Авторизація

» » Андрій Неліпа: «Спротиву як такого не маємо, але й великої підтримки теж не бачим»

Андрій Неліпа: «Спротиву як такого не маємо, але й великої підтримки теж не бачим»

Коли йдеться про зручність і якість життя, люди насамперед мають на увазі наявність і доступність житла, медичних і освітніх закладів, транспортну інфраструктуру, торгівлю… Часто згадуються зелені насадження, тобто парки й сквери. І чомусь набагато рідше говорять про воду. Не про ту, яка за грубі гроші тече або й не тече з кранів у квартирах, а про ту, яку дала природа. Але хто піклується про це багатство? А в тому, що річки й озера є багатством, сумніватися не доводиться — недаремно люди одвіку воліли селитися тільки там, де є вода.

Зрозуміло, що сьогодні розташовані в місті водойми харчами нікого не забезпечують, та й шляхів сполучення, крім води, теж вистачає. Але ж саме розташовані у межах міста річки, канали, ставки й озера створюють і сприятливий для людини мікроклімат, і можливість здорового відпочинку — чи то купання, чи то риболовлю. Та й просто вийти на берег приємно. Якщо, звісно, цей берег впорядкований, а у водоймі хлюпається риба. Цікаво, чи піклується бодай хтось про київські річки й озера і якої турботи потребують міські водойми?
Андрій Неліпа: «Спротиву як такого не маємо, але й великої підтримки теж не бачим»

Шукаючи відповіді, звертаємося до президента всеукраїнського риболовного громадського об'єднання «Громада Рибалок України» (ГРУ), громадського діяча, активного захисника природи, журналіста й редактора газети «Риболовний Вісник» Андрія Володимировича Неліпи.

– Пане Андрію, коли Вас захопила риболовля? Та ще й так, що Ви стали одним із найвідоміших в Україні рибалок-любителів?
— Я ніколи не прагнув особистої популярності й завжди лише намагався в міру своїх можливостей розвивати та популяризувати в Україні любительське рибальство як гідне захоплення й цивілізоване явище в нашому житті. Спочатку — спілкуючись з рибалками на березі водойми, потім — на форумах в Інтернет, а згодом — створивши громадську організацію. Вперше ж на риболовлю я потрапив із батьком на ставку в селі на Чернігівщині у віці двох років, як свідчить домашній фотоархів. З того часу на яких я тільки водоймах і в яких краях не рибалив... Це вже на все життя!

— Наскільки корисним для людини є захоплення риболовлею? Я знаю, що «Громада рибалок України» якось навіть проводила рибальські змагання для учасників АТО. Чи був цей досвід успішним, чи варто його продовжувати й розвивати?
— Ми пропагуємо любительське рекреаційне рибальство, риболовний спорт і туризм (ловля риби для відпочинку, для себе, не для продажу) як насправді гідне захоплення для всіх і активний здоровий спосіб життя, який легко поєднати майже з будь-якими іншими захопленнями. Крім того, це чудова реабілітація – як фізична, так і психологічна! Риболовля лікує нерви і душу, це як вікно в інший вимір, де людина може поринути у світ природи, відпочити від шаленого темпу життя. Риболовля лікує нерви і душу, це як вікно в інший вимір, де людина може поринути у світ природи, відпочити від шаленого темпу життя. Реабілітаційні заходи з риболовними змаганнями та фестивалями ми проводили й проводимо як для дітей, так і для дорослих зі складними життєвими обставинами й із фізичними вадами, у тому числі й для ветеранів і учасників бойових дій. Чи варто це робити? Не те слово! Це ж справжнє свято для всіх.

Андрій Неліпа: «Спротиву як такого не маємо, але й великої підтримки теж не бачим»— А чим відрізняється риболовля в міській водоймі від такого ж заняття, але десь за межами населених пунктів?
— Відрізняється лише пейзажами, шумовим фоном і наявністю міської забудівлі. А ще зручністю розташування й можливостями дістатися до водойми. Не у всіх є авто, багато людей користуються громадським транспортом, тому до заміських водойм їм добиратися складно. В обох випадках є свої плюси і мінуси. Але технічно риболовля де б то не було не відрізняється (снасті та способи ті самі, що й за містом).

