник Олександр Ковтун (перший зліва) і колишній заступник начальника УСБУ в Полтавській області полковник Сава Бабенко (справа від нього).

Борис Дніпров

Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Февраль 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829