Будь-які вибори в Україні – задоволення не з дешевих. Україна займає лідируючі позиції по витратах на передвиборчу агітацію серед усіх країн Європи. Це непряме свідчення справжніх обсягів тіньової економіки в нашій країні, які згодом працюють на ринку політичних послуг. Більша частина грошей, які витрачаються під час виборчих кампаній, як правило, має корупційне походження.
Політики дуже повільно здійснюють кроки в напрямку детенізації виборчого процесу. Враховуючи постійні політичні потрясіння, які переслідують українців останні 15 років, у середньому вибори в Україні проходять раз на два роки: у період 2014-2015 рр. ми достроково обирали Президента, Верховну Раду, а нині – депутатів в усі місцеві ради й мерів міст, сільських, селищних голів. Крім агітаційних витрат виборчих штабів, які в сукупному розрахунку вимірюються десятками мільярдів гривень, щоразу із Державного бюджету виділяються ще й офіційні витрати. Цього року, наприклад, на організацію виборчого процесу з Держбюджету було виділено 1 млрд 180 млн грн.
Значно вищі витрати самих учасників виборчої гонки – політичних партій і кандидатів. Партії декларують лише невеликі витрати на свої передвиборчі кампанії. Тоді як левова частина фінансування здійснюється за рахунок «тіньових» джерел. Експерти ж можуть оцінювати тільки приблизну вартість усієї виборчої кампанії або певної політичної сили/кандидата за підрахунками витрат на зовнішню рекламу, агітацію, замовленими матеріалами в ЗМІ. Досить важко порахувати кошти, які витрачаються на організацію роботи виборчого штабу, гонорари, зарплати. Окрема стаття витрат – підкуп виборців.
Однією з найдорожчих виборчих кампаній вважаються парламентські вибори в 2012 році. Навіть після кризового періоду 2008-2009 років у середньому для перемоги партії на виборах витрачали близько 50 млн доларів, а кандидати-мажоритарники – близько 1 млн доларів. Витрати на нинішні місцеві вибори, за підрахунками експертів, будуть меншими, хоча в загальному для всіх учасників складуть близько 2 млрд гривень.
Традиційно, найдорожчі кошториси припадають на зовнішню рекламу й на присутність у ЗМІ. За підрахунками експертів Комітету виборців України, серед 20 тисяч бордів по всій Україні до передвиборчої агітаційної кампанії притягнуто дві третини площ. У середньому вартість оренди 1 борда становить 3500 грн на місяць, тобто за 2 місяці виборчих баталій партії й кандидати витратили на зовнішню рекламу понад 100 млн грн. Але найбільш вражаючі витрати учасників виборчої гонки очікують при замовленні агітації на телебаченні, адже саме телевізор дотепер залишається найбільш впливовим інструментом маніпулювання виборцем. При підрахунку витрачених коштів слід ураховувати пряму й непряму рекламу («джинсу»). Під час цієї виборчої кампанії загальні витрати на агітацію склали близько 800 млн грн. Відносно прихованої реклами, то, за даними Інституту масової інформації, основними замовниками «джинси» у період передвиборчої кампанії під час місцевих виборів стали партії «УКРОП», «Наш Край» і «Опозиційний блок».
Значно дешевше політикам обійшлося використання інших каналів повідомлення своєї агітації – друковані видання, Інтернет і радіо. Кампанія в друкованих ЗМІ коштувала всім учасникам виборчої гонки приблизно 20 млн грн, в Інтернеті – близько 200 млн грн, на радіо – не більше 300 млн грн.
Звичайно, частина грошей іде на зарплати штабістів, виготовлення партійної продукції (листівки, брошури, агітаційні намети, партійні газети). У цілому – це ще близько 300 млн грн. Співрозмірність витрат нинішньої місцевої виборчої кампанії відносно до торішньої парламентської експерти пояснюють наявністю нових політичних проектів, які хочуть швидко «розкрутити» свої партійні бренди. Усе це – заради участі в майбутніх позачергових парламентських виборах, на ймовірність проведення яких на початку 2016 року все частіше вказує ряд об'єктивних обставин.
Втім, головним питанням залишаються доцільність і ефективність витрачених коштів для одержання необхідної кількості голосів виборців. Українці відверто стомилися від тієї кількості агітації, обсяги якої за останні кілька місяців просто спантеличують рядового громадянина. Недосконалість вітчизняного законодавства й бажання партій якомога швидше «розкрутити» свій бренд без прив'язки до реальної ідеологічної й системної партійної роботи з розвитку осередків, призводять лише до подорожчання виборчих кампаній. Найцікавіше, що збільшення кошторисів не гарантує перемоги тієї чи іншої партії або кандидата. Не суттєво допоможе підкуп виборців: згідно з опитуванням, проведеним Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва й КМІС, майже 74 % українців не збираються продавати свій голос. При цьому тільки 6,4 % респондентів готові гарантовано віддати свій голос за матеріальну допомогу від кандидата/партії.
Витрати партій і кандидатів під час останньої передвиборчої кампанії яскраво показали три тенденції. По-перше, кошти, витрачені на зовнішню рекламу й ЗМІ, дуже слабко конвертуються в реальну підтримку партії/кандидата під час голосування. Яскравим прикладом повного провалу на цих місцевих виборах є поки не остаточний, але низький результат партії «Рух за реформи» і кандидата в мери Києва від цієї політсили Сергія Думчева. За приблизними підрахунками експертів, кампанія по «розкручуванню» цього політичного бренду, яка проходила тільки на території столиці, коштувала від 12 до 15 млн доларів.
По-друге, партії дотепер не працюють із виборцями в період між виборами. Агітація на виборах у класичному розумінні не є роботою партійних осередків зі своїми потенційними прихильниками. Саме тому в останні тижні виборчої кампанії в штабах спостерігали зворотний ефект: насиченість агітаційною продукцією й рекламою з усіх можливих носіїв почала відверто дратувати громадян. Це, у свою чергу, стало ще одним демотивуючим фактором для відвідування виборчих дільниць, загальної апатії, розчарування.
По-третє, два попередні фактори вплинули на низьку явку виборців. На жаль, у найближчому майбутньому це може стати поганим сигналом загалом для всіх майбутніх волевиявлень. Нездатність мобілізувати «свого» виборця – це ще один недолік виборчих штабів партій і кандидатів. Набагато ефективніше було б витратити гроші не на зайву друковану продукцію або рекламний ролик на ТВ чи радіо, а на підвищення загальної поінформованості громадян про важливість місцевих виборів і специфіку нового виборчого закону. Для цього з навчально-пропагандистською метою партіям/кандидатам необхідно було організувати передвиборчі курси для тих громадян, яким не байдужа власна політична грамотність, а отже – відповідальність за долю свого міста, області, регіону. Крім того, такі заходи дозволили б виборчим штабам тримати постійну робочу атмосферу зі своїм виборцем, вчасно його мобілізовуючи в період голосування. Деякі партії застосовували подібні методи роботи з громадянами, чим значно скоротили власні витрати, а значить – ефективно скористалися наявним ресурсом.
Долучайтесь до нас у Facebook