— Чи не можуть рибалки виловити з річки всю рибу? Чи не тому останнім часом багато чути про необхідність зариблення водойм, і чи стосується це міських річок і озер? Який у цьому сенс? Хто опікується цим питанням?
— Крім любителів риболовлі та спортсменів, є ще й ті, хто заробляє, продаючи рибу, яку виловлюють із водойм. Це називається рибний промисел. Він є легальний (підприємства ловлять сітками за дозволами і в межах правил та квот – часток ліміту, які розподіляють чиновники) і нелегальний (окремі особи або групи злочинців, які виловлюють рибу на продаж чим попало без дозволу і без дотримання правил, браконьєри). У будь-якому випадку любительськими та спортивними снастями неможливо виловлювати рибу в промислових масштабах, тож, звісно, її знищують не рибалки-любителі. На міських водоймах легальний промисел не ведеться, тож це зазвичай справа рук браконьєрів. З порушниками правил рибальства борються «рибокопи» — інспектори рибоохоронних патрулів, які діють у всіх областях України. Вони ж і регламентують рибальство, контролюють вилов та збут риби http://www.ribaki.org.ua/forum/blog.php?b=430

— Що Ви можете сказати про стан міських водойм у Києві? Наприклад, про озера Тельбин чи Заплавне, а чи про Русанівський канал у Дарницькому районі?
— Стан міських водойм у Києві взагалі занедбаний. За ними майже ніхто не слідкує, багато з них на балансі вже неіснуючих закладів чи підприємств або частково в оренді. Комунальні структури своєї роботи не виконують, лише «пиляють бюджет». Сумно спостерігати як ці клаптики природи у кам’яних джунглях часто знищуються і зникають через забудови нових і нових ТРЦ чи ЖК. Навіть такі популярні серед місцевого населення та гостей міста водойми потребують захисту і благоустрою. Тут велика запорука успіху – співпраця районної влади з небайдужою громадськістю. Стан міських водойм у Києві взагалі занедбаний. За ними майже ніхто не слідкує, багато з них на балансі вже неіснуючих закладів чи підприємств або частково в оренді. Комунальні структури своєї роботи не виконують, лише «пиляють бюджет».

Андрій Неліпа: «Спротиву як такого не маємо, але й великої підтримки теж не бачим»— А як так сталося, що Ви не просто залишилися з вудочкою на березі, але й почали активну природозахисну діяльність?
— Затягнуло… Причин декілька: 1) безмежна любов до природи і ненависть до браконьєрів; 2) небайдужа й активна громадська позиція. Так мене батьки виховали – я просто не можу на все закривати очі чи залишатися осторонь; 3) жага до нових знань, яку мені прищепили вчителі в школі та в університеті. Як у Сократа: «Я знаю що нічого не знаю». Отак і в житті: чим більше поринаєш у вивчення реальної ситуації та вирішення тих чи інших проблем, тим більше починаєш розбиратися в пов’язаних з ними явищах і процесах, шукати способи й можливості вирішення проблем, розширювати межі пізнання.

— Наскільки дієвою є робота «Громади рибалок України»? Яку підтримку Ви сьогодні маєте? Чи можна говорити про підтримку Вашої і взагалі природоохоронної діяльності на владних рівнях?
— Чесно? Я вважаю що ГРУ є насправді дієвою, оскільки за 12 років ми досягли багато чого… Хоча й не все так легко робиться, як нам хотілося б. Наша робота ведеться на благодійних засадах, але у нас чимало однодумців. З кожним роком свідомих рибалок стає все більше, особливо серед підростаючого покоління. Усе більше людей розуміє, що нерозумно жити одним днем, знищувати все навкруги і що треба дбати про майбутнє. Тож охорона природи та боротьба з браконьєрством і пропаганда цивілізованого рибальства вже значно краще підтримується громадянами, ніж це було на початку нашого шляху.
Наша робота ведеться на благодійних засадах, але у нас чимало однодумців. З кожним роком свідомих рибалок стає все більше, особливо серед підростаючого покоління. Останнім часом і державні органи вже змінюють своє ставлення, починають з повагою ставитися до рекреаційного рибальства, звертають увагу на риболовний спорт, у якому українські спортсмени за 10 років уже здобули десятки світових перемог, на рибалок-любителів, які є теж громадянами і їхні права й інтереси мають бути захищеними.

— Якої турботи потребують сьогодні водойми, розташовані у великому місті? Адже будь-який населений пункт, можна сказати, ускладнює життя чи то річки, чи то озера, чи то штучної водойми — у воду потрапляє немало сміття, а часом туди ж зливаються стічні води розташованих поблизу підприємств, вода «цвіте», кількість риби зменшується… Хто сьогодні піклується про міські водойми?
— Водойми в місті мають гіршу проточність і забруднюються швидше, ніж це трапляється у відкритих водоймах. Тому вони потребують постійного очищення від сміття й зайвої рослинності, біологічної меліорації та благоустрою берегів. Також є проблема стоків, миючих засобів і як наслідок – «цвітіння». Тому відділення нашої громадської організації (і у Києві, і в Дніпрі, у Запоріжжі, Черкасах, Вінниці, Рівному та в багатьох інших містах) разом з іншими спільнотами та небайдужими громадянами вже з 2011 року реалізує постійні зариблення наших міських водойм, у тому чисті й тих, які ви згадали: http://www.ribaki.org.ua/forum/showthread.php?t=1891. Робимо ми це майже щороку, якщо вистачає зібраних коштів. Риба, яка очищує водойми від надмірного фітопланктону, зайвої рослинності та органічних донних відкладень, суттєво покращує стан міських водойм і якість води в них. А ще — створюється справжнє свято для мешканців навколишніх будинків.

— Пане Андрію, чи маєте Ви й організована Вами «Громада Рибалок України» підтримку районих, у тому числі й у місті Києві, адміністрацій чи інших органів влади? Якими законодавчими актами Ви керуєтесь у своїй роботі, у тому числі й у природоохоронній?
— Як сказати… Спротиву як такого не маємо, але й великої підтримки теж не бачим. Оскільки ми не «ручні» й не «кишенькові». Ми ж не займаємося громадським «рекетом» чи «одобрямсом», а піднімаємо реальні проблеми й ставимо незручні запитання. Змушуємо дотичні державні органи та місцеву владу працювати, багатьом це не подобається. Але є й позитив і конструктив. Це тішить. Що ж до законодавчих актів – керуємося всіма законами й нормативною базою.

— Чи достатня сьогодні законодавча база, яка має забезпечувати спортивне й рекреаційне рибальство, збереження й розведення рибного поголів’я, запобігання браконьєрству? Яких законів і постанов центральних і місцевих органів влади не вистачає? Як виконується чинне законодавство — і на державному рівні, і на місцях?
— На жаль, законодавча база, яка має забезпечувати спортивне й рекреаційне рибальство, збереження й розведення рибного поголів’я, запобігання браконьєрству, давно недостатня і застаріла. Усі закони й підзаконні акти потребують актуалізації. Але ми над цим працюємо. Як з рибним агентством, так і з іншими органами влади. На заваді стає незграбність та повільність бюрократичної машини і бездіяльність політиків, депутатів усіх рівнів, які часто не виконують обіцянок та переймаються лише особистими інтересами. Це гальмує всі процеси… На жаль, законодавча база, яка має забезпечувати спортивне й рекреаційне рибальство, збереження й розведення рибного поголів’я, запобігання браконьєрству, давно недостатня і застаріла. Усі закони й підзаконні акти потребують актуалізації

— На чию підтримку (маю на увазі відомих політиків) «Громада Рибалок України» спирається у своїй діяльності? Чи достатня ця підтримка? Від кого (маю на увазі, від районної чи від центральної влади, а чи від громадянського суспільства) більше залежить дотримання порядку й законності на міських водоймах?
— Нас знають у ВРУ, КМУ та АПУ, у відомствах. Ми проводимо риболовні змагання між органами влади, влаштовуємо виставки й круглі столи, хоча поки, на жаль, політичного лобі нам не вистачає. Але крок за кроком ми просуваємо природоохоронні та соціальні ініціативи — уже десяток проектів законів стали Законами. Допомагають міжнародні проекти за підтримки ЄС та США. Міжнародна інтеграція України вимагає змін, врахування світових тенденцій та вимог. Триває реформа системи держуправління. Сподіваюся, що в оновлених відомствах і в новому політикумі у рибалок буде більше підтримки. Порядок же на водоймах залежить як від чиновників, так і від громадян.

— Пане Андрію, а як до Вашого захоплення рибальством і до Вашої громадської діяльності ставиться Ваша родина? Дружина вміє рибу чистити? Діти розрізняють, де лин, а де карась? Кота на рибалку берете?
— Родина ставиться із розумінням і в усьому підтримує, рідні пишаються мною і навіть беруть участь у різних заходах Громади. Хоча іноді й складно пояснити, чому я такий, хіба мені «більше за всіх треба»? Таке вже, мабуть, моє покликання. Проте й помічників вистачає – байдикувати не дають. Діти наші рибалити вміють і знають всі види риб, бо вдома всюди висять плакати з рибами. Дружина не тільки чистить рибу, але й ловити її любить і добре вміє – навіть мене обловлює.

Кіт Мурзик у нас теж до риби, ой, як небайдужий, тож він або під час риболовлі разом з нами або нас з риболовлі зустрічає (коли на човні) ;-)

— Дякую за цікаву й змістовну розмову. Разом із Вами сподіваюсь, що в київських річках і озерах завжди хлюпотітиме й ловитиметься велика й мала рибка, а наші діти й онуки плотвичку, коропів і сомів знатимуть, як-то кажуть, «в обличчя».

Розмовляла Наталія Коваль (Глоба)

Долучайтесь до нас у Facebook

Залишити коментар
Новини
  • Останні
  • Перегляди
  • Коментарі
Календар публікацій
«    Апрель 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930